Рішення № 85422172, 05.11.2019, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 листопада 2019 р. № 400/2045/19 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Лісовської Н.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом:фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , АДРЕСА_1

до відповідача:Управління Держпраці у Миколаївській області, вул. Маршала Василевського, 40/1, м. Миколаїв, 54003

про:визнання протиправними та скасування постанов від 27.05.2019 р. № МК1340/434/АВ/П/ІП-ФС та № МК1340/434/АВ/П/ТД-ФС,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася з позовом до Управління Держпраці у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування постанов про накладення штрафу від 27.05.2019 р. № МК1340/434/АВ/П/ІП-ФС і № 1340/434/АВ/П/ТД-ФС.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що оскаржувані постанови прийняті на підставі акта інспекційного відвідування, складеного з процедурними порушеннями. На момент проведення інспекційного відвідування позивач перебувала на стаціонарному лікуванні в закладі охорони здоров`я та не отримувала направлення на проведення інспекційного відвідування та копії наказу про його призначення, що є порушенням ч. 3 ст. 6 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" (далі - Закон № 877). Позивачу не пред`явлені службові посвідчення інспекторів праці, вона не надавала згоду на проведення інспекційного відвідування, що є порушенням п. 9 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 р. № 295 (далі - Порядок № 295). Жодну особу позивач не уповноважувала представляти її інтереси перед представниками Держпраці. Позивач зазначає, що Висновки акту інспекційного відвідування не підтверджено жодними доказами. В порушення п. 20 Порядку № 295 позивач не мала змоги (через стан свого здоров`я) підписати акт та надати свої заперечення. Окрім того, через те, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2019 р. по справі № 826/8917/17 скасовано Порядок № 295 (судом визнано нечинним), при прийняті оскаржуваних постанов Відповідач не міг приймати висновки Акту інспекційного відвідування як належний доказ порушень Позивачем законодавства Про працю.

За заявою позивача, поданою до пред`явлення позову, суд ухвалою від 26.06.2019 р. забезпечив позов шляхом зупинення дії оскаржуваних постанов.

29.07.2019 р. відповідачем подано відзив на позов (т. 2 а. с. 31-38), де вказано, що Закон № 877 не може бути застосований до спірних правовідносин, оскільки вони регулюються Кодексом законів про працю України (далі - КЗпП України) та Порядком № 295. Відповідно до отриманої інформації начальником управління прийнято рішення про проведення інспекційного відвідування позивача. Інтереси позивача представляла ОСОБА_2 на підставі довіреності. Інспекторами встановлено допущення до роботи 6 осіб без укладення трудового договору в період з листопада 2018 р. по 03.05.2019 р. Крім того, позивачем не забезпечено достовірний облік виконуваної працівниками роботи та бухгалтерський облік оплати праці.

16.08.2019 р. позивач подала відповідь на відзив (т. 2 а. с. 82), відповідно до якої зазначені відповідачем 6 працівників дійсно працювали у позивача в 2018 р., але працювали тільки один місяць, після чого були звільнені, та вдруге прийняті на роботу в 2019 р., і повторно уклали трудові договори. Доказів надання можливості позивачем особам працювати без офіційного працевлаштування відповідач не надав.

Заслухавши пояснення представників сторін та свідків, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне:

На підставі звернення на урядову гарячу лінію 02.05.2019 р. начальником управління видано наказ № 167 про проведення інспекційного відвідування позивача за додержанням вимог законодавства про працю (т. 2 а. с. 39-41).

02.05.2019 р. видано направлення № 369 на проведення інспекційного відвідування (т. 2 а. с. 42). Крім того, 02.05.2019 р. винесено вимогу про надання позивачем документів (т. 2 а. с. 43-45). Направлення та вимога 02.05.2019 р. вручені під підпис ОСОБА_2 , яка представляла інтереси позивача на підставі довіреності (т. 2 а. с. 72).

03.05.2019 р. інспекторами праці складено акт інспекційного відвідування позивача (т. 2 а. с. 14-16).

Інспекторами праці встановлено два порушення, а саме:

- в порушення вимог ч. 1 ст. 21, ч. 1, 3 ст. 24 КЗпП України, постанови Кабінету Міністрів України № 413 у період з листопада 2018 р. по 03.05.2019 р. працівники ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_2 та ОСОБА_8 були допущені позивачем до роботи без оформлення трудових відносин та укладення трудового договору, а також без повідомлення центрального органу виконавчої влади про прийняття працівника на роботу;

- в порушення вимог ч. 2 ст. 30 Закону України «Про оплату праці» позивачем не забезпечено достовірний облік виконуваної працівниками роботи та бухгалтерський облік витрат на оплату праці. На письмову вимогу інспекторів праці надати документи, які б підтверджували достовірний облік виконуваної працівниками роботи, бухгалтерський облік витрат на оплату праці, а саме: табелі обліку використання робочого часу, розрахунково-платіжні відомості, відомості з виплати заробітної плати - не надано.

Акт інспекційного відвідування підписано та отримано ОСОБА_2

03.05.2019 р. відповідачем видано припис про усунення виявлених порушень № МК1340/434/АВ/П, яким позивача зобов`язано усунути виявлені порушення до 08.05.2019 р.

17.05.2019 р. позивачу направлено повідомлення про призначення розгляду справи на 27.05.2019 р. (т. 2 а. с. 64).

27.05.2019 р. позивач подала відповідачу листа, в якому обґрунтувала незаконність інспекційного відвідування та безпідставність висновків, викладених у ньому (т. 2 а. с. 13).

27.05.2019 р., не беручи до уваги пояснення Позивача, Відповідачем прийнято постанову № МК1340/434/АВ/П/ТД-ФС, якою накладено на позивача штраф у розмірі 876 330,00 грн за фактичне допущення до роботи без укладення трудового договору 6 працівників (т. 2 а. с. 8-9).

Також 27.05.2019 р. відповідачем прийнято постанову № МК1340/434/АВ/П/ІП-ФС, якою накладено на позивача штраф у розмірі 4173,00 грн за незабезпечення достовірного обліку виконуваної працівниками роботи та бухгалтерського обліку витрат на оплату праці (т. 2 а. с. 10).

Згідно з п. 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 р. № 96, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Відповідно до п. 7 цього Положення Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Статтею 1 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" (далі - Закон № 877) визначено, що заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.

За приписами ч. 4 ст. 2 Закону № 877 заходи контролю здійснюються, у тому числі, органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення, у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

При цьому відповідно до ч. 5 ст. 2 Закону № 877 зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов`язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону.

Закон № 877 містить вичерпний перелік норм, дотримання яких зобов`язані забезпечити Держпраці та його територіальні органи при здійсненні державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення.

Враховуючи викладене, посилання позивача в позові на порушення відповідачем ч. 3 ст. 6 Закону України № 877 є безпідставним, оскільки зазначена норма не розповсюджується на органи Держпраці під час здійснення інспекційного відвідування.

Правова позиція, щодо розмежування дії норм Закону № 877 та Порядку № 295, знайшла своє відображення в рішенні Верховного Суду від 22.03.2018 р. по справі № 697/2073/17.

Також не заслуговують на увагу посилання позивача на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2019 р. по справі № 826/8917/17, якою визнано нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 29.04.2017 р. № 295 «Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», як на підставу для визнання неправомірним інспекційного відвідування з огляду на наступне.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 265 КАС України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Постанова Шостого апеляційного адміністративного суду набрала чинності 14.05.2019 р., а інспекційне відвідування позивача відбулося 02-03.05.2019 р.

Тобто, на час проведення інспекційного відвідування позивача постанова Кабінету Міністрів України від 29.04.2017 р. № 295 була чинною, тому відповідачем правомірно застосовувалась до спірних правовідносин.

В судовому засіданні були допитані свідки ОСОБА_2 , ОСОБА_9 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , які під присягою в судовому зсіданні пояснили, що працювали у ФОП ОСОБА_1 у жовтні 2018 року, потім звільнялися, і вже з травня 2019 року уклали з ФОП ОСОБА_1 трудовий договір, та на час проведення інспекційного відвідування були офіційно працевлаштовані. Свідки пояснили, що трудові договори були ними підписані станом на 02.05.2019 року, але знаходилися у ОСОБА_1 , а на місці їх роботи були договори минулого часу. Свідок ОСОБА_6 пояснила, що під час відвідування перевіряючими не була на роботі, була вихідна, ніяких пояснень не писала, ніякого трудового договору не надавала, чому перевіряючі прийшли до висновку, що вона без офіційного працевлаштування працювала з жовтня 2018 по травень 2019 року не знає.

Свідки пояснили, що у ФОП ОСОБА_1 є п`ять торгових місць («точок») у різних частинах міста, та перевіряючі одночасно прийшли на всі торгові точки 02.05.2019 року. І тільки на торговій точці по АДРЕСА_2 , де працювала продавцем у той день ОСОБА_2 , перевіряючі не надавали направлення та наказ на перевірку. Свідок ОСОБА_2 пояснила та під час цього представники Відповідача не заперечували, що Наказ, направлення, Акт, Припис були вручені їй наступного дня - 03.05.2019 року в приміщенні інспекції. Довіреність, яку вона самостійно написала, замість своєї хворої матері ні ким не була посвідчена (ні нотаріально, ні головним лікарем лікарні, де знаходилася з інсультом ОСОБА_1 ).

Представник Відповідача в судовому засіданні жодними доказами не спростовував надані свідками пояснення.

Письмові пояснення осіб, які стали підставою висновків, викладених в Акті перевірки, та на які як на доказ посилається Відповідач, не можуть бути прийняті судом як належний та допустимий доказ тому, що 6 осіб працювали у ФОП ОСОБА_1 без оформлення трудових відносин з листопада 2018 по травень 2019 року, оскільки ці пояснення не містять тієї інформації, яка викладена в Акті перевірки (суперечать). Окрім того, пояснення є фактично Анкетою, яку заповнили продавці, та як встановлено в судовому засіданні, підтверджено належними та допустимими доказами, ці пояснення отримані з порушенням процедури проведення перевірки (інспекційного відвідування).

Таким чином, судом встановлено, що 02.05.2019 року під час інспекційного відвідування контролюючий орган діяв з порушенням вимог процесу проведення інспекційного відвідування. Так, ні наказ, ні направлення на проведення інспекційного відвідування не були вручені ні ОСОБА_1 , ні довіреній (уповноваженій) особі ФОП ОСОБА_1 .

Окрім того, як встановлено в судовому засіданні та підтверджено матеріалами справи, між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_2 та ОСОБА_8 станом на день проведення перевірки були укладені трудові договори, що свідчить про відсутність факту порушення з боку ФОП ОСОБА_1 законодавства про працю.

Згідно з ч. 1 ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до ч. 3 ст. 24 КЗпП України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Частина 2 ст. 30 Закону України «Про оплату праці» зобов`язує роботодавця забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.

Частиною 1 ст. 265 КЗпП України передбачено, що посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Абзацом 2, 8 ч. 2 ст. 265 КЗпП України встановлено, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення; порушення інших вимог трудового законодавства, крім передбачених абзацами другим - сьомим цієї частини, - у розмірі мінімальної заробітної плати.

За змістом ч. 3, 4 ст. 265 КЗпП України штрафи, накладення яких передбачено частиною другою цієї статті, є фінансовими санкціями і не належать до адміністративно-господарських санкцій, визначених главою 27 Господарського кодексу України.

Штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України "Про зайнятість населення" визначається Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 р. № 509 (далі - Порядок № 509).

Пунктом 2 Порядку № 509 визначено, що штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи).

Згідно з п. 3 Порядку № 509 уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу (далі - справа). Відповідно до п. 4 Порядку № 509 справа розглядається у п`ятнадцятиденний строк з дня прийняття рішення про її розгляд.

Про розгляд справи уповноважені посадові особи письмово повідомляють суб`єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п`ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника (п. 6 Порядку № 509).

Частинами 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач не довів правомірності винесення оскаржуваних постанов, що є підставою для задоволення позову.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Позивач надала квитанцію про сплату судового збору в сумі 8805,04 грн (т. 2 а. с. 4), що й підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. 2, 19, 241, 244, 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Управління Держпраці у Миколаївській області (вул. Маршала Василевського, 40/1, м. Миколаїв, 54003, ідентифікаційний код 39787411) про визнання протиправними та скасування постанов про накладення штрафу від 27.05.2019 р. № МК1340/434/АВ/П/ІП-ФС і № 1340/434/АВ/П/ТД-ФС - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати постанови Управління Держпраці у Миколаївській області про накладення штрафу від 27.05.2019 р. № МК1340/434/АВ/П/ІП-ФС і № 1340/434/АВ/П/ТД-ФС.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Миколаївській області (вул. Маршала Василевського, 40/1, м. Миколаїв, 54003, ідентифікаційний код 39787411) судовий збір у сумі 8805,04 грн (вісім тисяч вісімсот п`ять грн 04 коп.) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення 05.11.2019 р.

Суддя Н.В. Лісовська