Ухвала суду № 85387116, 04.11.2019, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

справа № 489/662/19

провадження №2-п/489/36/19

УХВАЛА

Іменем України

04 листопада 2019 року м. Миколаїв

Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі:

головуючого судді Коваленко І.В.,

секретаря судового засідання Коденко К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Миколаєва заяву уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» про перегляд заочного рішення Ленінського районного суду міста Миколаєва від 01.07.2019 по цивільній справі № 489/662/19 за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» Волкова Олександра Юрійовича (далі – ПАТ «Банк Михайлівський», Банк), третя особа – Товариство з обмеженою відповідальністю «Українське бюро кредитних історій», про зобов`язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди

встановив:

Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» Смолій Б.В. звернувся до суду із заявою в якій просить скасувати заочне рішення Ленінського районного суду міста Миколаєва від 01.07.2019 по цивільній справі № 489/662/19 (провадження № 2/489/959/19), яким зобов`язано ПАТ «Банк Михайлівський» вилучити із бухгалтерського обліку та програмного забезпечення АБС Б2 відомості про прострочену заборгованість по нарахованим відсоткам за кредитним договором № 200349494 від 01.10.2015, укладеним між ОСОБА_1 та Банком. Зобов`язано ПАТ «Банк Михайлівський» вилучити з бази даних кредитних історій, ведення якого здійснюється Товариством з обмеженою відповідальністю «Українське бюро кредитних історій», відомості про прострочену заборгованість по нарахованим відсоткам по кредитному договору № 200349494 від 01.10.2015, укладеного між ОСОБА_1 та Банком. Стягнуто з Банку на користь держави судовий збір у розмірі 1409,60 грн.

Як на підставу для скасування заочного рішення заявник вказує, що рішення ухвалено судом без з`ясування всіх обставин, що мають суттєве значення для правильного, повного та об`єктивного розгляду справи. Крім того вважає, що судом розглянуто справу з порушенням предметної юрисдикції. При цьому відповідач не був належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду на 01.07.2019, не отримував судових повісток про виклик до суду.

У судове засідання, призначене на 20.09.2019 08:30 учасники справи не з`явилися, про дату, час і місце судового розгляду повідомлені належним чином, що відповідно до частини першої статті 287 ЦПК України не перешкоджає розгляду заяви про скасування заочного рішення.

При цьому, позивач ОСОБА_1 надав до суду відповідь на заяву про перегляд заочного рішення, в якій він просив відмовити відповідачу в задоволенні заяви про перегляд заочного рішення.

Вивчивши заяву відповідача та матеріали цивільної справи, суд приходить до наступного.

Згідно частини 1 статті 288 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Таким чином, скасування заочного рішення допускається за умови одночасного наявності умов, передбачених наведеною нормою.

01.07.2019 Ленінським районним судом міста Миколаєва ухвалено вказане вище заочне рішення.

Відповідно до частини 4 статті 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Із матеріалів цивільної справи встановлено, що розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи та судові засідання призначалися на 03.05.2019, 24.06.2019 та 01.07.2019. Судові повістки на вказані дати (зокрема дві перші) були отримані відповідачам, що підтверджується наявними в матеріалах справи зворотніми повідомленнями.

Таким чином, відповідач був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, відзиву на позовну заяву та інших заяв (клопотань) до суду не надав, що не перешкоджало розгляду цивільної справи та ухваленню заочного рішення у відповідності до вимог статті 280 ЦПК України.

Стосовно доводів відповідача, що справа була розглянута із порушенням предметної юрисдикції та рішення ухвалено без врахування всіх обставин, що мають суттєве значення для правильного та об`єктивного розгляду справи, то вказані доводи є необгрунтованими та не знайшли свого підтвердження.

Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо прав та обов`язків цивільного характеру.

Як вказала Велика Палата Верховного Суду в своїй постанові від 27.02.2019 по справі № 442/7753/16-ц до адміністративної юрисдикції відноситься справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один з його учасників - суб`єкт владних повноважень, здійснює владні управлінські функції, в цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.

Натомість визначальні ознаки приватноправових відносин - це юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу суб`єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права (як правило, майнового) певного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб`єкта владних повноважень.

При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Суд не погоджується з твердженням заявника про розгляд справи із порушенням предметної підсудності.

По-перше, ухвала про відкриття провадження у справі, яку отримано відповідачем, що підтверджується викладеним в заяві про перегляд заочного рішення, в апеляційному порядку оскаржена не була.

По-друге, позивач звернувся до суду з позовом до банку, а не безпосередньо до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, для захисту свого порушеного приватного права, оскільки через відображення банком заборгованості відомості про нього як боржника були внесені до бази даних бюро кредитних історій, що впливає на його майнові права, оскільки в такому випадку особа обмежена в праві отримання грошових коштів в кредит.

Також, без підставними є доводи заявника щодо неврахування всіх обставин, що мають суттєве значення для правильного , повного та об`єктивного розгляду справи. При цьому, крім виписки з особового рахунку позивальника за період з 03.04.2017 по 06.08.2019, до заяви не додано жодного доказі на підтвердження вказаного, а також в заяві не вказано, що саме не було враховано судом та яким чином такі обставини впливають на висновок суду.

Враховуючи, що відповідач був завчасно та належним чином повідомлений про судове засідання, яке неодноразово відкладалося, правом на надання відзиву на позовну заяву не скористався, в заяві про перегляд заочного рішення не вказано жодних обставин, які б могли вплинути на рішення суду, тому відсутні підстави для задоволення заяви про скасування заочного рішення.

Керуючись статтями 287, 288 ЦПК України, суд

ухвалив:

Заяву уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» Смолій Б.В. про перегляд заочного рішення Ленінського районного суду міста Миколаєва від 01.07.2019 по цивільній справі № 489/662/19 залишити без задоволення.

Роз`яснити, що відповідно до частини 4 статті 287 ЦПК України у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали складено 04.11.2019.

Суддя І.В. Коваленко