Ухвала суду № 85421689, 05.11.2019, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження

05 листопада 2019 року м. Кропивницький справа № 340/2741/19

Суддя Кіровоградського окружного адміністративного суду Жук Р.В., розглянувши заяву і додані до неї матеріали

заявникаОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 )зацікавлена особа Фортечний районний у місті Кропивницькому відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області (вул. Попова, 26, м. Кропивницький, Кіровоградська область, 25031, код ЄДРПОУ - 24145418)провстановлення факту смерті, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду із заявою про встановлення факту смерті ОСОБА_2 .

В позовній заяві ОСОБА_1 зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Юнокомунарівськ міста Єнакієво померла його дружина ОСОБА_2 , про що в зазначеному місті видане свідоцтво про смерть. На теперішній час зазначений населений пункт є непідконтрольною територією українській владі, де не діють державні органи влади України. При його зверненні до Фортечний районний у місті Кропивницькому відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області з метою отримання свідоцтва про смерть, він отримав відмову. Просив суд встановити факт смерті громадянки України ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України) суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

При цьому, в розумінні частини першої статті 4 КАС України, адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір. В свою чергу, публічно-правовий спір - це спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Виходячи із загального розуміння правового спору, публічно-правовий спір - це відносини, які виникають внаслідок реального або уявного порушення прав, свобод та інтересів учасників публічно-правових відносин.

Публічно-правовий спір необхідно розглядати у єдності його матеріального та процесуального аспектів. Матеріальний аспект публічно-правового спору розкриває сутність протиріч між суб`єктами такого спору, які виникли у зв`язку з реалізацією прав, свобод та інтересів цих суб`єктів у сфері публічно-правових відносин. Процесуальний аспект розкриває сутність публічно-правового спору як предмета розгляду адміністративним судом, тобто адміністративної справи.

Суб`єктами публічно-правового спору є особи, між якими виникли розбіжності з приводу реалізації їх прав та обов`язків у публічно-правових відносинах.

Об`єктом публічно-правового спору є права, свободи та інтереси, реалізації або задоволенню яких перешкоджає суб`єкт владних повноважень.

Предметом публічно-правового спору є рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, а також дії чи бездіяльність суб`єктів публічно-правових відносин, які не є суб`єктами владних повноважень, але є суб`єктами публічно-правового спору.

Специфіка публічно-правового спору визначається у його суб`єктному складі, підставах виникнення, межах повноважень адміністративного суду.

Отже, публічно-правовим спором в адміністративному судочинстві є не будь-який спір, у якому однією із сторін є орган публічної адміністрації, а лише той, що випливає із здійснення таким суб`єктом владних повноважень своїх владних управлінських функцій щодо скаржника. Тобто, для наявності такого спору є обов`язковим наявність зв`язку між здійсненням органом влади покладених на нього владних управлінських функцій та порушення прав, свобод чи інтересів фізичної або юридичної особи внаслідок такої реалізації своїх функцій владним органом.

Як вбачається зі змісту заяви ОСОБА_1 просить встановити факт смерті ОСОБА_2 .

Так главою 6 розділу ІV Цивільного процесуального кодексу України визначено розгляд судом справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення. Такі справи розглядаються судом у окремому провадженні, яке належить до непозовного цивільного судочинства.

Згідно п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Приписами статті 315 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи про встановлення факту: родинних відносин між фізичними особами; перебування фізичної особи на утриманні; каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Частиною 2 зазначеної статті ЦПК України встановлено, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

В поданій заяві ОСОБА_1 вказує на те, що встановлення факту смерті дружини необхідно для отримання свідоцтва про смерть, отримання допомоги на поховання та недоотриманої пенсії дружини.

Відповідно до інформаційного листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про окремі питання застосування Закону України від 04.02.2016р. №990-VIII «Про внесення змін до ЦПК України щодо встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України», необхідно врахувати, що у померлої особи може не бути родичів, які можуть звернутися із заявою про встановлення факту. Водночас відмова у відкритті провадження за заявою… з підстав, що вони не були родичами померлого, унеможливлюють реалізацію ними своїх майнових та немайнових прав… Судам слід розглядати таку категорію справ за заявами… померлої особи про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території України.

Ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey) (Страсбург, 10 травня 2001 року заява № 25781/94), Європейський суд з прав людини наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони. У справі Намібії так званого «намібійського винятку» зазначений виняток полягає у тому, що не можуть визнаватися недійсними всі документи, видані на окупованій території, оскільки це може зашкодити правам мешканців такої території. Зокрема недійсність не може бути заснована до таких документі як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів, невизнання яких може завдати лише шкоди особам, які проживають на такій території.

Враховуючи наведену практику ЄСПЛ, а також ключове значення, яке має встановлення факту народження або смерті особи для реалізації майнових та особистих немайнових прав заявників, рішення суду в такій категорії справ має ґрунтуватися на дотриманні вимог ЦПК України щодо повного і всебічного з`ясування обставин справ на підставі всіх поданих особами, які беруть участь у справі, доказів у сукупності, в тому числі з урахуванням документів, які видні органами та установами, що знаходяться на такій території.

Таким чином, вимога позивача про встановлення факту, що має юридичне значення є справою про встановлення факту, що розглядається в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦПК України заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання.

За таких обставин, беручи до уваги вищенаведені норми, враховуючи, що вказані правовідносини регламентується цивільним законодавством, суд доходить висновку, що дані вимоги не підлягають розгляду у порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 170 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Необхідно зазначити, що даний спір віднесено до юрисдикції загального суду в порядку цивільного судочинства.

Керуючись ст.ст.2, 4, 19, 170, 171, 256 КАС України, суддя, -

У Х В А Л И В:

1.Відмовити ОСОБА_1 у відкритті провадження за заявою про встановлення факту смерті.

2.Копію ухвали направити заявнику разом із заявою та доданими до неї документами.

3.Роз`яснити заявнику, що вирішення даного спору віднесено до юрисдикції загального суду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до частин четвертої - п`ятої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалу про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі може бути оскаржено.

У разі скасування ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі позовна заява вважається поданою в день первісного звернення до суду.

Згідно ч. 1 ст. 295 та ч. 1 ст. 297 КАС України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя

Кіровоградського окружного

адміністративного суду Р.В. Жук