Рішення № 8538648, 18.11.2009, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 230-31-77

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

18.11.09           Справа № 17/164-09

За позовом Товариство з обмеженою відповідальністю “Компанія “Дніпро-Атлантік”

до Відкрите акціонерне товариство “Крушинський птахівничий комплекс”

про стягнення 448,69 грн.

Суддя В.Г. Суховий

Представники: згідно з протоколом судового засідання

СУТЬ СПОРУ:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія “Дніпро-Атлантік” (далі –Позивач) до Відкритого акціонерного товариства “Крушинський птахівничий комплекс” (далі –Відповідач) про стягнення 448,69 грн., з яких 336,44 грн –пеня, 66,69 грн –інфляційні та 45,56 грн –3% річних.

Ухвалою господарського суду Київської області від 07.10.2009р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 18.11.2009р.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що рішенням Господарського суду Київської області від 14 липня 2009 року у справі 18/087-09 з відповідача (ВАТ “Крушинський птахівничий комплекс”) на користь позивача (ТОВ “Компанія “Дніпро-Атлантік”) стягнуто 4 168,00 грн - заборгованості, 2027,97 грн - пені, 253,49 грн –річних та 37,51 грн –інфляційних. Дане рішення прийнято з тих підстав, що відповідач невчасно розрахувався за отриманий товар по Договору № 04-03/09-5 від 04.03.2009р.

Однак відповідач повністю розрахувався з позивачем лише 18.09.2009р., з у зв’язку з чим позивач просить стягнути з відповідача пеню, інфляційні та 3% річних з 08.05.2009р. по 18.09.2009р., тобто до повного виконання відповідачем своїх зобов’язань щодо оплати отриманого товару.

В судовому засіданні 18.11.2009р. представник позивача позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав викладених в позовній заяві.

Представником відповідача в судовому засіданні 18.11.2009р. подано заперечення № 140, в якому відповідач проти позовних вимог заперечує повністю посилаючись на те, що між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав вже існує судове рішення, а тому провадження у даній справі підлягає припиненню на підставі п.2 ч.1 ст. 80 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, суд в с т а н о в и в:

04.03.2006р. між позивачем та відповідачем було укладено договір № 04-03/09-5 (далі –Договір), відповідно до умов якого (п.1.1) позивач (продавець) зобов’язується передати у власність відповідача (покупця), а відповідач прийняти та оплатити масло соєве (товар) у кількості 30,0 +/- 10% тон на умовах викладених в Договорі.

Факт поставки позивачем відповідачу товару за Договором на загальну суму 134168,00 грн був предметом доказування у справі № 18/087-09 господарського суду Київської області за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія “Дніпро-Атлантик” до Відкритого акціонерного товариства “Крушинський птахівничий комплекс”, тобто у спорі між тими ж сторонами.

Рішенням суду від 14.07.2009р. у справі № 18/087-09, яке набрало законної сили відповідно до постанови Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 05.10.2009р. (копії в матеріалах справи), встановлено: “На виконання умов договору позивач поставив та передав у власність відповідача товар, що підтверджується наступними видатковими накладними та рахунками-фактурами: №РН-0000165 від 07.03.2009 року на 21,64 тон масла сої на суму 134168,00 грн. (рахунок-фактура СФ-0000147 від 07.03.2009 року), яка частково оплачена відповідачем у сумі 40000,00 грн. 07.04.2009 року (з простроченням оплати 18 дні з 20.03.2009 року по 07.04.2009 року), у сумі 30000,00 грн. 09.04.2009 року (з простроченням оплати 2 дні з 07.04.2009 року по 09.04.2009 року), у сумі 60000,00 грн. 15.04.2009 року (з простроченням оплати 6 днів з 09.04.2009 року по 15.04.2009 року), решта заборгованості складає 4168,00 грн. з простроченням оплати 27 днів (з 15.04.2009 року по 12.05.2009 року). Таким чином, судом встановлено, що відповідач частково розрахувався за отриманий товар, однак з порушенням погоджених сторонами строків, на день розгляду спору його заборгованість складає 4168 грн.”.

Рішенням господарського суду Київської області від 14.07.2009р. у справі № 18/087-09 позов задоволено повністю, стягнуто з Відкритого акціонерного товариства “Крушинський птахівничий комплекс” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія “Дніпро-Атлантік” 4168,00 грн. заборгованості, 2027,97 грн. пені, 253,49 грн. річних, 37,51 грн. інфляційних, 102 грн. витрат по сплаті державного мита та 312,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Отже, факт несвоєчасного виконання відповідачем зобов’язання щодо оплати отриманого товару за договором № 04-03/09-05 від 04.03.2009р. встановлено рішенням суду від 14.07.2009р. у справі № 18/087-09 господарського суду Київської області і не потребує додаткового доведення.

Відповідно до ч.2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Відповідно до частини другої ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого господарського суду України № 01-8/685 від 20.11.2008р. Верховний Суд України визнав правильними висновки господарських судів стосовно стягнення інфляційних нарахувань та процентів річних на існуючу заборгованість за невиконаним зобов'язанням, виходячи з такого.

Згідно зі статтями 598 - 609 ЦК України рішення суду про стягнення боргу не є підставою для припинення грошового зобов'язання.

Водночас, приписи статті 625 ЦК України не заперечують звернення кредитора з вимогою про стягнення з боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, суми, на яку заборгованість за грошовим зобов'язанням підвищена в порядку індексації, а також процентів річних від простроченої суми за невиконання грошового зобов'язання, зокрема, за період після прийняття судом відповідного рішення (постанова Верховного Суду України від 30.09.2008 N 1/384-07).

Таким чином, є необґрунтованим посилання відповідача на припинення провадження у справі у зв’язку з тим, що між тими ж сторонами і про той же предмет вже існує судове рішення, оскільки в даній справі інший предмет спору, зокрема інфляційні, пеня та 3% річних, які нараховані за інший період.

Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість даних позовних вимог, про стягнення з відповідача 66,69 грн інфляційних та 45,56 грн 3% річних згідно доданого до позову розрахунку.

Щодо позовних вимог в частині стягнення 336,44 грн –пені, нарахованих позивачем згідно доданого до позову розрахунку, суд зазначає наступне.

Згідно з ч.2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб’єкт господарювання за порушення господарського зобов’язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч.1. ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання згідно з ч.2 ст. 217 та ч.1 ст. 230 ГК України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч.6 ст. 231 ГК України).

Згідно з п. 7.2 Договору, у разі порушення умов договору, сторони несуть відповідальність у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Дослідивши наданий позивачем до позовної заяви розрахунок пені, судом встановлено, що по кожній накладній пеня нарахована на прострочку оплати, що не перевищує шести місяців.

З урахуванням наведеного позовні вимоги позивача в частині стягнення пені згідно поданого розрахунку у розмірі 336,44 грн. є обґрунтованими.

Водночас, згідно з п. 3 ст. 83 ГПК господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання.

Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов’язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов’язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов’язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Враховуючи, що відповідачем зобов’язання за Договором № 04-03/09-05 від 04.03.2009р. на час розгляду даної справи виконано, тобто ступінь виконання зобов’язання боржником, співрозмірність штрафних санкцій, суд вважає за необхідне застосувати у вирішенні даного спору п.3 ст. 83 ГПК України та ст. 233 ГК України і зменшити суму штрафних санкцій, а саме пені до 168,22 грн.

На підставі ст. 49 ГПК України судові (господарські) витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 35, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Крушинський птахівничий комплекс” (код 30967249) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія “Дніпро-Атлантік” (код 34409836) 66,69 грн - інфляційних, 45,56 грн - 3% річних, 168,22 грн –пені, а також судові витрати: держмито у розмірі 102,00 грн та 236,00 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Суддя