Рішення № 8539744, 06.10.2009, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 230-31-77

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"06" жовтня 2009 р. Справа № 5/142-09          

Суддя господарського суду Київської області Подоляк Ю.В., розглянувши справу

за позовом Приватного підприємства «ТрансКом», м. Одеса

до Товариства з обмеженою відповідальністю «БЦ Брок-Ексім», м. Біла Церква

про стягнення 84987,30 грн.

за участю представників:

позивача:не з’явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином

відповідача:не з’явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином

суть спору:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Приватного підприємства «ТрансКом»(далі –позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «БЦ Брок-Ексім»(далі –відповідач) про стягнення 84987,30 грн., з яких 77890,48 грн. основного боргу, 979,11 грн. 3% річних та 6117,71 грн. інфляційних втрат.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов’язань щодо здійснення розрахунку за надані транспортно –експедиційні послуги.

Позивач в судове засіданні 06.10.2009р. не з’явився, однак надіслав на адресу суду заяву від 01.10.2009р. № 182–09, в якій просить суд розглянути справу без участі повноважного представника позивача за наявними в ній матеріалами.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи в судове засідання двічі не з’явився, відзиву на позовну заяву не надіслав, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи, що неявка повноважених представників сторін в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до ст. 75 ГПК України за відсутності представників сторін за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -

встановив:

Між сторонами у справі було укладено договір на виконання транспортно-експедиторських послуг при перевезенні вантажів в міжнародному автомобільному та морському сполученні від 01.10.2008р. № 2008.10.01 (далі –договір), відповідно до умов якого, позивач - виконавець по замовленню відповідача – замовника зобов’язався організувати перевезення вантажів морським, автомобільним або залізничним транспортом по узгодженню з замовником (п. 2.1.2.1 договору).

Відповідно до п. 1.3 договору передбачено, що по кожному окремому перевезенню сторонами складається окремий Додаток з зазначенням у ньому суттєвих умов щодо цього перевезення, який є невід’ємною частиною договору.

Відповідно до Додатку № 1 від 27.10.2008р. до договору сторони домовились про виконання робіт по вантажу «сталь у рулонах», що приходить в ОМТП відповідно до коносаментів - №№ 8РUSODS400321; 8РUSODS400318, у контейнерах за дорученням клієнта.

Згідно п. 2.2.5 договору відповідач зобов’язався оплачувати послуги і витрати позивача відповідно до умов договору та додатків до нього.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що вартість послуг оплачується відповідачем відповідно до рахунків, виставлених позивачем.

Пунктом 8.4 договору передбачено, що факт виконання робіт підтверджується актом виконаних робіт.

Договір вступає в силу з моменту його підписання і буде діяти по 31.12.2008р. (п. 8.1 договору). Якщо ні одна із сторін за 60 днів по закінченню строку договору не попередить другу сторону в письмовій формі про його розірвання, строк дії договору буде автоматично продовжуватися на кожний слідуючий календарний рік (п. 8.2 договору).

На виконання умов договору позивачем в період з 24.11.2008р. по 18.12.2008р. було надано відповідачу передбачені договором транспортно-експедиторські послуги на загальну суму 428918,35 грн., що підтверджується актами здачі –приймання робіт (надання послуг), які підписані в двосторонньому порядку уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками товариств, завірені копії яких залучені до матеріалів справи.

Відповідач свої зобов’язання щодо оплати наданих транспортно-експедиторських послуг виконав частково, перерахувавши на рахунок позивача 351027,87 грн., що підтверджується довідкою Райффайзен банку Аваль № 15-77/23-154 від 04.09.2009р. про рух коштів.

Решту суми боргу в розмірі 77890,48 грн. відповідач позивачу не сплатив, в зв’язку з чим позивач на адресу відповідача надіслав претензію № 36-09 від 03.03.2009р. з вимогою сплатити суму заборгованості в розмірі 77890,48 грн. Однак відповідач залишив претензію без відповіді та задоволення.

Відповідно до ст. 929 ЦК України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов’язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов’язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов’язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов’язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов’язання, пов’язані з перевезенням.

Згідно із ст. 629 ЦК України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Проте, всупереч згаданих приписів закону, положень укладеного між сторонами договору, відповідач не виконав своїх зобов’язань щодо здійснення повного розрахунку за надані транспортно-експедиторські послуги, в зв’язку з чим за останнім на час розгляду справи рахується заборгованість в розмірі 77890,48 грн. - різниця між загальною вартістю наданих послуг та сумою сплачених за них коштів. Доказів сплати зазначеної заборгованості відповідач суду не надав.

Згідно вимог ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, суд вважає, що позивачем правомірно заявлено позов про стягнення 77890,48 грн. заборгованості за надані транспортно-експедиторські послуги.

Враховуючи те, що відповідач порушив строки виконання грошового зобов’язання щодо здійснення оплати за надані транспортно-експедиторські послуги, позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати та 3% річних з простроченої суми грошового зобов’язання.

          Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача інфляційні втрати складають 6117,71 грн., три проценти річних з простроченої суми складають 979,11 грн.

Здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат та трьох процентів річних відповідає вимогам законодавства та обставинам справи.

З огляду на зазначене та враховуючи, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 77890,48 грн. заборгованості, 979,11 грн. 3% річних та 6117,71 грн. інфляційних втрат є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню.

Відшкодування витрат по сплаті державного мита та витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 43, 33, 44, 49, 75, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БЦ Брок-Ексім» (09100, Київська область, м. Біла Церква, бульвар 50-річчя Перемоги, буд. 99, кв. 2, код ЄДРПОУ 33341971) на користь Приватного підприємства «ТрансКом»(юр. адреса: 65078, м. Одеса, вул. Терешкової, 13, факт адреса: 65029, м. Одеса, вул. Княжеська, 15, кв. 2, код ЄДРПОУ 31648258) 77890 (сімдесят сім тисяч вісімсот дев’яносто) грн. 48 коп. боргу, 979 (дев’ятсот сімдесят дев’ять) грн. 11 коп. 3% річних, 6117 (шість тисяч сто сімнадцять) грн. 71 коп. інфляційних втрат, 849 (вісімсот сорок дев’ять) грн. 87 коп. витрат по сплаті державного мита та 315 (триста п’ятнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя