Рішення № 85396772, 05.11.2019, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2019 р. м. Чернівці Справа № 824/1115/19-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Анісімова О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України у Чернівецькій області в особі Путильського районного сектору Управління Державної міграційної служби України у Чернівецькій області про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

І. РУХ СПРАВИ

1.1. 25.09.2019 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду із позовом до Управління Державної міграційної служби у Чернівецькій області в особі Путильського районного сектору Управління Державної міграційної служби у Чернівецькій області (далі - відповідач), в якому просить суд:

- визнати протиправною відмову Управління Державної міграційної служби України у Чернівецькій області у видачі ОСОБА_1 у зв`язку із досягненням 16-річного віку паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року № 2503-XII;

- зобов`язати Управління Державної міграційної служби України у Чернівецькій області в особі Путильського районного сектору оформити та видати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у зв`язку із досягненням 16-річного віку паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року № 2503-XII, без передачі будь-яких даних про дитину і про нас, її батьків, до ЄДДР, без формування (присвоєння) унікального номеру запису в Реєстрі (УНЗР), без відцифрованого підпису особи, без відцифрованого образу обличчя особи, без відцифрованих відбитків пальців рук, без використання будь-яких засобів ЄДДР.

1.2. Ухвалою суду від 25.09.2019 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

2.1. По досягненню 18-річного віку ОСОБА_1 звернулася до Путильського районного сектору Управління Державної міграційної служби у Чернівецькій області із заявою від 26.06.2019 року щодо оформлення і видачі їй паспорта громадянина України у формі паспортної книжечки.

2.2. Проте, листом № Ф-10/6/7320-19/7320/6308-19 від 04.07.2019 року Путильський районний сектор Управління Державної міграційної служби у Чернівецькій області (далі - Путильський РС УДМС України в Чернівецькій області) повідомив позивачу про те, що оформлення та видача паспорта громадянина України повинна здійснюватися згідно Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» № 5492-VI від 20.11.2012 року (далі - Закон № 5492-VI). Таким чином, у ДМС та її територіальних органів/підрозділів відсутні законні підстави оформлення та видачі ОСОБА_1 паспорта громадянина України відповідно до Постанови Верховної Ради України від 26.06.1992 року № 2503-XII.

2.3. Не погодившись з такою відповіддю та вважаючи, що вона має право на отримання паспорта громадянина України у формі книжечки, позивач звернулася з цим позовом до суду.

ІІІ АРГУМЕНТИ СТОРІН

Аргументи позивача

3.1. У поданій до суду позовній заяві позивач зазначає, що наразі діють дві самостійні групи нормативно-правових актів стосовно видачі паспорта громадянина України як у вигляді паспортної картки - Закон № 5492-VI, так і у вигляді паспортної книжечки - - Постанова Верховної Ради України від 26.06.1992 року № 2503-XII. Водночас вказує, що примушування людини до прийняття паспорта-картки є насильством над "переконаннями і світоглядом", що заборонено статтею 3 Закону України «Про свободу совісті і релігійні організації», згідно з якою "ніхто не може встановлювати обов`язкових переконань і світогляду. Не допускається будь-яке примушування при визначенні громадянином свого ставлення до релігії, до сповідання або відмови від сповідання релігії". При цьому, позивач зазначає, що погодження людини на оформлення паспорта-картки відповідно до Закону №5492-VI є також згодою на присвоєння їй персонального номера УНЗР, який відповідно до статей 4, 10 цього Закону за своєю суттю є довічним незмінним ідентифікатором конкретної людини, складеним із її персональних даних.

3.2. За таких умов, позивач вважає, що Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року № 2503-XII (далі - Положення № 2503-XII) передбачена можливість для отримання нею паспорта громадянина України саме у формі книжечки, як альтернативу паспорта громадянина України у формі ІD-картки. Вказує, що Положення № 2503-XII повністю гарантує реалізацію прав, захищених статтями 32 та 35 Конституції України, оскільки не примушує діяти всупереч віросповіданню та не примушує до обробки персональних даних.

Аргументи відповідача

3.3. 11.10.2019 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, оформлений Управлінням державної міграційної служби в Чернівецькій області, в якому викладено прохання відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі у зв`язку із безпідставністю.

3.4. Зокрема, у поданому відзиві зазначено, що дана адміністративна справа, хоча і стосується спірних правовідносин щодо оформлення та видачі паспорта громадянина України, однак вона не відповідає ознакам зразкової справи, вирішеної Великою Палатою Верховного Суду 19.09.2018 року. Відмінність даної справи полягає в тому, що до органу міграційної служби звернулась особа, що на момент звернення досягла 18-тирічного віку. Щодо вказаної категорії осіб законодавством чітко визначено необхідність проведення процедури встановлення особи. Отже, при досягненні 18-річного віку громадянин не може оформити собі паспорт громадянина України, відповідно до Положення про паспорт громадянина України.

3.5. Відповідач зазначає, що відповідно до вказаного Положення, оформити паспорт громадянина України може лише особа, що досягла 16-річного віку, а у разі досягнення 18-річного віку до вказаної особи застосовуються норми Закону України №5492-VІ від 20.11.2012 року «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус», винесеної на виконання Закону Постанова від 25.03.2015 року №302 «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України». Пункт 35 Постанови КМУ №302 передбачає вичерпний перелік документів, необхідний для оформлення та видачі паспорта громадянина України.

3.6. Отже, відповідно до вказаного переліку, особа, що досягла вісімнадцятирічного віку для оформлення паспорта громадянина України вперше подає до територіального підрозділу міграційної служби оригінали свідоцтва про народження, паспорта одного з батьків, довідки про реєстрацію місця проживання а також заяву довільної форми, в якій вказує свої біографічні дані, відомості про батьків або інших родичів, які будуть залучені до проведення процедури встановлення особи, а також документи, видані компетентними органами, в яких наявне фотозображення заявника.

3.7. Дана норма знайшла своє відображення у Наказі МВС України №456 від 06.06.2019 року, який набрав чинності 21.06.2019 року, яким затверджено Тимчасовий порядок оформлення і видачі паспорта громадянина України.

3.8. Тобто, на переконання відповідача, вказані норми законодавчих актів, що регулюють питання оформлення та видачі паспорта громадянина України особі, що досягла вісімнадцятирічного віку, чітко вказують на необхідність проведення процедури встановлення особи і дана процедура, у зв`язку зі скасуванням Наказу МВС України №320, не можлива в розрізі Положення про паспорт громадянина України. Однак, необхідність проведення вказаної процедури чітко визначена Постановою КМУ України №302 та Наказом МВС України №456.

3.9. Відповідач звертає увагу суду на те, що при зверненні до Путильського РС УДМС України в Чернівецькій області 26.06.2019 року ОСОБА_1 по досягненню вісімнадцятирічного віку не надала жодного документа, визначеного порядком для проведення процедури встановлення особи.

3.10. В матеріалах наявна лише заява довільної форми щодо релігійних переконань заявниці без зазначення інформації, визначеної підп. 10 п. 35 Постанови №302, та до заяви не долучено жодного з документів, необхідних для проведення процедури встановлення особи для подальшого документування паспортом громадянина України.

3.11. Таким чином, відповідач робить висновок, що за відсутності документів, визначених законодавством, проведення процедури встановлення особи працівниками міграційної служби було фізично не можливе, однак, з метою інформування заявника про зміни в законодавстві, що регулює питання оформлення та видачі паспорта громадянина України, її заява була розглянута у відповідності до норм Закону України «Про звернення громадян» та надана письмова відповідь.

3.12. Окрім цього, відповідачем зазначено, що звернення ОСОБА_1 надійшло до територіального підрозділу міграційної служби 26.06.2019 року і було зареєстроване у відомчій системі електронного документообігу «Мегаполіс» №Ф-10/6/7230-19 як звернення громадян. Саме як звернення було розглянуто вищезгадану заяву та надано роз`яснення про можливість оформлення паспорта громадянина України ОСОБА_1 , відповідно до діючих норм законодавства, що регулює питання оформлення та видачі паспорта громадянина України, на момент звернення заявниці.

3.13. Отже, Путильський РС УДМС України в Чернівецькій області, розглядаючи звернення громадянина ОСОБА_1 щодо документування паспортом громадянина України діяв чітко в межах своїх повноважень, надаючи роз`яснення з приводу піднятого питання та з дотриманням термінів, визначених Законом України «Про звернення громадян».

3.14. У зв`язку з цим відповідач вказує, що територіальним підрозділом міграційної служби не виносилось рішення щодо відмови в оформленні паспорта громадянина України, оскільки таке рішення може бути прийняте лише за результатами проведення процедури встановлення особи у випадку надання особою інформації, що не підтвердилась за результатами проведених перевірок.

IV. ЗАЯВИ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

4.1. Заяв та клопотань від учасників справи до суду не надходило.

V. ОБСТАВИНИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

5.1. Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 11). Таким чином, на час подання позовної заяви (26.06.2019 року) позивач досягла 18-річного віку.

5.2. 26.06.2019 року позивач звернулася із заявою до Путильського районного сектору Управління Державної міграційної служби у Чернівецькій області із заявою щодо оформлення і видачі паспорта громадянина України у формі книжечки та відмови від отримання паспорта у формі картки, зокрема категорично забороняє передачу будь-яких даних щодо себе до Єдиного державного демографічного реєстру, формувати стосовно себе УНЗР та використовувати будь-які засоби ЄДДР. При цьому, у вказаній заяві, позивач відповідно до Закону України «Про звернення громадян», просить надіслати заявнику письмову відповідь на вказану у заяві адресу із повідомленням про дату і час оформлення паспорта. Вказує, що для оформлення паспорта буде подано копію свідоцтва про народження і дві фотокартки (а.с. 8, 27-28).

5.3. Листом № Ф-10/6/7320-19/7320/6308-19 від 04.07.2019 року Путильським районним сектором Управління Державної міграційної служби у Чернівецькій області позивачу повідомлено, що правові та організаційні засади видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов`язки осіб, на ім`я яких видані такі документи, регулюються Законом України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» від 20.11.2012 року №5492-VІ. Відповідно статті 21 вказаного Закону кожен громадянин України, який досяг 14-річного віку, зобов`язаний отримати паспорт громадянина України. Окрім цього, зазначив, що статтею 24 Конституції України визначено, що всі громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом та не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками. Отже, переконання особи, належність до окремих соціальних груп не можуть бути законною підставою для увільнення від своїх обов`язків перед державою або відмови від виконання законів.

Крім того у вказаному листі зазначено, що виходячи із системного аналізу норм права, видача документу, що посвідчує особу (незалежно від його вигляду - книжка чи картка, що містить безконтактний електронний носій) не можлива без обробки персональних даних особи. Заява про видачу паспорту підтверджує волевиявлення фізичної особи щодо надання дозволу на обробку її персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки. Враховуючи викладене, у ДМС та її територіальних органів/підрозділів відсутні законні підстави для оформлення та видачі ОСОБА_1 паспорта громадянина України відповідно до постанови Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ (а.с. 9-10, 31-32).

VІ. ПОЗИЦІЯ СУДУ

6.1. Предметом цього позову є відмова Путильського РС УДМС України в Чернівецькій області щодо видачі ОСОБА_1 паспорта громадянина України у формі книжечки.

6.2. Відповідно до частини 1 статті 13 Закону «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» від 20.11.2012 року № 5492-VI (далі - Закон №5492-VI) документами, оформлення яких встановлено цим Законом із застосуванням засобів Єдиного державного демографічного реєстру (далі - Реєстр), відповідно до їх функціонального призначення, є документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, яким є, зокрема, паспорт громадянина України. Згідно частини 3 статті 13 Закону № 5492-VI паспорт громадянина України містить безконтактний електронний носій.

6.3. Статтею 14 Закону № 5492-VI визначено, що форма кожного документа встановлюється цим Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета. Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі книжечки здійснюється за технологією лазерного гравіювання та лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі картки виконується за технологією термодруку або лазерного гравіювання. Персоналізація документів здійснюється централізовано у Державному центрі персоналізації документів.

6.4. Частиною 1 статті 21 Закону № 5492-VI визначено, що паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України.

6.5. Відповідно до пункту 3 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року №2503-XII (далі - Положення № 2503-XII) бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Терміни впровадження паспортної картки визначаються Кабінетом Міністрів України у міру створення державної автоматизованої системи обліку населення.

6.6. Пунктом 5 Положення № 2503-XII передбачено, що паспортна книжечка являє собою зшиту внакидку нитками обрізну книжечку розміром 88х125 мм, що складається з обкладинки та 16 сторінок. Усі сторінки книжечки пронумеровані і на кожній з них зображено Державний герб України і перфоровано серію та номер паспорта.

6.7. У верхній частині лицьового боку обкладинки зроблено напис "Україна", нижче - зображення Державного герба України, під ним - напис "Паспорт". На внутрішньому лівому боці обкладинки у центрі - зображення Державного прапора України, нижче - напис "Паспорт громадянина України". На першу і другу сторінки паспортної книжечки заносяться прізвище, ім`я та по батькові, дата і місце народження. На першій сторінці також вклеюється фотокартка і відводиться місце для підпису його власника. На другу сторінку заносяться відомості про стать, дату видачі та орган, що видав паспорт, ставиться підпис посадової особи, відповідальної за його видачу. Записи засвідчуються мастиковою, а фотокартка - випуклою сухою печаткою. Перша сторінка або перший аркуш після внесення до них відповідних записів та вклеювання фотокартки можуть бути заклеєні плівкою. У разі заклеювання плівкою усього аркуша записи та фотокартка печатками не засвідчуються. Третя, четверта, п`ята і шоста сторінки призначені для фотокарток, додатково вклеюваних у паспорт, а сьома, восьма і дев`ята - для особливих відміток. На десятій сторінці робляться відмітки про сімейний стан власника паспорта, на одинадцятій - шістнадцятій - про реєстрацію постійного місця проживання громадянина. На прохання громадянина до паспорта може бути внесено (сьома, восьма і дев`ята сторінки) на підставі відповідних документів дані про дітей, групу крові і резус-фактор. На внутрішньому правому боці обкладинки надруковано витяг з цього Положення. Вносити до паспорта записи, не передбачені цим Положенням або законодавчими актами України, забороняється (пункт 6 Положення № 2503-XII).

6.8. Згідно пункту 8 Положення № 2503-XII термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної книжечки, не обмежується. До паспортної книжечки при досягненні громадянином 25- і 45-річного віку вклеюються нові фотокартки, що відповідають його вікові. Паспорт, в якому не вклеєно таких фотокарток при досягненні його власником зазначеного віку, вважається недійсним.

6.9. Водночас, пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 року №302 (далі - Постанова № 302) затверджено: зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм; зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія; Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, знищення паспорта громадянина України.

6.10. Пунктом 2 Постанови КМУ №302 із застосуванням засобів Реєстру запроваджено:

- з 1 січня 2016 р. оформлення і видачу паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм та паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразки бланків яких затверджено цією постановою, громадянам України, яким паспорт громадянина України оформляється вперше, з урахуванням вимог пункту 2 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 р. № 2503-XII;

- з 1 листопада 2016 р. оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм, зразок бланка якого затверджено цією постановою, громадянам України відповідно до Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого цією постановою.

6.11. Згідно з пунктом 3 Постанови № 302 установлено, що:

- прийняття документів для оформлення паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразок бланка якого затверджено цією постановою, з 1 листопада 2016 р. припиняється;

- паспорт громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, оформлений та виданий на підставі документів, поданих до 1 листопада 2016 р., є чинним протягом строку, на який його було видано.

Вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України зразка 1994 року здійснюються відповідно до Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого цією постановою.

6.12. Постановою Кабінету Міністрів України від 03.04.2019 року №398 «Про внесення зміни до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 р. № 302» (далі - Постанова № 398), до Постанови №302 внесено зміни, якими передбачається, що Державна міграційна служба до законодавчого врегулювання питання завершення оформлення та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року здійснює оформлення та видачу таких паспортів у порядку, встановленому Міністерством внутрішніх справ, громадянам України, щодо яких прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов`язання Державної міграційної служби оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року.

6.13. Наказом Міністерства внутрішніх справ України «Про затвердження Тимчасового порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України» від 06.06.2016 року №456 відповідно до абзацу 5 пункту 3 Постанови № 302, Постанови № 398 затверджено Тимчасовий порядок оформлення і видачі паспорта громадянина України (далі - Порядок №456).

6.14. Згідно пункту 1 Порядку №456 цей Тимчасовий порядок, розроблений відповідно до Постанови № 302, Постанови № 398, Положення № 2503-XII (в редакції Постанови Верховної Ради України від 23 лютого 2007 року № 719-V), визначає порядок подання документів, їх розгляду і прийняття рішення про оформлення та видачу паспорта громадянина України зразка 1994 року (далі - паспорт) особі, щодо якої прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов`язання ДМС оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року (далі - рішення суду), засвідчене в установленому законодавством порядку.

6.15. Саме на вказану вище Постанову №302 посилається відповідач у відповіді на заяву позивача про оформлення паспорта громадянина України у формі книжечки, зазначивши при цьому, що цією постановою затверджені, зокрема, зразок бланка, його технічний опис, порядок подання заяв, організація його видачі, дії працівників під час прийому заяв, оформлення та видачі паспорта.

6.16. У зв`язку з цим суд критично оцінює твердження відповідача, що ним не приймалось рішення про відмову у видачі паспорта громадянина України в формі книжечки, а заява позивача була розглянута як звернення у межах строку, визначеного Законом України «Про звернення громадян», та надано письмову відповідь з відповідними роз`ясненнями щодо оформлення та видачі паспорту громадянина України.

6.17. Такі роз`яснення дійсно надані, але у відповіді також зазначено, що у ДМС та її територіальних органів/підрозділів відсутні законні підстави для оформлення та видачі ОСОБА_1 паспорта громадянина України відповідно до постанови Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ, що розцінене позивачем як відмова у оформленні і видачі паспорту у вигляді паспортної книжечки.

6.18. Разом з цим, відповідач у поданому до суду відзиві на позовну заяву вказує на те, що на момент звернення ОСОБА_1 досягла 18-тирічного віку. Щодо вказаної категорії осіб законодавством чітко визначено необхідність проведення процедури встановлення особи. Отже, при досягненні вісімнадцятирічного віку громадянин не може оформити собі паспорт громадянина України, відповідно до Положення про паспорт громадянина України.

6.19. Щодо вказаного відповідачем суд зазначає, що відповідно до пункту 2 Положення №2503-XII паспорт громадянина України видається кожному громадянинові України центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, після досягнення 16-річного віку.

6.20. Тобто, вказане Положення №2503-XII чітко визначає, що паспорт громадянина України видається після досягнення 16-річного віку та будь-яких інших вікових обмежень, які б передбачали інший порядок отримання такого паспорта, в тому числі по досягненню 18-річного віку, не передбачає.

6.21. При цьому, відповідач хибно стверджує, що відповідно Положення №2503-XII оформити паспорт громадянина України може лише особа, що досягла 16-річного віку, а у разі досягнення 18-річного віку до вказаної особи застосовуються норми Закону №5492-VІ та винесеної на виконання Закону Постанови №302.

6.22. Разом з цим, суд розцінює твердження позивача про те, що погодження людини на оформлення паспорта-картки відповідно до Закону №5492-VІ є також згодою на присвоєння унікального номера запису в Реєстрі, який відповідно до статей 4, 10 цього закону за своєю суттю є довічним незмінним ідентифікатором конкретної людини, складеним із її персональних даних, як таке, що свідчить про порушення принципу невтручання в особисте та сімейне життя суб`єкта, шляхом електронної обробки персональних даних у процесі оформлення паспорту у формі ID-картки, оскільки вона згоди на таку обробку не надавала.

6.23. Так, пунктом 131 затвердженого Постановою №302 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України передбачено, що до безконтактного електронного носія, що міститься у паспорті, вноситься, зокрема, така інформація, як біометричні дані, параметри особи (відцифрований образ обличчя особи, відцифрований підпис особи, відцифровані відбитки пальців рук (за згодою особи).

6.24. Згідно з частини 1 статті 6 Закону України "Про захист персональних даних" від 01.06.2010 року № 2297-VI (далі - Закон № 2297-VI) мета обробки персональних даних має бути сформульована в законах, інших нормативно-правових актах, положеннях, установчих чи інших документах, які регулюють діяльність володільця персональних даних, та відповідати законодавству про захист персональних даних.

6.25 Статтею 2 Закону № 2297-VI встановлено, що персональні дані - це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.

6.26 Разом з тим, згідно частин 5,6 статті 6 Закону № 2297-VI обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб`єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством. Не допускається обробка даних про фізичну особу, які є конфіденційною інформацією, без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

6.27. Таким чином, принципами обробки персональних даних є відкритість і прозорість, відповідальність, адекватність та не надмірність їх складу та змісту стосовно визначеної мети їх обробки, а підставою обробки персональних даних є згода суб`єкта персональних даних.

6.28. Водночас, законодавством не врегульовано питання щодо наслідків відмови особи від обробки її персональних даних, тобто фактично відсутня будь-яка альтернатива такого вибору, що в свою чергу обумовлює порушення конституційних прав такої особи.

6.29. При цьому, реалізація державних функцій має здійснюватися без примушення людини до надання згоди на обробку персональних даних, їх обробка повинна здійснюватись, як і раніше, у межах і на підставі тих законів і нормативно-правових актів України, на підставі яких виникають правовідносини між громадянином та державою. Вказані технології не повинні бути безальтернативними і примусовими. Особи, які відмовилися від обробки їх персональних даних, повинні мати альтернативу - використання традиційних методів ідентифікації особи.

6.30. Згідно матеріалів справи видно, що згода на оброку персональних даних позивачем не надавалася. Таким чином, суд вважає, що у даному разі бажання позивачем отримати паспорт у формі книжечки та відмова у наданні згоди на оформлення паспорта у формі ІD-картки не становить загрозу національній безпеці, економічному добробуту та правам людини.

6.31. У статті 8 Конвенції про захист осіб у зв`язку з автоматизованою обробкою персональних даних, ратифікованій Законом України від 06.07.2010 року № 2438-VI, зазначено: "Будь-якій особі надається можливість: a) з`ясувати існування файлу персональних даних для автоматизованої обробки, його головні цілі, а також особу та постійне місце проживання чи головне місце роботи контролера файлу; б) отримувати через обґрунтовані періоди та без надмірної затримки або витрат підтвердження або спростування факту зберігання персональних даних, що її стосуються, у файлі даних для автоматизованої обробки, а також отримувати такі дані в доступній для розуміння формі; c) вимагати у відповідних випадках виправлення або знищення таких даних, якщо вони оброблялися всупереч положенням внутрішнього законодавства, що запроваджують основоположні принципи, визначені у ст. 5 і 6 цієї Конвенції; …".

6.32. За сталою практикою ЄСПЛ першою умовою виправданості втручання у права, гарантоване статтею 8 Конвенції, є те, що воно має бути передбачене законом, причому тлумачення терміну "закон" є автономним, та до якості "закону" ставляться певні вимоги (див. рішення ЄСПЛ у справі "Толстой-Милославський проти Сполученого Королівства" (Tolstoy Miloslavsky v. the United Kingdom) від 13 липня 1995 року, заява № 18139/91, п. 37) Під терміном "закон" … слід розуміти як норми, встановлені писаним правом, так і правила, що сформувалися у прецедентному праві. Закон має відповідати якісним вимогам, насамперед, вимогам "доступності" та "передбачуваності".

Разом з цим, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України 17.07.1997 року № 475/97-ВР, передбачає, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

6.33. Таким чином, суд приходить до висновку, що норми Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" на відміну від норм Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року №2503-XII (також чинного на момент виникнення спірних правовідносин) не тільки звужують, але фактично скасовують право громадянина на отримання паспорту у вигляді паспортної книжечки без безконтактного електронного носія персональних даних, який містить кодування його прізвища, ім`я та по-батькові та залишають тільки право на отримання паспорта громадянина України, який містить безконтактний електронний носій, що є безумовним порушенням вимог статті 22 Конституції України, яка забороняє при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, не відповідає вимогам якості закону (тобто втручання не було "встановлене законом") не було "необхідним у демократичному суспільстві" у тому сенсі, що воно було непропорційним цілям, які мали бути досягнуті, не покладаючи на особу особистий надмірний тягар.

6.34. Зазначене допускає свавільне втручання у право на приватне і сімейне життя, що становить порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

6.35. Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позбавлення особи можливості отримання паспорта у традиційній формі - у вигляді книжечки, і спричинені цим побоювання окремої суспільної групи, що отримання паспорта у вигляді картки може спричинити шкоду приватному життю, становить втручання держави, яке не було необхідним у демократичному суспільстві, і воно є непропорційним цілям, які мали б бути досягнуті без покладення на особу такого особистого надмірного тягаря.

6.33. Питання щодо правомірності відмови у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки було розглянуто Великою Палатою Верховного Суду у зразковій справі.

6.36. Так, постановою Великої Палати Верховного Суду від 19 вересня 2018 року у зразковій справі № 806/3265/17 (Пз/9901/2/18, провадження № 11-460заі18) позов задоволено частково та визнано протиправною відмову Відділу Управління Державної міграційної служби у видачі особі паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення № 2503-XII; зобов`язано Відділ Державної міграційної служби оформити та видати особі паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення № 2503-XII.

6.37. Вирішуючи спір по суті, Велика Палата Верховного Суду констатувала, що норми Закону № 5492-VI на відміну від норм Положення № 2503-XII (діючого на момент виникнення правовідносин) не тільки звужують, але фактично скасовують право громадянина на отримання паспорту у вигляді паспортної книжечки без безконтактного електронного носія персональних даних, який містить кодування його прізвища, ім`я та по-батькові та залишають тільки право на отримання паспорта громадянина України, який містить безконтактний електронний носій, що є безумовним порушенням вимог статті 22 Конституції України, яка забороняє при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, не відповідає вимогам якості закону (тобто втручання не було "встановлене законом") не було "необхідним у демократичному суспільстві" у тому сенсі, що воно було непропорційним цілям, які мали бути досягнуті, не покладаючи на особу особистий надмірний тягар. Зазначене допускає свавільне втручання у право на приватне життя, у контексті неможливості реалізації права на власне ім`я, що становить порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

6.38. При вирішенні спору Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що законодавець, приймаючи Закон України від 14 липня 2016 року № 1474-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо документів, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус, спрямованих на лібералізацію Європейським Союзом візового режиму для України" (далі - Закон №1474-VIII), яким внесено зміни до Закону № 5492-VI, не дотримав вимог, за якими такі зміни повинні бути зрозумілими і виконуваними, не мати подвійного тлумачення, не звужувати права громадян у спосіб, не передбачений Конституцією України та не допускати жодної дискримінації у залежності від часу виникнення правовідносин з отриманням паспорта громадянина України.

6.39. Як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду, будь-яке обмеження прав і свобод особи повинно бути чітким та законодавчо визначеним, однак, таке обмеження, як неможливість отримання паспорта у формі книжечки, законодавством не передбачено. З огляду на викладене, Велика Палата Верховного Суду скасувала рішення суду першої інстанції та ухвалила нове - про часткове задоволення позову.

6.40. При цьому Велика Палата Верховного Суду визначила ознаки типової справи:

а) позивач - фізична особа, якій територіальним органом Державної міграційної служби України відмовлено у видачі паспорту у формі книжечки, у відповідності до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ;

б) відповідач - територіальні органи Державної міграційної служби України;

в) предмет спору - вимоги щодо неправомірної відмови відповідача у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки у зв`язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних та зобов`язання відповідача видати позивачеві паспорт у формі книжечки, у відповідності до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ.

6.42. Висновки Великої Палати Верховного Суду у цій зразковій справі належить застосовувати в адміністративних справах щодо звернення осіб до суду з позовом до територіальних органів Державної міграційної служби України з вимогами видати паспорт громадянина України у формі книжечки, у зв`язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ.

6.43. Відповідно до частини 3 статті 291 КАС України, при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

6.44. Водночас, відповідач у відзиві на позовну заяву вказує, що дана адміністративна справа, хоча і стосується спірних правовідносин щодо оформлення та видачі паспорта громадянина України, однак вона не відповідає ознакам зразкової справи, вирішеної Великою Палатою Верховного суду 19.09.2018 року. Відмінність даної справи полягає в тому, що до органу міграційної служби звернулась особа, що на момент звернення досягла 18-тирічного віку. Щодо вказаної категорії осіб законодавством чітко визначено необхідність проведення процедури встановлення особи.

6.45. Суд не погоджується із такими доводами відповідача, адже по даній справі заявлені аналогічні вимоги в аналогічних відносинах, що регулюються одними і тими ж нормами права. При цьому, як судом зазначено вище, звернення особи, яка досягла 18-річного віку, до органу міграційної служби, не позбавляє таку особу можливості отримати паспорт громадянина України у формі книжечки згідно Постанови № 2503-ХІІ.

6.46. Разом з цим, щодо дотримання позивачем всіх необхідних вимог при зверненні до органу міграційної служби щодо видачі паспорта громадянина України у формі книжечки, суд зазначає наступне.

6.47. Частиною 4 статті 245 КАС України встановлено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини 2 цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

6.48. Суд вважає, що з урахуванням встановлених обставин щодо наявності у позивача права на отримання паспорту громадянина України у вигляді паспортної книжечки (на паперових носіях), відповідач не має права діяти на власний розсуд, а саме оформлювати або не оформлювати паспорт у вигляді паспортної книжечки.

6.49. Проте вказаний обов`язок відповідач повинен виконати при наявності відповідних документів, надання яких встановлено законодавством.

6.50. Постанова № 302, на яку посилається відповідач у поданому відзиві, передбачає виготовлення бланку паспорта громадянина України у формі пластикової картки типу ID-1, а тому подача заяви-анкети, яка передбачена також даною постановою, стосується саме такої форми паспорта громадянина України.

6.51. Натомість пункт 3 Постанови № 2503-ХІІ передбачає, що бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

6.53. Постановою Кабінету Міністрів України «Про зупинення дії постанови Кабінету Міністрів України від 13 березня 2013 р. № 185» від 12.06.2013 року № 415 відновлено дію Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження зразка бланка паспорта громадянина України» від 04.06.1994 року № 353, якою затверджено зразок бланка паспорта громадянина України (у вигляді паспортної книжечки).

6.54. Пунктом 13 Постанови № 2503-ХІІ визначено, що для одержання паспорта громадянин подає: заяву за формою, встановленою Міністерством внутрішніх справ України; - свідоцтво про народження; - дві фотокартки розміром 35х45 мм; - у необхідних випадках - документи, що підтверджують громадянство України.

6.55. На виконання вказаної постанови Міністерством внутрішніх справ України виданий Наказ від 13.04.2012 року №320 «Про затвердження Порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України», який встановлював форму заяви про видачу паспорта та перелік документів, які необхідно подати, однак вказаний наказ втратив чинність 01.03.2018 року. Разом з цим, втрата чинності наказом Міністерства внутрішніх справ України від 13.04.2012 року №320, на переконання суду, не позбавляє права особи звернутися до відповідних органів Державної міграційної служби України із заявою про отримання паспорту громадянина України у формі книжечки, передбаченого Постановою № 2503-ХІІ, в іншому випадку це б суперечило верховенству права.

6.56. Судом встановлено (див. пункт 5.2 рішення), що позивач у поданій до відповідача заяві, просить надіслати заявнику письмову відповідь на вказану у заяві адресу із повідомленням про дату і час оформлення паспорта. Для оформлення паспорта буде подано копію свідоцтва про народження і дві фотокартки.

6.57. Вказане свідчить про те, що передбачені пунктом 13 Постанови № 2503-ХІІ документи не були оформлені та подані до відповідного органу Державної міграційної служби України, а лише висловлено бажання такі документи подати у тому разі, якщо відповідач повідомить про дату і час оформлення паспорта. Таким чином, в органу Державної міграційної служби України підстав для видачі ОСОБА_1 паспорта громадянина України у формі книжечки не було.

6.58. З урахуванням викладеного, суд приходить висновку, що позовні вимоги про визнання протиправною відмову відповідача у видачі ОСОБА_1 паспорта громадянина України у вигляді паспортної книжечки відповідно до Положення № 2503-ХІІ є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

VІІ. ВИСНОВКИ СУДУ

7.1. Відповідно до частин 1 та 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

7.3. Відповідачем доведено правомірність відмови позивачу у видачі паспорта громадянина України у вигляді паспортної книжечки, а тому, зважаючи на наведені вище норми законодавства та встановлені судом обставини справи, суд вважає, що позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають.

74. При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що позивач, з урахуванням висновків, викладених Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 19 вересня 2018 року у зразковій справі № 806/3265/17, не позбавлена права отримати паспорта громадянина України у вигляді паспортної книжечки, однак реалізувати таке право позивач може тільки за умови дотримання вимог Постанови № 2503-ХІІ, а саме звернувшись до органу міграційної служби з відповідною заявою та долучивши до неї всі необхідні документи.

VІІІ. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

8.1. Статтею 139 КАС України вирішено питання розподілу судових витрат. При поданні до суду цього позову позивач сплатила судовий збір у розмірі 768 грн. 40 коп., що підтверджується квитанцією № 30 від 01.08.2019 року (а.с. 3), однак враховуючи те, що у задоволенні позову відмовлено повністю, суд не компенсує їй та не стягує на її користь ці витрати.

На підставі викладеного, керуючись статтями 73-77, 90, 241-246, 250 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України у Чернівецькій області в особі Путильського районного сектору Управління Державної міграційної служби України у Чернівецькій області про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити дії - відмовити у повному обсязі.

Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування учасників процесу:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ).

Відповідач - Управління Державної міграційної служби України в Чернівецькій області (58000, м. Чернівці, вул. Шептицького, 25, код ЄДРПОУ 37767440).

Суддя О.В. Анісімов