Рішення № 85407039, 11.10.2019, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/6043/19 Справа №754/8500/19

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

11 жовтня 2019 року Деснянський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Галась І.А.

за участю секретаря - Стеця Б.В.,

без участі сторін

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, про відшкодування збитків з урахуванням пені, трьох відсотків та індексі інфляції,

В С Т А Н О В И В:

До Деснянського районного суду м. Києва звернулась позивач з вказаним вище позовом, в якому просить: стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на її користь грошові кошти у сумі 23782,19 грн., у тому числі: 19703,00 грн. - завдані збитки; 3082,84 грн. - пеня; 257,49 грн. - 3 % річних; 738,86 грн. - інфляційні збитки та судові витрати по справі. В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що у жовтні 2018 року звернулась до відповідача із замовленням, згідно з яким, відповідач зобов`язався надати послуги з пошиття одягу, а позивач прийняти та оплатити надані відповідачем послуги. Згідно домовленості між позивачем та відповідачем, останній зобов`язався пошити безрукавку з чорнобурки, чоловічий піджак та кожушок. З метою виконання взятих на себе зобов`язань, протягом жовтня-листопада 2018 року позивачем було сплачено на користь відповідача: за пошив безрукавки з чорнобурки - 14050,00 грн.; за пошив чоловічого піджака - 4453,00 грн.; за кожушок - 1200,00 грн. Таким чином, позивач сплатила на користь відповідача 19703,00 грн. Крім того, позивач передав відповідачу матеріали для пошиття одягу: чорнобурку, лист шкіри. В свою чергу, відповідач зобов`язався до 01.12.2018 року виконати свої зобов`язання з пошиття одягу. Разом з тим, відповідач в обумовлені строки свої зобов`язання з пошиття одягу не виконав, одяг позивачу не передав. На прохання позивача повернути грошові кошти та передані для надання послуг матеріали (чорнобурку, лист шкіри) відмовився. В результаті чого між сторонами виник конфлікт. Таким чином, внаслідок невиконання зобов`язань, позивачу завдано збитки на суму 23782,19 грн., у тому числі: 19703,00 грн. - завдані збитки; 3082,84 грн. - пеня; 257,49 грн. - 3 % річних; 738,86 грн. - інфляційні збитки.

Ухвалою суду від 07.06.2019 року відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

В судове засідання представник позивача не з`явився, звернувшись при цьому до суду з заявою про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позов у повному обсязі та не заперечував проти заочного розгляду справи.

Відповідач в судове засідання не з`явився, вважається таким, що повідомлений належним чином, шляхом направлення судової повістки за місцем знаходження, причина неявки суду не відома, а тому у відповідності до ст. 280 ЦПК України, суд з погодження представника позивача, провів заочний розгляд справи.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляд справи судом повідомлявся належним чином.

Суд, дослідивши докази з точки зору належності та допустимості, а у своїй сукупності з точки зору достатності, дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 в жовтня 2018 року звернулась до відповідача із замовленням, згідно з яким, відповідач зобов`язався надати послуги з пошиття одягу, а позивач прийняти та оплатити надані відповідачем послуги.

Згідно домовленості між позивачем та відповідачем, останній зобов`язався пошити безрукавку з чорнобурки, чоловічий піджак та кожушок.

З метою виконання взятих на себе зобов`язань, 22.10.2018 року позивачем було перераховано на картковий рахунок відповідача грошові кошти у розмірі 3300,00 грн. та грошові кошти у розмірі 25,00 грн., 03.11.2018 року грошові кошти у розмірі 10050,00 грн. та 29.11.2018 року грошові кошти у розмірі 1006,00 грн., що підтверджується копіями відповідних квитанцій. Загалом позивачем було перераховано на картковий рахунок відповідача грошові кошти у розмірі 19703,00 грн. Крім того, позивач передав відповідачу матеріали для пошиття одягу, а саме: чорнобурку, лист шкіри.

В свою чергу, відповідач зобов`язався до 01.12.2018 року виконати свої зобов`язання з пошиття одягу. Разом з тим, відповідач в обумовлені строки свої зобов`язання з пошиття одягу не виконав, одяг позивачу не передав. На прохання позивача повернути грошові кошти та передані для надання послуг матеріали (чорнобурку, лист шкіри) відмовився.

Також поза увагою відповідача залишилась вимога представника позивача, про повернення отриманих коштів за не виконані роботи та не виготовлення товару від 02.02.2019 року, яка була направлена на адресу відповідача.

Так, Закон України «Про захист прав споживачів» регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Згідно ст.1 Закону України «Про захист прав споживачів», виконавець - суб`єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги /п.3/, а споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника (п.22).

Статтею 6 Закону України «Про захист прав споживачів» забезпечено право споживача на належну якість продукції, а саме: продавець (виробник, виконавець) зобов`язаний передати споживачеві продукцію належної якості, а також надати інформацію про цю продукцію; продавець (виробник, виконавець) на вимогу споживача зобов`язаний надати йому документи, які підтверджують належну якість продукції; вимоги до продукції щодо її безпеки для життя, здоров`я і майна споживачів, а також навколишнього природного середовища встановлюються нормативними документами тощо.

У відповідності до п.7 ст.1 Закону України «Про захист прав споживачів» договором є усний чи письмовий правочин між споживачем і продавцем (виконавцем) про якість, терміни, ціну та інші умови, за яких реалізується продукція.

Згідно з ч.3 ст.10 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі виявлення недоліків у виконаній роботі (наданій послузі) споживач має право на свій вибір вимагати: 1) безоплатного усунення недоліків у виконаній роботі (наданій послузі) у розумний строк; 2) відповідного зменшення ціни виконаної роботи (наданої послуги); 3) безоплатного виготовлення іншої речі з такого ж матеріалу і такої ж якості чи повторного виконання роботи; 4) відшкодування завданих йому збитків з усуненням недоліків виконаної роботи (наданої послуги) своїми силами чи із залученням третьої особи; 5) реалізації інших прав, що передбачені чинним законодавством на день укладення відповідного договору.

Зазначені вимоги підлягають задоволенню у разі виявлення недоліків під час приймання виконаної роботи (наданої послуги) або під час її виконання (надання), а в разі неможливості виявлення недоліків під час приймання виконаної роботи (наданої послуги) - протягом гарантійного чи іншого строку, встановленого договором, чи протягом двох років з дня прийняття виконаної роботи (наданої послуги) у разі відсутності гарантійного чи іншого строку, встановленого законодавством або договором.

За частиною четвертою цієї ж статті, за наявності у роботі (послузі) істотних недоліків споживач має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

Згідно з ч.2 ст.10 Закону України «Про захист прав споживачів», якщо під час виконання робіт (надання послуг) стане очевидним, що їх не буде виконано з вини виконавця згідно з умовами договору, споживач має право призначити виконавцю відповідний строк для усунення недоліків, а в разі невиконання цієї вимоги у визначений строк, - розірвати договір і вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення недоліків третій особі за рахунок виконавця.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до статті 640 ЦК України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. Договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.

У відповідності до вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом встановлено, що в порушення умов договору, відповідач взятих на себе зобов`язань у зазначений договором строк та до часу розгляду даної справи не виконав, тому суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача завданих збитків у розмірі 19703,00 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

До правовідносин, що виникли між сторонами, в частині стягнення 3% річних та індексу інфляції суд вважає за необхідне застосувати вимоги ч.2 ст. 625 ЦК України.

Суд погоджується з наданим позивачем розрахунком суми спричинених збитків з урахуванням 3% річних та індексу інфляції та вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача розраховану нею суму боргу з урахуванням 3% річних у розмірі 257,49 грн. та індексу інфляції у розмірі 738,86 грн.

У відповідності до ч.1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Суд погоджується з наданим позивачем розрахунком пені та вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача розраховану нею суму боргу з урахуванням пені у розмірі 3082,84 грн.

Крім того, відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь держави належить стягнути судовий збір у розмірі 768,40 грн., оскільки у відповідності до ч.3 ст. 22 Закону України «Про судовий збір» споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 202, 207, 509, 252, 526, 549, 625, 626, 640 ЦК України, ст.ст. 12, 76-82, 89, 141, 263-265, 280, 354, 355 ЦПК України, Законом України «Про захист прав споживачів», суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, про відшкодування збитків з урахуванням пені, трьох відсотків та індексі інфляції - задовольнити.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , завдані збитки у розмірі 19703,00 грн., 3% річних у розмірі 257,49 грн., інфляційні витрати у розмірі 738,89 грн., пеню у розмірі 3082,84 грн., а всього 23782,19 грн.

Стягнути з Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , судовий збір в розмірі 768,40 грн.

Сторони по справі:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ;

Відповідач: фізична особа-підприємець ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 ;

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, код ЄДРПОУ 39924774, місцезнаходження: м. Київ, вул. Б. Грінченка, 1.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення шляхом подачі апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Суддя: І.А. Галась