Рішення № 85398860, 28.10.2019, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/6742/19

Провадження № 2/201/2594/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

28 жовтня 2019 року м. Дніпро

Жовтневий районний суд міста Дніпропетровська в складі:

головуючого судді Демидової С.О.,

з секретарем судового засідання Сисо А.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

До Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська 11 червня 2019 року надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування своїх вимог представник позивача у позовній заяві посилався на те, що позивачем було виплачене ОСОБА_2 страхове відшкодування в розмірі 46850 грн. за наслідками спричинення шкоди в дорожньо-транспортній пригоді автомобілю марки «Lexus LX», д/н НОМЕР_1 . Оскільки зазначена дорожньо-транспортна пригода сталась з вини обох її учасників: водія автомобіля марки «Lexus LX», д/н НОМЕР_1 , ОСОБА_3 і водія автомобіля марки «Lexus GX470», д/н НОМЕР_2 , ОСОБА_1 , позивач звернувся до суду з цим позовом і просив стягнути з відповідача на користь позивача половину виплаченого страхового відшкодування, що становить 23425 грн., а також витрати зі сплати судового збору в розмірі 1921 грн.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу справ між суддями від 11 червня 2019 року указана позовна заява передана для розгляду судді Демидовій С.О. (а.с.44).

Згідно із вимогами ч. 6 ст. 187 ЦПК України суддя звернувся до відділу адресно-довідкової роботи ГУ ДМС України в Дніпропетровській області щодо надання інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання відповідача (а.с.45).

До суду 21 червня 2019 року надійшла інформація про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) відповідача (а.с.46).

Ухвалою судді від 24 червня 2019 року відкрито провадження у цивільній справі за позовом ПрАТ «Страхова компанія «Арсенал Страхування» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості (а.с.47-48).

Представник позивача надіслала до суду клопотання, у якому просила задовольнити позов у повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечувала, просила розглядати справу без її участі.

Відповідач клопотань і відзиву на позовну заяву суду не надав, про дату та час розгляду справи повідомлений належним чином.

Зважаючи на ці обставини, суд керується ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), яка згідно з частиною першою статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, та яка визначає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Строки, встановлені Цивільним процесуальним кодексом України, є обов`язковими для судів та учасників судових процесів, оскільки визначають тривалість кожної стадії процесу або час, протягом якого має бути вчинено процесуальну дію (наприклад, строк оскарження судового рішення, строк подачі зауважень щодо журналу судового засідання). Зазначене є завданням цивільного судочинства та кримінального провадження (стаття 1 ЦПК, стаття 2 КПК). Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Європейський суд з прав людини, вирішуючи питання про дотримання права на справедливий суд, передбаченого пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, у контексті оцінки дій сторони в справі, спрямованих на захист свого права, або її бездіяльності, дійшов з урахуванням принципів, що випливають з прецедентної практики Суду, висновків про те, що: одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності; «право на суд» не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави; сторона в розумні інтервали часу має вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їй судового провадження; право на вчинення процесуальних дій стороною або щодо певної сторони не є необмеженим, позаяк обмежується, зокрема, необхідністю дотримання прав іншої сторони в процесі та власне необхідністю забезпечити дотримання права на справедливий суд у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції (рішення від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (п.п. 52, 53, 57 та ін.); рішення від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» (п.п. 40, 41, 42 та ін.). У рішенні Європейського Суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьова проти України» зазначено, що сторони мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження.

Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»).

Таким чином, суд вважає за можливе на підставі ст. 280, 281, 282 ЦПК України ухвалити у справі заочне рішення суду в судовому засіданні за відсутності сторін та без фіксування процесу технічними засобами відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, дійшов до таких висновків.

Згідно із ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтями 77-80 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Судом встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що між ПрАТ «Страхова компанія «Арсенал Страхування» і ОСОБА_4 був укладений договір добровільного страхування наземного транспорту № 644/15-Т/Дп/06, за умовами якого була застрахована цивільно правова відповідальність власника автомобіля марки «Lexus LX570», д/н НОМЕР_1 , ОСОБА_4 (а.с. 6-10).

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 від 03 листопада 2012 року ОСОБА_4 на праві власності належить автомобіль марки «Lexus LX570», д/н НОМЕР_1 (а.с. 12 зворот).

Судом встановлено, що 12 вересня 2016 року за участі автомобіля марки «Lexus LX570», д/н НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_3 і автомобіля марки «Lexus GX470», д/н НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 відбулась дорожньо-транспортна пригода (а.с. 21).

З копії постанови Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 12 жовтня 2016 року у справі № 200/16529/16-п вбачається, що 12 вересня 2016 року за участі автомобіля марки «Lexus LX570», д/н НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_3 і автомобіля марки «Lexus GX470», д/н НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 відбулась дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої зазначені автотранспортні засоби були пошкоджені. Винуватцем цієї ДТП даною постановою був визнаний ОСОБА_3 (а.с. 20-20 зворот).

Відповідно до ч. 6 ст. 82 УПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

За викладених обставин зазначена постанова Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська має преюдиційне значення для розгляду цієї справи.

Згідно з висновком № 13091600 експертного автотоварозначого дослідження з визначення вартості матеріальної шкоди у зв`язку з аварійним пошкодженням, спричиненим автомобілю «Lexus LX570», д/н НОМЕР_1 , розмір шкоди визначений в розмірі 118248,74 грн. (а.с. 24-35).

ПрАТ «Страхова компанія «Арсенал Страхування» визначило розмір матеріальних збитків, заподіяних власнику автомобіля марки «Lexus LX570», д/н НОМЕР_1 , на підставі акту № 24/09-1-2016 здачі-приймання робіт з ремонту автомобіля, здійсненого ПП ОСОБА_5 , а також рахунку-фактури № Ин-017916-1 від 17 вересня 2016 року. В розмірі 46850 грн. (а.с. 13, 16, 17).

На підставі договору добровільного страхування наземного транспорту № 644/15-Т/Дп/06 від 13 листопада 2015 року ПрАТ «Страхова компанія «Арсенал Страхування» було виплачене ОСОБА_4 страхове відшкодування за наслідками зазначеної дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 46850 грн., що підтверджується платіжним дорученням №36966 від 29 вересня 2016 року, копія якого наявна в матеріалах справи (а.с. 14).

Стаття 1188 ЦК України передбачає, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Відповідно до вимог ст. 29 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Положеннями п. 4 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01 березня 2013 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» визначено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

З огляду на презумпцію вини завдавача шкоди (частина друга статті 1166 ЦК) відповідач звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду (у тому числі і моральну шкоду), якщо доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п`ята статті 1187 ЦК, пункт 1 частини другої статті 1167 ЦК).

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Згідно з положеннями п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Статтею ст. 25 Закону України «Про страхування» визначено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Положення ст. 8 Закону України «про страхування» передбачають, що страховий ризик - певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання. Страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Оцінюючи надані суду докази в встановивши відповідні ним обставини, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ПрАТ «Страхова компанія «Арсенал Страхування» до ОСОБА_1 про стягнення половини виплаченого ОСОБА_4 страхованого відшкодування в розмірі 46850 грн., з огляду на те, що в ході розгляду цієї цивільної справи не знайшли підтвердження посилання представника позивача на винуватість відповідача в скоєнні дорожньо-транспортної пригоди, за наслідками якої позивачем було виплачене застрахованій особі ОСОБА_4 страхове відшкодування. Навпаки, в матеріалах справи наявні докази винуватості водія застрахованого позивачем автомобіля марки «Lexus LX570», д/н НОМЕР_1 , у скоєнні зазначеної дорожньо-транспортної події, яка мала місце 12 вересня 2016 року.

За викладених обставин суд приходить до висновку про безпідставність і недоведеність позовних вимог, у зв`язку з чим вважає за необхідне відмовити у їх задоволенні у повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, з урахуванням результату вирішення справи, судові витрати не підлягають відшкодуванню позивачеві.

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 13, 76, 78, 81, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відповідач має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення суду може бути оскаржене позивачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська.

Суддя С.О. Демидова