Рішення № 85387395, 21.10.2019, Центральний районний суд м. Миколаєва

н\п 2/490/914/2019 Справа № 490/3614/18

Центральний районний суд м. Миколаєва

________________

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

21 жовтня 2019 року Центральний районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого судді Гуденко О.А,

при секретарі - Дудник Г.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи - Перша Миколаївська державна нотаріальна контора, Комунальне підприємство "Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації" про визнання права власності в порядку спадкування, -

В С Т А Н О В И В:

У травні 2018 року позивач звернувся до Центрального районного суду м. Миколаєва з позовом про визнання права власності в порядку спадкування на 29/100 частин житлового будинку з господарськими спорудами, який знаходиться за адресою : АДРЕСА_1 .

Позивач надав до суду заяву про слухання справи за його відсутністю, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить суд їх задовольнити.

Відповідачка надала до суду заяву про розгляд справи за її відсутністю, позовні вимоги визнала у повному обсязі.

Перша Миколаївська державна нотаріальна контора надала суду заяву про розгляд справи у її відсутність.

Ухвалою суду справу розглянуто у відсутність сторін, оскільки у справі достатньо даних про права та взаємини сторін.

Вивчивши матеріали справи та оцінивши в сукупності надані докази, судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Рішенням Центрального районного народного суду м. Миколаєва від 08 липня 1992 р. визнано право особистої власності на будинок АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 та ОСОБА_4 Продовжено строк прийняття спадщини та визнано право особистої власності житлового будинку АДРЕСА_1 за ОСОБА_5

29 грудня 1992 року ОСОБА_5 продала, а ОСОБА_6 купив 71/100 частину житлового будинку з відповідною частиною надвірних та господарських будівель та споруд, що підтверджується Договором, посвідченого державним нотаріусом Першої Миколаївської державної нотаріальної контори за реєстр. №6-11243.

Відповідно до копії технічного паспорту на житловий будинок АДРЕСА_1 від 07.05.1997 р ., ОСОБА_5 належить 29/100 частки вказаного житлового будинку.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_5 , про що свідчить свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 від 30 серпня 2003 року, запис №4350.

Після її смерті відкрилася спадщина.

При зверненні до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, постановою Першої Миколаївської державної нотаріальної контори від 02.06.2017 р. відмовлено ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на вищевказаний житловий будинок, оскільки право власності за вищезазначеною адресою не зареєстровано, про що свідчить спадкова справа №124/04

Згідно Довідки КП ММБТІ від 23.06.2017 р., станом на 28.12.2012 р. за адресою: АДРЕСА_1 , право власності не реєструвалось. Первинна та єдина технічна документація проводилась у 2008 р. по замовленню ОСОБА_1 , що також підтверджується матеріалами інвентарної справи №8176 на будинок АДРЕСА_1 .

Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику в справах про спадкування» відносини спадкування регулюються правилами ЦК, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української PCP (далі - ЦК УРСР), у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. У разі коли спадщина, яка відкрилася до набрання чинності ЦК України і строк на її прийняття не закінчився до 1 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим Кодексом.

Верховний Суд України у постанові від 18 грудня 2013 року по справі №6-138цс13 також зробив правовий висновок про те, що відповідно до частин 4, 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, відносини спадкування регулюються нормами ЦК України, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати (строк на прийняття якої закінчився до 1 січня 2004 року) або якщо вона була прийнята хоча б одним із спадкоємців, то до таких спадкових відносин застосовуються норми ЦК УРСР 1963 року.

Згідно з п.п. 4, 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України 2003 року, положення зазначеного Кодексу застосовується до тих прав і обов`язків, що виникли до набрання чинності Кодексом або продовжують існувати після набрання ним чинності. Правила книги шостої цього Кодексу «Спадкове право» застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 УРСР, який діяв на момент виникнення спірних правовідносин, місцем відкриття спадщини визнається останнє постійне місце проживання спадкодавця (стаття 17 цього Кодексу), а якщо воно невідоме, - місцезнаходження майна або його основної частини.

Відповідно до положень статей 529, 530 ЦК УРСР при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті.

Згідно ст. 535 ЦК УРСР, неповнолітні або непрацездатні діти спадкодавця (в тому числі усиновлені), а також непрацездатні дружина, батьки (усиновителі) і утриманці померлого успадковують, незалежно від змісту заповіту, не менше двох третин частки, яка належала б кожному з них при спадкоємстві за законом (обов`язкова частка). При визначенні розміру обов`язкової частки враховується і вартість спадкового майна, що складається з предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку.

Відповідно до статті 548 ЦК УРСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв Не допускається прийнятгя спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Відповідно до частин першої та другої статті 549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Відповідно до частини першої статті 550 ЦК УРСР строк для прийняття спадщини, встановлений статтею 549 цього Кодексу, може бути продовжений судом, якщо він визнає причини пропуску строку поважними. Спадщина може бути прийнята після закінчення зазначеного строку і без звернення до суду при наявності згоди на це всіх інших спадкоємців, які прийняли спадщину.

Таким чином, за ст. 549 ЦК УРСР 1963р., як рівнозначні в юридичному розумінні розглядалися два способи прийняття спадщини:

1.фактичний вступ в управління або володіння спадковим майном;

2.подання нотаріусу за місцем відкриття спадщини заяви про прийняття спадщини.

При цьому під фактичним вступом у володіння спадковим майном розуміються будь-які дії спадкоємця по управлінню, розпорядженню й використанню цього майна, підтриманню його в належному стані.

Отже, щодо спадщини, яка відкрилася до 1 січня 2004р., допускається фактичний вступ у володіння нею.

Відтак, з огляду на зазначену правову норму для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв, а саме вчинив певні передбачені законом дії, які свідчать про його волевиявлення на прийняття спадщини.

Відповідно до ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч.1 ст. 355 ЦК України, майно, яке є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності.

Відповідно ч.2 ст. 372 ЦК України, у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст.392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється, або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Як передбачено ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, які належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

За ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Враховуючи те, що позивач та йогог сестра як спадкоємці першо черги фактично прийняли спадщину після смерті матері, то суд приходить до висновку, що позивач має право на спадкування за законом на 1/2 частку як спадкоємець після смерті матері.

Враховуючи те, що позивач не має іншої можливості захистити своє право на спадщину, суд вважає, що відповідно до ст. 16 ЦК України, його цивільне право підлягає захисту шляхом визнання за ним права власності на 29/200 частини житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами в АДРЕСА_1 .

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір сплачено позивачем при подачі позову до суду.

Керуючись ст. ст. 18, 259, 263-265, 284 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи - Перша Миколаївська державна нотаріальна контора, Комунальне підприємство "Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації" про визнання права власності в порядку спадкування - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 29/200 частин житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 - в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання його повного тексту. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.А. Гуденко