Ухвала суду № 85422329, 05.11.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/964/18

УХВАЛА

05 листопада 2019 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Соколенко О.М., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю від 28.10.2019 року по справі № 815/964/18,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправною бездіяльності та стягнення суми компенсації втрати частини доходів у вигляді пенсії.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 11.06.2018 року, яке залишено без змін постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 26.09.2018 року, та набрало законної сили 26.09.2018 року, позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправною бездіяльності та стягнення суми компенсації втрати частини доходів у вигляді пенсії (в редакції від 10.05.2018 року) - задоволено частково; визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385) щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.01.2016 року по 01.01.2018 року; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385, адреса: 65014, м. Одеса, вул. Канатна, 83) здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строку виплати пенсії за період з 01.01.2016 року по 01.01.2018 року у розмірі, який визначається відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати та Порядку проведення компенсації громадянам втрати грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року №159 з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні, у відповідності із процедурою, передбаченою чинним законодавством; у задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

03 жовтня 2018 року судом на вказане рішення суду видано виконавчий лист №815/964/18.

28 жовтня 2019 року через канцелярію суду від ОСОБА_1 надійшла заява про встановлення судового контролю, в якій позивач просить суд встановити судовий контроль за виконанням рішення суду шляхом зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65014, м. Одеса, вул. Канатна, 83 Код ЄДРПОУ 20987385) подати в установлений судом термін звіт про виконання рішення суду по справі № 815/964/18 від 11.06.2018 року.

В обґрунтування поданої заяви позивач зазначив, що Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 05.11.2018 року виготовила доручення на одноразову виплату пенсії (допомоги) пенсіонеру, серія та №Д1503016967-С-1 на ім`я ОСОБА_1 на суму 24126,59 грн. Однак виплату нарахованих грошових коштів Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області здійснено не було.

Посилаючись на постанову Кабінету Міністрів України «Про затвердження бюджету Пенсійного фонду України на 2019 рік» від 16.01.2019 року №14, постанову Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до бюджету Пенсійного фонду України на 2019 рік» від 26.06.2019 року №544, позивач зазначив, що представники Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області повинні були надати до виконання в Державне казначейство України доручення на одноразову виплату пенсії (допомоги) пенсіонеру, Серія та №Д1503016967-С-1 на ім`я ОСОБА_1 . Але, на думку позивача, принципово це не зробили, тим самим ухилилися від виконання рішення суду.

31 жовтня 2019 року представником відповідача через канцелярію суду подані заперечення на заяву про встановлення судового контролю, в яких відповідач зазначив, що норми ст. 382 КАС України не є імперативними, передбачають диспозитивну поведінку суду щодо зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

На думку відповідача, норми КАС України щодо зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правовим наслідком судового рішення і саме в його резолютивній частині повинно бути визначено обов`язок подати звіт.

Відповідач зазначив, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 11.06.2018 року, яке залишено без змін постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 26.09.2018 року, відмовлено у встановленні судового контролю за виконанням судового рішення.

Крім того, відповідач вказує про наявність відкритого виконавчого провадження №57336806 на підставі виконавчого листа №815/964/18, а відтак, на думку відповідача, встановлення судового контролю порушуватиме положення ст. 61 Конституції України, відповідно до якої ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Дослідивши подані до суду документи та матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується клопотання позивача, суд дійшов наступних висновків.

Положення ст.382 КАС України не передбачають строку та порядку вирішення судом питань, визначених цією нормою.

Згідно з п. 10 ч. ч. 1 ст. 4 КАС України, письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

З урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку про можливість розгляду заяви позивача в порядку письмового провадження.

Розглянувши заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю, суд зазначає наступне.

Статтею 382 КАС України передбачено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі виконавчого листа №815/964/18, 09.10.2018 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області відкрито виконавче провадження №57376806.

Також, як вбачається з матеріалів справи, на запит Пенсійного фонду України від 02.01.2019 для формування реєстру в електронній формі, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області підготовлено та 18.01.2019 відправлено інформацію про судові рішення, ухвалені починаючи з 01.01.2018 по 31.12.2018, за якими наявна сума невиплачених коштів, у тому числі, про виконання рішення по справі № 815/964/18.

При цьому, відповідач направив у відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області лист від 01.03.2019 року «Про виконання рішення», у якому зазначив, що на вимогу рішення суду від 11.06.2018 року ОСОБА_1 02.10.2018 нарахована компенсація втрати частини доходів за період з 01.01.2016 по 01.01.2018 у розмірі, який визначено відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого настановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159.

Як зазначив відповідач у даному листі, виплата нарахованої компенсації за зазначений період в сумі 24126,59 грн. буде здійснена згідно з Порядком погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 №649, та Порядком ведення обліку рішення суду у реєстрі рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою, затвердженим правлінням Пенсійного фонду України від 26.09.2018 № 20-1.

Суд зазначає, що згідно з пунктом 1 Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 № 649 (надалі - Порядок №649), цей Порядок визначає механізм погашення заборгованості, що утворилася внаслідок нарахування (перерахунку) пенсійних виплат на виконання судових рішень, за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті Пенсійному фонду України на цю мету.

Пунктами 4-6 Порядку №649 визначено, що черговість виконання рішень визначається датою їх надходження до боржника.

Для підтвердження суми, що підлягає виплаті, боржник подає до Пенсійного фонду України: документ, що підтверджує дату надходження судового рішення до боржника; копію судового рішення (судових рішень) або виконавчого листа; розрахунок суми, що підлягає виплаті, засвідчений керівником боржника або уповноваженою ним особою.

Перевірку обґрунтованості розрахованої боржником суми, що підлягає виплаті, проводить в Пенсійному фонді України комісія з питань погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду (далі - комісія).

Отже, як вбачається з викладеного, відповідачем направлено до Пенсійного фонду України необхідну інформацію у відповідності до Порядку №649 у січні 2019 року.

Разом з цим, відповідно до п. 7 Порядку №649, засідання комісії є правомочним за умови присутності на ньому не менше двох третин її складу і проводяться у разі потреби, але не рідше одного разу на місяць.

При цьому, станом на час розгляду заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю від 28.10.2019 року, у суду відсутні будь-які дані щодо розгляду поданої відповідачем інформації Пенсійним фондом України в Порядку №649.

Суд також зазначає, що відповідачем не наведено у запереченнях на заяву про встановлення судового контролю вжитих ним заходів щодо виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11.06.2018 року, в тому числі, які вчинені після направлення відповідної інформації до Пенсійного фонду України, тобто після січня 2019 року.

Разом з цим, станом на дату звернення позивача із даною заявою про встановлення судового контролю, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18.06.2018 року, яке набрало законної сили 26.09.2018 року, залишається невиконаним в частині виплати суми компенсації втрати частини доходів.

Тобто, рішення суду в частині виплати суми компенсації втрати частини доходів, не виконується відповідачем більше одного року із дня набрання ним законної сили.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України, судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування зобов`язані діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами ч. 2, 3 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Так, Конституційний Суд України, розглядаючи справу N 1-7/2013 у Рішенні від 26.06.2013 року зазначив, що вже неодноразово вказував на те, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 року N 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 року N 11-рп/2012).

Згідно зі ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини в пункті 40 рішення у справі "Горнсбі проти Греції" вказав, що право на суд було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави допускала невиконання остаточного та обов`язкового судового рішення на шкоду одній зі сторін.

Якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс (рішення у справі "Піалопулос та інші проти Греції", пункт 68).

В рішенні у справі "Шмалько проти України" від 20.07.2004 року Європейський Суд з прав людини вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (п. 43).

У справі "Сорінг проти Об`єднаного Королівства" від 07.07.1989 Європейський суд визначив, що на державі лежить прямий обов`язок дотримуватися громадянських прав осіб і забезпечувати належне та своєчасне виконання рішення суду, що набрало законної сили. Виконання будь-якого судового рішення є невід`ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам ст. 6 Конвенції. Поза сумнівом, вирішення справи в суді без невиправданого і необґрунтованого зволікання є запорукою ефективного захисту особою своїх прав. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не може вважатися дієвим, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням, зазначено в Концепції Пункт 1 ст. 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов`язків цивільного характеру.

Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Отже, обов`язок виконати судове рішення виникає з моменту набрання ним законної сили.

Згідно із положеннями частини першої та другої статті 382 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється також у порядку, встановленому статтею 287 цього Кодексу (ч.8 ст.382 КАС України).

Крім того, відповідно до ч.1 ст.383 КАС України, особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Отже, приписами статей 382, 383 КАС України передбачено декілька видів судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах: зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу та визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду.

Суд зауважує, що зазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, позивач скористався своїм правом, передбаченим ст.383 КАС України та подав до Одеського окружного адміністративного суду заяву в порядку цієї статті, у задоволенні якої судом відмовлено згідно ухвали суду від 28.03.2019 року.

В свою чергу, в обґрунтування вимог заяви, поданої в порядку ст.382 КАС України про зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення заявником зазначено, що боржником не виконано рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11.06.2018 року, яке набрало законної сили 26.09.2018 року.

Як вже зазначено судом, рішення суду в частині виплати суми компенсації втрати частини доходів, не виконується відповідачем більше одного року із дня набрання цим рішенням законної сили.

При цьому, позивачем надано до суду разом із заявою копію доручення та повідомлення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на одноразову виплату пенсії (допомоги) пенсіонеру ОСОБА_1 від 05.11.2018 року.

Проте, жодних доказів щодо їх виконання з боку відповідача до суду не надано, а також не зазначено жодних причин, які унеможливили виконати вказане доручення протягом року із дня його видання.

При цьому, судом не приймаються до уваги доводи відповідача про те, що обов`язок подати звіт про виконання судового рішення може покладатися на суб`єкта владних повноважень виключно під час ухвалення судового рішення, і не може бути покладений на відповідача після завершення розгляду справи.

Суд зазначає, що положення КАС України не містять такого обмеження щодо застосування заходів судового контролю, передбачених ч.1 ст.382 КАС України. Тобто, зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, суд може й після ухвалення такого рішення.

Враховуючи, що положення ст.382 КАС України, не обмежують права суду на встановлення судового контролю після ухвалення судового рішення у справі, слід дійти висновку, що для встановлення судового контролю повинен видаватись окремий процесуальний документ (ухвала) після ухвалення рішення у справі, якщо воно фактично не виконується, і саме судом, який виніс відповідне рішення.

Вказана позиція узгоджується із правовою позицією Великої палати Верховного Суду, викладеною в ухвалі від 20.06.2018 у справі №800/592/17, та правовою позицію Верховного Суду, викладеною в постанові від 18.04.2019 по справі № 286/766/17.

При цьому, суд відхиляє твердження відповідача, що наявність відкритого виконавчого провадження №57336806 на підставі виконавчого листа №815/964/18, порушуватиме положення ст. 61 Конституції України, оскільки такі доводи не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

Посилання відповідача на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11.06.2018 року, яке залишено без змін постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 26.09.2018 року, в частині відмови у встановленні судового контролю за виконанням судового рішення суд не приймає до уваги при розгляді даної заяви позивача, оскільки рішення суду в частині виплати суми компенсації втрати частини доходів, не виконується відповідачем тривалий час (більше одного року із дня набрання цим рішенням законної сили).

Суд зазначає, що ні станом на 28.10.2019 року (дата подачі заяви в порядку ст.382 КАС України), ні станом на 05.11.2019 року (дата вирішення заяви позивача в порядку ст.382 КАС України) доказів виконання рішення суду від 18.06.2018 року в частині виплати суми компенсації втрати частини доходів, яке набрало законної сили 26.09.2018 року з боку Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на адресу Одеського окружного адміністративного суду не надходило.

Враховуючи факт відсутності в матеріалах справи доказів виконання відповідачем рішення суду, беручи до уваги, що виконання судового рішення є частиною процедури відновлення порушеного права особи в судовому порядку, зважаючи, що обов`язок суду контролювати виконання свого рішення закріплено безпосередньо Конституцією України, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви позивача про встановлення судового контролю шляхом зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області надати звіт протягом 90 календарних днів.

Керуючись ст. ст. 243, 256, 295, 372, 382 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 від 28.10.2019 року по справі № 815/964/18 - задовольнити.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385, адреса: 65014, м. Одеса, вул. Канатна, 83) подати до суду протягом 90 календарних днів з дня отримання копії цієї ухвали звіт про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11.06.2018 року по справі №815/964/18.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги до Одеського окружного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання.

Суддя О.М. Соколенко