Вирок № 85416638, 21.10.2019, Центральний районний суд м. Миколаєва

Центральний районний суд м. Миколаєва

_______________

Справа № 490/8130/19

Провадження № 1-кп/490/1025/2019

У Х В А Л А

15 жовтня 2019 року м. Миколаїв

Центральний районний суд міста Миколаєва

У складі: головуючого судді - Алєйнікова В.О.,

суддів - Медюка С.О.

- Тішка Д.О.

при секретарі - Сасік Я.С.

за участі прокурора - Потужника Р.В.

обвинуваченого - ОСОБА_1

його захисника - Петренка А.І.

обвинуваченого - ОСОБА_2

його захисника - Марченка В.І.

потерпілих - ОСОБА_3 , ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Миколаєві кримінальне провадження № 12019150020001759 за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Миколаєві, є українцем, громадянином України, мешкає за адресою: АДРЕСА_1

та

ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у місті Миколаєві, є українцем, громадянином України, мешкає за адресою: АДРЕСА_2 ,

у вчиненні злочину, передбаченого пунктом 7 частиною 2 статті 115 Кримінального Кодексу України, -

встановив:

Суть питання, що вирішується ухвалою, і за чиєю ініціативою воно розглядається.

1. Центральним районним судом міста Миколаєва проведене підготовче судове засідання у кримінальному провадженні про обвинувачення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого пунктом 7 частини 2 статті 115 Кримінального Кодексу України.

2. Під час підготовчого судового засідання прокурор вважав, що поданий до суду обвинувальні акти відповідає вимогам діючого законодавства, через що просив призначити на його підставі судовий розгляд кримінального провадження.

Водночас прокурор просив продовжити строк тримання обвинуваченого ОСОБА_1 під вартою, спираючись про те, що інший запобіжний захід не здатен забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого під час судового розгляду кримінального провадження.

3. Захисник Петренко А.І. під час судового розгляду кримінального провадження просив про повернення обвинувального акту прокурору, спираючись про те, що він був складений поза межами строку досудового розслідування.

Одночасно захисник просив про зміну обраного відносно ОСОБА_1 запобіжного заходу на не пов`язаний з позбавленням волі.

В обґрунтування такого зазначав, що наразі ОСОБА_1 перебуває під вартою в зв`язку з висуненням йому 06 вересня 2019 року підозри, яка була пред`явлена поза межами строку досудового розслідування.

До того ж, на думку захисника, вказані прокурором ризики не є доведеними належним чином та в дійсності не існують.

Обвинувачений ОСОБА_1 під час судового розгляду кримінального провадження позицію свого захисника підтримав.

4. Обвинувачений ОСОБА_2 та його захисник під час підготовчого судового засідання підтримали позицію захисника Петренка А.І.

5. Потерпілі під час підготовчого судового засідання підтримали позицію прокурора підтримала.

Встановлені судом обставин із посиланням на докази

6. 13 травня 2019 року до Єдиного Реєстру Досудових Розслідувань за номером 12019150020001759 були внесені відомості за фактом того, що у кареті швидкої медичної допомоги помер ОСОБА_7 внаслідок нанесених йому тілесних ушкоджень.

7. 27 травня 2019 року ОСОБА_1 був повідомлений про підозру у заподіянні тілесних ушкоджень ОСОБА_7 , від яких сталась смерть потерпілого.

30 травня 2019 року ухвалою слідчого судді Центрального районного суду міста Миколаєва Гречаної С.І.. відносно ОСОБА_1 був обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

/Реєстр матеріалів досудового розслідування; Розділ 2, пункти 18; Розділ 3, пункт 1/

8. 03 червня 2019 року про підозру у заподіянні тілесних ушкоджень ОСОБА_7 , від яких сталась смерть потерпілого, також був повідомлений ОСОБА_2

/Реєстр матеріалів досудового розслідування; Розділ 2, пункт 22/

9. 21 серпня 2019 року обвинувачені та потерпіла були повідомленні про завершення досудового розслідування та у той же день слідчий відкрив їм матеріали досудового розслідування у повному обсязі.

10. 22 серпня 2019 року у цьому кримінальному провадженні вперше був затверджений обвинувальний акт, який у той же день надійшов на розгляд до Центрального районного суду міста Миколаєва.

11. Ухвалою Центрального районного суду міста Миколаєва від 27 серпня 2019 року вказаний обвинувальний акт був повернутий прокурору, як такий, що не відповідає вимогам статті 291 Кримінального Процесуального Кодексу України, а саме - не містить відомостей про потерпілих, а також - викладення мотивів та причин дій обвинувачених, а також - відомостей, що характеризують їх ставлення до смерті обвинуваченого.

12. 03 вересня 2019 року вказана ухвала набула чинності.

04 вересня 2019 року судом вказана ухвала була звернута до виконання.

13. 06 вересня 2019 року обвинувачені, їх захисники та потерпілі після проведення низки слідчих дій були повідомленні про завершення досудового розслідування.

У той же день слідчим було розпочате виконання вимог статті 290 Кримінального Процесуального Кодексу України, відкриття матеріалів досудового розслідування було завершене 10 вересня 2019 року.

/Реєстр матеріалів досудового розслідування; Розділ 2, пункти 55-63/

14. 10 вересня 2019 року у справі був затверджений новий обвинувальний акт. Згідно нового обвинувального акту, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 наразі обвинувачуються у вчиненні злочину за таких обставин

13.05.2019 близько 03:40 год., більш точного часу у ході досудового розслідування встановити не виявилось можливим, ОСОБА_1 разом з ОСОБА_2 перебували у дворі багатоповерхового будинку, а саме - прилеглої території під`їзду № 3 будинку , розташованого по АДРЕСА_4 , де біля контейнеру для сміття помітили раніше незнайомого їм ОСОБА_7 , до якого у останніх виникла зневага.

Далі, у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з метою явної неповаги до суспільства, зневажливого ставлення до громадського порядку та існуючих у суспільстві загальновизнаних правил поведінки та моральності, з особливої зухвалістю та винятковим цинізмом у виді нахабного поводження, буйства, безпричинності дій раптово виник злочинний умисел, направлений на умисне протиправне заподіяння смерті ОСОБА_7

Оцінивши обстановку, впевнившись, що сторонніх осіб у дворі немає, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , діючи з метою реалізації злочинного умислу, направленого на умисне протиправне заподіяння смерті ОСОБА_7 , підійшли до ОСОБА_7 , який перебував у положенні стоячи біля контейнеру для сміття, що знаходиться у дворі, неподалік багатоповерхового будинку по АДРЕСА_4.

ОСОБА_1 , діючи з особливою зухвалістю, підійшов до ОСОБА_7 та безпричинно наніс один удар кулаком правої руки в щелепу останнього, від отриманого удару ОСОБА_7 вдарився спиною об стінку сміттєвого баку, після чого впав на землю на правий бік.

Керуючись єдиним спільним злочинним умислом, направленим на умисне протиправне заподіяння смерті ОСОБА_7 , достеменно усвідомлюючи про неможливість фізичного опору ОСОБА_7 , ОСОБА_1 , стоячи над ОСОБА_7 , який перебував у положенні лежачи на правому боці, почав хаотично наносити ОСОБА_7 удари ногами у життєве важливі органи зі значною силою, а саме в область голови та обличчя, завдавши таким чином близько 15 ударів. В цей час ОСОБА_2 , який стояв поруч з ОСОБА_7 , наніс від 3 до 4 ударів правою ногою в область живота потерпілого ОСОБА_7.

Далі, ОСОБА_1 почав озиратись, для того, щоб впевнитись, що за їх з ОСОБА_2 злочинними діями ніхто не спостерігає, помітив неподалік сміттєвого баку дерев`яну штахетину із цвяхом, яка лежала на землі, та порахувавши її можливим знаряддям вчинення злочину, ОСОБА_1 взяв штахетину у руки та підійшов до ОСОБА_7

Продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, бажаючи настання смерті ОСОБА_7 , проявляючи винятковий цинізм, виражений безпорадним станом ОСОБА_7 ОСОБА_1 нахилився до потерпілого, який не маючи об`єктивної можливості чинити опір, завдав ОСОБА_7 штахетиною із цвяхом не менше двох ударів у життєво важливий орган, а саме - в область голови, від чого штахетина зламалась.

Після цього ОСОБА_1 разом з ОСОБА_2 з місця злочину зникли, залишивши ОСОБА_7 , який на той момент не подавав ознак життя.

Внаслідок вищезазначених дій ОСОБА_1 та ОСОБА_2 13.05.2019 о 04.33 години ОСОБА_7 від отриманих тілесних ушкоджень помер в кареті швидкої медичної допомоги.

Смерть потерпілого настала в результаті тупої поєднаної травми тіла у вигляді переломів кісток та основі черепу, крововиливів під тверду мозкову оболонку, крововиливів під павутинну оболонку, множинних переломів ребер з пошкодженням лівої легені, розривів капсули печінки, тканини селезінки, лівої никрки, забою внутрішніх органів (головного мозку, легень, печінки, селезінки, лівої нирки, брижі товстої кишки) з послідуючим розвитком гострої крововтрати.

Ці дії як ОСОБА_1 так й ОСОБА_2 органами досудового розслідування та публічним обвинуваченням кваліфіковані за пунктом 7 частини 2 статті 115 Кримінального Кодексу України - як вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, вчинене з хуліганських мотивів.

При цьому автором обвинувального акту ОСОБА_1 та ОСОБА_2 пред`явлене спільне обвинувачення.

15. До обвинуваченого ОСОБА_1 наразі застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк дії цього запобіжного заходу спливає 25 жовтня 2019 року.

Положення закону, якими керувався суд під час постановлення ухвали.

16. Відповідно до частини 3 статті 314 Кримінального Процесуального Кодексу України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти, зокрема, такі рішення:

-повернути обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурору, якщо вони не відповідають вимогам цього Кодексу;

-призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру;

17. Верховний Суд України у своїй Постанові від 24 листопада 2013 року у справі № 5-328 к/с 16, яка є обов`язковою для виконання, сформулював правову позицію, відповідно до якої обвинувальний акт, згідно із пунктом 3 частини другої статті 283 КПК, є однією із форм закінчення досудового розслідування, тобто обвинувальний акт - це підсумковий процесуальний документ, яким визнається достатність доказів, зібраних під час досудового розслідування, засвідчується його завершення й надання доступу до матеріалів стороні захисту. Далі обвинувальний акт затверджується прокурором й одночасно з його переданням до суду вручається учасникам кримінального провадження під розписку (стаття 293 КПК).

18. Далі в цій же Постанові Верховний Суд України зазначив, що для суду обвинувальний акт, як процесуальний документ, є правовою підставою для призначення підготовчого судового засідання, судового розгляду, визначення його меж. Судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуто обвинувачення і лише в його межах (частина перша статті 337 КПК).

19. Вимоги до обвинувального акту сформульовані у статті 291 Кримінального Процесуального Кодексу України.

Відповідно до цієї норми обвинувальний акт має містити у собі, зокрема, виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення /пункт 5 частини 2 статті 291 Кримінального Процесуального Кодексу України/

20. При цьому Верховний Суд України у своїй Постанові від 24 листопада 2013 року у справі № 5-328 к/с 16, яка є обов`язковою для виконання, сформулював правову позицію, відповідно до якої згідно зазначеної норми закону обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Аналіз цієї норми свідчить, що закон вимагає обов`язкове відображення в обвинувальному акті трьох складників:

1)фактичних обставин кримінального правопорушення (фактична складова);

2)правової кваліфікації (в теорії кримінального процесу використовується назва «формула обвинувачення»);

3)формулювання обвинувачення.

21. При цьому, як зазначено далі у вказаній постанові, важливим є виклад саме фактичних обставин кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення) - фактичної моделі - бо саме правильне їх відображення має суттєве значення не тільки для аргументації висновків слідчого, але і для дослідження обставин вчиненого кримінального правопорушення в суді та для реалізації права на захист.

При визначені того, чи є виклад фактичних обставин справи належним, Верховний Суд України у постанові від 24 листопада 2016 року у справі № 5-328 К/С-16 вказав про необхідність керуватись рекомендаціями, що викладені у рішенні Європейського Суду з Прав Людини у справі «Маттоціа проти Італії» від 25 липня 2000 року.

У вказаному рішенні Європейський Суд з Прав Людини нагадав, що обвинувачений у вчиненні злочину має бути негайно і детально проінформований про причину обвинувачення, тобто - про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення; а також про характер обвинувачення, тобто юридичну кваліфікацію згаданих фактів. Хоча ступінь "детальності" інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту. У цьому відношенні обсяг та доречність наданої обвинуваченому інформації слід оцінювати крізь призму положення, закріпленого у пункті "b" частини З статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод /надалі - Конвенції/.

При цьому викладені в обвинувальному акті фактичні дані в своїй сукупності мають надавати повне уявлення стосовно кожного з елементів складу кримінального правопорушення, що, у свою чергу, дає можливість зіставити фактичну складову обвинувачення з його юридичною формулою.

22. Системний аналіз положень кримінального процесуального законодавства свідчить, що обвинувальний акт є результатом оцінки прокурором отриманих протягом досудового розслідування доказів вчинення кримінального правопорушення, які будуть перевірені судом в межах судового розгляду. Тому він має містити деталізований опис фактичних обставин кримінального правопорушення, та тільки такий опис дозволить суду прийняти рішення про призначення судового розгляду на підставі обвинувального акту. При цьому в будь-якому випадку положення цієї частини обвинувального акту не можуть містити очевидних суперечностей.

23. Диспозиція частини 2 статті 115 Кримінального Кодексу України передбачає кримінальну відповідальність, зокрема, за вчинення таких діянь:

"умисне вбивство з хуліганських мотивів" /пункт 7/.

"умисне вбивство, вчинене за попередньою змовою групою осіб" /пункт 12/

24. Як розтлумачив Пленум Верховного Суду України у пункті 16 своєї Постанови № 2 від 07 лютого 2003 року /з послідуючими змінами та доповненнями/ "Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров`я особи" /надалі - Постанови Пленуму/:

Вчиненим за попередньою змовою групою осіб (п. 12 ч. 2 ст. 115 КК умисне вбивство вважається тоді, коли в позбавленні потерпілого життя брали участь декілька осіб (дві і більше), які заздалегідь, тобто до початку злочину, домовилися про спільне його виконання.

За цей злочин несуть відповідальність і ті особи, котрі хоча й не вчинювали дій, якими безпосередньо була заподіяна смерть потерпілому, але будучи об`єднаними з іншими співвиконавцями вбивства єдиним умислом, спрямованим на позбавлення потерпілого життя, виконали хоча б частину того обсягу дій, який група вважала необхідним для реалізації цього умислу. З урахуванням конкретних обставин справи та змісту спільного умислу осіб, що вчинюють убивство за попередньою змовою, до таких дій належать: застосування на початку нападу насильства щодо потерпілого з метою приведення його у безпорадний стан з тим, щоб інший співучасник, скориставшись таким станом, заподіяв потерпілому смерть; подолання опору потерпілого з метою полегшити заподіяння йому смерті іншим співучасником; усунення певних перешкод, що в конкретній ситуації заважають іншій особі заподіяти потерпілому смерть або істотно ускладнюють це;надання особі, яка згідно з домовленістю заподіює смерть потерпілому, конкретної допомоги під час учинення вбивства (у вигляді порад, передачі зброї тощо); ведення спостереження за потерпілим, іншими особами чи обстановкою безпосередньо перед убивством або під час його вчинення з метою забезпечити реалізацію спільного умислу тощо.

25. Системний аналіз положень кримінального процесуального законодавства також свідчить, що розуміння поняття "формулювання обвинувачення", як складової частини обвинувального акта, має визначатись у логічному зв`язку з положеннями ст. 373 КПК України, які визначають вимоги до змісту вироку та оперують поняттям "формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним". Так, пунктом 2 частини 3 статті 373 КПК України встановлено, що у мотивувальній частині вироку в разі визнання особи винуватою зазначається формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення.

Таким чином, на підставі встановлених прокурором фактичних обставин кримінального правопорушення з урахуванням пункту 3 частини 1 статті 3 КПК України зміст формулювання обвинувачення, як складової частини обвинувального акта, яке буде підлягати доведенню під час судового розгляду, має містити формулювання вчиненого особою діяння, передбаченого Кримінальним Кодексом України, із зазначенням місця, часу, способу вчинення, наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів його вчинення.

26. Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 3 Кримінального Процесуального Кодексу України досудове розслідування - це стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності.

27. Відповідно до статті 219 Кримінального Процесуального Кодексу України строки досудового розслідування обчислюється з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань до дня звернення до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності або до дня ухвалення рішення про закриття кримінального провадження.

При цьому строки ознайомлення сторін з матеріалами кримінального провадження до вказаних строків не включаються.

Ці строки становлять два місяці з моменту повідомлення особи про підозру та можуть бути продовженими в порядку, встановленому цим Кодексом.

28. Відповідно до частини 3 статті 315 Кримінального Процесуального Кодексу України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.

29. Відповідно до частини 1 статті 177 Кримінального Процесуального Кодексу України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

1)переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2)знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3)незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4)перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5)вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Під ставою ж застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити перелічені дії.

Відповідно до статті 199 Кримінального Процесуального Кодексу України строк тримання під вартою може бути продовженим у разі наявності вказаних вище обставин та додаткового доведення того, що завершити досудове розслідування до закінчення строку дії попередньої ухвали не є можливим, а раніше заявлені ризики не зменшились або з`явились нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.

30. Відповідно до визначеного Європейським судом з прав людини поняттям під час вирішення питання щодо запобіжного заходу під обґрунтованою підозрою слід розуміти добросовісне припущення про вчинення особою певного діяння, яке ґрунтується на об`єктивних відомостях, які:

-можна перевірити у судовому розгляді;

-спонукали б неупереджену та розумну людину вдатися до практичних дій, щоб з`ясувати, чи є така підозра обґрунтованою.

Добросовісним можна вважати припущення, яке висунуте компетентним органом у встановленому законом порядку та ґрунтується на підході до справи, що характеризується правдивістю, сумлінністю та ретельністю.

Мотиви, з яких суд виходив при постановленні ухвали.

Аналіз змісту наданого суду обвинувального акту, а також - інших наданих суду матеріалів кримінального провадження, дозволяє прийти до таких висновків.

І. Щодо подальшого руху справи.

31. У наданому суду обвинувальному акті процес виникнення та розвитку умислу обвинувачених викладений фрагментарно та певною мірою суперечливо.

Так, автор обвинувального акту зазначає, що після того, як ОСОБА_1 та ОСОБА_2 помітили ОСОБА_7 , в обвинувачених (обох) виник злочинний умисел, направлений на умисне протиправне заподіяння смерті потерпілому, що ґрунтувався на зневазі до того. Розвиваючи цю тезу, автор обвинувального акту вказує, що обвинувачені почали реалізовувати умисел, що виник за вказаних обставин, вчинивши для цього вочевидь узгоджені дії, а саме - оцінили обстановку та вдвох підійшли до потерпілого.

Далі автор обвинувального акту вказує, що лише ОСОБА_1 застосував до потерпілого насильство, керуючись єдиним спільним умислом, що виник за вказаних вище обставин. Що ж стосується вказаних в обвинувальному акті дій ОСОБА_2 , то з наданого суду обвинувального акту неможливо зрозуміти, чи були вони спрямованими на реалізацію цього ж умислу.

Далі ж автор обвинувального акту зазначає, що на завершальній стадії вчинення злочину діяв лише ОСОБА_1 , якій реалізовував свій умисел /без визначення його змісту/.

Таким чином автор обвинувального акту:

-не виклав версію про початкову форму виявлення спільного умислу обох обвинувачених - досягнення/не досягнення згоди щодо подальших спільних дій (хоча це має суттєве значення як для подальшої кваліфікації дій обвинувачених, так й для усвідомлення ними суті пред`явленого обвинувачення);

-не виклав версію про мотиви дій ОСОБА_2 , зокрема - в частині його ставлення до наслідків у вигляді смерті потерпілого;

-не зазначив кінцевого моменту реалізації спільного умислу обвинувачених, обставин та причин припинення дій, спрямованих на реалізацію цього умислу;

-не зазначив змісту умислу ОСОБА_1 на завершальній стадії вчинення злочину, а також - обставин виникнення такого умислу.

32. Таке не дає змоги зіставити фабулу обвинувачення з його юридичною формулою, адже не дає можливості отримати повну уяву про кожен з елементів складу стверджуваного злочину.

33. Більше того, вказані вади викладу фактичних обставин справи не дають можливості прийти до висновку про те, що наданий обвинувальний акт містить належне формулювання обвинувачення кожного з обвинувачених.

33.1. Так, автор обвинувального акту виклав спільне обвинувачення як ОСОБА_1 , так й ОСОБА_2

Але такий підхід є прийнятним лише у разі, якщо на думку автора обвинувального акту, в дійсності:

-обвинувачені досягли згоди щодо спільного вчинення злочину (що, як зазначено вище, в обвинувальному акті чітко не визначено);

-ОСОБА_2 , вчиняючи вказані в обвинувальному акті дії, діяв з метою реалізації спільного з ОСОБА_1 умислу спрямованого на протиправне заподіяння смерті потерпілому (що, як зазначено вище, в обвинувальному акті чітко не визначено);

-на завершальній стадії злочину ОСОБА_1 , всупереч вказівок в обвинувальному акті, діяв з метою реалізації спільного з ОСОБА_2 злочинного умислу.

До того ж, у такому разі кваліфікація дій обвинувачених не є повною, адже не охоплює усіх обставин вчинення ними злочину.

33.2. В інакшому ж випадку, зокрема у разі, якщо на думку автора обвинувального акту, в дійсності обвинувачені

-не досягли згоди щодо спільного вчинення злочину (як зазначено вище, в обвинувальному акті не визначено);

-ОСОБА_2 , вчиняючи вказані в обвинувальному акті дії самостійно, з метою реалізації власного умислу;

-на завершальній стадії злочину ОСОБА_1 , відповідно до вказівок в обвинувальному акті, діяв з метою реалізації власного злочинного умислу

формулювання спільного обвинувачення є неприпустимим, адже вчинені окремо кожним з обвинувачених дії вочевидь різняться як за наслідками, так й за спрямованістю умислу.

У такому разі кожному з обвинувачених мало б бути сформульоване окреме обвинувачення із зазначенням для кожного з них окремих мотивів, конкретних дій, відповідних таким діям наслідків, а також - відповідної цим обставинам окремої кваліфікації.

Отже, вимоги пункту 5 частини 2 статті 291 Кримінального Процесуального Кодексу України при складанні цього обвинувального акту не дотримані.

34. Вказані недоліки:

1)порушують права обвинувачених, зокрема, їх передбачене пунктом "а" частини 3 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод право бути негайно і детально поінформованою зрозумілою для них мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього. Таке, в свою чергу, порушує право обвинуваченого на захист та, зрештою, право на справедливий суд, а також унеможливлює для нього належним чином формулювати свою позицію, зокрема, із приводу запобіжного заходу;

2)не дозволяє суду визначити межі судового розгляду, а за такого встановити перелік обставин, що підлягають доведенню та відповідний ним порядок дослідження доказів у справі.

35. Ці недоліки не можуть бути усунутими під час судового розгляду.

Так, стаття 338 КПК України передбачає лише можливість у суді змінити пред`явлене обвинувачення, але в будь-якому разі не дозволяє вперше формулювати обвинувачення за наслідками судового розгляду.

В цьому ж випадку, як доведено вище, обвинувачення наразі не є сформульованим; його формулювання за наслідками, вказаними в обвинувальному акті, взагалі не є можливим.

Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 314 КПК України за таких обставин наявний в суді обвинувальний акт, як такий, що не відповідає вимогам Кримінального Процесуального Кодексу України, слід повернути прокурору для усунення недоліків.

ІІ. Щодо дотримання строків досудового розслідування.

36. Захист стверджує, що обвинувальний акт від 10 вересня 2019 року, був складений поза межами строку досудового розслідування.

Але з цими посиланнями наразі повною мірою погодитись неможливо з огляду на таке.

36.1. Наслідки повернення прокурору обвинувального акту для усунення недоліків, що були допущені під час його складання, діючим Кримінальним Процесуальним законодавством повною мірою не врегульовані.

В той же час, очевидним є те, що таке повернення має ініціювати складання нового обвинувального акту, адже інакший спосіб усунення недоліків обвинувального акту діючим Кримінальним Процесуальним Кодексом України не передбачений.

В свою чергу, наведені вище вимоги діючого Кримінального Процесуального законодавства та правова позиція Верховного Суду України дозволяють стверджувати, що складання обвинувального акту поза досудовим розслідуванням не є можливим.

З наведеного випливає, що наслідком повернення обвинувального акту прокурору є продовження досудового розслідування.

Припущення ж про інакше неминуче призводе до висновку про наявність іншої, окрім досудового розслідування та судового розгляду, стадії кримінального провадження, яка Кримінальним Процесуальним Кодексом України не передбачена взагалі.

З огляду на наведене суд погоджується із захистом у тому, що після повернення обвинувального акту прокурору досудове розслідування у кримінальному провадженні продовжується до моменту направлення до суду виправленого обвинувального акту.

37.2. Строки досудового розслідування після повернення обвинувального акту прокурору діючим Кримінальним Процесуальним законодавством також чітко не визначені.

В той же час, будь-які підстави включати у строк досудового розслідування період здійснення судового провадження /тобто - період з моменту отримання справи судом до завершення підготовчого провадження за нею/ вочевидь є відсутніми.

Також є відсутніми підстави для обчислення строків досудового розслідування з моменту повернення обвинувального акту з початку.

З огляду на наведене суд погоджується із захистом у тому, що після повернення обвинувального акту прокурору досудове розслідування у кримінальному провадженні має здійснюватись у межах строку, що не був використаний на момент направлення обвинувального акту до суду.

37.3. При цьому суд зауважує, що підготовче провадження у справі завершується не з винесенням ухвали за його результатами судом першої інстанції, але - з набрання нею чинності, оскільки до моменту набрання чинності ухвали суду вона не підлягає виконанню.

37.4. Стосовно перебігу строків кримінального провадження в цьому випадку суд відзначає таке.

В цьому випадку на момент першого звернення до суду з обвинувальним актом органами досудового розслідування був використаний період досудового розслідування з 27 травня 2019 року до 22 серпня 2019 року, без врахування одного дня ознайомлення з матеріалами кримінального провадження.

Таким чином, не використаними залишились 7 днів досудового розслідування.

Ухвала про повернення первісного обвинувального акту набула чинності 03 вересня 2019 року.

За такого досудове розслідування у справі мало бути завершеним у строк до 10 вересня 2019 року.

Враховуючи ж, що протягом періоду з 06 до 10 вересня 2019 року тривало ознайомлення сторін з матеріалами кримінального провадження, всупереч твердження захисту на момент складання обвинувального акту в розпорядженні органів досудового розслідування та публічного обвинувачення залишалось ще 4 дні досудового розслідування.

ІІІ. Стосовно запобіжного заходу, обраного відносно ОСОБА_1 ..

38. В цьому випадку надані суду матеріали не свідчать про те, що, висуваючи обвинувачення ОСОБА_1 , органи досудового розслідування діяли упереджено, без належної ретельності та сумнівності.

Виявлені ж судом недоліки обвинувального акту за певних умов можуть свідчити про брак старанності, але висновків суду про відсутність упередженості не спростовують.

Отже, висунуту обвинуваченому підозру наразі слід вважати обґрунтованою.

39. Сутність же такої підозри зводиться до того, що обвинувачений безпідставно вчинив дії, що призвели до смерті сторонньої для нього особи.

Таке вказує, що обвинувачений є схильним до контрпродуктивних дій відповідно до мотивів, які не можуть бути розумно поясненими, а за такого - належним чином контрольованими.

Отже, в цьому випадку є доведеним ризик того, що ОСОБА_1 може продовжити вчиняти злочин.

40. Окрім того, ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні злочину, за вчинення якого йому може бути призначене покарання у вигляді позбавлення волі тривалістю 15 років або довічне позбавлення волі.

Наразі ж він тримається під вартою п`ять місяців; такий строк не є домірним строку покарання, яке може бути йому призначене.

Отже, в цьому випадку є доведеним ризик того, що обвинувачений може переховуватись від слідства та суду.

41. Суд також відзначає, що в цьому випадку для запобігання ризику вчинення обвинуваченим нових злочинів, з огляду на неконтрольованість дій обвинуваченого, необхідним є постійний нагляд за його поведінкою, який є можливим лише шляхом застосування такого запобіжного заходу, як тримання під вартою.

При цьому строк перебування обвинуваченого під вартою наразі не є таким, що може вважатись достатнім для виправлення його поведінки такою мірою, що таке дасть змогу змінити відносно нього запобіжний захід на менш суворий.

Наведене у сукупності є достатнім для висновку про те, що в цьому випадку є наявними передбачені законом ризики, запобігти яким інакше, ніж шляхом тримання обвинуваченого під вартою, не видається за можливе.

42. Стосовно ж заперечень захисту суд відзначає таке.

По-перше, посилання захисту про складання обвинувального акту та - перед цим - уточненої підозри - поза межами строків досудового розслідування є хибними, адже суперечать наведеним вище фактичним обставинам кримінального провадження.

По-друге, вони не спростовують ані - обґрунтованості підозри у використаному судом сенсі, ані - наявність встановлених судом ризиків.

По-третє, вони не містять посилань про "достатні гаранті" того, що обвинувачений не вчинить нового злочину та буде з`являтись до суду та органів досудового розслідування.

З огляду на таке, суд вважає клопотання прокурора про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою таким, що підлягає задоволенню, а у клопотанні захисту про зміну запобіжного заходу вважає за необхідне відмовити.

На підставі викладеного, керуючись положеннями статті 376 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

1.Обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12019150020001759 про обвинувачення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого пунктом 7 частиною 2 статті 115 Кримінального Кодексу України - повернути прокурору, як такий, що не відповідає вимогам статті 291 Кримінального Процесуального Кодексу України.

2.Клопотання прокурора, що стосується запобіжного заходу відносно ОСОБА_1 - задовольнити.

Продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 60 діб - до "13" грудня 2019 року включно.

У задоволенні клопотання захисту про зміну запобіжного заходу відносно ОСОБА_1 - відмовити.

Ухвала в частині повернення обвинувального акту може бути оскарженою до Миколаївського апеляційного суду через Центральний районний суд міста Миколаєва протягом 7 днів.

Ухвала в частині продовження строку тримання обвинуваченого під вартою може бути оскарженою до Миколаївського апеляційного суду через Центральний районний суд міста Миколаєва.

Головуючий суддя =Алєйніков В.О.=

Суддя =Медюк С.О.=

Суддя =Тішко Д.А.=