Рішення № 85392361, 28.10.2019, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 9/169/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.10.2019 Справа № 908/2158/19

м. Запоріжжя

За позовом: Концерну "Міські теплові мережі", код ЄДРПОУ 32121458 (юридична адреса: 69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, буд. 137; фактична адреса: 69059, м. Запоріжжя, вул.Парамонова, буд. 15-В)

до відповідача: Приватного підприємства "Комерційно-виробничий центр "МЕРКУРІЙ", код ЄДРПОУ 13615157 (юридична адреса: 69002, м. Запоріжжя, вул. Перша ливарна (колишня - Червонрогвардійська), буд. 46)

про стягнення суми 52209,93 грн.

Суддя Боєва О.С.

при секретарі судового засідання Бичківській О.О.

За участю представників сторін:

від позивача: Шеховцова Н.О., довіреність № 480/20-19 від 15.01.2019;

від відповідача: не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

До господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Концерну "Міські теплові мережі" до відповідача: Приватного підприємства "Комерційно-виробничий центр "МЕРКУРІЙ" про стягнення суми 44719,43 грн. основного боргу, суми 2924,97 грн. пені, суми 3313,05 грн. інфляційних збитків, суми 1252,48 грн. - 3% річних.

Ухвалою суду від 19.08.2019 позовну заяву залишено без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 04.09.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/2158/19, присвоєний номер провадження 9/169/19, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

Ухвалою суду від 02.10.2019, з урахуванням надходження від відповідача відповідного клопотання, судом постановлено здійснювати розгляд справи № 908/2158/19 в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 16.10.2019.

Судове засідання, призначене на 16.10.2019, не відбулося у зв`язку з перебуванням судді Боєвої О.С. (з 15.10.2019 по 21.10.2019) на лікарняному. Ухвалою суду від 22.10.2019 судове засідання у справі призначено на 28.10.2019.

28.10.2019 справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Викладені у позовній заяві позовні вимоги, які підтримані позивачем в повному обсязі, мотивовані наступним. 01.09.2006 між Концерном "Міські теплові мережі" та ПП "Комерційно-виробничий центр "Меркурій" був укладений договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 501432. На виконання умов договору, позивач в період з жовтня 2017 року по квітень 2019 року відпустив відповідачу теплову енергію на загальну суму 44719,43 грн. Однак відповідач свої зобов`язання щодо оплати послуг не виконав, заборгованість відповідача складає 44719,43 грн. Крім того, позивачем відповідно до п. 7.2.8. договору нараховано відповідачу пеню в розмірі 2924,97 грн., а також в порядку ст. 625 ЦК України інфляційні витрати в розмірі 3313,05 грн. та 3% річних в розмірі 1252,48 грн. Позов обґрунтовано умовами договору, ст.ст. 11, 15, 16, 509, 526, 530, 625, 629 ЦК України, ст.ст. 1, 2, 193, 232, 276 ГК України, Законом України «Про теплопостачання», «Правилами користування тепловою енергією», затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 за № 1198.

Відповідач у відзиві зазначив, що позов не визнає та вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав. Позивачем не надано доказів, що підтверджують отримання ним ліцензії на право провадження господарської діяльності з постачання теплової енергії, тому позивач не мав підстав на укладення відповідного договору на постачання теплової енергії будь-яким споживачам. Крім того, відповідач не отримував від позивача рахунків-фактур та актів приймання-передачі теплової енергії. Згідно реєстрів рекомендованих листів на відправку рахунків та актів неможливо зрозуміти чи були вони фактично направлені на адресу відповідача. Підписів представників відповідача в актах про вручення рахунків не міститься. ПП «КВЦ «Меркурій» не відмовляється від належного виконання вимог, визначених чинним законодавством України, проте позовні вимоги позивача є недоведеними та не підтверджені жодним доказом. Просить у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

У відповіді на відзив позивач, зокрема, зазначив, що не погоджується із доводами відповідача, викладеними у відзиві. Концерн «МТМ» 08.06.2012 на підставі рішення Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 214 отримало ліцензію на виробництво, транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами та постачання теплової енергії (копії ліцензій додано до відповіді на відзив). Згідно з п.п 6.6, 6.6.1 укладеного сторонами договору, споживач з 10 по 12 число місяця, наступного за розрахунковим повинен отримати від Теплопостачальної організації документи за розрахунковий період: рахунок-фактуру та акт приймання-передачі теплової енергії. Отриманий акт споживач повинен підписати, оформити належним чином та повернути Теплопостачальній організації. Відповідно до умов договору у Теплопостачальної організації відсутній обов`язок надсилати Споживачу рахунки та акти, однак, не дивлячись на це, позивач надсилав їх на адресу відповідача. В реєстрах на відправку, копії яких додано до позовної заяви, зазначено перелік юридичних осіб, їх юридичні адреси, на зворотній стороні реєстру міститься список згрупованих поштових відправлень та наявні копії чеків ПАТ «Укрпошта». Відповідач повинен додержуватись вимог договору та нормативно-правових актів, проте він жодного разу не звертався до позивача з приводу врегулювання спору, зобов`язання з оплати відпущеної теплової енергії ним не виконуються.

Відповідач звертався до суду з клопотанням про розгляд справи в судовому засіданні з викликом сторін, яке було задоволено судом. Одна, своїм правом на участь у призначеному в судовому засіданні не скористався, свого уповноваженого представника не направив.

Клопотання відповідача про розгляд справи без його участі, яке 28.10.2019 надійшло на електронну поштову адресу суду, залишено судом без розгляду, оскільки в порушення вимог ч. 8 ст. 42 ГПК України не містить електронного цифрового підпису учасника справи (його представника).

Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цієї статтею.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку про розгляд справи за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті, за відсутністю відповідача.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

01.10.2006 між Концерном "Міські теплові мережі" (Теплопостачальна організація, позивач у справі) та Приватним підприємством "Комерційно-виробничий центр "МЕРКУРІЙ" (Споживач, відповідач у справі) був укладений договір № 501432 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді, відповідно до умов якого Теплопостачальна організація бере на себе зобов`язання відпустити теплову енергію в гарячій воді Споживачу, а Споживач зобов`язується прийняти та оплатити її вартість за діючими тарифами (цінами) в терміни та порядку, встановленими умовами цього договору та додатками до договору, що є його невід`ємними частинами (п.1.1). В подальшому до договору укладалися додаткові угоди.

Відповідно до додатку № 1а до договору, останній укладався для постачання теплової енергії на об`єкт Споживача - крамниця за адресою: вул. Космічна, 122 у м. Запоріжжя , який згідно з реєстраційним посвідченням на об`єкт нерухомого майна, виданого 20.09.1999, належить відповідачу - юридичній особі на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 17.09.1999.

Пунктом 6.2 договору сторони узгодили, що розрахунковим періодом є календарний місяць.

Згідно з п. 6.3 договору оплата за теплову енергію проводиться шляхом перерахування грошових коштів у розрахунковому періоді на поточний рахунок теплопостачальної організації. Остаточні розрахунки за відпущену у розрахунковому періоді теплову енергію здійснюються споживачем на підставі акту приймання-передачі теплової енергії у термін до 25 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Пунктом 6.6 договору встановлено, що споживач з 10 по 12 число місяця, наступного за розрахунковим, повинен отримати від Теплопостачальної організації документи: рахунок-фактуру; акт приймання-передачі теплової енергії; податкову накладну (платникам ПДВ); акт звіряння розрахунків (за вимогою Споживача).

Згідно з п. 6.6.1 договору отриманий Акт приймання-передачі теплової енергії Споживач повинен підписати, оформити належним чином та повернути на адресу Теплопостачальної організації на протязі п`яти днів з дати отримання. Датою отримання акту вважається:

- при отриманні нарочним - дата вручення представнику споживача;

- при направленні рекомендованим листом - дата, зазначена у відбитку поштового штемпеля на документі, що зроблений поштовим відділенням та підтверджує відправлення, з урахуванням поштового пробігу документа (по місту - 3 дні, по області - 5 днів, по Україні - 7 днів).

Відповідно до п. 6.6.2 договору в разі наявності заперечень щодо даних, зазначених в Акті, споживач зобов`язаний надати теплопостачальній організації нормативно обґрунтовані письмові заперечення до даного акту з додаванням відповідних документів та погодити з теплопостачальною організацією всі розбіжності у встановлений пунктом 6.6.1. договору строк. У разі неотримання Акту приймання-передачі, або обґрунтованих заперечень в його підписанні у встановлений договором термін, акт підписується теплопостачальною з позначенням про відмову у підписанні його споживачем, та оформлений таким чином акт вважається погодженим і є підставою для проведення остаточних розрахунків за зазначений в ньому розрахунковий період.

Відповідно до п.п. 10.1, 10.4 договір набуває чинності з 01 вересня 2006 і діє до 01 вересня 2007. Договір вважається продовженим на кожний наступний рік від дати, вказаної у п. 10.1, якщо не відбулася ні одна із обставин, вказаних у п. 10.2 договору, а саме: взаємна згода сторін про його припинення; прийняття відповідного рішення господарським судом; ліквідації однієї із сторін.

Доказів припинення дії договору у зв`язку із настанням зазначених обставин суду не надано, отже договір був пролонгований до 01 вересня 2019.

Періоди постачання теплової енергії визначилася згідно з рішеннями виконавчого комітету Запорізької міської ради про початок та закінчення опалювального сезону 2017-2018 та 2018-1019 років у місті Запоріжжя.

Як свідчать матеріали справи, позивач у період з жовтня 2017 року по квітень 2018 та з листопада 2018 по квітень 2019 на підставі договору № 501432 від 01.09.2006 відпустив відповідачу теплову енергію на загальну суму 44719,43 грн., про що свідчать акти приймання-передачі теплової енергії за вказаний період.

Розрахункові документи (рахунки та акти) за жовтень, грудень 2017, січень, березень, листопад 2018 отримувалися відповідачем під розпис згідно з реєстрами про вручення. Рахунки та акти приймання-передачі теплової енергії за інші місяці вказаного періоду позивач з власної ініціативи направляв поштою, про що свідчать реєстри на відправку рахунків та актів за відповідні місяці зі списками згрупованих поштових відправлень листів з відбитками поштових штемпелів та фіскальних чеків відділення зв`язку до них, копії яких містяться в матеріалах справи. Розрахункові документи направлялися на юридичну адресу ПП «КВЦ Меркурій», вказану у договорі, а саме: 69002, м.Запоріжжя, вул. Перша ливарна (колишня назва – Червонагвардійська), 46 .

Як зазначив позивач, акти приймання-передачі за вищевказані періоди споживачем підписані не були, жодних заперечень щодо них відповідачем не надано. У зв`язку із зазначеним, вказані акти приймання-передачі були оформлені позивачем у відповідності до вимог п. 6.6.2 договору та є підставою для проведення остаточних розрахунків згідно з п. 6.3 договору.

У зв`язку з відсутністю надходжень оплати, позивачем на адресу ПП КВЦ «Меркурій» направлялася, зокрема, вимога від 24.07.2019 № 826/1/06 щодо погашення заборгованості за теплову енергію за договором № 501432 від 01.09.2006 в розмірі 44719,43 грн., яка залишилася без відповіді та задоволення.

Відповідач зобов`язання за договором належним чином не виконав, оплату за спожиту теплову енергію в строки визначені договором не здійснив, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість перед позивачем, яка складає 44719,43 грн., та заявлена останнім до стягнення.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Статтями 11, 509 ЦК України встановлено, що підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зі змісту ст.ст. 13, 14, 526 ЦК України слідує, що цивільні права і обов`язки здійснюються та виконуються у межах, наданих договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, не допускається зловживання правами. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч.1 ст.275, ч.6 ст.276 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію. Розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

Відповідно до ст.19 Закону України "Про теплопостачання" споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Відповідно до змісту ст. 24 зазначеного Закону основними обов`язками споживача теплової енергії є: додержання вимог договору та нормативно-правових актів. Споживач теплової енергії несе відповідальність за порушення умов договору з теплопостачальною організацією, відповідних нормативно-правових актів.

В пункті п. 3.2.6 укладеного сторонами договору встановлено, що Споживач зобов`язаний виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з приписами ст.ст. 74, 76 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі для своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.ст. 78, 79 ГПК України).

Відповідачем факт порушення грошових зобов`язань за договором не спростований, доказів, які б свідчити про належне виконання ним своїх договірних зобов`язань не надано. Заперечення, викладені ним у відзиві є безпідставними та спростовуються наданими позивачем доказами, в тому числі доданими до відповіді на відзив копіями ліцензій на виробництво та транспортування теплової енергії, та вищевикладеними висновками суду.

Заборгованість відповідача за спожиту теплову енергію, яка становить 44719,43 грн., підтверджується матеріалами справи.

За таких обставин, оцінивши докази, що містяться в матеріалах справи, суд дійшов до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача суми 44719,43 грн. заборгованості за відпущену теплову енергію є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача суми 2924,97 грн. пені, нарахованої за загальний період з 25.12.2018 по 20.07.2019 року (на заборгованість за листопад 2018 - квітень 2019).

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За змістом ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Пунктом 7.2.8. договору сторони передбачили, що в разі несплати або несвоєчасної оплати споживачем за теплову енергію відповідно до терміну, встановленого у пункті 6.3 цього договору, з наступного дня після закінчення терміну сплати споживачу нараховується пеня у розмірі 0,5 % від суми простроченого платежу (але не більше суми обумовленої чинним законодавством) за кожен день прострочення по день фактичної оплати.

Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Судом перевірено правильність нарахування пені та встановлено, що розрахунок здійснений правильно, заявлена до стягнення сума пені є обґрунтованою і тому підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача суми 3% річних за загальний період з 25.11.2017 по 20.07.2019 в розмірі 1252,48 грн., а також суми втрат від інфляції за загальний період: грудень 2017 - березень 2019 в розмірі 3 313,05 грн.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом перевірено правильність нарахування 3 % річних та інфляційних втрат та встановлено, що розрахунки здійснені правильно, заявлені до стягнення 3 % річних та інфляційних втрат є правомірними та такими, що підлягають задоволенню в заявленому позивачем розмірі.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємства "Комерційно-виробничий центр "МЕРКУРІЙ", код ЄДРПОУ 13615157 (69002, м. Запоріжжя, вул. Перша ливарна (колишня - Червонрогвардійська), буд. 46) на користь Концерну "Міські теплові мережі", код ЄДРПОУ 32121458 (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, буд. 137) суму 44 719 (сорок чотири тисячі сімсот дев`ятнадцять) грн. 43 коп. основного боргу, суму 2 924 (дві тисячі дев`ятсот двадцять чотири) грн. 97 коп. пені, суму 3 313 (три тисячі триста тринадцять) грн. 05 коп. інфляційних витрат, суму 1252 (одна тисяча двісті п`ятдесят дві) грн. 48 коп. - 3% річних, суму 1921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн. 00 коп. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено та підписано 04.11.2019.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено впродовж двадцяти днів з дня складання повного судового рішення у порядку, встановленому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.С. Боєва