Рішення № 85393610, 24.10.2019, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

24 жовтня 2019 року м. ТернопільСправа № 921/384/19

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Шумського І.П.

при секретарі судового засідання Саловській О.А.

розглянув справу

за позовом Приватного підприємства “Орфей” (вул Грушевського, 53, м Теребовля, Тернопільська область, 48100)

до відповідача 1 Акціонерного товариства “Райффайзен Банк Аваль” (вул Лєскова, 9, м Київ, 01011)

відповідача 2 Теребовлянського районного споживчого товариства (провулок Кн Василька, 6, м Теребовля, Тернопільська область, 48100)

відповідача 3 Теребовлянської міської ради (вул Шевченка, 8, м Теребовля, Тернопільська область, 48100)

про: визнання недійсною додаткової угоди до договору купівлі – продажу, визнання незаконними окремих пунктів рішення, визнання незаконними свідоцтв про право власності, скасування державної реєстрації права власності.

За участю від:

позивача – ОСОБА_1 .

відповідача 1 - ОСОБА_2

відповідача 2 - ОСОБА_3

відповідача 3 - не з`явився

Суть справи.

Приватне підприємство “Орфей” звернулось до Господарського суду Тернопільської області з позовом до відповідачів Акціонерного товариства “Райффайзен Банк Аваль”, Теребовлянського районного споживчого товариства, Теребовлянської міської ради про:

- визнання недійсною додаткової угоди до договору купівлі – продажу №10/07-02/015 від 03.04.2001, укладеної 20.06.2001 між Теребовлянським районним споживчим товариством та АППБ “Аваль” (на даний час АТ “Райффайзен Банк Аваль”);

- визнання незаконними та скасування пунктів 3, 4, 5, 6 рішення виконавчого комітету Теребовлянської міської ради №69 від 06.04.2011;

- визнання незаконним та скасування свідоцтва про право власності серії НОМЕР_1 , виданого 04.05.2011 Теребовлянською міською радою;

- визнання незаконним та скасування свідоцтва про право власності серії НОМЕР_2 , виданого 04.05.2011 Теребовлянською міською радою;

- скасування державної реєстрації права власності Акціонерного товариства “Райффайзен Банк Аваль” на приміщення 1 площею 228,3 кв м в нежилому приміщенні по вул АДРЕСА_1 , записи про яку здійснено в Реєстрі права власності на нерухоме майно 04.05.2011 за №514 в книзі №2 та в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 24.10.2016 за №17107701;

- скасування державної реєстрації права власності Акціонерного товариства “Райффайзен Банк Аваль” на приміщення 2 площею 92,6 кв м в нежилому приміщенні по вул АДРЕСА_1 , записи про яку здійснено в Реєстрі права власності на нерухоме майно 04.05.2011 за №515 в книзі №2 та в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 24.10.2016 за №17106458.

Позовні вимоги ПП “Орфей” мотивовані тим, що між ним (покупцем) та Теребовлянським районним споживчим товариством (продавцем) 15.03.2001 укладено договір купівлі-продажу частини будівлі площею 150 кв м по АДРЕСА_1 . Теребовлянським БТІ 14.06.2001 була здійснена реєстрація за позивачем права власності, підтвердженням чого являється відповідне реєстраційне посвідчення, видане на підставі зазначеного договору. Інша частина приміщення площею 150 кв м за вказаною адресою була продана Теребовлянським РайСТ іншій юридичній особі – АППБ «Аваль», на що вказує договір купівлі-продажу №10/07-02/015 від 03.04.2001. Дані обставини підтверджено продавцем майна – Теребовлянським РайСТ у листі №95 від 16.05.2018. Позивач 05.03.2019 звернувся до державного реєстратора для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про його право власності на свою частину приміщення. Однак, 26.03.2019 рішенням державного реєстратора №46153172 відмолено ПП “Орфей” у державній реєстрації цього права, у зв`язку з тим, що у Реєстрі вже містяться актуальні дані про право власності на приміщення 1 площею 228,3 кв м та приміщення 2 площею 92,6 кв м за адресою: АДРЕСА_1 за ПАТ “Райффайзен Банк Аваль” на підставі свідоцтв про право власності від 04.05.2011, виданих Теребовлянською міською радою відповідно до рішення №69 від 06.04.2011. За результатом ознайомлення з рішенням №69 від 06.04.2011, позивач дізнався що його пункти 3,4,5,6 прийняті на підставі договору купівлі-продажу №10/07-02/015 від 03.04.2001 та додаткової угоди від 20.06.2001 до цього договору, якою зокрема п 1 договору від 03.04.2001 викладено в новій редакції, а саме замість площі 150 кв м (яка була продана) зазначено більшу площу – 320,3 кв м. Зважаючи на наведене позивач стверджує про відсутність у Теребовлянського РайСТ права на продаж частини майна (шляхом укладення додаткової угоди), яке ще раніше перейшло у власність ПП «Орфей». Прийняте міською радою спірне рішення, видані на його підставі свідоцтва про право власності за банком на об`єкти нерухомого майна загальною площею 320 кв м по АДРЕСА_1 та реєстрація права власності за банком на це майно грубо порушують право позивача, як належного власника спірної частини приміщення площею 150 кв м за вказаною адресою.

Ухвалою суду від 26.06.2019 відкрито провадження у справі №921/384/19 за правилами загального позовного провадження. Підготовче судове засідання у даній справі призначено на 25.07.2019, яке неодноразово відкладалось, востаннє до 05.09.2019.

В порядку ч 3 ст 177 ГПК України, за ініціативою суду продовжувався строк підготовчого провадження, про що постановлено ухвалу від 08.08.2019.

В ході розгляду справи позивачем до матеріалів справи долучено: клопотання б/н від 15.07.2019 (вх №12412 від 16.07.2019) з додатком; відповідь на відзив б/н від 24.07.2019 (вх № 12957 від 24.07.2019) з додатком; заяву б/н від 01.08.2019 (вх №13461 від 01.08.2019) з додатком; відповідь на відзив б/н від 20.08.2019 (вх №14600 від 20.08.2019) з додатком.

В свою чергу, відповідачем АТ “Райффайзен Банк Аваль” до матеріалів справи подано: клопотання №170-1/212 від 16.07.2019 (вх № 12471 від 17.07.2019) (вх №12840 від 23.07.2019) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, з додатком; відзив б/н від 18.07.2019 (вх №12842 від 23.07.2019) з додатком; заяву б/н від 25.07.2019 (вх №12985 від 25.07.2019) про залучення третьої особи; клопотання б/н від 25.07.2019 (вх № 13021 від 25.07.2019) з додатком; клопотання №170-1/227 від 01.08.2019 (вх №13616 від 05.08.2019) з додатком; пояснення б/н від 18.09.2019 (вх №17048 від 23.09.2019).

Теребовлянським РайСТ (відповідачем 2) до матеріалів справи долучено: клопотання №2/97 від 17.07.2019 (вх №12473 від 17.07.2019) з додатком; відзив №2/106 від 06.08.2019 (вх №13854 від 08.08.2019) з додатком; заперечення №2/116 від 02.09.2019 (вх №15577 від 04.08.2019) з додатком; виступ в судових дебатах б/н від 24.10.2019 (вх №19323 від 24.10.2019).

Також відповідачем 3 - Теребовлянською міською радою до матеріалів справи подано: відзив №02-26/1064 від 18.07.2019 (вх №12730 від 22.07.2019) з додатком; супровідний лист №1654/02-48 від 31.07.2019 (вх №13513 від 01.08.2019) з додатком.

Під час підготовчого провадження у справі від Теребовлянського районного споживчого товариства надійшло клопотання №2/97 від 17.07.2019 про продовження строку для подання відзиву на позов. З приводу цього ним зазначено, що враховуючи великий обсяг позовних матеріалів, оспорення позивачем правочину підписаного більше як 18 років тому, документи по якому за давністю зберігання у РайСТ відсутні, виникла необхідність збирання доказів для підготовки відзиву. А відтак, Теребовлянським РайСТ направлено інформаційні запити до Теребовлянського бюро технічної інвентаризації та Теребовлянської міської ради з питань надання документів про права власності на спірну будівлю.

За результатом розгляду наведеного клопотання, ухвалою суду від 25.07.2019 з врахуванням приписів ст ст 80, 113, 114, 118, 119 ГПК України встановлено Теребовлянському РайСТ додатковий строк для подання відзиву на позов та доказів на його підтвердження, а саме до 07.08.2019.

06.08.2019 (згідно штампу Укрпошта на конверті) Теребовлянське РайСТ (відповідач 2) направило на адресу суду відзив №2/106 від 06.08.2019, в якому зазначило про відсутність підстав для задоволення позову у зв`язку з недоведеністю. В обґрунтування цьому ним зазначено наступне:

- позовні матеріали не містять невід`ємної частини договору купівлі-продажу №2 від 15.03.2001, зазначеної в пункті 1.1, а саме підписаного сторонами плану приміщення, яке є предметом договору і складає 150 кв м. Також не надано доказів оплати за куплений об`єкт - оригіналів або копій платіжних документів;

- лист Теребовлянського РайСТ №95 від 16.05.2018, адресований Постійно діючій комісії з питань житлово - комунального господарства, архітектури та транспорту при Теребовлянській міській раді та довідка Теребовлянського РайСТ від 25.10.2017 №216 (без адресата) не є належними, допустимими і достатніми доказами оплати з огляду на ст ст 76, 77, 79 ГПК України, а наведена у них інформація не підтверджена бухгалтерськими документами;

- в матеріалах інвентаризаційної справи Теребовлянського БТІ відсутній оригінал або копія акту приймання-передачі до договору купівлі-продажу №2 від 15.03.2001. В той час, позивач до позовної заяви долучив акт прийому-передачі датований 19.03.2001 до іншого договору купівлі-продажу №1 від 15.03.2001;

- всупереч приписам ст 317, ч 4 ст 319, ст 322 чинного ЦК України ПП «Орфей» не надав суду доказів володіння, користування та розпорядження спірним майном, його обліку на балансі приватного підприємства в складі основних засобів, нарахування амортизаційних відрахувань, сплати комунальних та інших платежів по утриманню об`єкта, тощо;

- за відсутності доказів оплати і передачі майна за договором купівлі - продажу №2, відсутності визначеного сторонами предмету договору, а також не заявлення позивачем вимоги до товариства про передачу майна, договір від 15.03.2001 №2 між Теребовлянським РайСТ і ПП «Орфей» є неукладеним;

- долучене позивачем реєстраційне посвідчення від 14.06.2000 не є правовстановлюючим документом, який би підтверджував виникнення права власності ПП «Орфей» на частину першого поверху будівлі №110а по вул Князя Василька м Теребовля;

- Теребовлянське РайСТ на час укладення додаткової угоди з АППБ «Аваль» було належним власником частини першого поверху будівлі по вул АДРЕСА_1 площею 320,3 кв м (згідно з експлікацією будівлі складеною Теребовлянським БТІ) і мало право відчужувати належне йому майно. А з огляду на ст 203 ЦК України відсутні підстави для визнання недійсною додаткової угоди від 20.06.2001;

- відповідачем 1 AT «Райффайзен Банк Аваль» у 2008 році після проведеної реконструкції розділено куплені 320,3 кв м на два приміщення - приміщення №1 площею 228,3 кв м та приміщення №2 площею 92,6 кв м. Наведене підтверджено і позивачем, який надав суду копію Робочого проекту реконструкції існуючих приміщень «Райффайзен Банк Аваль» та рішення Виконавчого комітету Теребовлянської міської ради №48 від 22.02.2011 про присвоєння вуличних адрес приміщенню №1 та №2 належних відповідачу 1;

- разом з цим Виконавчий комітет Теребовлянської міської ради рішенням №131 від 22.05.2018 присвоїв поштову адресу частині приміщень по вул АДРЕСА_1 , а саме приміщенню №4, яке належить ПП «Орфей»;

- позовні вимоги ПП «Орфей» не можуть ґрунтуватися на рішенні державного реєстратора прав на нерухоме майно Відділу з питань реєстрації Заліщицької районної державної адміністрації №46153172 від 26.03.2019 про відмову у реєстрації права власності, оскільки позивач не надав суду доказів звернення до державного реєстратора на реєстрацію права власності приміщення №4 по АДРЕСА_1 м Теребовля;

Разом з цим, Теребовлянським РайСТ зауважено, що позивач повинен був знати і знав, що в частині приміщення, яку він вважає ним викупленою, знаходиться інша юридична особа, яка здійснила реконструкцію і протягом 18 років утримує приміщення, що свідчить про пропуск строку позовної давності про застосування якої також заявляє відповідач 2 у відзиві.

Теребовлянська міська рада (відповідач 3) у відзиві №02-26/1064 від 18.07.2019 просила суд відмовити у задоволенні позовної вимоги про визнання незаконним пунктів 3,4,5,6 рішення виконавчого комітету Теребовлянської міської ради № 69 від 06.04.2011. Обґрунтовуючи наведене відповідачем зазначено:

- з врахуванням положень ст ст 19, 140 Конституції України, ст 331 Цивільного кодексу України, ст ст 10, 11, 30, 40 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», п п 1.4, 1.5, 1.6, 8.1 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно (затв Наказом Міністерства юстиції N 7/5 від 07.02.2002 (втратило чинність з 01.01.2013)) органи місцевого самоврядування були уповноважені видавати юридичним особам свідоцтво про право власності на об`єкти нерухомого майна за заявами про оформлення права власності на нерухоме майно. Згідно Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» (діяв станом на квітень 2011 року), державна реєстрація речових прав на нерухоме майно проводилась на підставі заяви правоволодільця (правонабувача), сторін (сторони) правочину, за яким виникло речове право, або уповноважених ними (нею) осіб.

- оскаржуване рішення виконавчого комітету Теребовлянської міської ради № 69 від 06.04.2011 було винесене за відношенням Теребовлянського відділення ТОД AT «Райффайзен Банк Аваль», наданими при цьому копіями договору купівлі-продажу нерухомого майна та технічних паспортів на підставі ст 331 Цивільного кодексу України;

- рішення виконавчого комітету Теребовлянської міської ради № 69 від 06.04.2011 прийнято в межах повноважень, та у спосіб визначений діючим на момент його прийняття законодавством України;

- позивачем узагальнюючи посилається на законодавство не зазначено яку норму Теребовлянська міська рада порушила.

Окрім цього, у відзиві відповідачем 3 заявлено клопотання про слухання справи без участі представника Теребовлянської міської ради.

Акціонерним товариством “Райффайзен Банк Аваль” у відзиві від 18.07.2019 також зазначено про відсутність підстав для задоволення позову. З приводу цього ним вказано наступне:

- позивачем подано позов за межами строку позовної давності;

- 03.04.2001 між Теребовлянським районним споживчим товариством та АППБ «Аваль» (правонаступником якого є банк) було укладено договір купівлі-продажу нерухомості частини будівлі №10/07-02/015;

- право власності банку на вказане нерухоме майно було зареєстровано Теребовлянським БТІ 14.06.2001 (в посвідченні технічна описка та помилково зазначено 2000 рік) під номером запису № 299 у реєстровій книзі;

- 20.06.2001 між сторонами було укладено додаткову угоду до договору купівлі-продажу частини будівлі №10/07-02/015 від 03.04.2001. Згідно додаткової угоди сторони домовились викласти в новій редакції пункти 1.1, 1.2, 2.1, 2.2 договору від 03.04.2011. Зокрема, згідно нової редакції п 1.1. договору від 03.04.2011: продавець зобов`язується передати у власність покупця, а покупець прийняти і оплатити приміщення вказані у додатку №1, загальною площею 320,3 м кв, що розташовані на першому поверсі в будинку АДРЕСА_2 110-а по вул Князя Василька в м Теребовлі Тернопільської області. Новою редакцією пункту 1.2 договору від 03.04.2001 встановлено, що приміщення, що є предметом даного договору належить продавцю на праві власності, що підтверджується Свідоцтвом про право на власність від 22.11.2000, виданим Теребовлянським БТІ. Новою редакцією пунктів 2.1-2.2 договору від 03.04.2001 визначено, що вартість приміщення (згідно додатку №1), які продаються, становить 60000 грн, в т ч податок на додану вартість. Покупець зобов`язується внести кошти за придбаний об`єкт в строк по 21.06.2001 включно;

- на виконання умов п п 1.1, 1.2, 2.1-2.3 вказаного цього договору 20.06.2001 (у редакції додаткової угоди від 20.06.2001) банком було сплачено на рахунок Теребовлянського РайСТ у Тернопільській обласній дирекції АППБ «Аваль» 25000 грн (доплата по договору);

- також 20.06.2001 сторони підписали Акт прийому передачі до договору від 03.04.2001 щодо приміщення загальною площею 320,3 кв м, розташованого на першому поверсі будинку за адресою: м Теребовля, вул Князя Василька 110-а;

- в подальшому право власності банку на вказане вище нерухоме майно (на підставі вказаного договору та додаткової угоди до нього) було зареєстровано Теребовлянським БТІ 11.10.2001, про що зроблено запис у реєстровій книзі за №301;

- у 2011 році у банку виникла необхідність у поділі приміщення на два окремих приміщення. Для цього на звернення банку Теребовлянським БТІ було виготовлено три технічних паспорти на приміщення по АДРЕСА_1 , що належить банку на праві власності: Технічний паспорт (інвентарний номер № НОМЕР_3 ) складений станом на 18.01.2011, згідно якого загальна площа приміщення складає 320,9 кв м та Технічні паспорти (інвентарний номер №2666 з реєстровими № 514 та №515) складені станом на 01.03.2012, згідно яких загальна площа приміщення 1 складає 228,3 кв м, а загальна площа приміщення 2 складає 92,6 кв м;

- 06.04.2011 Виконавчим комітетом Теребовлянської міської ради було винесено рішення № 69, яким вирішено: «... 3. Переоформити право власності на приміщення 1, площею 228, 3 кв м, що знаходиться в АДРЕСА_1 «а» за Публічним акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль». 4. Переоформити право власності на приміщення 2, площею 92,6 кв м, АДРЕСА_3 в АДРЕСА_1 » за Публічним акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль». 5. Виконавчому комітету міської ради видати свідоцтво про право власності на нерухоме майно. 6. Теребовлянському БТІ зареєструвати свідоцтво про право власності на нерухоме майно».

- вказане рішення органу місцевого самоврядування прийняте в межах його компетенції і не підлягає скасуванню;

- на виконання вказаного рішення, 04.05.2011 Виконавчим комітетом Теребовлянської міської ради були видані банку 2 Свідоцтва про право власності банку на нежилі приміщення, розташовані у АДРЕСА_1 « АДРЕСА_4 », а саме приміщення 1 загальною площею 228,3 кв м серії САЕ НОМЕР_4 та приміщення 2 загальною площею 92,6 кв м серії САЕ НОМЕР_5 011275;

- 04.05.2011 Теребовлянським БТІ було зареєстровано право власності за банком на вказані приміщення та видано відповідні Витяги про державну реєстрацію права власності: Витяг № 29845945 серії ССУ №124827 на приміщення 1 (номер запису 514 в книзі 2) та Витяг № 29849693 серії ССУ №124831 на приміщення 2 (номер запису 515 в книзі 2);

- після запровадження Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право власності банку в установленому порядку було зареєстровано у вказаному Реєстрі, підтвердженням чого являються інформаційні довідки №161569548 від 29.03.2019 та №161567619 від 29.03.2019;

- станом на час розгляду справи банк є єдиним законним власником двох приміщень загальною площею 320,9 кв м (перше - площею 228, 3 кв м, друге - 92,6 кв м), що розташовані на першому поверсі в будинку АДРЕСА_1 ;

- доданим позивачем до позову реєстраційним посвідченням Теребовлянського БТІ від 14.06.2000 посвідчується ніби - то, що частина приміщення № АДРЕСА_1 по АДРЕСА_1 зареєстрована за ПП «Орфей» на підставі договору купівлі-продажу від 15.03.2001 за №2, про зроблено запис у реєстровій книзі за № 299;

- водночас у банку наявне інше, згадуване вище реєстраційне посвідчення за спірне майно;

- реєстраційні посвідчення позивача та банку обидва зареєстровані БТІ під №299;

- дата видачі реєстраційних посвідчень передує даті укладення самих договорів купівлі-продажу РайСТ як з позивачем – 15.03.2001, так із банком - 03.04.2001;

- позивачем не надано до суду жодних доказів здійснення оплати за придбану (на його думку) частину приміщення, що насправді належить банку;

- навіть, якщо припустити, що банк дійсно придбав майно у РайСТ, в той час коли РайСТ не було власником спірного майна, позовні вимоги не можуть бути задоволені, з огляду на те, що банк є добровісним набувачем майна, як згідно норм Цивільному кодексу 1963 року, так і чинного Цивільного кодексу України. А відтак, таке майно не може бути витребуване у нього;

- враховуючи вищевикладене, вимоги позивача про визнання недійсним додаткової угоди не мають жодних підстав для задоволення;

- вимога про скасування рішення №69 від 06.04.2011 Виконавчого комітету Теребовлянської міської Ради (на підставі якого банку зокрема видані свідоцтва про право власності) через відсутність, на думку позивача, у міської ради повноважень з приводу цього також не підлягає до задоволення. Спростуванням цьому слугували норми п 8.1, 8.3 чинного станом на той час Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно (затв Наказом Міністерства юстиції України 07.02.2002 №7/5). Решта позовних вимог є похідними від цих, а тому в свою чергу також не підлягають до задоволення;

- позивачем пропущено строк позовної давності на звернення до суду з даним позовом. Посилання позивача на те, що він лише у березні 2019 року дізнався про порушення його прав є безпідставним, оскільки банк з 2001 (на протязі 18 років) відкрито користується своїм майном – у ньому знаходиться приміщення банку.

В свою чергу, позивачем у відповідях на відзиви підтримано позов, зазначивши при цьому:

- 14.06.2001 право власності банку було зареєстровано на частину першого поверху будівлі площею 150 кв м за адресою: м АДРЕСА_1 , яка була передана Теребовлянським РайСТ банку відповідно Акту прийому - передачі від 04.05.2001, а не від 20.06.2001, як про це зазначає банк, оскільки реєстраційне посвідчення, видане 14.06.2001, в силу дати його видачі, за жодних умов не може посвідчувати будь-які події, факти чи обставини, які настали 20.06.2001;

- 20.06.2001 року Теребовлянське РайСТ не могло передати АППБ «Аваль» приміщення загальною площею 320,3 кв м, оскільки його частина (площею 150 кв м вже була передана позивачу), а інша частина (площею 150 кв м) передана банку раніше 04.05.2001;

- у відзиві банку йде мова про перерахування ним 20.06.2001 продавцю коштів в сумі 25000 грн, в той час як ціна договору купівлі-продажу відповідно до п 2.1 оспорюваної додаткової угоди складає 60000 грн;

- у виготовленому Теребовлянським БТІ в червні 2001 року на ім`я АППБ «Аваль» Технічному паспорті відображена частина приміщення першого поверху будівлі по АДРЕСА_1 загальною площею 139,7 кв м. Саме цей Технічний паспорт банком було додано до його звернення на ім`я Теребовлянського міського голови (у березні 2011 року) з проханням надати дозвіл на переоформлення власності на приміщення № 1 площею 228,3 кв м та №2 площею 92,6 кв м по АДРЕСА_1 , за результатом розгляду якого міською радою і було прийнято спірне рішення №69 від 06.04.2011. Це спростовує твердження банку про те, що він на дату укладення оспорюваної додаткової угоди від 20.06.2001 не знав, що частина об`єкту відчужується особою, яка не має на це прав;

- відповідачем 1 не зазначено, яким саме положенням п 8.1 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно було передбачено право органу місцевого самоврядування приймати оспорюване рішення про оформлення права власності на нерухоме майно за банком. А п п 8.3, 8. 4 Тимчасового положення визначено лише порядок видачі та обов`язкові реквізити свідоцтва про право власності, яке видається на підставі рішення органу місцевого самоврядування у випадках, передбачених п 8.1 Тимчасового положення. У зв`язку із тим, що жоден із цих випадків не мав місця, підстав для прийняття рішення виконавчого комітету Теребовлянської міської ради №69 від 06.04.2011 не було, що відповідно до ст 19 Конституції України позбавляло права відповідача приймати оскаржуване рішення;

- положення ст 331 ЦК України не могли бути застосовані при прийнятті рішення №69 від 06.04.2011, оскільки дана норма регулює набуття права власності на новостворене майно та об`єкти незавершеного будівництва;

- з врахуванням ст 128 ЦК 1963 року право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі. Позивачу передано майно по акту приймання –передачі 19.03.2001. Допущена при цьому описка щодо номеру договору купівлі-продажу жодним чином не впливає на факти та обставини, зафіксовані Актом приймання-передачі та не змінює суті правовідносин між позивачем та відповідачем 2;

- план приміщення (зазначений відповідачем 2 у відзиві) виготовлено Теребовлянським БТІ 11.06.2001 та зображено у Технічному паспорті;

- позивач не оспорює право банку на частину приміщення першого поверху будівлі по вул АДРЕСА_5 м, вважаючи набуття ним права власності саме на цю частину нерухомого майна законною;

- додатковим підтвердження того, що позивач не пропустив строк позовної давності є те, що рішенням Виконавчого комітету Теребовлянської міської ради №131 від 22.05.2018 частині приміщень першого поверху по вул АДРЕСА_1 (належного позивачу) було присвоєно поштову адресу.

У запереченнях №2/116 від 02.09.2019 відповідачем 2 зауважено про безпідставність посилання позивача на рішення №131 від 22.05.2018, як на підставу не пропуску ним строку позовної давності, оскільки у вказаному рішенні відсутнє посилання на наявність додаткової угоди від 20.06.2001.

Ухвалою від 25.07.2019 судом:

- відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача 1 від 25.07.2019 (вх № 12985 від 25.07.2019) про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1 - Теребовлянського бюро технічної інвентаризації, з врахуванням ст 50 ГПК України через недостатнє обґрунтуванням того, яким саме чином рішення у даній справі може в майбутньому вплинути на права та обов`язки Теребовлянського БТІ;

- прийнято до розгляду матеріали подані представником позивача із клопотанням від 16.07.2019 (вх №12412 від 16.07.2019) за виключенням документів, одержаних ним від Теребовлянського БТІ з причин, викладених у відповідній ухвалі.

Також, в підготовчому судовому засіданні 25.07.2019 представником позивача та відповідача 1 надано суду для огляду, запропоновані ухвалою суду від 26.06.2019 оригінали документів, а саме: договору №2 купівлі – продажу частини будівлі від 15.03.2001; акту прийому – передачі від 19.03.2001; реєстраційного посвідчення від 14.06.2000; свідоцтв про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 та серії НОМЕР_2 від 04.05.2011, видані виконавчим комітетом Теребовлянської міської ради. В порядку ч 2 ст 92 ГПК України, засвідчені судом копії перелічених документів долучено до матеріалів справи.

В підготовчому судовому засіданні 08.08.2019 представник відповідача 1 заявив клопотання про можливість (за необхідності цього) долучення до матеріалів справи виписки з рахунку клієнта - Теребовлянського РайСТ. З приводу цього, представником АТ “Райффайзен Банк Аваль” вказаного, що даний доказ підтверджує оплату ним спірного майна. Згідно пояснень представника Теребовлянського РайСТ обставина оплати банком вартості спірного об`єкта ним не заперечується. А тому, відсутня необхідність у долученні такого документу.

Ухвалою від 08.08.2019, з врахуванням ст ст 80, 113, 114 118, 119 ГПК України, суд визнав поважними причини неподання АТ “Райффайзен Банк Аваль” доказів долучених клопотанням від 01.08.2019 №170-1/227 та прийняв їх до розгляду.

Ухвалою суду від 05.09.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу №921/384/19 до розгляду по суті в судовому засіданні 07.10.2019, яке відкладалось до 24.10.2019.

Повноважним представником позивача під час розгляду справи по суті підтримано позов.

Представником відповідача 1 (банку) під час розгляду справи по суті заперечено проти позову.

Окрім наведеного у відзиві, ним у письмових поясненнях від 18.09.2019 звернено увагу суду, що зміст судових рішень у адміністративних справах № 2-а/1970/3731/12 та № 819/397/13-а (текст яких знаходиться у відкритому доступі в Єдиному державному реєстрі судових рішень) вказує про відсутність у Приватного підприємства «Орфей» майна, на яке можна провести стягнення. Разом з цим, зміст п 2.3 Р 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні (затв Постановою Правління Національного банку України від 19.02.2001 №72, чинної на дату здійснення розрахунку) передбачав, що сума готівкового розрахунку одного підприємства (підприємця) з іншим підприємством (підприємцем) не повинна перевищувати три тисячі гривень протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами. Платежі понад установлену граничну суму проводяться виключно в безготівковому порядку. З огляду на зазначене, позивач не міг здійснити розрахунок готівкою за придбане нерухоме майно до 19.03.2001, а відтак між сторонами не могло бути підписано Акт прийому-передачі приміщення і право власності до позивача не могло перейти.

Повноважним представником відповідача 2 (Теребовлянського РайСТ) в судових засіданнях 07.10.2019 та 24.10.2019 заперечено проти позову, з підстав наведених у відзиві та запереченнях.

Представник Теребовлянської міської ради (відповідача 3) в жодне із судових засідань під час підготовчого провадження, так і розгляду справи по суті не з`явився. Як вже зазначалось, у відзиві міською радою було заявлено клопотання про слухання справи без участі її представника.

Судом враховано, що у силу вимог ч 1 ст 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч 1 ст 6 даної Конвенції (§ 66,69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25.01.2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Ухвалами від 17.07.2019 та 23.07.2019 судом було відмовлено відповідачу 1 у задоволенні клопотань про участь його представника в судовому засіданні 25.07.2019 в режимі відеоконференції.

Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: програми фіксування судового процесу (судового засідання) “Акорд”. Експертний висновок № 765 від 20.10.2017 до 20.10.2020.

Для робочого оригіналу звукозапису надано диск CD-R, серійний номер MFЗ 646 UB 161104423.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, суд встановив наступне.

На підставі рішення Виконавчого комітету Теребовлянської міської ради народних депутатів №301 від 25.11.1997, Теребовлянському РайСТ було видано Свідоцтво від 22.11.2000 на право особистої власності на нежилий будинок (частину універмагу) по АДРЕСА_1 , про що Теребовлянським бюро технічної інвентаризації зроблено запис під №301 в реєстровій книзі №1 (ст 72).

Постановою правління Теребовлянського районного споживчого товариства №1«А»/2 від 04.01.2001 «Про продаж приміщення, що знаходиться за адресою м АДРЕСА_1 вул Князя Василька 110 /під банк/» постановлено, зокрема: продати приміщення 1-го поверху бувшого універмагу, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 (п 1 постанови); продаж провести по ціні не нижче залишкової вартості 59280 тис грн, включаючи ПДВ /експертної оцінки/ (п 2 постанови).

До позовної заяви позивачем долучено копію оформленого 15.03.2001 між Теребовлянським районним споживчим товариством (продавцем) та Приватним підприємством «Орфей» (покупцем) договору №2 купівлі-продажу частини будівлі, відповідно до п 1.1 якого продавець зобов`язався передати у власність, а покупець прийняти і сплатити вартість частини приміщення площею 150 кв м, що знаходиться в м АДРЕСА_1 по вул Кн. Василька, 110 а (частину першого поверху згідно технічної документації, плану підписаного сторонами, який є невід`ємною частиною договору).

Вартість частини приміщення будинку, яке продається (згідно плану) становить 24280 грн, в т ч ПДВ. Покупець зобов`язується внести кошти за придбаний об`єкт протягом 3,5 місці, не пізніше 1 липня 2001 року. Розрахунки за придбаний об`єкт здійснюються покупцем шляхом безготівкового перерахування грошової суми зі свого рахунку на рахунок продавця або внесення грошей в касу (п 2.1, п 2.2, п 2.3 правочину відповідно).

Згідно п 3.1 договору продавець зобов`язався в 3-денний термін після повної сплати продажної ціни передати покупцю продане приміщення по акту прийому-передачі, який підписується сторонами і наявну технічну документацію на об`єкт.

Відповідно до п 3.2 правочину покупець зобов`язався в 3-денний термін після повної сплати продажної ціни прийняти придбаний об`єкт по акту прийому-передачі.

У п 3.3, п 3.4 договору сторони обумовили, що кожна сторона зобов`язана виконувати обов`язки, покладені на неї цим договором, та сприяти другій стороні у виконанні обов`язків. Сторони несуть матеріальну відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов цього договору.

Право власності на приміщення, яке продається переходить до покупця після оплати всієї суми визначеної угодою (п 3.5 договору).

Пункти 4.1, 4.2, 4.3 договору відповідно містять умови, згідно яких у разі порушення терміну сплати за об`єкт покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку від несплаченої суми за кожен день прострочення. Якщо продавець в порушення умов договору не передає покупцю придбаного об`єкту, останній вправі вимагати передачі йому проданого приміщення і відшкодування збитків, завданих затримкою виконання. При відмові покупця прийняти куплене приміщення або заплатити за нього встановлену вартість, продавець вправі вимагати прийняття приміщення покупцем і оплати суми по договору.

Згідно п 5.1 договору він набирає чинності з моменту підписання його сторонами по договору.

Матеріали справи містять копію акту прийому передачі від 19.03.2001 до договору купівлі-продажу від 15.03.2001 за №1, відповідно до якого Теребовлянським РайСТ передано Приватному підприємству «Орфей» частину приміщення площею 150 кв м за адресою вул Кн. Василька, 110 а у м Теребовля.

На замовлення ПП «Орфей» 11.06.2001 Теребовлянським БТІ було виготовлено Технічний паспорт (реєстровий номер 299) на частину приміщення площею 180,6 кв м за вищевказаною адресою. У характеристиці даного об`єкту зазначено, що вартість частини приміщення під літерою А згідно договору купівлі-продажу складає 24286 грн.

На підставі договору купівлі-продажу №2 від 15.03.2001 Теребовлянським БТІ 14.06.2000 видано позивачу Реєстраційне посвідчення №299 на частину приміщення по вул Кн. Василька, 110 а у м Теребовля.

В підготовчому судовому засіданні 25.07.2019 судом оглянуто оригінали вищевказаних договору №2 від 15.03.2001, акту прийому-передачі від 19.03.2001, а виготовлені з них судом копії долучено до матеріалів справи.

У заявах по суті справи представником позивача зазначалось, що оплата по договору №2 від 15.03.2001 була здійснена в касу продавця. А технічний план приміщення (про відсутність якого (як додатку до договору №2 від 15.03.2001) зазначає Теребовлянське РайСТ) було виготовлено лише 11.06.2001 Теребовлянським БТІ.

Пізніше, 03.04.2001 між Теребовлянським районним споживчим товариством (продавцем) та Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль», в особі Тернопільської обласної дирекції АППБ «Аваль» (код 21139067) (покупцем) укладено договір №10/07-02/015, відповідно до п 1.1 якого продавець зобов`язався передати у власність, а покупець прийняти і сплатити вартість частини приміщення площею 150 кв м, що знаходиться в м АДРЕСА_1 по АДРЕСА_1 . Василька АДРЕСА_6 110-а (частину першого поверху згідно технічної документації, плану підписаного сторонами).

Вартість частини приміщення будинку, яке продається (згідно плану) становить 35000 грн, в т ч ПДВ. Покупець зобов`язується внести кошти за придбаний об`єкт протягом 45 календарних днів з моменту укладення договору. Розрахунки за придбаний об`єкт здійснюються покупцем шляхом безготівкового перерахування грошової суми зі свого рахунку на рахунок продавця (п 2.1, п 2.2, п 2.3 правочину відповідно).

Згідно п 3.1 договору продавець зобов`язався в 3-денний термін після повної сплати продажної ціни передати покупцю продане приміщення по акту прийому-передачі, який підписується сторонами і наявну технічну документацію на об`єкт.

Відповідно до п 3.2 правочину покупець зобов`язався в 3-денний термін після повної сплати продажної ціни прийняти придбаний об`єкт по акту прийому-передачі.

У п 3.3, п 3.4 договору сторони обумовили, що кожна сторона зобов`язана виконувати обов`язки, покладені на неї цим договором, та сприяти другій стороні у виконанні обов`язків. Сторони несуть матеріальну відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов цього договору.

Право власності на приміщення, яке продається переходить до покупця після оплати всієї суми визначеної угодою (п 3.5 правочину).

Пункти 4.1, 4.2, 4.3 договору відповідно містять умови, згідно яких у разі порушення терміну сплати за об`єкт покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від несплаченої суми за кожен день прострочення. Якщо продавець в порушення умов договору не передає покупцю придбаного об`єкту, останній вправі вимагати передачі йому проданого приміщення і відшкодування збитків, завданих затримкою виконання. При відмові покупця прийняти куплене приміщення або заплатити за нього встановлену вартість, продавець вправі вимагати прийняття приміщення покупцем і оплати суми по договору.

Згідно п 5.1 договору він набирає чинності з моменту підписання його сторонами по договору.

Зміни умов договору або внесення доповнень до нього можливі за згодою сторін. Усі зміни та доповнення до договору здійснюються тільки у письмовій формі (п 5.3, п 5.4 правочину).

По акту прийому-передачі від 04.05.2001 до договору купівлі-продажу від 03.04.2001 за №10/07-02/015, Теребовлянським РайСТ передано Акціонерному поштово-пенсійному банку «Аваль» частину приміщення площею 150 кв м за адресою вул Кн АДРЕСА_1 у м Теребовля.

До відзиву на позов відповідачем 1 додано накладну №18 від 04.05.2001, видану банку «Аваль» Теребовлянським РайСТ на суму 35000 грн, щодо приміщення 150 кв м по вул Кн Василька, 110-а у м Теребовля.

14.06.2000 Теребовлянським БТІ видано банку Реєстраційне посвідчення №299, на частину приміщення по вул Кн. Василька, 110 а у м Теребовля, на підставі договору купівлі-продажу №10/07-02/015 від 03.04.2001.

Факт укладення між Теребовлянським районним споживчим товариством та Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль» договору №10/07-02/015 від 03.04.2001 позивачем не заперечується та не оспорюється у справі №921/384/19.

Разом з цим, матеріали справи містять копію укладеної 20.06.2001 між Теребовлянським РайСТ (продавцем) та Тернопільською обласною дирекцією Акціонерного поштово-пенсійного банку «Аваль» (покупцем) додаткової угоди до договору №10/07-02/015 купівлі-продажу частини будівлі від 03.04.2001, якою пункти 1.1, 1.2, 2.1, 2.2 договору №10/07-02/015 купівлі-продажу частини будівлі від 03.04.2001 вкладено в наступній редакції, зокрема:

« 1.1. Продавець зобов`язується передати у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти і оплатити приміщення, вказані у додатку № 1, який є невід`ємною частиною цього договору, загальною площею 320,3 м кв, що розташовані на першому поверсі в будинку № 110а по вул Князя Василька в м Теребовлі Тернопільської області»;

« 2.1. Вартість приміщень (згідно додатку № 1), які продаються, становить 60000, в тому числі податок на додану вартість»;

« 2.2. Покупець зобов`язується внести кошти за придбаний об`єкт в строк по 21.06.2001 включно».

Відповідно до п 2, п 3 додаткової угоди вона є невід`ємною частиною договору № 10/07-02/015 купівлі-продажу частини будівлі від 03.04.2001. Додаткова угода набирає чинності з моменту її підписання продавцем і покупцем.

Також 20.06.2001 між Теребовлянським РайСТ та Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль» складено акт прийому-передачі, зміст п 1 якого вказує, що відповідно до договору купівлі-продажу частини будівлі № 10/07- 02/015 від 03.04.2001 продавець передає, а покупець приймає приміщення загальною площею 320,3 кв м, що розташовані на першому поверсі будинку № АДРЕСА_1 по вул Кн Василька в м Теребовлі Тернопільської області.

На підставі договору купівлі-продажу № 10/07-02/015 від 03.04.2001 і додаткової угоди від 20.06.2001 до даного договору Теребовлянським БТІ 11.10.2001 видано Акціонерному поштово-пенсійному банку «Аваль» Реєстраційне посвідчення №301 на об`єкт нерухомого майна за адресою вул Кн. Василька, АДРЕСА_1 а у м АДРЕСА_1 .

Відповідачем 1 до відзиву на позов додано копію виготовленого 18.01.2011 Теребовлянським БТІ на замовлення Тернопільської обласної дирекції Публічного акціонерного товариства «Райффайзен банк Аваль» Технічного паспорту на приміщення (інвентарний номер 2666) площею 320,9 кв м, яке знаходиться у м Теребовля по вул Кн Василька, 110 а.

Представником відповідача 1 до матеріалів справи долучено копію Статуту Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» ідентифікаційний код 14305909 (в новій редакції), затверджену протоколом загальних зборів акціонерів №Зб-59 від 24.04.2019 та погоджену Національним банком України 27.05.2019.

Згідно п 1.3 статуту: банк зареєстрований Національним банком України 27.03.1992 під реєстровим номером 94; протоколами Загальних зборів у 1994, 2006, 2009, 2018 приймались рішення про зміну найменування юридичної особи з Акціонерного комерційного банку «Аваль» на Акціонерний поштово-пенсійний банк «Аваль», Відкрите акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль», Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль», а востаннє на Акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» з переходом прав та обов`язків (правонаступництвом).

Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань, сформований судом станом на 25.06.2019 за запитом №1005481256 щодо юридичної особи Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», ідентифікаційний код 14305909 також містить дані про юридичну особу відповідача з 1992 року. А у розділі «дані про реєстраційні дії» містяться відомості про датовані 27.09.2006, 10.12.2007, 05.11.2009, 12.01.2010 та 31.05.2018 зміни до повного та скороченого найменування юридичної особи, в т ч і Тернопільської обласної дирекції Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», ідентифікаційний код 21139067.

Отже, Акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» є правонаступником Акціонерного поштово-пенсійного банку «Аваль».

Матеріали справи містять виготовлений у 2008 році Спільним підприємством комплексного проектування «Тернопількооппроект» для банку Робочий проект по реконструкції існуючих приміщень Теребовлянського відділення «Райффайзен Банк Аваль» в м Теребовля по вул Кн Василька, 110-а, з зазначеною робочою площею 304,12 кв м.

До нього додані вихідні дані та робочі креслення, а саме виконані техніком Шубалим у січні 2011 року План будови під літерою «А» по вул Кн Василька, 110-а у м Теребовля та виконаний тим же Шубалим 25.01.2011 Журнал обмірів та розрахунку площ приміщень №110-а щодо приміщення загальною площею 320,9 кв м, з зазначенням у ньому про окремі площі приміщень 92,6 кв м та 228,3 кв м, за вказаною адресою.

Виконавчий комітет Теребовлянської міської ради своїм рішенням №48 від 22.02.2011 присвоєно окремі вуличні адреси приміщенням, в яких знаходиться ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», розмежувавши їх на два окремі приміщення, а саме: приміщення №1 площею 228,3 кв м та приміщення №2 площею 92,6 кв м, що знаходяться в АДРЕСА_1 , АДРЕСА_1 » та належить Тернопільській обласній дирекції Райффайзен Банк Аваль.

Рішенням Виконавчого комітету Теребовлянської міської ради № 69 від 06.04.2011 «Про переоформлення права власності на нежитлове приміщення» вирішено: 1. Присвоїти вуличну адресу офісному приміщенні, що знаходиться в АДРЕСА_7 , АДРЕСА_8 б” приміщення №2; 2. Переоформити право власності на офісне приміщення, що знаходиться в АДРЕСА_8 приміщення АДРЕСА_2 2 за ОСОБА_4 ; 3. Переоформити право власності на приміщення №1, загальною площею 228,3 м кв, що знаходиться в АДРЕСА_1 „а” за Публічним Акціонерним Товариством „Райффайзен Банк Аваль”; 4. Переоформити право власності на приміщення №2, загальною площею 92,6 м кв, що знаходиться в АДРЕСА_1 „а” за Публічним Акціонерним Товариством „Райффайзен Банк Аваль”; 5. Виконавчому комітету міської ради видати свідоцтво про право власності на нерухоме майно; 6.Теребовлянському БТІ зареєструвати свідоцтво про право власності на нерухоме майно.

Із змісту рішення №69 від 06.04.2011 вбачається, що воно прийнято за результатом розгляду відношення Теребовлянського відділення ТОД AT Райффайзен Банк Аваль”, заяви жителя АДРЕСА_9 ОСОБА_4 , копії договору купівлі-продажу нерухомого майна, копії технічних паспортів, керуючись статтею 331 Цивільного Кодексу України.

Одна з позовних вимог полягає у визнанні незаконними та скасування пунктів 3, 4, 5, 6 вищевказаного рішення Виконавчого комітету Теребовлянської міської ради №69 від 06.04.2011.

Ухвалами суду від 26.06.2019 про відкриття провадження у справі (з врахуванням ухвали від 22.07.2019 про виправлення описки) та від 25.07.2019 про відкладення підготовчого судового засідання Теребовлянській міській раді було запропоновано надати суду, зокрема копії документів на підставі яких прийнято оскаржуване рішення №69 від 06.04.2011.

У відповідь на вказану пропозицію суду, супровідним листом №1654/02-48 від 31.07.2019 Теребовлянською міською радою надано вказані документи. З їх переліку вбачається, що підставою прийняття рішення №69 від 06.04.2011 були:

- заява від 23.03.2011 ОСОБА_4 про переоформлення права власності на офісні приміщення, що знаходяться по АДРЕСА_8 ;

- Технічний паспорт на приміщення офісу (інвентарний номер 3470) на офісне приміщення по АДРЕСА_8 , виготовлений 22.03.2011 Теребовлянським БТІ на замовлення ОСОБА_5 М ОСОБА_6 МП ОСОБА_6 ;

- договір купівлі - продажу від 02.03.2009, укладений між ОСОБА_7 (продавцем) та ОСОБА_4 (покупцем) щодо нежилого приміщення (магазину промислових товарів) загальною площею 104,4 кв м, що знаходяться за адресою АДРЕСА_8 « АДРЕСА_10 , зареєстрованого в реєстрі приватним нотаріусом Теребовлянського районного нотаріального округу Тернопільської області Мєшковою Н.Ф. за №579;

- витяг №23214890 від 06.07.2009 Теребовлянського бюро технічної інвентаризації про реєстрацію за ОСОБА_4 права власності на нежиле приміщення (магазин промислових та продовольчих товарів) по АДРЕСА_10 ;

- звернення №20 за березень 2011 року Теребовлянського відділення Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», адресоване голові Теребовлянської міської ради Поперечному С.І., з проханням надати дозвіл на переоформлення права власності за банком на приміщення №1 площею 228,3 кв м та приміщення №2 площею 92,6 кв м, що знаходяться АДРЕСА_1 у м АДРЕСА_9 ;

- Технічний паспорт Теребовлянського БТІ під реєстровим номером НОМЕР_6 , складений у червні 2001 року, виготовлений на замовлення АППБ «Аваль» на частину приміщення по АДРЕСА_1 , АДРЕСА_9 площею 139,7 кв м. У характеристиці даного об`єкту зазначено, що вартість частини приміщення під літерою А згідно договору купівлі-продажу становить 35000 грн.;

- Реєстраційне посвідчення №301 від 11.10.2001 Теребовлянського БТІ, видане Акціонерному поштово-пенсійному банку «Аваль» на підставі договору купівлі-продажу від 03.04.2001 №10/07-02/015 і додаткової угоди до даного договору від 20.06.2001, на об`єкт нерухомого майна по АДРЕСА_1 .

На підставі рішення №69 від 06.04.2011 Виконавчим комітетом Теребовлянської міської ради 04.05.2011 видано Публічному акціонерному товариству «Райффайзен Банк Аваль» Свідоцтво серії НОМЕР_1 про право приватної власності на нежитлове приміщення 1, загальною площею 228, 3 кв м та Свідоцтво серії НОМЕР_2 про право приватної власності на нежитлове приміщення 2, загальною площею 92,6 кв м, що знаходяться по АДРЕСА_1 .

Із Витягів Теребовлянського бюро технічної інвентаризації про державну реєстрацію прав №29845945 та №29849693 від 04.05.2011 вбачається, що вищевказані приміщення № НОМЕР_7 та №2 внесені до книги записів №2 під номерами 514 та 515 відповідно.

Оригінали вищевказаних свідоцтв, виданих міською радою та БТІ оглянуто судом в підготовчому судовому засіданні 25.07.2019, а виготовлені з них судом копії долучено до матеріалів справи.

В подальшому, 01.03.2012 Теребовлянським БТІ виготовлено на замовлення власника - Публічного акціонерного товариства «Райффайзен банк Аваль» Технічні паспорти на нежилі приміщення №1 площею 228,3 кв м (інвентарний номер 2666, реєстровий номер 514) та приміщення №2 площею 92,6 кв м (інвентарний номер 2666, реєстровий номер 515) (копії вказаних техпаспортів також додано банком до відзиву).

У виданій 25.10.2017 Головою правління Теребовлянського РайСТ Мисліцькою Г ОСОБА_6 І. довідці під №216 зазначено, що частина приміщення в АДРЕСА_1 площею 150 кв м продано 15.03.2001 ПП «Орфей» (ЄДРПОУ 31092327), розрахунки за проданий об`єкт проведені, заборгованості немає.

У адресованому Постійно діючій комісії з питань житлово-комунального господарства, архітектури та транспорту при Теребовлянській міській раді листі №95 від 16.05.2018 Голова правління Теребовлянського РайСТ ОСОБА_8 повідомила, що Теребовлянським РайСТ в 2001 році було продано приміщення першого поверху універмагу по АДРЕСА_1 а двом юридичним особам, а саме: ПП «Орфей» 150 м кв вартістю 24280 грн, на підставі договору №2 від 15.03.2001 та ТОД АППБ «Аваль» 150 м кв вартістю 35000 грн, на підставі договору №10/07-02/015 від 03.04.2001. Після оплати коштів дані об`єкти на підставі актів приймання - передачі були передані у власність даним юридичним особам. При цьому зазначено, що додаткова угода до договору №10/07-02/015 від 03.04.2001 у Теребовлянському РайСТ по документах не обліковується.

Рішенням Виконавчого комітету Теребовлянської міської ради №131 від 22.05.2018 присвоєно поштову адресу частині приміщення по вул Кн Василька, АДРЕСА_1 , а саме: приміщенню №4 АДРЕСА_1 приміщення АДРЕСА_11 , яке належить ПП «Орфей».

З метою внесення відомостей про своє право власності в Реєстр речових прав, 05.03.2019 ПП «Орфей» звернулось із заявою до державного реєстратора Відділу з питань державної реєстрації Заліщицької районної державної адміністрації Тернопільської області Дрозд Світлани Петрівни.

Однак, 26.03.2019 державним реєстратором було прийнято рішення за № 46153172 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень на підставі ст 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", оскільки: наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; подані документи не дали змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження; згідно отриманої інформації Теребовлянського БТІ від 14.03.2019 за №49 право власності на заявлену частину приміщення по АДРЕСА_1 за заявником не зареєстровано; по пошуках відомостей за адресою в Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень вже містяться актуальні дані про реєстрацію приміщень 1,2,3 за даною адресою.

За даними Інформаційних довідок №161567619 та №161569548 від 29.03.2019 з Єдиного Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, у розділах «Актуальна інформація» про об`єкти нерухомого майна за Публічним акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» на праві приватної власності 24.10.2016 під номерами 17107701 та 17106458 зареєстровані відповідно приміщення 1, загальною площею 228,3 кв м та приміщення 2, загальною площею 92,6 кв м, які знаходяться по АДРЕСА_1 .

Посилаючись на порушення свої прав, як власника нерухомого майна, ПП «Орфей» звернулось з даним позовом до суду.

З`ясувавши фактичні обставини, оцінивши докази, заслухавши пояснення учасників судового процесу, суд прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення позову, з огляду на таке.

Відповідно до змісту п 3 ч 2 ст 129 Конституції України, ст 13, ч 1 ст 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести належними і допустимими доказами ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Принципи змагальності сторін та диспозитивності відображені і в ст 14, ч 4 ст 74 цього Кодексу, за змістом яких суд не може самостійно збирати докази, крім окремих визначених випадків.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч 1 ст 76 ГПК України).

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч 1 ст 77 ГПК України).

Згідно зі ст 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Поданими позивачем доказами доведено обґрунтованість заявлених ним вимог з визначених ним же підстав.

Згідно статтей 2, 20 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави, що виникають, зокрема, з земельних відносин та щодо права власності чи іншого речового права на майно, визнання недійсними акта, що порушують такі права.

Відповідно до змісту ч 2 ст 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ч 1 ст 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення.

За приписами ч 1 ст 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені ч 2 ст 16 ЦК України, відповідно до якої такими є: визнання правочину недійсним; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до ст 41 Конституції України право власності набувається в порядку та на підставах, що не заборонені законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

З матеріалів справи вбачається, що перша позовна вимога стосується визнання недійсною додаткової угоди до договору купівлі – продажу №10/07-02/015 від 03.04.2001, укладеної 20.06.2001 між Теребовлянським районним споживчим товариством та Акціонерним поштово-пенсійним банком “Аваль”, правонаступником якого являється Акціонерне товариство “Райффайзен Банк Аваль”.

Відповідно до ст 5 Цивільного кодексу України (надалі – ЦК України) акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

А відтак, до таких спірних правовідносин застосовуються положення Цивільного кодексу Української РСР 1963 року, в чинній на момент їх виникнення редакції від 08.10.1999 (надалі – ЦК УРСР 1963 року).

Частинами 1 та 2 ст 4 ЦК УРСР 1963 року вказано, що цивільні права і обов`язки виникають з підстав, передбачених законодавством Союзу РСР і Української РСР, а також з дій громадян і організацій, які хоч і не передбачені законом, але в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують цивільні права і обов`язки. Відповідно до цього цивільні права і обов`язки виникають, зокрема з угод, передбачених законом, а також з угод, хоч і не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Угодами визнаються дії громадян і організацій, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав або обов`язків. Угоди можуть бути односторонніми і дво- або багатосторонніми (договори) (ч 1, ч 2 ст 41 ЦК УРСР 1963 року).

Відповідно до ч 1 ст 42 ЦК УРСР 1963 року угоди можуть укладатись усно або в письмовій формі (простій чи нотаріальній).

Стаття 86 ЦК УРСР 1963 року вказує, що право власності - це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном. Право власності в Україні охороняється законом. Держава забезпечує стабільність правовідносин власності. Власність в Україні виступає в таких формах: приватна, колективна, державна. Усі форми власності є рівноправними. Відносини власності регулюються Законом України "Про власність", цим Кодексом, іншими законодавчими актами.

З матеріалів справи вбачається, що Теребовлянському районному споживчому товариству на підставі Свідоцтва від 22.11.2000 на праві особистої власності належав будинок (частина універмагу) по АДРЕСА_1 .

Відповідно до ч 1 та 4 ст 2 Закону України «Про власність» в редакції від 28.02.1995 право власності - це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном. Власність в Україні виступала в таких формах: приватна, колективна, державна. Всі форми власності є рівноправними.

За ч 1 ст 3 Закону України «Про власність» суб`єктами права власності в Україні визнаються: народ України, громадяни, юридичні особи та держава.

Відповідно до ст 21 Закону України «Про власність» право колективної власності виникає на підставі: добровільного об`єднання майна громадян і юридичних осіб для створення кооперативів, акціонерних товариств, інших господарських товариств і об`єднань; передачі державних підприємств в оренду; викупу колективами трудящих державного майна; перетворення державних підприємств в акціонерні та інші товариства; безоплатної передачі майна державного підприємства у власність трудового колективу, державних субсидій; пожертвувань організацій і громадян, інших цивільно-правових угод.

Об`єктами права власності господарського товариства, що є юридичною особою, є грошові та майнові внески його членів, а також майно, набуте внаслідок господарської діяльності, та інше майно, придбане на підставах, не заборонених законом (ст 26 вищевказаного Закону).

За договором (угодою) купівлі-продажу продавець зобов`язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму (ч 1 ст 224 ЦК УРСР 1963 року).

Стаття 151 ЦК УРСР 1963 року зазначає, що в силу зобов`язання одна особа (боржник) зобов`язана вчинити на користь іншої особи (кредитора) певну дію, як-от: передати майно, виконати роботу, сплатити гроші та інше або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з договору або інших підстав, зазначених у статті 4 цього Кодексу.

15.03.2001 між ПП «Орфей» та Теребовлянським РайСТ у письмовій формі укладено договір №2 купівлі-продажу (надалі договір №2) частини приміщення площею 150 кв м по вул Кн Василька, 110-а в м Теребовля.

У п 2.1 договору №2 вказано, що вартість вищевказаної частини приміщення складає 24280 грн. Право власності на приміщення, яке продається переходить до покупця після оплати всієї суми визначеної угодою (п 3.5 договору №2).

Відповідно до ч 1 ст 128 ЦК УРСР 1963 року право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.

Передачею визнається вручення речей набувачеві, а так само здача транспортній організації для відправки набувачеві і здача на пошту для пересилки набувачеві речей, відчужених без зобов`язання доставки. До передачі речей прирівнюється передача коносаменту або іншого розпорядчого документа на речі (ч 2 ст 128 ЦК УРСР 1963 року).

Між сторонами вказаного договору 19.03.2001 було оформлено акт прийому-передачі вищевказаної частини приміщення.

Враховуючи зміст умов п 3.1, п 3.2 договору №2, які передбачали передачу об`єкту купівлі-продажу у триденний термін лише після повної його оплати, зважаючи на приписи ст 128 ЦК УРСР 1963 року, Теребовлянським РайСТ за фактом виконання укладеного договору №2, по акту приймання-передачі від 19.03.2001 передано у власність ПП «Орфей» частину приміщення площею 150 кв м, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 Теребовля.

При цьому, суд не приймає до уваги ту обставину, що в акті прийому-передачі від 19.03.2001 міститься посилання на те, що він укладений на виконання умов іншого договору купівлі-продажу від 15.03.2001 під №1, адже як позивачем, так і Теребовлянським РайСТ не надано суду доказів на підтвердження укладення (існування) між ними іншого договору під №1 від 15.03.2001 щодо того ж об`єкта нерухомості, ніж той що міститься в матеріалах справи №921/384/19.

Стаття 232 ЦК УРСР 1963 року передбачає, що якщо покупець на порушення договору відмовиться прийняти куплену річ або заплатити за неї встановлену ціну, продавець вправі вимагати прийняття речі покупцем і оплати ціни, а також відшкодування збитків, завданих затримкою виконання, або, з своєї сторони, відмовитись від договору і вимагати відшкодування збитків.

Також у п 3.3, п 3.4, п 4.1, п 4.2, п 4.3 договору №2 сторонами обумовлена відповідальність за порушення ними умов цього договору, зокрема в частині обов`язку по оплаті за об`єкт купівлі-продажу та щодо передачі покупцю придбаного об`єкту. За невиконання вказаних умов договору продавець та покупець передбачили матеріальну відповідальність у вигляді відшкодування збитків.

Матеріали справи не містять жодних доказів існування спорів між продавцем та покупцем з приводу неналежного виконання ними умов договору №2, а саме в частині несплати за об`єкт купівлі-продажу та не передачі його у власність покупця.

У відзиві на позовну заяву Теребовлянським РайСТ в обґрунтування підстав для відмови у позові, зокрема вказується на неукладеність договору купівлі – продажу від 15.03.2001 під №2. Дане твердження відповідача 2 мотивоване невиконанням позивачем обов`язку зі сплати коштів за частину приміщення площею 150 кв м по АДРЕСА_1 згідно договору №2 та непереданням позивачу наявної у продавця технічної документації.

В свою чергу позивач вказує, що оплата за вказаний об`єкт була проведена шляхом внесення грошових коштів в касу відповідача 2, а після цього майно передано у власність покупця, підтвердження чого є акт прийому – передачі від 19.03.2001.

З приводу цього суд вважає за необхідне зазначити, що часткове невиконання умов договору, на що були посилання Теребовлянського РайСТ, не можуть бути підставою для визнання його неукладеним.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України у постанові від 14.01.2002 №n0175700-02.

Відповідно до ч 4 ст 236 ГПК України, ч 6 ст 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Висновки такого ж змісту наведені Вищим господарським судом України у п 2.6 постанови пленуму №11 від 29.05.2013 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними».

Окрім того, за умовами укладеного між позивачем та відповідачем 2 договору від 15.03.2001 придбане майно могло бути передано покупцю по Акту лише після повної сплати ним вартості об`єкту. Такий Акт складено сторонами без заперечень 19.03.2001.

Про оплату позивачем визначеної договором ціни свідчать довідка продавця (Теребовлянського РайСТ) №216 від 25.10.2017 та його лист №95 від 16.05.2018.

Станом на момент виникнення спірних правовідносин порядок здійснення державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна в Україні регулювався Інструкцією про порядок державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб (затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 121 від 09.06.1998, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 26.06.1998 за № 399/2839) (надалі - Інструкція №121, втратила чинність на підставі Наказу Держбуду № 36 від 15.02.2002).

Відповідно до п 1.6 Інструкції №121 державна реєстрація права власності на об`єкти нерухомого майна в бюро технічної інвентаризації є обов`язковою для власників, незалежно від форми власності.

Згідно п 1.9 Інструкції №121 до об`єктів нерухомого майна, що підлягають державній реєстрації, відносяться, зокрема: житлові і нежитлові будинки, садові будинки, дачі, гаражі, будівлі виробничого, господарського, соціально-побутового та іншого призначення, розташовані на окремих земельних ділянках вулиць, площ і провулків під окремими порядковими номерами.

У п 1.8 Інструкції №121 передбачено, що державній реєстрації підлягають тільки ті об`єкти нерухомості, будівництво яких закінчено та які прийняті в експлуатацію у встановленому порядку незалежно від форм їхньої власності й при наявності матеріалів технічної інвентаризації, підготовлених тим бюро технічної інвентаризації, яке проводить державну реєстрацію права власності на ці об`єкти.

Матеріали справи містять копію виготовленого 11.06.2001 на замовлення позивача Теребовлянським БТІ Технічного паспорта на частину приміщення площею 180,6 кв м за адресою АДРЕСА_1 , з інформацією про вартість майна – 24286 грн.

Додаток №1 до Інструкції №121 визначає перелік правовстановлювальних документів, на підставі яких провадиться державна реєстрація права власності на об`єкти нерухомого майна. До них належать, зокрема договори відчуження між юридичними особами недержавної форми власності (п 10 додатку №1).

Згідно п 2.1 Інструкції №121реєстрація провадиться на підставі правовстановлювальних документів. Якщо на правовстановлювальному документі немає місця для реєстраційного напису, то видається реєстраційне посвідчення, яке є невід`ємною частиною такого документа.

На підставі правовстановлюючого документу – договору купівлі – продажу №2 від 15.03.2001 Теребовлянським бюро технічної інвентаризації видано Приватному підприємству «Орфей» Реєстраційне посвідчення №299 на домоволодіння – частину приміщення вулКн Василька АДРЕСА_1 м Теребовля, датоване при цьому 14.06.2000.

А відтак, уповноваженим органом - Теребовлянським БТІ було здійснено реєстрацію права власності позивача на придбаний по договору №2об`єкт – частину приміщення площею 150 кв м по АДРЕСА_1 , в розумінні умов розділу 2 Інструкції №121.

Враховуючи вищенаведене, 19.03.2001 Теребовлянське районне споживче товариство перестало бути власником частини приміщення площею 150 кв м за адресою вул Кн Василька АДРЕСА_1 , м Теребовля, і відповідно втратило право на розпорядження цим майном.

Разом з цим, на підставі іншого договору купівлі - продажу №10/07-02/015 від 03.04.2001 (надалі – договір №10/07-02/015), Акціонерному поштово-пенсійному банку «Аваль» Теребовлянським БТІ також було видано Реєстраційне посвідчення під тим самим №299 на іншу частину приміщення площею 150 кв м за тією ж адресою. При цьому, реєстраційне посвідчення також датоване 14.06.2000.

Згідно умов п 2.1 договору №10/07-02/015 вартість об`єкту купівлі-продажу складала 35000 грн.

На підставі договору №10/07-02/015, по акту приймання-передачі від 04.05.2001 Теребовлянським РайСТ передано АППБ «Аваль» частину приміщення площею 150 кв м за адресою АДРЕСА_1 м Теребовля.

Теребовлянським БТІ у червні 2011 року на замовлення АППБ «Аваль» виготовлено Технічний паспорт (під реєстровим №299) на решту частини приміщення за адресою АДРЕСА_1 Теребовля, із зазначенням площі 139,7 кв м.

Приватним підприємством «Орфей» не заперечується факт укладення між Теребовлянським РайСТ та АППБ «Аваль» договору №10/07-02/015 та переходу у власність останнього іншої частини приміщення площею 150 кв м по вул АДРЕСА_1 м Теребовля.

З наведеного вбачається, що Теребовлянським районним споживчим товариством по договору №2 та договору №10/07-02/015 передано у власність покупців (ПП «Орфей» та АППБ «Аваль») нежитловий будинок на загальну вартість 59280 грн, як це і обумовлювалось Постановою правління Теребовлянського РайСТ №1 «А»/2 від 04.01.2001 і загальною площею 300 кв м.

Оскільки договори купівлі – продажу №2 та №10/07-02/015 за 2001 рік стали підставою для видачі Теребовлянським БТІ Реєстраційних посвідчень щодо окремих частин приміщень за однією і тією ж адресою, то прослідковуються одні і ті ж помилковості, вчинені органом реєстрації при їх оформленні, а саме один і той же номер 299 реєстраційних посвідчень, при цьому ж виданих одного числа 14.06.2000 (замість 2001).

Згідно ч 1 ст 225 ЦК УРСР 1963 року право продажу майна, крім випадків примусового продажу, належить власникові. Якщо продавець майна не є його власником, покупець набуває права власності лише в тих випадках, коли згідно з статтею 145 цього Кодексу власник не вправі витребувати від нього майно.

В той же час, 20.06.2001 між Теребовлянським РайСТ та АППБ «Аваль» укладено додаткову угоду до договору №10/07-02/015 від 03.04.2001, з якої вбачається що сторонами внесено зміни до договору №10/07-02/015, зокрема в частині площі об`єкту купівлі-продажу. Замість зазначеного у договорі №10/07-02/015 від 03.04.2001 об`єкту купівлі-продажу площею 150 кв м, як частини приміщення по АДРЕСА_1 , вказано об`єкт купівлі-продажу - приміщення площею 320,3 кв м за цією адресою. З посиланням на них Теребовлянським БТІ 11.10.2001 видано банку інше Реєстраційне посвідчення № НОМЕР_8 вже на цілий об`єкт нерухомого майна площею 320,3 кв м за цією адресою. В тому числі відповідачем 2 продано частину об`єкта, яка вже перейшла у власність позивача і таке право вже було зареєстровано за новим власником.

Суд звертає увагу, що Технічний паспорт на вказану (збільшену) площу цілого приміщення, на замовлення банку, Теребовлянським БТІ було виготовлено значно пізніше - 18.01.2011.

Укладення 20.06.2001 між відповідачем 1 та відповідачем 2 додаткової угоди до договору №10/07-02/015 від 03.04.2001 є предметом оскарження зі сторони позивача.

Відповідно до cт 94 ЦК УРСР 1963 року право розпорядження майном, що є власністю колгоспів, інших кооперативних організацій, їх об`єднань, належить виключно самим власникам.

Судом встановлена обставина переходу 19.03.2001 від Теребовлянського РайСТ до Приватного підприємства «Орфей» права власності на частину приміщення площею 150 кв м по вул АДРЕСА_1 .

Додатковим підтвердженням цьому являється довідка №216 від 25.10.2017 та лист №95 від 16.05.2018, в яких Голова правління Теребовлянського РайСТ ОСОБА_8 вказує про факт укладення договору №2.

Відповідно до ст 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" та ч4 ст11 ГПК України суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно ч 1 ст 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.

Відповідно до ст 48 ЦК УРСР 1963 року недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону.

Не будучи власником частини приміщення площею 150 кв м по АДРЕСА_1 , станом на 20.06.2001 Теребовлянське РайСТ не мало права на розпорядження цією частиною майна, а відтак і на укладення спірної додаткової угоди шляхом включення до площі 320,3 кв м частини приміщення площею 150 кв м, яка до цього вже перейшла у власність ПП «Орфей». Позивачем не оспорюється права на решту площі 170,3 кв м (320,3 кв м – 150 кв м).

Про це Теребовлянському РайСТ було відомо, оскільки воно було стороною договору-купівлі-продажу №2 та спірної додаткової угоди.

Відтак, додаткова угода до договору №10/07-02/015 купівлі-продажу частини будівлі від 03.04.2001, укладена 20.06.2001 між Теребовлянським районним споживчим товариством та АППБ «Аваль» на момент її укладення не відповідала вимогам закону, а саме статтям 94, 128, 225 ЦК УРСР 1963 року,а тому відповідно до положень ст48 ЦК УРСР 1963 року є недійсною.

Відповідно до ст 59 ЦК УРСР 1963 року угода, визнана недійсною, вважається недійсною з моменту її укладення.

Недійсна угода за загальним правилом вважається недійсною з моменту її укладення (стаття 59 Цивільного кодексу України) і не створює будь-яких правових наслідків та не породжує будь-яких бажаних сторонами результатів (Лист Вищий арбітражний суд України "Про окремі рішення, прийняті нарадою з питань арбітражної практики" №01-8/25 від 24.01.1997; п п 3.2, 3.3. Роз`яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов`язаних з визнанням угод недійсними" №02-5/111 від 12.03.1999).

У п 4 Прикінцевих і перехідних положень Цивільного кодексу України від 2004 року зазначено, що він застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Разом з цим, згідно статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За статтею 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів. Правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення (ст 236 ЦК України).

Зважаючи на наведене, позовна вимога Приватного підприємства «Орфей» про визнання недійсною додаткової угоди від 20.06.2001 до договору купівлі-продажу №10/07-02/015 від 03.04.2001, укладеної між Теребовлянським районним споживчим товариством та АППБ «Аваль» (правонаступником якого являється Акціонерне товариство «Райффайзен банк Аваль») є обґрунтованою та такою, що підлягає до задоволення.

В порядку ст ст 123, 129 ГПК України судові витрати в цій частині покладаються на відповідача 1 та відповідача 2 порівну.

Рішенням Виконавчого комітету Теребовлянської міської ради №69 від 06.04.2011, а саме пунктами 3, 4 переоформлено за Публічним Акціонерним Товариством „Райффайзен Банк Аваль” право власності на приміщення №1, загальною площею 228,3 м кв та приміщення №2, загальною площею 92,6 м кв, що знаходяться в АДРЕСА_1 „а”. В окремих пунктах 5 та 6 вказаного рішення зазначено про видачу Виконавчим комітетом міської ради свідоцтва про право власності на нерухоме майно та їх реєстрацію Теребовлянським БТІ.

Вказані пункти рішення №69 від 06.04.2011 також є предметом дослідження та судового розгляду по другій позовній вимозі Приватного підприємства «Орфей».

Теребовлянською міською радою стверджено, що прийняття спірних пунктів вказаного рішення мало місце на підставі: звернення №20 за березень 2011 року Теребовлянського відділення ПАТ „Райффайзен Банк Аваль” з проханням про переоформлення права власності за банком на приміщення №1 площею 228,3 кв м та приміщення №2 площею 92,6 кв м, за адресою АДРЕСА_1 , АДРЕСА_1 ; виготовленого у червні 2001 року Технічного паспорту на частину приміщення площею лише 139,7 кв м за вказаною адресою; Реєстраційного посвідчення №301 від 11.10.2001.

Відповідно до ч 2 ст 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» (в редакції від 12.03.2011, чинній станом на момент прийняття спірного рішення), окрім ст 26, яка передбачає виключну компетенцію сільських, селищних, міських рад та ст 30, яка передбачає повноваження виконавчих органів місцевого самоврядування в галузі житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, громадського харчування, транспорту і зв`язку, ст 40 передбачено, що виконавчі органи сільських, селищних, міських рад, крім повноважень, передбачених цим Законом, здійснюють й інші надані їм законом повноваження.

Пунктом п 6 Наказу Міністерства юстиції України № 7/5 від 07.02.2002 «Про затвердження Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно» (зареєстр в Міністерстві юстиції України18.02.2002 за №157/6445, втратив чинність на підставі наказу Міністерства юстиції України №1844/5 від 14.12.2012) (в редакції від 01.10.2010 - чинній станом на момент прийняття спірного рішення) (надалі - Тимчасове положення) рекомендовано органам місцевого самоврядування проводити видачу свідоцтв про право власності на об`єкти нерухомого майна на спеціальних бланках, зразок та опис яких затверджується Міністерством юстиції України.

Відповідно до п 8.1 Тимчасового положення оформлення права власності на нерухоме майно проводиться з видачею свідоцтва про право власності за заявою про оформлення права власності на нерухоме майно, зокрема органами місцевого самоврядування: фізичним та юридичним особам на новозбудовані, реконструйовані об`єкти нерухомого майна за наявності документа, що посвідчує право на земельну ділянку, та документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує відповідність закінченого будівництвом об`єкта проектній документації, державним будівельним нормам, стандартам і правилам; фізичним та юридичним особам у разі виділення окремого об`єкта нерухомого майна зі складу об`єкта нерухомого майна, що складається із двох або більше об`єктів (будинків, будівель або споруд), окрім випадків, коли такі об`єкти є приналежністю головної речі, складовою частиною речі або утворюють з іншими об`єктами складну річ; фізичним та юридичним особам на підставі документів, установлених законодавством, які підтверджують право власності на об`єкти нерухомого майна та не віднесені до правовстановлювальних документів, передбачених у додатку 2 до Положення.

До заяви про оформлення права власності на нерухоме майно додаються матеріали технічної інвентаризації об`єкта нерухомого майна, а також інші документи, визначені Положенням (п 8.2 Тимчасового положення).

Вищевказаний пункт відсилає до загального порядку подання документів для проведення державної реєстрації прав, закріпленого у розділі ІІ Тимчасового положення.

Згідно п 2.1. розділу ІІ Тимчасового положення для проведення державної реєстрації виникнення, переходу або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно власник (власники), інший правонабувач (правонабувачі) або уповноважена ним (ними) особа подає реєстратору БТІ заяву про державну реєстрацію прав за формою, визначеною у додатку 1.

У п 2.2. розділу ІІ Тимчасового положення вказано, що заява про державну реєстрацію прав подається реєстратору того БТІ, яке здійснює свою діяльність відповідно до договору з Адміністратором Реєстру прав на території адміністративно-територіальної одиниці, на якій розташований об`єкт, права щодо якого підлягають державній реєстрації. До заяви про державну реєстрацію прав додаються правовстановлювальні документи (додаток 2), їх нотаріально засвідчені копії, документи, що підтверджують оплату за проведення державної реєстрації прав та видачу витягу про державну реєстрацію прав, а також інші документи, визначені Положенням.

Додаток №2 до Тимчасового положення передбачав перелік правовстановлювальних документів, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності на нерухоме майно, зокрема договір, за яким відповідно до законодавства передбачається перехід права власності, в т ч купівлі-продажу, предметом якого є нерухоме майно.

Підставою для прийняття спірних пунктів рішення №69 від 06.04.2011, в розумінні п 8.2 Тимчасового положення, був виготовлений для АППБ «Аваль» Теребовлянським БТІ Технічний паспорт за червень 2001 року на приміщення меншою площею - 139,7 кв м, ніж загальна площа приміщень, на яку цим рішенням за банком переоформлено право власності та видано свідоцтва про право власності.

Про відсутність станом на 06.04.2011 окремих технічних документацій на приміщення №1 та №2 свідчить і та обставина, що Технічні паспорти на приміщення №1 площею 228,3 кв м та приміщення №2 площею 92,6 кв м, виготовлені БТІ значно пізніше - 01.03.2012.

Окрім цього, основою для прийняття вказаного рішення виконавчого комітету було і Реєстраційне посвідчення №301 від 11.10.2001, видане в тому числі на підставі додаткової угоди від 20.06.2001 до договору №10/07-02/015, визнаної недійсною судом. Як вже згадувалось вище, реєстраційне посвідчення є невід`ємною частиною правовстановлюючого документу – визнаної недійсної судом додаткової угоди. А відомостей про взяття до уваги, при прийнятті рішення, самих правовстановлюючих документів (договору №10/07-02/015 і додаткової угоди до нього) матеріали справи не містять.

А відтак, оскаржувані пункти рішення №69 від 06.04.2011 прийнято Виконавчим комітетом Теребовлянської міської ради з недотриманням Закону, зокрема п 8.2 Тимчасового положення.

Безпідставним є ствердження відповідачів про набуття відповідачем 1 права власності на це майно в порядку ст 331 ЦК України як на новостворене. Оскільки до його складу увійшла частина об`єкта, яка вже існувала і була придбана позивачем у власність за договором 2001 року.

Відповідно до ч 6 ст 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради в межах своїх повноважень приймає рішення. Рішення виконавчого комітету приймаються на його засіданні більшістю голосів від загального складу виконавчого комітету і підписуються сільським, селищним, міським головою, головою районної у місті ради.

За приписами ст 21 Цивільного кодексу України, ст 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов`язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.

Правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується (ч 1 ст 393 ЦК України).

Оскільки на підставі пунктів 3,4,5,6 рішення №69 від 06.04.2011 Виконавчим комітетом Теребовлянської міської ради 04.05.2011 були видані банку Свідоцтва серії НОМЕР_1 та НОМЕР_9 011275 про право приватної власності на нежитлові приміщення 1 площею 228, 3 кв м та приміщення 2 площею 92,6 кв м, за адресою АДРЕСА_1 а Теребовлянським БТІ проведено державну реєстрацію такого права на вказані приміщення, про що внесено записи під номерами 514 та 515 у книзі записів №2, відтак оскаржуване рішення порушує права позивача, як власника частини приміщення площею 150 кв м по АДРЕСА_1 .

У ст 3 Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність.

Цей принцип знайшов своє відображення й у ст 74 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», згідно з якою органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами.

З врахуванням того, що пункти 3,4,5,6 рішення №69 від 06.04.2011 прийнято виконкомом Теребовлянської міської ради у невідповідності чинному (станом на той час) законодавству, з порушенням прав позивача, як власника, частини зазначеного у рішенні майна, позовна вимога про визнання незаконними та скасування пунктів 3, 4, 5, 6 рішення Виконавчого комітету Теребовлянської міської ради №69 від 06.04.2011 підлягає до задоволення.

В порядку ст ст 123, 129 ГПК України судові витрати в цій частині покладаються на відповідача - Теребовлянську міську раду.

Правовстановлюючим документом у цьому випадку є недійсне рішення (окремі його пункти) №69 від 06.04.2011, на підставі яких видані 04.05.2011 відповідні Свідоцтва серії НОМЕР_1 та НОМЕР_9 011275 Теребовлянською міською радою.

Оскільки рішення про визнання права власності визнано недійсним, то й документи, якими оформлюється відповідне право мають бути визнані недійсними також.

Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 03.04.2018 у справі №917/927/17.

А відтак, позовні вимоги про визнання незаконними та скасування свідоцтв про право власності серії НОМЕР_1 та НОМЕР_9 011275, виданих 04.05.2011 Теребовлянською міською радою також підлягають до задоволення.

В порядку ст ст 123, 129 ГПК України судові витрати в цій частині покладаються на відповідача - Теребовлянську міську раду.

Згідно п 1.2 Тимчасового положення державна реєстрація прав - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, а також права власності на об`єкти незавершеного будівництва шляхом внесення відповідного запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно.

Зміст п 1.3 Тимчасового положення передбачав, що державна реєстрація прав проводиться реєстраторами бюро технічної інвентаризації у межах визначених адміністративно-територіальних одиниць, обслуговування на території яких здійснюється БТІ, створеними до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" та інших законодавчих актів України" та підключеними до Реєстру прав власності на нерухоме майно.

Відповідно до п 3.10 Тимчасового положення одночасно з прийняттям рішення про державну реєстрацію прав реєстратор БТІ вносить записи до відповідного розділу Реєстру прав. На кожний об`єкт, права щодо якого підлягають державній реєстрації та право власності на який заявлено вперше, реєстратор БТІ одночасно з внесенням запису до відповідного розділу Реєстру прав присвоює реєстраційний номер такому об`єкту, який залишається незмінним протягом усього часу його існування. У разі переходу права власності та інших речових прав на об`єкт, права щодо якого підлягають державній реєстрації, або зміни в його описі реєстраційний номер такого об`єкта залишається незмінним.

Після внесення запису до відповідного розділу Реєстру прав реєстратор БТІ видає витяг про державну реєстрацію прав, який є невід`ємною частиною правовстановлювального документа (п 3.11 Тимчасового положення).

Пункт 6 рішення №69 від 06.04.2011 стало підставою для проведення Теребовлянським БТІ 04.05.2011 державної реєстрації права власності за банком на приміщення №1 та №2 у книзі записів №2 під №514 та 515.

В подальшому, 24.10.2016 до Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно під номерами записів 17107701 та 17106458 внесено записи про право власності банку на окремі приміщення №1 площею 228,3 кв м та приміщення №2 площею 92,6 кв м за адресою АДРЕСА_1 .

У зв`язку із задоволенням позовної вимоги про визнання незаконними окремих пунктів рішення №69 від 06.04.2011, які стали підставою для внесення вищевказаних записів про державну реєстрацію права власності, як похідні підлягають задоволенню позовні вимоги про скасування державної реєстрації права власності Акціонерного товариства “Райффайзен Банк Аваль” на приміщення 1 площею 228,3 кв м в нежилому приміщенні по вул АДРЕСА_1 , записи про яку здійснено в Реєстрі права власності на нерухоме майно 04.05.2011 за №514 в книзі №2 та в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 24.10.2016 за №17107701 та приміщення 2 площею 92,6 кв м в нежилому приміщенні по вул АДРЕСА_1 , записи про яку здійснено в Реєстрі права власності на нерухоме майно 04.05.2011 за №515 в книзі №2 та в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 24.10.2016 за №17106458.

Відповідно до ч 2 ст 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

В порядку ст ст 123, 129 ГПК України судові витрати в частині цих вимог покладаються на відповідача - Акціонерне товариство “Райффайзен Банк Аваль”, яким ініціювалось вчинення реєстрації.

Клопотання (заяви ) відповідача 1 та відповідача 2 про застосування строку позовної давності судом відхиляється з огляду на наступне.

Відповідно до ст 256 Цивільного кодексу України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, а за ст 257 того ж Кодексу загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

У відповідності до ч 1 ст 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, а за частиною 4 статті 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Матеріали справи свідчать, що звернення позивачем з даним позовом до суду мало місце після його звернення до державного реєстратора Заліщицької РДА, з метою внесення відомостей про своє право власності на приміщення площею 150 кв м за адресою АДРЕСА_1 до реєстру речових прав на нерухоме майно. В результаті цього звернення, ним отримано відмову у державній реєстрації на підставі рішення реєстратора №46153172 від 26.03.2019, у зв`язку з тим, що по відношенню до даного майна у реєстрі вже зареєстровані речове право власності за банком.

Частина 3 статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» вказує, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Доказів, які б свідчили про обізнаність позивача щодо порушення його права власності чи сумнівів у цьому, до моменту отримання відмови реєстратора, у нього не було. Додатковим свідченням цього являється прийняте виконавчим комітетом Теребовлянської міської ради рішення №131 від 22.05.2018, яким щодо позивача як власника майна – приміщення №4, за адресою: АДРЕСА_1 присвоєно поштову адресу, однак не повідомлено йоо про прийняття радою рішення №69 від 06.04.2011.

При цьому, слід зауважити, що вимоги щодо яких відповідачі просять застосувати наслідки пропуску позовної давності торкаються додаткової угоди, рішення ради, виданих нею свідоцтв та подальших реєстраційних дій, стороною чи учасником яких позивач не був.

Відтак, необґрунтованими є твердження відповідачів про потенційну обізнаність позивача щодо оскаржуваних у даній справі правочинів через факт тривалого користування об`єктом іншою особою (банком), який на їх думку є добросовісним набувачем нерухомого майна.

Крім того, заявлені вимоги не торкаються витребування у відповідача 1 майна, а тому встановлення обставин, визначених ст ст 387, 388 ЦК України (в т ч щодо добросовісності набуття) не входить у предмет доказування у даній справі.

А отже трирічний строк позовної давності, встановлений ст 256 Цивільного кодексу України, позивачем не пропущено.

На підставі наведеного, керуючись ст ст 3, 4, 13, 20, 73-86, 91,123,129, 233, 236-240 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задоволити.

1. Визнати недійсною додаткову угоду до договору купівлі – продажу №10/07-02/015 від 03.04.2001, укладену 20.06.2001 між Теребовлянським районним споживчим товариством та Акціонерним поштово-пенсійним банком “Аваль” (Акціонерним товариством “Райффайзен Банк Аваль”).

2. Визнати незаконними та скасувати пункти 3, 4, 5, 6 рішення Виконавчого комітету Теребовлянської міської ради №69 від 06.04.2011.

3. Визнати незаконним та скасувати свідоцтво про право власності серії НОМЕР_1 , видане 04.05.2011 Теребовлянською міською радою.

4. Визнати незаконним та скасувати свідоцтво про право власності серії НОМЕР_2 , виданого 04.05.2011 Теребовлянською міською радою.

5. Скасувати державну реєстрацію права власності Акціонерного товариства “Райффайзен Банк Аваль” на приміщення 1 площею 228,3 кв м в нежилому приміщенні по вул АДРЕСА_1 , записи про яку здійснено в Реєстрі права власності на нерухоме майно 04.05.2011 за №514 в книзі №2 та в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 24.10.2016 за №17107701.

6. Скасувати державну реєстрацію права власності Акціонерного товариства “Райффайзен Банк Аваль” на приміщення 2 площею 92,6 кв м в нежилому приміщенні по АДРЕСА_1 , записи про яку здійснено в Реєстрі права власності на нерухоме майно 04.05.2011 за №515 в книзі №2 та в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 24.10.2016 за №17106458.

7. Стягнути з Акціонерного товариства “Райффайзен Банк Аваль” (вул Лєскова, 9, м Київ, код 14305909) на користь Приватного підприємства “Орфей” (вул Грушевського, 53, м Теребовля, Тернопільська область, код 31092327) 4802 (чотири тисячі вісімсот дві) грн 50 коп сплаченого судового збору.

8. Стягнути з Теребовлянського районного споживчого товариства (провулок Кн Василька, 6, м Теребовля, Тернопільська область, код 01767330) на користь Приватного підприємства “Орфей” (вул Грушевського, 53, м Теребовля, Тернопільська область, код 31092327) 960 (дев`ятсот шістдесят) грн 50 коп сплаченого судового збору.

9. Стягнути з Теребовлянської міської ради (вул Шевченка, 8, м Теребовля, Тернопільська область, код 04058456) на користь Приватного підприємства “Орфей” (вул Грушевського, 53, м Теребовля, Тернопільська область, код 31092327) 5763 (п`ять тисяч сімсот шістдесят три) грн сплаченого судового збору.

Видати накази.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, в порядку та строки встановлені ст ст 256-257 ГПК України.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 04 листопада 2019 року.

Суддя І.П. Шумський