Рішення № 8542113, 17.12.2009, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"17" грудня 2009 р. Справа № 4/242-09          

Суддя Щоткін О.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Завод сантехнічних заготовок", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Екологічні системи", смт. Коцюбинське

про стягнення 505 388,67 грн.

представники сторін:

позивач–Мирутенко М.М. –предст., дов. від 10.07.2009р.;

відповідач –Гребенчук С.В. –предст., дов. від 22.09.2009р.

Обставини справи:

           Відкрите акціонерне товариство "Завод сантехнічних заготовок", м. Київ (позивач) звернулось до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Екологічні системи", смт. Коцюбинське (відповідач) про стягнення 505 388,67 грн., які складають 413547,20 грн. заборгованості за договором поставки, 53421,23 грн. пені, 30602,50 грн. інфляційних втрат, 7817, 74 грн. 3% річних.

          Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав своїх зобов’язань за договором поставки, а саме: не оплатив вартість поставленого йому товару.

Ухвалою господарського суду від 05.10.2009р. було порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 27.10.2009р.

27.10.2009р. представник відповідача в засідання суду не з’явився, письмового відзиву на позов не подав, у зв’язку з чим розгляд справи було відкладено на 17.11.2009р.

17.11.2009р. у зв’язку з неявкою представника позивача розгляд справи було відкладено на 03.12.2009р.

03.12.2009р. відповідач подав письмовий відзив на позов, в якому проти задоволення позовних вимог заперечує в повному обсязі, посилаючись на те, що поставлений позивачем товар був неналежної якості.

          Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд,

встановив:

24 червня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством "Завод сантехнічних заготовок", м. Київ (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Екологічні системи" (покупець) було укладено договір поставки № 616, згідно умов якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця продукцію сантехнічного та теплоенергетичного призначення, а покупець зобов’язується прийняти продукцію від постачальник та оплатити її загальну вартість на умовах цього договору.

Пунктом 1.2 договору визначено, що сума договору складається із сум всіх підписаних сторонами специфікацій до нього.

На виконання умов договору позивачем був поставлений відповідачу товар, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями видаткових накладних № СТ - 0005744 від 23.12.08р., № СТ - 0005745 від 23.12.08р., №СТ - 0005743 від 23.12.08р., №СТ - 0005449 від 21.11.08р., №СТ - 0005444 від 20.11.08р., №СТ - 0005212 від 06.11.08р., №СТ - 0005215 від 06.11.08р.

Факт отримання товару підтверджується належно оформленими довіреностями, які містяться в матеріалах справи №199 від 25.09.08р., №238 від 30.10.08р., №251 від 23.12.08р.

Відповідно до п. 5.2 договору, розрахунки між сторонами здійснюється покупцем на наступних умовах: 50% вартості партії Продукції - попередня оплата - протягом 3-х банківських днів з моменту виставлення рахунку –фактури, 50% вартості партії продукції - остаточний розрахунок протягом 14-ти банківських днів з моменту відвантаження партії Продукції та підписання Сторонами видаткової накладної.

Таким чином, згідно видаткових накладних СТ - 0005744 від 23.12.08р., СТ - 0005745 від 23.12.08р. та СТ - 0005743 від 23.12.08р., відповідач повинен був здійснити остаточний розрахунок 13 січня 2009 року.

Однак, в порушення умов договору, відповідач повністю за договором не розрахувався, у зв’язку з чим за останнім утворилась заборгованість в розмірі 413547, 20 грн.

У зв’язку з тим, що відповідач свої зобов’язання не виконав, 13 березня 2009 року позивач направив на адресу відповідача лист-вимогу (вих. № 103) з проханням погасити заборгованість за отриману продукцію, однак вказана претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

          Згідно частини першої та частини сьомої статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

Частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Приписами пункту 2 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено: покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідач подав відзив на позов, в якому проти позову заперечує, посилаючись на те, що згідно п. 4.7 договору на кожну парію продукцію постачальник в обов’язковому порядку надає покупцю наступні документи: рахунок-фактуру, видаткову накладну, податкову накладну, сертифікат якості.

Однак, позивачем не було надано відповідачу відповідні сертифікати якості на поставлену ним продукцію, а тому, за його словам, зобов’язання позивача по договору виконані неналежним чином.

Станом на день розгляду справи позивачем було подано до суду належним чином завірені копії Сертифікатів відповідності № UA 1.090.20720-05 терміном дії з 12.04.2005р. по 02.09.2009р. на продукцію –труби для теплових мереж з тепловою ізоляцією з пінополіуретану і захисною оболонкою з поліетилену, № UA 1.090.46272-05 терміном дії з 01.07.2005р. по 02.09.2009р. на продукцію –арматура трубопроводів теплових мереж з тепловою ізоляцією з тепловою ізоляцією з пінополіуретану, № UA 1.090.46271-05 терміном дії з 01.07.2005р. по 02.09.2009р. на продукцію –з’єднання теплогідроізольованих елементів трубопроводів теплових мереж, № UA 1.090.46220-05 терміном дії з 01.07.2005р. по 02.09.2009р., з яких вбачається, що продукція відповідає вимогам.

Суд, розглянувши вказані Сертифікати якості, а також заслухавши пояснення сторін та додаткові докази, подані в судовому засіданні, встановив, що вимога позивача є обґрунтованою, доведеною матеріалами справи, відповідачем не спростованою, а тому стягнення заборгованості за договором в розмірі 413547, 20 грн. підлягає задоволенню в повному обсязі.

Позивач також просить стягнути з відповідача 53421,23 грн. пені.

Згідно п. 8.2. Договору, у разі несвоєчасної оплати поставленої продукції покупець повинен сплатити постачальникові пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на день її нарахування від суми заборгованості за кожен день затримки.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня. Відповідно вищезазначених норм законодавства при розрахунку суми пені позивачем застосовано подвійну облікову ставку НБУ.

Розмір пені за розрахунком позивача становить 53421,23 грн. Даний розрахунок здійснений за період 13.01.2009р. по 31.08.2009р. (230 днів), що є порушенням п. 6 ст. 232 ГПК України, а тому суд здійснив власний розрахунок, який відповідає нормам чинного законодавства за період з 13.01.2009р. по 13.07.2009р. та становить 48832,56 грн.

А тому, заявлена до стягнення пеня в сумі 53421,23 грн. підлягає задоволенню частково в розмірі 48832, 56 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок позивача трьох процентів річних та інфляційних відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вимога щодо стягнення трьох процентів річних з простроченої суми в розмірі 7817,74 грн. та інфляційних в сумі 30602,50 грн. підлягає задоволенню.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги позивача про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Екологічні системи" заборгованості за поставлений товар підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті державного мита відповідно до статті 49 ГПК України та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ч. 5 статті 49 ГПК України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищезазначене, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 22, 44, 49, 82-84, 116, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

вирішив:

1.           Позов задовольнити частково.

2.           Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Екологічні системи" (08298, Київська обл.., Київська обл.., смт. Коцюбинське, вул.. Пономарьова, 17, код ЄДРПОУ 33603769) на користь Відкритого акціонерного товариства "Завод сантехнічних заготовок", (03062, м. Київ, вул.. Екскаваторна, 24, код ЄДРПОУ 05503272) –413547 (чотириста тринадцять тисяч п’ятсот сорок сім) грн.. 20 коп. основного боргу, 30602 (тридцять тисяч шістсот дві) грн.. 50 коп. інфляційних втрат, 7817 (сім тисяч вісімсот сімнадцять) грн.. 74 коп. 3% річних, 48832 (сорок вісім тисяч вісімсот тридцять дві) грн.. 56 коп. пені, 5 008 (п’ять тисяч вісім) грн.. державного мита та 233 (двісті тридцять три) грн. 86 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.           В решті позовних вимог –відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя О.В. Щоткін

Дата підписання рішення: 25.12.2009р.