Рішення № 8537840, 05.11.2009, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 230-31-77

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"05" листопада 2009 р. Справа № 9/227-09          

За позовом Суб’єкта підприємницької діяльності - фізичної особи Мусіча Юрія Володимировича

До Відкритого акціонерного товариства «Броварський райагроснаб»

Третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Нефтяна компанія «Альфа Нафта»

Про стягнення 10010,65 грн. та розірвання Договору купівлі-продажу нафтопродуктів і їх відпуску по смарт-карткам № 593 ЕК від 23 вересня 2004 року

Суддя Сокуренко Л.В.

Представники:

Позивача – Жигало О.С., дов. б/н від 11.08.2009 року;

Відповідача - не з’явився;

Третьої особи –не з’явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду Київської області передані позовні вимоги Суб’єкта підприємницької діяльності - фізичної особи Мусіча Юрія Володимировича (далі –позивач) до Відкритого акціонерного товариства «Броварський райагропостач»(далі –відповідач), третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Нефтяна компанія «Альфа Нафта»про стягнення заборгованості за Договором купівлі-продажу нафтопродуктів і їх відпуску по смарт-карткам № 593 ЕК від 23 вересня 2004 року в сумі 10010,65 грн., з яких 8176,79 грн. - сума основного боргу, 1002,97 грн. - пені, 703,00 грн. - збитків від інфляції, 127,69 грн. - 3% річних та розірвання Договору купівлі-продажу нафтопродуктів і їх відпуску по смарт-карткам № 593 ЕК від 23 вересня 2004 року.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем передбачених Договором купівлі-продажу нафтопродуктів і їх відпуску по смарт-карткам № 593 ЕК від 23 вересня 2004 року зобов’язань, у зв’язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 10010,65 грн.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 23.09.2009 року порушено провадження у справі № 9/227-09 та призначено її розгляд на 22.10.2009 року.

Представник відповідача та третьою особи, належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, в судове засідання 22.10.2009 року не з’явилися, про причини неявки суд не повідомили, документів, витребуваних ухвалою суду від 23.09.2009 року та заперечення на позов не надали.

В зв’язку з нез’явленням в засідання представників відповідача та третьої особи, ухвалою Господарського суду Київської області від 22.10.2009 року розгляд справи було відкладено на 05.11.2009 року.

У судовому засіданні 05.11.2009 року представник позивача позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в позовній заяві.

Представник відповідача та третьої особи, належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, в судове засідання вдруге не з’явилися, про причини неявки суд не повідомили, витребуваних ухвалами суду від 23.09.2009 року та 22.10.2009 року документів не надали.

На підставі ст.75 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) справа розглядається та вирішується за наявними у ній матеріалами.

У судовому засіданні 05.11.2009 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд,-

ВСТАНОВИВ:

23.09.2004 року між Суб’єктом підприємницької діяльності - фізичною особою Мусічем Юрієм Володимировичем (за договором - Покупець) та Відкритим акціонерним товариством «Броварський райагропостач»(за договором - Постачальник) укладено Договір купівлі-продажу нафтопродуктів і їх відпуску по смарт-карткам № 593 ЕК від 23 вересня 2004 року (далі –Договір).

Відповідно до п.1.1. Договору, Постачальник зобов’язується передати у власність Покупця, а Покупець зобов’язується прийняти нафтопродукти та оплатити їх вартість на умовах, встановлених Договором.

Кількість, марка і ціна нафтопродуктів, що підлягають передачі, передбачаються Додатками до Договору, а саме Заявками на купівлю смарт-картки і нафтопродуктів для відпуску по смарт-карткам, які є невід’ємною частиною Договору (далі –Заявки). Покупець подає Заявку на нафтопродукти в строки, передбачені ним самостійно (п.1.2. Договору).

Згідно п.2.2. Договору, вартість нафтопродуктів встановлюється в залежності від марки, кількості і ціни нафтопродуктів, вказаних в Заявці Покупця, і відображається в рахунку-фактурі, який Покупець має оплатити протягом трьох банківських днів з дати його виставлення Постачальником.

Передача (відпуск) нафтопродуктів Постачальником і їх прийняття (заправка) Покупцем відбувається по електронній пластиковій смарт-картці PlayFlex 1K з логотипом на автозаправних станціях, що входять в систему обслуговування по смарт-карткам (п.1.3. Договору). Відповідно до п.4.3. Договору, смарт-картка - це документ на носії електронної інформації у вигляді пластикової картки, на якій враховуються кількість і марки заявлених Покупцем нафтопродуктів і яка надає Покупцю можливість отримувати нафтопродукти одночасно або частинами за його вибором. На смарт-картку вносяться: унікальні ідентифікаційні номери Постачальника і Покупця, ПІН-код, кількість літрів нафтопродуктів певної марки в межах сплаченої Покупцем вартості, добовий ліміт відпуску нафтопродуктів (за бажанням Покупця), залишок нафтопродуктів певної марки після проведення відпуску. Дані про кількість літрів, марки і добові ліміти вносяться після сплати вартості товару (нафтопродуктів) Покупцем у відповідності до Заявки (п.4.3., п.4.4. Договору).

23.09.2004 року Покупець у порядку, встановленому Договором, подав Постачальникові Заявку (Додаток №1 від 23.09.2004 року до Договору) та відповідно до умов п.1.4. Договору купив у Постачальника смарт-картку, що підтверджується Видатковою накладною №678 від 23.09.2004 року, та оплатив вартість замовлених за вказаною Заявкою нафтопродуктів, що підтверджується внесенням Постачальником станом на цю дату на придбану Покупцем смарт-картку даних про кількість літрів та марки товару (відповідно до «Інформації по картці №0190002272»станом на 23.09.2004 року).

У період із 23.09.2004 року і до 18.01.2009 року Покупець отримував від Постачальника нафтопродукти у порядку та на умовах, передбачених Договором, що підтверджується фіскальними чеками (платіжними квитанціями), що видавалися Покупцеві операторами автозаправних станцій при отриманні ним нафтопродуктів за смарт-карткою №0190002272, належним чином засвідчені копії долучені до матеріалів справи.

За ствердженням позивача, автозаправні станцій третьої особи здійснювали безпосереднє обслуговування позивача по смарт-карткам. Відповідно до фіскальних чеків (платіжних квитанцій), що видавалися Покупцеві при отриманні ним нафтопродуктів за смарт-карткою №0190002272, Покупець постійно обслуговувався на автозаправних станціях третьої особи.

14.11.2008 року позивач в останній раз мав можливість отримати товар по смарт-картці №0190002272. Він отримав двадцять літрів нафтопродуктів (палива) і фактичний залишок нафтопродуктів на його смарт-картці на той час складав 1514,22 літрів, що підтверджується фіскальним чеком (платіжною квитанцією) №0190400134 від 14.11.2008 року.

Відповідно до отриманої позивачем «Інформації по картці №0190002272»станом на 27.08.2009 року фактичний залишок нафтопродуктів по картці №0190002272 складав 1514,22 літрів.

18.01.2009 року позивач у порядку, передбаченому Договором, звернувся до оператора автозаправної станції третьої особи, розташованої за адресою: м. Київ, вул. Автозаводська, 24/1, з метою отримати нафтопродукти за смарт-карткою №0190002272. В порушення п.1.3., п.4.1. та п.п.6.2.5. Договору, позивачеві було відмовлено в передачі товару. Оператором автозаправної станції третьої особи було проінформовано позивача про те, що смарт-картку №0190002272 заблоковано.

Згідно із умовами п.п.6.4.3. Договору, якщо по смарт-картці не проводилися поповнення, чи відпуск товарів протягом піврічного терміну, Покупець має розблокувати смарт-картку за місцем її продажу до використання. Виходячи із умов цього пункту Договору, Постачальник має право заблокувати смарт-картку у випадку її невикористання Покупцем протягом піврічного терміну.

Відповідно до матеріалів справи, відповідач не мав підстав застосувати до позивача даний пункт Договору, так як з моменту останнього відпуску товару (нафтопродуктів) позивачеві пройшло лише два місяці і чотири дні.

Інших випадків блокування Постачальником смарт-картки Договором не передбачено.

27.03.2009 року позивач направив на адресу відповідача, цінним листом з описом вкладення, претензію б/н від 27.03.2009 року про усунення перешкод в користуванні його правами за Договором та видачі йому нової смарт-картки з лімітом 1514,22 літрів, або компенсації сплачених за не отриманий товар коштів. Позивач просив відповідача вчинити вказані в претензії дії та надати йому відповідь на претензію в десятиденний термін з моменту її отримання. Копія цієї претензії 27.03.2009 року цінним листом з описом вкладення була направлена також на адресу третьої особи.

У вказаний в зазначеній претензії строк відповідач не виконав жодної із передбачених дій та не надав позивачеві відповіді у письмовій формі. Третя особа також не надала відповіді на претензію.

При вирішенні спору судом враховано, що відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України (далі - ГКУ) суб’єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України, з урахуванням особливостей, передбачених ГКУ.

Згідно ч.1, ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ) зобов'язання для фізичних та юридичних осіб виникають внаслідок вчинення ними дій, передбачених ЦКУ, зокрема, шляхом укладення договорів.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1 ст.626 ЦКУ).

В даному випадку, відносини між сторонами носять договірний характер, укладений між останніми Договір предметом судових розглядів не виступав, недійсним судом не визнавався, сторонами розірваний не був, тобто у господарського суду відсутні будь-які підстави вважати зазначену угоду недійсною чи неукладеною.

Зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певні дії (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певних дій, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч.1 ст.509 ЦКУ, ч.1 ст.173 ГКУ).

Згідно ч.1 ст.526 ЦКУ та ч.1 ст.193 ГКУ, зобов’язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог діючого законодавства України.

Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не передбачено самим договором або законом (ст.525 ЦКУ).

Ч.1 ст.527 ЦКУ встановлено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання.

Згідно ч.1 ст.530 ЦКУ, якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Правовідносини, які існують між сторонами за цим спором, належать до купівлі-продажу.

Згідно ч.1 ст.655 ЦКУ за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст.662 ЦКУ, продавець зобов’язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Якщо договором передбачено обов’язок покупця повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, передбачений договором (ч.1 ст.693 ЦКУ).

Тобто, відповідач, отримавши від позивача суму оплати вартості товару, повинен був, у визначені Договором строки, передати (відпустити) позивачу товар на сплачену позивачем суму.

У Договорі не передбачено конкретних дат передачі відповідачем позивачеві оплаченого товару. Відповідно до п.п.6.3.3. Договору, Покупець має право отримувати нафтопродукти (товар) за своєю вимогою згідно марки нафтопродуктів і в межах кількості нафтопродуктів на смарт-картці. Отже, можна встановити, що оплачений позивачем товар мав передаватися позивачеві на його першу вимогу (за першим зверненням до оператора автозаправної станції, що входить до системи обслуговування по смарт-карткам).

Позивач по справі належним чином виконав вимоги ч.1 ст.693 ЦКУ та Договору, тобто, оплатив замовлену кількість товару (згідно Заявки).

Відповідач припустився порушення вимог чинного цивільного законодавства та умов договору і не передав позивачеві у передбачені Договором строки замовлений та оплачений товар.

Відповідно до ч.3 ст.612 ЦКУ, якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов’язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

З огляду на те, що відповідач не виконав передбачені Договором обов’язки, позивач цілком правомірно скористався правилом ч.2 ст.693 ЦКУ, в якій сказано, що у разі, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. Дана вимога була вказана у претензії б/н від 27.03.2009 року, направленій на адресу відповідача. Відповідач у вказані в претензії строки (десять календарних днів) відзиву (відповіді) на вищевказану претензію не надав, вимоги по передачі нової смарт-картки для отримання товару не задовольнив, суму передплати позивачу не повернув.

Таким чином, відповідно до ч.1 ст. 612 ЦКУ, з 06.04.2009 року (після спливу десяти календарних днів, відведених на розгляд претензії) відповідач вважається боржником по виконанню грошового зобов’язання перед позивачем по поверненню суми передплати.

Згідно ст. 614 ЦКУ, особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання. Відсутність своєї вини доводить особа, що порушила зобов’язання.

У матеріалах справи відсутні докази, що підтверджують вжиття заходів відповідачем щодо належного виконання зобов’язань.

Отже, позовні вимоги в частині стягнення 8176,79 грн. основного боргу належним чином доведені, підтверджені доказами, наявними в матеріалах справи, відповідачем не спростовані, і підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно п.7.1. Договору, за невиконання чи неналежне виконання умов Договору сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦКУ, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з наданими позивачем розрахунками, відповідачу, відповідно до ч.2 ст. 625 ЦКУ, нараховані 703,00 грн. - збитків від інфляції, 127,69 грн. –3% річних.

Розглянувши позовні вимоги щодо стягнення суми інфляційних та трьох процентів річних суд встановив, що останні нараховані з порушенням положень норм чинного законодавства України, зокрема, ч.2 ст.625 ЦКУ. Порушення допущені у розрахунку строку прострочення (кількості днів прострочення).

Відповідальність, передбачена ч.2 ст.625 ЦКУ, застосовується лише за прострочення грошових зобов’язань. До моменту звернення позивача до відповідача із претензією б/н від 27.03.2009 року, відповідач мав перед позивачем зобов’язання по передачі товару, визначеного Договором (ч.1 ст.655, ч.1 ст.662 ЦКУ). Лише після того, як позивач скористався правилом ч.2 ст.693 ЦКУ і направив відповідачу претензію з вимогою (проханням) надати товар, або ж повернути суму попередньої оплати, у відповідача після спливу десятиденного строку для виконання вимог по передачі товару виникло зобов’язання повернути позивачеві суму попередньої оплати за непереданий товар.

Таким чином, строк прострочення виконання зобов'язання по сплаті 8176,79 грн. потрібно відраховувати з 07.04.2009 року по 27.07.2009 року.

У зв’язку з цим суд перерахував суму збитків від інфляції та суму 3% річних та позовні вимоги в частині стягнення суми інфляційних та трьох процентів річних підлягають задоволенню частково, за розрахунком суду у сумі 122,65 грн. - збитків від інфляції та 75,27 грн. - 3% річних.

Відповідно до ч.1 ст. 610 ЦКУ порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Матеріалами справи підтверджується, що в наслідок невиконання умов Договору у відповідача існує заборгованість перед позивачем у сумі 8176,79 грн.

Згідно п.п.3 та 4 ч.1 ст.611 ЦКУ у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Ч.1 ст.230 ГКУ передбачається, що у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити господарські санкції у вигляді грошової суми (зокрема, пеню).

В ч.6 ст.231 ГКУ закріплено право сторони у господарському (грошовому) зобов’язанні визначати розмір штрафних санкцій (пені або штрафу) за порушення цього зобов’язання у відсотках обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами.

Розмір пені за порушення зобов’язання ЦКУ та ГКУ не встановлений.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»№ 543/965-ВР від 22.11.1996 року, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст.1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст.3 зазначеного Закону.

Відповідно до ч.4 ст.231 ГКУ, у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються у розмірі, передбаченому договором.

Сторони не передбачили у Договорі сплати штрафних санкцій за порушення умов Договору у вигляді пені, не визначили її розміру.

Отже, з урахуванням викладеного та наявних у справі доказів, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення суми пені у розмірі 1002,97 грн. необґрунтованими та такими, у задоволенні яких потрібно відмовити.

Відповідно до ч.1 ст.665 ЦКУ, у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

Згідно п.1 ч.1 ст.611 ЦКУ, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, зокрема, у вигляді розірвання договору.

Ч.2 ст.651 ЦКУ передбачено, що договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Внаслідок порушення умов Договору відповідачем, а саме, блокування смарт-картки позивача та невидача на вимогу позивача іншої смарт-картки, позивач позбавлений можливості реалізувати свої права за Договором, а саме, замовляти та отримувати замовлений товар.

Оцінивши доводи позивача та наявні у справі докази, суд вважає позовні вимоги в частині розірвання Договору обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Таким чином, позов підлягає задоволенню частково.

Судові витрати, відповідно до ст.49 ГПК України, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 33, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Броварський райагропостач»(07400, Київська область, м. Бровари, вул. Кутузова, буд.127 А, код 00904670, р/р 2600501300565 в ТОВ «Укрпромбанк»м. Києва, МФО 321228, або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення) на користь Суб’єкта підприємницької діяльності - фізичної особи Мусіча Юрія Володимировича (02217, м. Київ, вул. Закревського, буд. 13а, кв. 69, реєстраційний номер 20007976375, свідоцтво про державну реєстрацію серії ВО1 № 517730 від 18.09.2006 року) - 8176 (вісім тисяч сто сімдесят шість) грн.79 коп. основного боргу, 75 (сімдесят п’ять) грн. 27 коп. - 3% річних, 122 (сто двадцять два) грн. 65 коп. - збитків від інфляції та судові витрати: 170 (сто сімдесят) грн. 68 коп. державного мита та 264 (двісті шістдесят чотири) грн. 60 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Договір купівлі-продажу нафтопродуктів і їх відпуску по смарт-карткам № 593 ЕК від 23 вересня 2004 року розірвати.

4. В решті позовних вимог відмовити.

Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя           Л.В. Сокуренко

Дата підписання рішення: 13.11.2009 року

Суддя