Ухвала суду № 85422229, 05.11.2009, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/3730/19

УХВАЛА

05 листопада 2009 року м. Одеса

У залі судових засідань № 11

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Балан Я.В.,

при секретарі судового засідання - Довгальової Г.Г.,

за участю сторін:

позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - Поліщук М.О. ,

представника відповідача - Кочин І.А.,

третьої особи - не з`явилась,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про забезпечення доказів по адміністративній справі №420/3730/19, позовною заявою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС в Одеській області, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 , про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В с т а н о в и в:

У провадженні Одеського окружного адміністративного суду, перебуває адміністративна справа №420/3730/19, за позовною заявою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС в Одеській області, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 , про:

визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області №0014154001 від 07.06.2019 року, яким за порушення п.12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» №265/95-ВР від 06.07.1995 року, застосовано штрафні санкції у розмірі 4065,00 гривень;

визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області №0014144001 від 07.06.2013 року, яким за порушення ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» застосовано штрафні санкції у розмірі 34000,00 гривень;

визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області №0014164001 від 07.06.2019 року, яким за порушення ст.11 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» застосовано штрафні санкції у розмірі 17000,00 гривень;

визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області №0014174001 від 07.06.2019 року, яким за порушення п.2 Постанови «Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв вітчизняного виробництва» №957 від 30.10.2008 року, застосовано штрафні санкції у розмірі 10000,00 гривень.

31 жовтня 2019 року, на офіційну електронну адресу Одеського окружного адміністративного суду, від фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , надійшла заява про забезпечення доказів по справі (вх.№ЕН/40414/19 від 31.10.2019р.), яка була передана судді Балан Я.В., після виходу з відпустки.

В обґрунтування заяви про забезпечення доказів по адміністративній справі №420/3730/19, ФОП ОСОБА_1 , зазначила, що для підтвердження обставин викладених у позовній заяві необхідно витребувати у Головного управління ДФС в Одеській області оригінали: наказу Головного управління ДФС в Одеській області №3072 від 19.04.2019 року про проведення перевірки ФОП ОСОБА_1 , перший примірник Акту (Довідки) про результати фактичної перевірки №906/15-32-40-01/2157602341 від 06.05.2019 року, пояснювальної від 24.04.2019 року ФОП ОСОБА_1 , про те, що вона в своєму магазині-кафе реалізує горілку без марок акцизного податку за ціною 500 гривень, Пояснювальної ФОП ОСОБА_1 , від 24.04.2019 року, про те, що вона у своєму магазині-кафе реалізує алкогольні напої (горілка, коньяк, вино, пиво) та тютюнові вироби без відповідної ліцензії, направлення Головного управління ДФС в Одеській області на перевірку №1541 та №1540 від 19.04.2019 року, додаток до Акту перевірки від 24 квітня 2019 року, об`єкта торгівлі та громадського харчування.

Як зазначила позивач, оригінали вищевказаних доказів зберігаються у Головному управлінні ДФС в Одеській області та не можуть бути їй надані відповідно до п.8 розділу ІІ «Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків-юридичними особами та їх відокремленими підрозділами» №1300/27745 від 26 жовтня 2015 року.

На думку ФОП ОСОБА_1 , зазначені документи безпосередньо стосуються предмету спору і їх дослідження у судовому засіданні є необхідною умовою для правильного вирішення справи, так як на підставі вищезазначених документів, за результатом проведеної перевірки, були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Відповідно до частини першої статті 117 Кодексу адміністративного судочинства України, заява про забезпечення доказів розглядається у судовому засіданні у загальному порядку, визначеному цим Кодексом, з особливостями, встановленими цією статтею.

Згідно з частиною другою статті 117 Кодексу адміністративного судочинства України заява розглядається не пізніше п`яти днів з дня її надходження до суду.

Вирішуючи питання щодо відповідності заяви фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про забезпечення доказів статті 116 Кодексу адміністративного судочинства України та наявності підстав вжиття заходів забезпечення доказів по адміністративній справі №420/3730/19, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 114 Кодексу адміністративного судочинства України, суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим або утрудненим.

Згідно з частиною другою статті 114 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення доказів може бути подана до суду як до, так і після подання позовної заяви.

Частиною першою статті 115 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд забезпечує докази допитом свідків, призначенням експертизи, витребуванням та оглядом доказів, у тому числі за місцем їх знаходження, забороною вчиняти певні дії щодо доказів та зобов`язанням вчинити певні дії щодо доказів.

Відповідно до частини першої статті 116 Кодексу адміністративного судочинства України у заяві про забезпечення доказів зазначаються, поміж іншим, обставини, для доказування яких вони необхідні, обґрунтування необхідності забезпечення доказів.

Заявником вищевказані умови дотримано не було.

Зокрема, за змістом наведених норм вбачається, що обов`язковою умовою для вжиття судом заходів щодо забезпечення доказів є встановлення обставин, які дають підстави для висновку, що засіб доказування може бути втрачений або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим або утрудненим.

Обов`язок доведення таких обставин покладається на особу, яка звертається до суду із заявою про забезпечення доказів.

Так, механізм забезпечення доказів, зокрема шляхом їх витребування, призначений для того, щоб отримати/зберегти ті докази, щодо яких існують достатні підстави вважати, що з часом їх може бути безповоротно втрачено.

Забезпечення доказів - це механізм не лише здобути докази, які стосуються предмета доказування і мають значення/потрібні для вирішення справи, а й насамперед запобігти їх імовірній втраті у майбутньому. Щодо останнього, то ризик такої втрати повинен ґрунтуватися на об`єктивних фактах і тільки в сукупності усіх наведених умов суд може вжити заходів для забезпечення доказів.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові по справі №9901/845/18 від 03.07.2019 року та Верховним Судом в ухвалі по справі №9901/385/19 від 22.08.2019 року.

Таким чином, підставою для вжиття заходів забезпечення доказів є достатньо обґрунтоване припущення щодо ускладнення або унеможливлення подання в майбутньому певних доказів, у зв`язку з чим винесення судом відповідної ухвали є засобом запобігання виникненню таких обставин.

При цьому, обов`язок надання доказів на підтвердження існування такого обґрунтованого побоювання законодавцем покладений саме на заявника.

Проте, дослідивши заяву ФОП ОСОБА_1 , про забезпечення доказів, судом встановлено, що у вказаній заяві позивачем не наведено жодних обставин, які, на його думку, свідчать про імовірність утруднення надання у майбутньому відповідних доказів.

Позивачем у заяві про забезпечення доказів зазначено про неможливість самостійно надати докази, через те, що вони знаходяться безпосередньо у Головному управлінні ДФС в Одеській області. Тобто, необхідність забезпечення доказів позивач обґрунтовує обставинами, які є підставою для витребування доказів у порядку статті 80 Кодексу адміністративного судочинства України.

При цьому, витребування доказів та забезпечення доказів шляхом їх витребування є різними процесуальними діями з різними передумовами.

Крім того, позивачем не було зазначено у заяві обставини, для доказування яких необхідно витребування доказів від Головного управління ДФС в Одеській області.

Суд звертає увагу, що у матеріалах адміністративної справи №420/3730/19 наявні належним чином засвідчені копії документів, які позивач вважає за необхідне витребувати.

Поміж іншим, суд зазначає, що статтею 173 КАС України визначено, що завданням підготовчого провадження є зокрема, визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів, вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.

Підготовче засідання по адміністративній справі №420/3730/19 закрито 08 жовтня 2019 року.

Частиною 2 статті 116 КАС України визначено, що за подання заяви про забезпечення доказів сплачується судових збір у розмірі, встановленому законом. Документ, що підтверджує сплату судового збору, додається до заяви.

Судом встановлено, що ФОП ОСОБА_1 , до заяви про забезпечення доказів було надано квитанцію №37 від 31.10.2019 року, на суму 576,30 гривень, призначення платежу - «судовий збір за позовом ОСОБА_4 , Одеський оружний адміністративний суд, ФОП ОСОБА_1 ». Таким чином, надана позивачем квитанція не може вважатися належним доказом сплати судового збору за подання заяви про забезпечення доказів.

За таких обставин, враховуючи не підтвердження позивачем наявності обставин з якими закон пов`язує необхідність вжиття заходів забезпечення доказів, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для задоволення заяви ФОП ОСОБА_1 , про забезпечення доказів.

Керуючись статтями 114, 115, 117, 243, 246, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), про забезпечення доказів по адміністративній справі №420/3730/19, за позовною заявою позовною заявою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС в Одеській області, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 , про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів пп. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст ухвали складено та підписано 05 листопада 2019 року.

Суддя Я.В. Балан

відмову в задоволенні клопотання

31 жовтня 2019 року