Рішення № 8542110, 21.12.2009, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"21" грудня 2009 р. Справа № 4/282-09          

Господарський суд Київської області у складі судді Щоткін О.В. розглянувши

За позовом Міністерства транспорту та зв’язку України, м. Київ

до 1. Виконкому Бучанської міської ради Київської області, м. Буча

2. Комунального підприємства «Ірпінське БТІ», м. Ірпінь

третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Державне територіально-галузеве об’єднання «Південно-західна залізниця», м. Київ

про визнання права власності держави

за участю представників:

позивач: Чернишова О.В. –предст., дов. від 08.10.2009р.

відповідач-1: не з’явився;

відповідач-2: не з’явився;

третя особа: Тутик М.В. –предст., дов. від 25.11.2009р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

          Міністерство транспорту та зв’язку України (позивач) звернулось до господарського суду Київської області із позовом до Виконкому Бучанської міської ради Київської області, м. Буча (відповідач-1) та Комунального підприємства «Ірпінське БТІ», м. Ірпінь (відповідач-2) за участю третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Державне територіально-галузеве об’єднання «Південно-західна залізниця», м. Київ про визнання права власності держави Україна в особі Міністерства транспорту та зв'язку України (01135, м. Київ, пр-т. Перемоги, 14, код 00017584) на нерухоме майно, що знаходиться в господарському віданні Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця»(01601, м. Київ, вул. Лисенка,6, код 04713033)- Будівлю трансформаторної підстанції №239, розташованої за адресою: м. Буча, вул. Заводська,1-ж (літера «А»), інвентарний номер 010096.

Ухвалою господарського суду Київської області від 16.11.2009р. було порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 01.12.2009р.

01.12.2009р. Комунальне підприємство «Ірпінське БТІ»подало в судовому засіданні письмовий відзив на позов, в якому проти позову заперечує повністю, зазначаючи, що позивач не звертався до Ірпінського БТІ із заявою встановленої форми задля реєстрації права власності на об'єкти нерухомості та не надав реєстраторові необхідних правовстановлюючих документів.

Також відповідач-2 просить припинити провадження у справі стосовно КП КОР "Ірпінське БТІ" в частині спору про право власності на об'єкти нерухомості, оскільки останнє виконує функції щодо реєстрації прав власності на нерухоме майно і не уповноважене самостійно, без рішення відповідного органу місцевого самоврядування, видавати правовстановлюючі документи на майно, внаслідок чого не може відповідати за позовом, так як між позивачем та БТІ відсутній предмет спору про право.

Позивач в судове засідання 01.12.200р. не з’явився, у зв’язку з чим ухвалою суду від 01.12.2009р. розгляд справи було відкладено на 10.12.2009р.

Ухвалою суду від 10.12.2009р. розгляд справи було відкладено на 21.12.2009р., у зв’язку з неявкою представників відповідача-1 та відповідача-2.

21.12.2009р. представником позивача було подано заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої резолютивну частину позовної заяви викладено у наступній редакції: «1. Визнати право власності держави Україна в особі Міністерства транспорту та зв'язку України (01135, м. Київ, пр-т. Перемоги, 14, код 00017584) на нерухоме майно - будівлю трансформаторної підстанції №239, що розташоване за адресою: м. Буча, вул. Заводська, 1-ж (літера «А»за Технічним паспортом), інвентарний номер 010096, балансова вартість становить 8629,33грн., рік введення в експлуатацію 1959р., що знаходиться в господарському віданні Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця»(01034, м. Київ, вул. Лисенка, 6, код 04713033).

2. Зобов'язати Ірпінське бюро технічної інвентаризації здійснити державну реєстрацію права державної власності на нерухоме майно - будівлю трансформаторної підстанції №239, що розташоване за адресою: м. Буча, вул. Заводська, 1-ж (літера «А»за Технічним паспортом), інвентарний номер 010096, балансова вартість становить 8629,33грн., рік введення в експлуатацію 1959р., що знаходиться в господарському віданні Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця»(01034, м. Київ, вул. Лисенка,6, код 04713033)».

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази наявні в матеріалах справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд,

ВСТАНОВИВ:

До складу ДТГО «Південно-Західна залізниця»(надалі Залізниця) входить відокремлений структурний підрозділ - Київська дистанція електропостачання (надалі Дистанція), яка діє на підставі Положення, затвердженого наказом начальника Залізниці від 08.06.2006 р. № 284-Н.

Відповідно до Положення про Дистанцію основними завданнями Дистанції є забезпечення надійного електропостачання на тягу поїздів, засобів сигналізації, централізації, блокування, зв'язку та обчислювальної техніки.

Згідно технічного паспорту від 12.12.2008р., виданого Комунальним підприємством «Ірпінське бюро технічної інвентаризації», довідки Дистанції про балансову належність від 22.07.2009 р. № 591 та інвентарної картки обліку основних засобів, в м. Буча Київської області, по вул.Заводська,1-ж розташований об'єкт нерухомості, що обліковується на балансі Дистанції та знаходиться в господарському віданні Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця», а саме Будівля трансформаторної підстанції №239, розташована за адресою: м. Буча, вул. Заводська, 1-ж (літера «А» за Технічним паспортом), інвентарний номер 010096, балансова вартість становить 8629,33грн., рік введення в експлуатацію 1959р.

Зазначене нерухоме майно є державним, знаходиться в господарському віданні, правомірному та добросовісному володінні Залізниці та перебуває на балансі Дистанції, що підтверджується довідкою про балансову належність об'єкту нерухомого майна та інвентарними картками обліку основних засобів Дистанції.

З 1959 р. після вводу об'єкта в експлуатацію по вул. Заводська, 1-ж він безперервно експлуатується виключно Залізницею.

У відповідності до ст. 1 Закону України «Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України»майно та фінансові ресурси підприємств, установ, організацій та інших об'єктів союзного підпорядкування, розташованих на території України, є державною власністю України.

Згідно ст. 9 Закону України „Про транспорт" транспортні засоби, споруди, фінансові ресурси, шляхи сполучення, закріплені за підприємствами, об'єднаннями, установами та організаціями Міністерства транспорту України, є загальнодержавною власністю і належать до єдиної транспортної системи.

Статтею 5 Закону України „Про залізничний транспорт" визначено, що майно, закріплене за залізницями, є загальнодержавною власністю.

Відповідно до ст. 191 Цивільного кодексу України підприємство є єдиним майновим комплексом, що використовується для здійснення підприємницької діяльності. До складу підприємства як єдиного майнового комплексу входять усі види майна, призначені для його діяльності, включаючи земельні ділянки, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировину, продукцію та інші права, якщо інше не встановлено договором або законом. Підприємство як єдиний майновий комплекс є нерухомістю.

Згідно п. 4.1., 4.2. Статуту Південно-Західної залізниці майно Залізниці становлять необоротні та оборотні активи, а також цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі Залізниці. Майно Залізниці є державною власністю і закріплене за нею на праві господарського відання. Залізниця володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном на свій розсуд.

Статут Південно-Західної залізниці, у відповідності до статті 4 Закону України „Про залізничний транспорт", затверджений наказом Міністерства транспорту України від 29.12.1997 № 457 та погоджений з Міністерством економіки України та Антимонопольним комітетом України.

Пунктом 6.1 Положення про Управління визначено, що майно Управління становлять основні фонди, оборотні засоби та кошти, а також інші цінності, вартість яких відображається в його балансі. Майно Управління є державною власністю і закріплюється за Залізницею на праві господарського відання.

Згідно із ст. 141 Господарського кодексу України до державного майна у сфері господарювання належать цілісні майнові комплекси державних підприємств або їх структурних підрозділів, нерухоме майно, інше індивідуально визначене майно державних підприємств.

Статтею 133 Господарського кодексу України встановлено, що основу правового режиму майна суб'єктів господарювання, на якій базується їх господарська діяльність, становлять право власності та інші речові права - право господарського відання, право оперативного управління, а також право оперативного використання майна. Держава забезпечує рівний захист майнових прав усіх суб'єктів господарювання.

Право господарського відання згідно з частиною першою ст. 136 Господарського кодексу України є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.

Відповідно до статті 74 Господарського кодексу України державне комерційне підприємство є суб'єктом підприємницької діяльності, діє на основі статуту на принципах підприємництва, зазначених у статті 44 Кодексу, і несе відповідальність усім належним йому на праві господарського відання майном згідно з цим Кодексом та іншими законами. Майно державного комерційного закріплюється за ним на праві господарського відання.

Постановою Кабінету Міністрів України від 05.11.1991 № 311 „Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю)" затверджено перелік державного майна України, яке передається до власності адміністративно-територіальних одиниць (комунальної власності), та встановлено, що державне майно України, яке не належить до комунальної власності, є загальнодержавною (республіканською) власністю. Майно залізничного транспорту, згідно з зазначеною Постановою, до комунальної власності не передавалось.

19.01.2009р. Київська дистанція ДТГО «Південно-Західна залізниця»електропостачання звернулася з заявою до виконавчого комітету Бучанської міської ради з проханням надати дозвіл на оформлення свідоцтва на право власності на будівлю, що знаходиться за адресою: Київська область місто Буча, вул. Заводська, 1-ж.

Однак листом від 13.05.2009 р. за № 04-08/130 виконавчий комітет Бучанської міської ради відмовив у дозволі на оформлення права власності оскільки у позивача відсутні правовстановлюючі документи для реєстрації права власності на зазначений об'єкт нерухомості, а саме: документи, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, на якій розташований об'єкт, відсутність проектної та дозвільної документації.

За довіреністю МТЗУ від 16.02.09р №1051/16/14-09, 05.02.2009р, за №108 Київська дистанція електропостачання направила запит в державний архів м. Києва, та отримала відповідь від 03.03.09р № 163. про те, що рішення про відведення земельної ділянки під будівництво, дозволу на будівництво та акту державної приймальної комісії про введення в експлуатацію об'єкта, що знаходиться в м. Буча по вул. Заводська, 1-ж не виявлено.

Пунктом 2 ст. 328 Цивільного кодексу України встановлено принцип добросовісного (правомірного) набуття права власності. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Таким чином, підтвердженням права власності можуть бути документи, що фіксують, підтверджують і оформлюють самі юридичні факти, на підставі яких у власника виникає (або до нього переходить) право власності.

Зокрема, такими документами є технічний паспорт на нежитловий будинок виготовлений та виданий Комунальним підприємством «Ірпінське бюро технічної інвентаризації», тощо.

Також доказами приналежності нерухомого майна є його відображення на самостійному балансі відокремленого структурного підрозділу Південно-Західної залізниці - Київської дистанції електропостачання. Знаходження на балансі об'єкту нерухомості підтверджує той факт, що державне підприємство ДТГО «Південно-Західна залізниця»в особі Дистанції добросовісно та безперервно експлуатує об'єкт нерухомого майна, несе витрати по його утриманню.

Отже, Позивач та Залізниця забезпечує виконання завдань, покладених державою, тобто забезпечення ефективного використання та збереження закріпленого державного майна.

Одним із основних критеріїв визначення законності володіння майном і відображення його на балансі є також джерела фінансування (централізовані або власні кошти підприємства). Обслуговування та утримання зазначеного нерухомого майна (оплата послуг, поточний ремонт, інше) здійснюється за рахунок власних коштів Залізниці.

Крім того, Положення про порядок введення в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів державного замовлення, яким передбачено складання акту вводу в експлуатацію, затверджене постановою Кабінету Міністрів України 05.08.1992 за № 449. В даний час це Положення втратило чинність на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 22.09.2004 №1243, якою затверджений Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів. Отже, спірний об'єкт нерухомості був побудований та почав експлуатуватись до моменту прийняття нормативного акту, що регулює порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів і визначають необхідність складання акту вводу в експлуатацію.

Статтею 5 Цивільного кодексу України передбачено, що акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності, тобто в даному випадку Відповідач не може витребувати акт вводу в експлуатацію на об'єкти, що були побудовані до 1991 року, так як. на момент закінчення його будівництва (1959 рік) таких вимог діючим законодавством встановлено не було.

Жодна фізична чи юридична особа не заявляла про порушення Міністерством транспорту та зв'язку України або Залізницею своїх прав чи охоронюваних законом інтересів. Спірне майно до комунальної власності не передавалось. На облік як безхазяйна нерухома річ, органом, що здійснює державну реєстрацію, не бралось.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання права.

Стаття 392 Цивільного кодексу України передбачає, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Згідно ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

У відповідності до ст. ЦК України у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб'єктами.

Приписами п. 5 ст. 22 Господарського кодексу України встановлено, що держава реалізує право державної власності у державному секторі економіки через систему організаційно-господарських повноважень відповідних органів управління щодо суб'єктів господарювання, що належать до цього сектора і здійснюють свою діяльність на основі права господарського відання або права оперативного управління.

Право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.

Отже, здійснюючи право господарського відання суб’єкт господарювання користується та розпоряджається майном на свій розсуд і здійснює відносно нього дії, які не суперечать закону та цілям діяльності.

Оскільки, зазначене нерухоме майно є державним, знаходиться в господарському віданні, правомірному та добросовісному володінні Залізниці та перебуває на балансі Київської дистанції електропостачання, що підтверджується довідкою про балансову належність об'єктів нерухомого майна та інвентарними картками обліку основних засобів Управління, та враховуючи те, що нерухоме майно набуте правомірно, ніким в суді не оспорено, судом встановлено, що вимога позивача про визнання право власності держави Україна в особі Міністерства транспорту та зв'язку України (01135, м. Київ, пр-т. Перемоги, 14, код 00017584) на нерухоме майно - будівлю трансформаторної підстанції №239, що розташоване за адресою: м. Буча, вул. Заводська, 1-ж (літера «А» за Технічним паспортом), інвентарний номер 010096, балансова вартість становить 8629,33грн., рік введення в експлуатацію 1959р., що знаходиться в господарському віданні Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця»(01034, м. Київ, вул. Лисенка, 6, код 04713033) є обґрунтованою, підтвердженою матеріалами справи, а тому такою, що підлягає задоволенню.

Окрім цього, позивач просить суд зобов’язати КП Київської обласної ради “Ірпінське бюро технічної інвентаризації” здійснити державну реєстрацію права державної власності на нерухоме майно - будівлю трансформаторної підстанції №239, що розташоване за адресою: м. Буча, вул. Заводська, 1-ж (літера «А»за Технічним паспортом), інвентарний номер 010096, балансова вартість становить 8629,33грн., рік введення в експлуатацію 1959р., що знаходиться в господарському віданні Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця»(01034, м. Київ, вул. Лисенка,6, код 04713033)», то слід зазначити, що пунктом 1.1. Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 № 7/5, передбачено, що дане положення визначає порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно в Україні та спрямоване на забезпечення визнання та захисту цих прав.

Відповідач подав відзив на позов, в якому зазначає, що вимога позивача щодо зобов’язання Комунального підприємства «Ірпінське БТІ»зареєструвати за ним право власності на нерухоме майно не може бути розглянута в порядку Господарського процесуального кодексу України, оскільки дана вимога відноситься до компетенції адміністративних судів, а тому провадження стосовно відповідача-2 повинно бути припинене на підставі п. 11 ГПК України.

Розглянувши вимогу позивача про зобов’язання здійснити державну реєстрацію права державної власності на нерухоме майно - будівлю трансформаторної підстанції №239, що розташоване за адресою: м. Буча, вул. Заводська, 1-ж, суд встановив, що провадження у справі стосовно Комунального підприємства «Ірпінське БТІ»підлягає припиненню з огляду на наступне:

Відповідно до п. 6.1 Тимчасового положення, оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна провадиться органами місцевого самоврядування з видачею свідоцтва про право власності.

Реєстрацію прав власності на нерухоме майно здійснюють комунальні підприємства бюро технічної інвентаризації (п.1.3. Тимчасового положення).

Пунктом 1.4. Тимчасового положення визначено, що реєстрація прав власності на нерухоме майно - це внесення запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно у зв'язку з виникненням, існуванням або припиненням прав власності на нерухоме майно, що здійснюється БТІ за місцезнаходженням об'єктів нерухомого майна на підставі право встановлювальних документів.

Отже, правовідносини між позивачем та відповідачем-2 з приводу реєстрації прав на нерухоме майно є публічними владно-управліниськими відносинами.

Відповідно до ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єкті владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Таким чином, спір між позивачем та відповідачем-2 щодо здійснення оформлення права власності на об'єкт нерухомості з видачею свідоцтва на право власності на нерухоме майно не відноситься до компетенції господарського суду.

Згідно п. 11 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенні в господарських судах України.

Витрати по сплаті державного мита відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України судом покладаються на відповідача-1.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 44, 49, п. 11 ст. 80, 82, 85, Господарського процесуального кодексу України , суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати право власності держави Україна в особі Міністерства транспорту та зв'язку України (01135, м. Київ, пр-т. Перемоги, 14, код 00017584) на нерухоме майно - будівлю трансформаторної підстанції №239, що розташоване за адресою: м. Буча, вул. Заводська, 1-ж (літера «А»за Технічним паспортом), інвентарний номер 010096, балансова вартість становить 8629,33грн., рік введення в експлуатацію 1959р., що знаходиться в господарському віданні Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця»(01034, м. Київ, вул. Лисенка, 6, код 04713033).

3. Стягнути з Виконкому Бучанської міської ради Київської області (08292, Київська обл.., м. Буча, вул.. Енергетиків, 12) на користь Міністерства транспорту та зв'язку України (01135, м. Київ, пр-т. Перемоги, 14, код 00017584) 85 (вісімдесят п’ять) грн. державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн.. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

5. Провадження у справі в частині вимог до Комунального підприємства «Ірпінське бюро технічної інвентаризації»(08200, Київська обл.., м. Ірпінь, вул.. Жовтнева, 16, код 03362488) про зобов’язання здійснити оформлення права власності на об’єкт нерухомості з видачею свідоцтва на право власності на нерухоме майно припинити.

Суддя О.В. Щоткін

Дата підписання рішення: 29.12.2009р.