Рішення № 85392358, 28.10.2019, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 9/159/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.10.2019 Справа № 908/2133/19

м. Запоріжжя

За позовом: Товариства обмеженою відповідальністю “МІК”, код ЄДРПОУ 30105738 (69006, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, буд. 69а)

до відповідача: Приватного акціонерного товариства “Запорізький електровозоремонтний завод”, код ЄДРПОУ 01056273 (69095, м. Запоріжжя, вул.Залізнична, буд. 2)

про стягнення суми 74253,24 грн.

Суддя Боєва О.С.

при секретарі судового засідання Бичківській О.О.

За участю представників:

від позивача: Кузнецов І.С., довіреність б/н від 03.01.2019;

від відповідача: Мальчев В.Є., довіреність № 379 від 17.01.2019

СУТЬ СПОРУ:

До господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства обмеженою відповідальністю “МІК” до відповідача: Приватного акціонерного товариства “Запорізький електровозоремонтний завод”, про стягнення суми 65778,00 грн. основного боргу, суми 1428,72 грн. пені, суми 2189,44 грн. інфляційних збитків, суми 808,44 грн. – 3% річних.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу від 14.08.2019 здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/2133/19 та визначено до розгляду судді Боєвій О.С.

Ухвалою суду від 19.08.2019 вищевказану позовну заяву на підставі ч. 1 ст. 174 ГПК України залишено без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків позовної заяви в термін до 30.08.2019 включно.

23.08.2019, на виконання ухвали суду від 19.08.2019, від позивача надійшла заява в якій зазначено, що в позовній заяві було допущено описки в частині суми заборгованості за поставку згідно з видатковою накладною №РН-12/06/16 від 06.12.2018, що потягло за собою невірний розрахунок пені, інфляційних нарахувань та 3% річних від простроченої суми боргу за цією накладною та невірну ціну позову в цілому. У зв`язку із цим, позивачем надано уточнену позовну заяву, в якій викладено розрахунок сум, що заявлено до стягнення, а саме: суми 68778,00 грн. заборгованості, суми 2474,62 грн. пені, суми 2154,75 грн. інфляційних нарахувань, суми 845,87 грн. 3% річних, всього – загальної суми 74253,24 грн.

Ухвалою суду від 28.08.2019 позовна заява, з урахуванням уточнення, прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/2133/19, присвоєний номер провадження 9/159/19, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 24.09.2019. В судовому засіданні 24.09.2019 оголошено перерву до 17.10.2019. Судове засідання, призначене на 17.10.2019, не відбулося у зв`язку з перебуванням судді Боєвої О.С. (з 15.10.2019 по 21.10.2019) на лікарняному. Ухвалою суду від 22.10.2019 судове засідання у справі призначено на 28.10.2019.

28.10.2019 справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позивач підтримав позовні вимоги, які мотивовані тим, що в порушення умов укладеного сторонами договору поставки № 180211 від 16.11.2018 відповідачем не оплачено товар, поставлений позивачем за видатковими накладними № РН-12/06/16 від 06.12.2018, № РН-12/22/06 від 22.12.2018 та № РН-12/2204 від 26.12.2018, внаслідок чого заборгованість відповідача склала 68778,00 грн. За прострочення зобов`язання з оплати відповідачу нараховано пеню, 3% річних та втрати від інфляції за видатковими накладними від 06 та 22 грудня 2018, нарахування за накладною від 26.12.2018 позивачем не здійснювалося через занадто низьку суму поставки. Позов обґрунтовано умовами укладеного сторонами договору поставки, ст.ст. 525, 530, 610, 612, 625 ЦК України, ст.193 ГК України.

Відповідач надав відзив на позовну заяву в якому зазначив, що позовні вимоги не визнає повністю. В порушення п.п. 6.3.4 договору позивач взагалі не направляв акти приймання-передачі від дати підписання яких залежить настання строку оплати товару, встановлений в п. 4.2 договору, отже строк оплати не настав. Відповідачем повністю оплачено товар за вищевказаними видатковими накладними згідно з платіжними дорученнями від 09.09.2019 та 13.09.2019. Щодо пені, 3% річних та втрат від інфляції відповідач позов не визнав з наведених підстав щодо ненастання строку виконання зобов`язання з оплати товару та відсутністю у зв`язку із цим прострочення. Також зазначив про помилковість проведених позивачем в цій частині розрахунків, оскільки в договорі передбачений строк проведення оплати протягом 90 банківських днів, а не календарних, розрахунок інфляційних втрат здійснено за місяці в який була відсутня заборгованість та за неповні місяці заборгованості. На підставі викладеного, відповідач просив закрити провадження у справі в частині стягнення основного боргу у зв`язку з відсутністю предмета спору, в іншій частині позову – відмовити.

Від позивача надійшла відповідь на відзив. Позивач, зокрема, зазначив, що в п. 4.2 договору настання підстав для оплати товару пов`язується з фактом передачі товару, реєстрацією податкової накладної та складанням акту приймання-передачі продукції. Згідно з п.п. 5.3, 5.12 договору підтвердженням одержання товару замовником та підставою для здійснення розрахунків є видаткова накладна, підписана уповноваженими представниками сторін. З моменту її підписання до замовника переходить право власності на товар. У відповідності до Інструкцій № П-6 та № П-7 обов`язок з приймання продукції та зі складання актів приймання-передачі покладено саме на відповідача. Складання актів необхідно лише для фіксації факту поставки неякісного товару або в неналежній кількості, а їх відсутність не може бути підставою для не здійснення оплати товару або відстрочення чи перенесення дати розрахунку. Факт передачі товару доведено видатковими накладними належним чином підписаними сторонами. Відповідач факт отримання товару не заперечує та здійснив повну його оплату, відтак строк оплати продукції, отриманої за спірними видатковими накладними настав. Заперечення відповідача щодо ненастання наразі підстав для проведення розрахунків є безпідставними та необґрунтованими. Також позивач вказав, що розрахунок пені, інфляційних втрат від інфляції не суперечить законодавству, відповідач свого контррозрахунку не надав, тому його зауваження не слід приймати до уваги. Оскільки відповідач сплатив суму 68778,00 грн. основного боргу після відкриття провадження у справі, позивач просив суд закрити провадження у справі в цій частині та повернути позивачу судовий збір у відповідній сумі, іншу частину позову – задовольнити в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Приватним акціонерним товариством «Запорізький електровозоремонтний завод» (Замовник, відповідач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «МІК» (Постачальник, позивач у справі) укладено договір поставки № 180211 від 16.11.2018, згідно з умовами якого Постачальник зобов`язався у 2018 році поставити (передати у власність) Замовникові товари, зазначені в Специфікації(ях) – додатку(ах) до цього Договору, а Замовник - прийняти і оплатити такі товари на умовах цього Договору (п.1.1).

Згідно з п.п. 1.2, 12.1 договору, найменування, номенклатура, асортимент, марка, кількість товарів: відповідно до Специфікації(ій) - додатку(ів) до цього договору. Специфікація № 1 – додаток № 1 до цього договору є невід`ємною частиною договору.

Відповідно до п.п. 3.1, 3.2 договору ціна (сума, загальна вартість) цього договору становить 81486,00 грн. у т.ч. ПДВ 20%. Ціна за одиницю товару зазначається у Специфікації(ях) - додатку(ах) до цього договору. Замовник оплачує поставлений постачальником товар виключно за ціною вказаною у Специфікацій(ях) - додатку(ах) до цього договору.

У Додатку № 1 до договору поставки – Специфікації №1 визначено, зокрема, найменування, кількість та ціна товару.

Відповідно до п.4.1 договору, розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються у безготівковій формі.

В пункті 4.2 договору встановлено, що Замовник здійснює оплату поставленого товару протягом 90 (дев`яносто) банківських днів з дня підписання Сторонами за цим договором Акту приймання-передачі товару та отримання замовником оригіналу рахунку на оплату товарів. При цьому, Замовник здійснює оплату поставленого товару тільки після реєстрації постачальником відповідної податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, а у разі, якщо після постачання товару здійснюється будь-яке збільшення суми компенсації його вартості, замовник здійснює оплату поставленого товару тільки після реєстрації постачальником відповідного розрахунку коригування до податкової накладної в ЄРПН. У разі, якщо до закінчення строку оплати поставленого товару, який зазначений у першому реченні п. 4.2 цього договору, постачальник не здійснює реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування до неї в ЄРПН, строк оплати поставленого товару за цим договором продовжується до дати реєстрації постачальником податкової накладної та/або розрахунку коригування до неї в ЄРПН.

В Актах приймання-передачі товару за цим Договором зазначається найменування, номенклатура, асортимент, марка, кількість та ціна товарів, номер та дата Договору, номер та дата заявки на постачання товару, дату отримання постачальником заявки на постачання товару, реквізити видаткової накладної за якою отриманий товар, інші відомості при необхідності. Акт приймання-передачі товару повинен бути скріплений печатками сторін за договором, у разі якщо Акт приймання-передачі товару не скріплений печатками сторін за договором, він вважається не підписаний.

Згідно з п. 4.3 до рахунка на оплату товарів додаються: видаткова накладна, товарно-транспортна накладна (інші документи щодо транспортування товару).

Відповідно до п. 5.3. договору, представник Замовника при прийнятті товару зобов`язаний звірити відповідність кількості і асортименту товару, вказаному у видатковій накладній, розписатись за отримання товару у видатковій накладній та видати представнику постачальника довіреність на отримання даної партії товару.

В пунктах 5.5, 5.12 договору передбачено, що право власності на товар, зазначений у Специфікації(ях) - додатку(ах) до цього договору, переходить до замовника з моменту підписання Сторонами/представниками Сторін видаткової накладної. Видаткова накладна є первинним документом. Підтвердженням про одержання товару Замовником є видаткова накладна, підписана уповноваженими представниками сторін.

Відповідно до п.п. 6.1.1. договору замовник зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлені товари.

Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2018, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором (п.10.1).

Матеріали справи свідчать, що згідно з видатковими накладними № РН-12/06/16 від 06.12.2018 на суму 27316,80 грн., № РН-12/22/06 від 22.12.2018 на суму 41305,68 грн. та № РН-12/26/04 від 26.12.2018 на суму 155,52 грн., які підписані уповноваженими представниками сторін, ТОВ «МІК» здійснив поставку ПАТ «Запорізький електровозоремонтний завод» обумовленого договором товару загальною вартістю 68778,00 грн. З боку Замовника товар прийнято представником на підставі відповідних довіреностей на отримання партії товару.

У зв`язку із тим, що відповідачем не було оплачено отриманий товар, позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з ПАТ «Запорізький електровозоремонтний завод» суми 68778,00 основного боргу, а також пені, 3% пічних та втрат від інфляції за прострочення виконання грошового зобов`язання, за яким порушено провадження у даній справі.

Статтями 15, 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, є примусове виконання обов`язку в натурі.

Відповідно до ст.ст. 11, 509 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цивільними актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення зобов`язання (правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку), зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст.626 ЦК України).

Згідно з ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З доказів, наданих відповідачем в матеріали справи, вбачається, що після відкриття провадження у даній справі відповідачем на рахунок позивача було здійснено перерахування суми 68778,00 грн. оплати за отриманий товар, що підтверджується платіжними дорученнями № 9536 від 09.09.2019 на суму 20000,00 грн., № 9714 від 13.09.2019 на суму 155,52 грн., № 9715 від 13.09.2019 на суму 41305,68 грн., № 9716 від 13.09.2019 на суму 7316,80 грн.

Позивач у відповіді на відзив також зазначив, що під час розгляду справи відповідачем сплачено заявлену до стягнення суму основного боргу в розмірі 68778,00 грн. та просив закрити провадження у справі в цій частині.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

З огляду на вищенаведене, у зв`язку з тим, що відповідач оплатив суму основного боргу після подачі позову та відкриття провадження у справі, провадження у справі № 908/2133/19 в цій частині підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з відсутністю предмета спору.

Позивачем також заявлено вимоги про стягнення з відповідача суми 2474,62 грн. пені, суми 2154,75 грн. інфляційних витрат, суми 845,87 грн. – 3% річних, які нараховано за прострочення зобов`язання з оплати товару по накладним № РН-12/06/16 від 06.12.2018 та № РН-12/22/06 від 22.12.2018. Згідно з наведеними в уточненій позовній заяві розрахунками, датами початку нарахувань, тобто виникнення прострочки з оплати за вказаними накладними, позивач вважає 07.03.2019 та 22.03.2019 відповідно.

Відповідно до ст.ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

В пункті 7.1 договору поставки встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання свої зобов`язань за договором сторони несуть відповідальність передбачену законом та договором.

Замовник за даним договором у разі порушення строків оплати отриманого товару сплачує постачальнику пеню в розмірі половини облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочки (п.п. 7.2.1 договору).

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено: якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (ст. 253 ЦК України).

Боржник має право виконати свій обов`язок достроково, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту (ст. 531 України).

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 ст. 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Із змісту ч. 2 ст. 67 та ч. 4 ст. 179 Господарського кодексу України слідує, що сторони вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов`язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі, зокрема, вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Як слідує зі змісту пункту 4.2 договору, в якому встановлено порядок здійснення оплати, сторони узгодили, що Замовник здійснює оплату поставленого товару протягом 90 (дев`яносто) банківських днів з дня підписання Сторонами за цим договором Акту приймання-передачі товару та отримання замовником оригіналу рахунку на оплату товарів.

Згідно з п.п. 6.3.4 пункту 6.3 договору Постачальник зобов`язаний на протязі дії договору направляти Замовнику для підписання Акти приймання-передачі товару, оформлені у відповідності до абзацу другого пункту 4.2 цього договору, підписані та скріплені печаткою зі сторони Постачальника.

Отже сторона договору, яким передбачено взаємні обов`язки, зобов`язана насамперед вчинити зі свого боку дії щодо належного виконання своїх зобов`язань, передбачених договором, після чого набуває права вимагати виконання договору від іншої сторони.

Таким чином, в договорі поставки, укладеному сторонами на основі вільного волевиявлення, чітко визначено обов`язок Постачальника направляти Замовнику для підписання Акти приймання-передачі товару і ці умови є обов`язковими до виконання. Негативні наслідки за не вчинення таких дій покладаються на позивача.

Обов`язок Замовника оплатити товар виникає після підписання отриманого від Постачальника акту приймання-передачі та отримання рахунку на оплату. Оскільки акти приймання-передачі та рахунок на оплату позивачем на адресу відповідача взагалі не направлялися, суд приходить до висновку, що в даному випадку відповідач не вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання з оплати отриманого ним товару.

Викладені у відповіді на відзив доводи позивача спростовуються вищенаведеними висновками суду. Фактичне отримання товару за підписаними видатковими накладними відповідачем не оспорюється, однак в даному випадку договором поставки встановлений інший порядок настання строку оплати товару, ніж після його прийняття. Дострокове виконання відповідачем зобов`язання з оплати отриманого товару є його правом.

На підставі викладеного, позовні вимоги про стягнення з відповідача суми 2474,62 грн. пені, суми 2154,754 грн. інфляційних витрат, суми 845,87 грн. – 3% річних суд вважає необґрунтованими, тому у задоволенні позовних вимог в цій частині відмовляється.

Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 231, ч. 3 ст. 231, ст.ст. 232, 233, 236-238, 240, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Закрити провадження у справі в частині вимог про стягнення суми 68778 грн. основного боргу – за відсутністю предмета спору.

У задоволення іншої частини позову - відмовити.

Повний текст рішення складено та підписано 04.11.2019.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено впродовж двадцяти днів з дня складання повного судового рішення у порядку, встановленому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.С. Боєва