Рішення № 8540353, 03.12.2009, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 230-31-77

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"03" грудня 2009 р. Справа № 7/232-09          

Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М., розглянувши справу

за позовом Київського прокурора з нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах Київської області в інтересах держави в особі Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в м. Києві та Київській області та Підприємства Білоцерківської виправної колонії № 35 Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в м. Києві та Київській області, м. Біла Церква

до Державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України „Ремонтно-будівельне управління ГУМВС України в Київській області”, смт. Коцюбинське, м. Ірпінь

про стягнення 2934,72 грн.

за участю представників сторін:

від прокуратури: Сивець А.М. (посв. № 224 від 30.12.2008 р.);

від позивача 1: Волощенко Н.В. (дов. № 2 від 01.10.2009 р.);

від позивача 2: Романюк О.В.(дор. № 6161 від 16.11.2009 р.)

від відповідача: Радкевич С.В. (дов. № 75 від 16.11.2009 р.).

секретар судового засідання: Яцук Е.В.

Обставини справи:

Київський прокурор з нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах Київської області (далі –позивач) звернувся до господарського суду Київської області з позовом в інтересах держави в особі Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в м. Києві та Київській області та Підприємства Білоцерківської виправної колонії № 35 Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в м. Києві та Київській області до Державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України „Ремонтно-будівельне управління ГУМВС України в Київській області” (далі –відповідач) про стягнення 2934,72 грн.

В обгрунтування позовних вимог, позивач посилається на порушення відповідачем зобов’язань за договором на виконання робіт № 2/57 від 29.02.2008 р., зокрема, щодо оплати за виконані позивачем роботи з виготовлення металоконструкцій для спецустанов міліції.

Ухвалою суду від 05.10.2009 року було порушено провадження у справі № 7/232-09 та призначено її розгляд на 17.11.2009 року.

В судовому засіданні 17.11.2009 р. представником відповідача було надано письмовий відзив на заявлені позовні вимоги, в якому відповідач звертає увагу суду на неналежне виконання позивачем умов Договору, зокрема, щодо якості виконаних робіт, а також на Кошторис та Акт виконаних робіт, відповідно до яких вартість виконаних робіт становить 102060, 14 грн., а не 103420,39 грн., як зазначає позивач, посилаючись на Акт звірки взаєморозрахунків. Враховуючи вищевикладене відповідач вважає позовну заяву необгрунтованою та на цій підставі просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

В судовому засіданні 17.11.2009 р. було оголошено перерву до 03.12.2009 р., про що сторони повідомлені під розпис.

В судовому засіданні 03.12.2009 р. представником Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в м. Києві та Київській області подано письмовий розрахунок штрафних санкцій, відповідно до якого позивач просить стягнути з відповідача інфляційні збитки у сумі 387,26 грн. та 3% річних у сумі 101, 66 грн.

Таким чином, позивачем фактично використано право на збільшення розміру позовних вимог, передбачене ст. 22 ГПК України.

Судом перевірено відповідність вказаної заяви приписам ст. 57 ГПК України та прийнято до розгляду.

Представник відповідача в судовому засіданні 03.12.2009 р. в усних поясненнях підтримав позицію, викладену у письмовому відзиві на позовну заяву.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив

29.02.2008 року між Підприємством Білоцерківської виправної колонії № 35 Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в м. Києві та Київській області та Державним підприємством Міністерства внутрішніх справ України „Ремонтно-будівельне управління ГУМВС України в Київській області ” був укладений договір (угоду) на виконання робіт № 2/57 (далі-Договір).

Відповідно до п. 1.1 вказаного Договору Виконавець (позивач) зобов’язався виготовити (металоконструкції для спецустанов міліції), а Замовник (відповідач) оплати і прийняти виконані роботи в кількості та номенклатурі, яка буде обумовлена Сторонами у рахунках-фактурах та специфікацією. Рахунки-фактури та специфікація є невід’ємною частиною цієї Угоди.

У відповідності із п. 1.2 Договору загальна сума Угоди становить 102060,14 грн.

Пунктами 2.1-2.2 Договору передбачено, зокрема, що якість та комплектність повинні відповідати чинним нормативним документам. Виконавець гарантує якість і надійність виконаних робіт протягом дванадцяти місяців від дня його отримання замовником.

Ціна за одиницю товару відповідно до п. 4.1 Договору вказується в специфікаціях.

Покупець проводить 100 % оплату від сум вказаних в рахунках (п. 4.2 Договору).

Строк дії Договору встановлений п. 8.1 Договору з моменту його підписання до 31.12.2008 р.

На виконання умов Договору та у відповідності до складених кошторисів позивач виготовив та поставив відповідачеві зазначені вище металоконструкції на загальну суму 103420,14 грн. Факт прийняття виконаних робіт та відсутність з боку сторін претензій одна до одної підтверджується Актами про виготовлення та постачання металоконструкції, підписаними та скріпленими печатками сторін (належним чином засвідчені копії містяться в матеріалах справи, оригінали оглянуті в судовому засіданні).

В порушення умов Договору відповідач виконав своє зобов’язання частково, перерахувавши на поточний рахунок позивача 101000,00 грн., що підтверджується наданими позивачем у справу копіями платіжних доручень на відповідну суму.

З метою досудового врегулювання спору 22.06.2009 р. Позивач звернувся до відповідача з претензією (вих. № 3481) про погашення заборгованості (копія міститься в матеріалах справи).

У відповідь на вказану претензію відповідач листом вих. № 47 від 17.07.2009 р. повідомив позивача про те, що після встановлення у Васильківському ІТТ не закриваються вікна, а в Білоцерківському ІТТ не закриваються двері. Після усунення вказаних недоліків відповідач обіцяв у повному обсязі розрахуватись із позивачем за виконані ним роботи.

Станом на момент розгляду справи заборгованість відповідачем не погашена та становить 2420, 14 грн. (103420, 14 грн. –101000, 00 грн.).

За своїм правовим змістом Договір на виконання робіт № 2/57 від 29.02.2008 року є договором підряду.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Приписами ч. 1 та ч. 2 ст. 853 ЦК України передбачено, зокрема, що Замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).

Судом встановлено, що виготовлені за Договором № 2/57 від 29.02.2008 року металоконструкції прийняті відповідачем згідно Актами про виготовлення та постачання металоконструкції, без застереження недоліків.

Що стосується претензій відповідача щодо якості виконаних позивачем робіт, виявлених в межах гарантійного строку, зазначені вимоги можуть бути предметом окремого позову.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі статтею 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

У відповідності до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином, в установлений термін, при чому одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України визначає неустойку (штраф, пеню) як грошову суму або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення ним зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (п. 3 ст. 549 ЦК України).

У договорі на виконання робіт № 2/57 від 29.02.2008 р., укладеному між позивачем та відповідачем відповідальності за прострочення виконання зобов’язання у вигляді пені, не встановлено.

Цивільний кодекс України, зокрема, стаття 549, на яку посилається позивач, не встановлює пеню за прострочення виконання зобов’язань, а лише дає її визначення. Тоді як сама пеня та її розмір встановлюється у письмовому договорі за згодою сторін.

Тому суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову в частині стягнення із відповідача пені.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

          Позивач просить стягнути з відповідача на його користь 3% річних у сумі 101, 66 грн. та інфляційні збитки –387, 26 грн.

Перевіривши за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій „Ліга: Еліт 8.1.1” нарахований позивачем розмір штрафних санкцій, суд дійшов висновку, що стягненню з відповідача підлягають інфляційні збитки у сумі 433, 21 грн. та 3% річних у сумі 101,84 грн., а тому вважає поданий позивачем розрахунок невірним. Проте, виходячи з того, що позивачем заявлено до стягнення 387,26 грн. інфляційних збитків та 101, 66 грн. - 3% річних, заяви про збільшення або зміну позовних вимог в цій частині не подавалось, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у сумах, заявлених позивачем.

Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Середній індекс інфляції за період№Інфляційне збільшення суми боргуІСума боргу з врахуванням індексу інфляціїі

10.07.2008 - 03.12.20092420.141.179433.212853.35

Розрахунок процентів

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів

2420.1410.07.2008 - 03.12.20095123 %101.84           Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З урахуванням наведеного, позов підлягає задоволенню частково, у сумі 2909, 06 грн.

Судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 49, ст. ст. 82-85 ГПК України, господарський суд,-

вирішив:

1.          Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України „Ремонтно-будівельне управління ГУМВС України в Київській області” (08298, Київська область, м. Ірпінь, смт. Коцюбинське, вул. Залізнична, 7, код ЄДРПОУ 14317404) на користь Підприємства Білоцерківської виправної колонії № 35 Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в м. Києві та Київській області (09100, Київська область, м. Біла Церква, вул. Калініна, 16, код ЄДРПОУ 08680170) 2420 (дві тисячі чотириста двадцять) грн. 14 коп. основної заборгованості, 387 (триста вісімдесят сім) грн. 26 коп. інфляційних збитків, 101 (сто одну) грн. 66 коп. –3% річних та судові витрати: 101 (сто одну) грн. 11 коп. державного мита та 233 (двісті тридцять три) грн. 94 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя