Рішення № 85377148, 27.08.2019, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/4976/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

27 серпня 2019 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в особі:

головуючого - судді Придачук О.А.

за участю секретаря судового засідання - Бомбушкар В.П.

представника позивача - Данило Ю.Ю .

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгороді справу за первісним позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості та зустрічним позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про визнання частково недійсними деяких положень кредитного договору, -

В С Т А Н О В И В:

30.10.2015 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, згідно якого просить стягнути солідарно з відповідачів заборгованість у розмірі 47970,85 дол. США, що за курсом 23,51 відповідно до службового розпорядження НБУ від 27.03.2015 року складає 1127794,77 грн., а також судові витрати. Свої позовні вимоги мотивує тим, що відповідно до укладеного договору № MKMOGR0000000127 від 29.08.2008 року ОСОБА_2 отримала кредит в розмірі 20600,00 дол. США, на термін до 29.08.2018 року, із зобов`язанням повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлені кредитним договором. В забезпечення виконання зобов`язань за договором № MKMOGR0000000127 між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 укладено договір поруки.

Позивач свої зобов`язання за договором виконав, та надав відповідачу кредит в розмірі, встановленому договором. Однак, відповідач ОСОБА_2 зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконала, внаслідок чого у неї перед позивачем виникла заборгованість станом на 27.03.2015 року в розмірі 47970,85 дол. США, яка складається з наступного: 13676,44 дол. США - заборгованість за кредитом: 2,72 дол. США - заборгованість по процентам за користування кредитом, 31997, 24 дол. США - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором, а також штрафи відповідно до договору: 10,63 дол. США - штраф (фіксована частина), 2283,82 дол. США - штраф (процентна складова).

05.06.2015 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості в розмірі 28221,96 дол. США, що за курсом 20,81 відповідно до службового розпорядження НБУ від 21.05.2015 року складає 587299,08 грн., який мотивує тим, що відповідно до укладеного договору № MKMOGА00000257 від 14.09.2007 року ОСОБА_3 отримав кредит у розмірі 100000,00 дол. США, на термін до 13.09.2027 року, із зобов`язанням повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлені кредитним договором. Позивач свої зобов`язання за договором виконав, та надав відповідачу кредит в розмірі, встановленому договором. Однак, відповідач ОСОБА_3 зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконав, внаслідок чого у нього перед позивачем виникла заборгованість станом на 21.05.2015 року в розмірі 28221,96 дол. США, яка складається з наступного: 23036,90 дол. США - заборгованість за кредитом: 4,35 дол. США - заборгованість по процентам за користування кредитом, 3825,37 дол. США - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором, а також штрафи відповідно до договору: 12,01 дол. США - штраф (фіксована частина), 1343,33 дол. США - штраф (процентна складова), що і стало причиною звернення позивача до суду з даним позовом.

Також, 06.07.2015 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, згідно якого просить стягнути солідарно з відповідачів заборгованість у розмірі 41797,98 дол. США, що за курсом 22,14 відповідно до службового розпорядження НБУ від 17.06.2015 року складає 925407,37 грн., а також судові витрати.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що відповідно до укладеного договору № MKMOGК00000041 від 08.05.2008 року ОСОБА_2 отримала кредит в розмірі 114792,00 дол. США, на термін до 07.05.2028 року, із зобов`язанням повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлені кредитним договором. В забезпечення виконання зобов`язань за договором № MKMOGК00000041 між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 укладено договір поруки.

Позивач свої зобов`язання за договором виконав, та надав відповідачу кредит в розмірі, встановленому договором. Однак, відповідач ОСОБА_2 зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконала, внаслідок чого у неї перед позивачем виникла заборгованість станом на 17.06.2015 року в розмірі 41797,98 дол. США, яка складається з наступного: 17934,35 дол. США - заборгованість за кредитом: 5,12 дол. США - заборгованість по процентам за користування кредитом, 21857,38 дол. США - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором, а також штрафи відповідно до договору: 11,29 дол. США - штраф (фіксована частина), 1989,94 дол. США - штраф (процентна складова), що і стало причиною звернення позивача до суду з даним позовом.

Відповідно до ухвали від 10.11.2015 року зазначені позови об`єднані в одне провадження.

Представником відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 30.08.2016 року подано заперечення проти об"єднаного позову відповідно до яких відповідач вважає вимоги щодо стягнення з поручителя заборгованості за кредитними договорами безпідставними, оскільки відповідні договори поруки є припиненими у зв`язку з тим, що позичальники не виконують кредитні зобов`язання починаючи з 2014 року, відтак з даного моменту у позивача виникло право вимагати дострокового погашення кредиту. В той же час з вимогою дострокового погашення боргу ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося після спливу шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання. Також позивач вважає, що позовні вимоги не підлягають до задоволення у зв`язку з тим, що позивачем одночасно заявлено вимоги щодо стягнення за порушення строків виконання зобов`язань пені та штрафу, а також пропущено строки позовної давності щодо стягнення пені у зв`язку з несвоєчасним погашенням платежів, а розмір неустойки значно більший від розміру боргового зобов`язання. Крім цього, просив суд застосувати строки позовної давності та відмовити у задоволенні позову посилаючись на те, що позивачем заявлено вимоги про стягнення заборгованості за термін тривалістю більше трьох років.

Відповідач ОСОБА_2 04.10.2016 року також подала суду заперечення проти позову, згідно якого просила у задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що позивачем одночасно заявлено вимоги щодо стягнення за порушення строків виконання зобов`язань пені та штрафу, а також пропущено строки позовної давності щодо стягнення пені у зв`язку з несвоєчасним погашенням платежів, а розмір неустойки значно більший від розміру боргового зобов`язання. Крім цього, просила суд застосувати строки позовної давності та відмовити у задоволенні позову посилаючись на те, що позивачем заявлено вимоги про стягнення заборгованості за термін тривалістю більше трьох років.

Також відповідач ОСОБА_3 звернувся до суду з зустрічним позовом до публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про визнання частково недійсними деяких положень кредитного договору, який згідно ухвали суду від 01.02.2018 року прийняти до спільного розгляду з первісним позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.

Зустрічний позов ОСОБА_3 мотивував тим, що вимоги кредитного договору № MKMOGА00000257 від 14.09.2007 року, а саме умови п. 5.4 кредитного договору, у відповідності до якого встановлено, що при порушенні позичальником строків платежів по будь-якому з грошових зобов`язань, передбачених кредитним договором більш ніж на 30 днів, у зв`язку з чим банк змушений буде звернутися до суду, позивальник зобов`язаний сплатити банку штраф в розмірі 250 грн. + 5% від суми позову, суперечать Конституції та актам цивільного законодавства, а відтак є недійсними, оскільки такі призводять до подвійної юридичної відповідальності за одне і те ж порушення. А тому просить суд визнати недійсним та скасувати п. 5.4 кредитного договору № MKMOGА00000257 від 14.09.2007 року, укладеного між ОСОБА_3 та ПАТ КБ «ПриватБанк».

Позивачем за первісним позовом подано відзив на зустрічний позов, відповідно до якого ПАТ КБ «ПриватБанк» заперечує проти заявленого зустрічного позову та просить відмовити у його задоволенні, посилаючись на те, що кредитний договір укладений відповідно до норм чинного законодавства та є чинним, при цьому пеня та штраф не є окремими видами відповідальності, а є різновидом штрафних санкцій, а саме окремими видами неустойки. Заборона на застосування пені та штрафу прямо не випливає із закону або із суті відносин сторін, ЦК України не містить обмежень і заборон на одночасне застосування стороною за договором до винної сторони таких штрафних санкцій як штраф і пеня.

Представник позивача за первісним позовом - Данило Ю.Ю. в судовому засіданні первісні позовні заяви підтримав та просив їх задовольнити. Зустрічний позов просив залишити без розгляду, оскільки позивач за зустрічним позовом та його представники в судове засідання неодноразово не з"являються, від представників позивача за зустрічним позовом постійно подаються заяви про відкладення розгляду справи по надуманим підставам, що призводить до затягування розгляду об"єднаної справи.

Відповідачі та представники відповідача ОСОБА_3 - адвокати Рокітянський В.В., Ламбрух О.С. в судове засідання вчергове не з`явилися, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Від представника відповідача ОСОБА_3 - адвоката Рокітянського В.В. до суду надійшла заява про відкладення розгляду справи у зв"язку з перебуванням у відпустці, причини неявки відповідачів суду не відомі.

А тому суд вважає, що у відповідності до ч.1 ст. 280 ЦПК України, справу слід вирішити на підставі наявних у ній доказів та постановити заочне рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача за первісним позовом, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що первісний позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Як встановлено в ході розгляду справи, 29.08.2008 року ПАТ КБ „ПриватБанк" та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № MKMOGR0000000127 на виконання якого ОСОБА_2 отримала кредит в розмірі 20600,00 дол. США, на термін до 29.08.2018 року, із зобов`язанням повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлені кредитним договором.

В забезпечення виконання зобов`язань за договором № MKMOGR0000000127 між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 укладено договір поруки.

Позивач свої зобов`язання за договором виконав та надав відповідачу кредит в розмірі, встановленому договором.

Однак, відповідач ОСОБА_2 зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконувала, внаслідок чого у неї перед позивачем виникла заборгованість, що станом на 27.03.2015 року становить 47970,85 дол. США, яка складається з наступного: 13676,44 дол. США - заборгованість за кредитом: 2,72 дол. США - заборгованість по процентам за користування кредитом, 31997, 24 дол. США - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором, а також штрафи відповідно до договору: 10,63 дол. США - штраф (фіксована частина), 2283,82 дол. США - штраф (процентна складова).

Також, судом встановлено, що 05.05.2008 року ПАТ КБ „ПриватБанк" та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № MKMOGК00000041 на виконання якого ОСОБА_2 отримала кредит в розмірі 114792,00 дол. США, на термін до 07.05.2028 року, із зобов`язанням повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлені кредитним договором.

В забезпечення виконання зобов`язань за договором № MKMOGК00000041 між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 укладено договір поруки.

Позивач свої зобов`язання за договором виконав та надав відповідачу кредит в розмірі, встановленому договором.

Однак, відповідач ОСОБА_2 зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконувала, внаслідок чого у неї перед позивачем виникла заборгованість, що станом на 17.06.2015 року становить 41797,98 дол. США, яка складається з наступного: 17934,35 дол. США - заборгованість за кредитом: 5,12 дол. США - заборгованість по процентам за користування кредитом, 21857,38 дол. США - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором, а також штрафи відповідно до договору: 11,29 дол. США - штраф (фіксована частина), 1989,94 дол. США - штраф (процентна складова).

Крім того, судом встановлено, що 14.09.2017 року ПАТ КБ „ПриватБанк" та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № MKMOGА00000257 на виконання якого ОСОБА_3 отримала кредит в розмірі 100000,00 дол. США, на термін до 13.09.2027 року, із зобов`язанням повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлені кредитним договором.

Позивач свої зобов`язання за договором виконав та надав відповідачу кредит в розмірі, встановленому договором.

Однак, відповідач ОСОБА_3 зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконував, внаслідок чого у нього перед позивачем виникла заборгованість, що станом на 21.05.2015 року становить 28221,96 дол. США, яка складається з наступного: 23036,90 дол. США - заборгованість за кредитом: 4,35 дол. США - заборгованість по процентам за користування кредитом, 3825,37 дол. США - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором, а також штрафи відповідно до договору: 12,01 дол. США - штраф (фіксована частина), 1343,33 дол. США - штраф (процентна складова).

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Між сторонами існують правовідносини з отримання/надання грошового кредиту, про що ними укладено відповідний договір кредиту: згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Факт несплати відповідачами грошових коштів за користування кредитом та погашення кредиту підтверджується доданим до матеріалів справи розрахунком заборгованості за договорами.

При визначенні розміру заборгованості суд виходить з даного розрахунку і вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_2 на користь позивача суму заборгованості за договором № MKMOGR0000000127 від 29.08.2008 року з розрахунку: 13676,44 дол. США - заборгованість за кредитом: 2,72 дол. США - заборгованість по процентам за користування кредитом, за договором № MKMOGК00000041 від 08.05.2008 року з розрахунку: 17934,35 дол. США - заборгованість за кредитом: 5,12 дол. США - заборгованість по процентам за користування кредитом, та з ОСОБА_3 - за договором № MKMOGА00000257 від 14.09.2007 року з розрахунку: 23036,90 дол. США - заборгованість за кредитом: 4,35 дол. США - заборгованість по процентам за користування кредитом.

Разом з тим, при визначенні розміру пені, що підлягає до стягнення з відповідачів суд приходить до наступного.

Згідно з ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до постанови Верховного Суду України від 03 вересня 2014 року у справі №6-100цс14, ч.3 ст.551 ЦК України з урахуванням положень ст.3 ЦК України щодо загальних засад цивільного законодавства та ч.4 ст.10 ЦПК України щодо обов`язку суду сприяти сторонам у здійсненні їхніх прав дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що її розмір значно перевищує розмір збитків.

Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми, як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для відповідача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Вимога позивача про стягнення пені в розмірі, який в декілька разів перевищує заборгованість спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Конституційний Суд України у рішенні від 11.07.2013 року по справі щодо офіційного тлумачення положень Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 22.11.1996 року дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності, як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Такий висновок Конституційного Суду України узгоджується з положеннями Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» від 09 квітня 1985 року №39/248, в якій наголошено, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, а тому принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах. Конституційний Суд України визначив, що захист від цих зловживань базується на положеннях законодавства, зокрема ч.3 ст.551 ЦК України.

За правилами п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України період, за який нараховується пеня за прострочення виконання зобов`язання не може перевищувати одного року. Виходячи з правової природи пені, яка нараховується за кожен день прострочення, право на позов про стягнення пені за кожен окремий день виникає щодня на відповідну суму, а позовна давність за позовом про стягнення пені відповідно до статті 253 ЦК України обчислюється по кожному дню, за який нараховується пеня, окремо, починаючи з дня, коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права.

Частиною третьою статті 551 ЦК України, зокрема передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків.

Отже, частина третя статті 551 ЦК України з урахуванням положень статті 3 ЦК України щодо загальних засад цивільного законодавства та частини четвертої статті 10 ЦПК України щодо обов`язку суду сприяти сторонам у здійсненні їхніх прав дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що він значно перевищує розмір збитків.

Вказані правові позиції викладені в постанові Верховного Суду України, ухваленій по справі № 6-100цс14 від 03 вересня 2014 року.

Як встановлено в ході розгляду справи по кредитному договору № MKMOGR0000000127 від 29.08.2008 року позивачем ОСОБА_2 нараховано 31997,24 дол. США пені за несвоєчасність виконання зобов`язань за вказаним, договором, при заборгованості за кредитом в розмірі 13676,44 дол. США; по кредитному договору № MKMOGК00000041 від 08.05.2008 року - 21857,38 дол. США - пені за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором, при заборгованості за кредитом в розмірі 17934,35 дол. США.

Зазначене свідчить про явну не співмірність суми пені сумі заборгованості по кредиту.

Згідно п. 27 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», істотними обставинами в розумінні ч. 3ст. 551 ЦК України можна вважати, зокрема, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (наприклад відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобов`язання). При таких обставинах суд приходить до висновку про наявність достатніх підстав для застосування положень ч.3 ст.551 ЦК України та вважає за доцільне зменшити розмір пені.

Тому суд, керуючись ст. 551 ЦК України вважає за необхідне зменшити розмір заборгованості пені по кредитному договору № MKMOGR0000000127 із непомірно заявленої позивачем суми в розмірі 31997,24 дол. США, до суми у розмірі 13676 дол. США, а по кредитному договору № MKMOGК00000041 до суми у розмірі 17940 дол. США.

Що стосується нарахування штрафів в розмірі: 10,63 дол. США - штраф (фіксована частина), 2283,82 дол. США - штраф (процентна складова) за кредитним договором № MKMOGR0000000127, 11,29 дол. США - штраф (фіксована частина), 1989,94 дол. США - штраф (процентна складова) за кредитним договором № MKMOGК00000041, 12,01 дол. США - штраф (фіксована частина), 1343,33 дол. США - штраф (процентна складова) за кредитним договором № MKMOGА00000257, то суд не погоджується з нарахуванням позивачем штрафів на суму заборгованості, враховуючи наступне.

Пунктом п. 5.3 кредитного договору № MKMOGК00000041 , п. 5.3 кредитного договору № MKMOGR0000000127 та п. 5.4 кредитного договору № MKMOGА00000257 передбачено нарахування штрафу у разі порушення строків платежів по будь-якому з грошових зобов`язань передбачених кредитним договором, зокрема, в розмірі 500 гривень та 5 % від суми позову. Позивачем нараховано даний штраф, в тому числі, й на пеню, що є неприпустимим, оскільки за змістом статті 549 ЦК України, штраф та пеня є різновидом неустойки як юридичної відповідальності, а не окремими видами штрафних санкцій.

Суд звертає увагу на те, що за порушення позичальником грошових зобов`язань за кредитним договором позивачем одночасно нараховано пеню та штрафи.

Отже, позивач просить застосувати до боржника подвійну цивільно-правову відповідальність одного й того ж виду за одне й те саме порушення договірного зобов`язання (порушення позичальником грошового зобов`язання за кредитним договором), що суперечить вимогам ч. 1 ст. 61 Конституції України та ч. 3 ст. 509 ЦК України, згідно з якими ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, а зобов`язання має ґрунтуватись на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

В той же час, згідно правової позиції Верховного суду України від 21.10.2015 року у справі за № 6-2003цс15 штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобов`язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Таким чином, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягнення штрафів, а саме: 10,63 дол. США - штраф (фіксована частина), 2283,82 дол. США - штраф (процентна складова) за кредитним договором № MKMOGR0000000127, 11,29 дол. США - штраф (фіксована частина), 1989,94 дол. США - штраф (процентна складова) за кредитним договором № MKMOGК00000041, 12,01 дол. США - штраф (фіксована частина), 1343,33 дол. США - штраф (процентна складова) за кредитним договором № MKMOGА00000257, за порушення грошових зобов`язань.

З приводу заявлених позовних вимог до поручителя ОСОБА_3 за кредитними договорами № MKMOGR0000000127 та № MKMOGК00000041 суд приходить до наступного.

Згідно до вимог ч.4 ст.559 ЦК України, порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Регулюючи правовідносини з припинення поруки у зв`язку із закінченням строку її чинності, частина четверта статті 559 ЦК України передбачає три випадки визначення строку дії поруки: протягом строку, установленого договором поруки (перше речення частини четвертої статті 559 ЦК України); протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання, якщо кредитор не пред`явить вимоги до поручителя (друге речення частини четвертої статті 559 ЦК України); протягом одного року від дня укладення договору поруки (якщо строк основного зобов`язання не встановлено або встановлено моментом пред`явлення вимоги), якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя (третє речення частини четвертої статті 559 ЦК України).

Аналіз зазначеної норми права дає підстави для висновку про те, що строк дії поруки (будь-який із зазначених у частині четвертій статті 559 ЦК України не є строком захисту порушеного права, а є строком існування суб`єктивного права кредитора й суб`єктивного обов`язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються.

Отже, зі збігом цього строку (який є преклюзивним) жодних дій щодо реалізації свого права за договором поруки, зокрема й застосування судових заходів захисту свого права (шляхом пред`явлення позову), кредитор вчиняти не може.

З огляду на преклюзивний характер строку поруки й обумовлене цим припинення права кредитора на реалізацію даного виду забезпечення виконання зобов`язань застосоване в другому реченні частини четвертої статті 559 ЦК України словосполучення "пред`явлення вимоги" до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання як умови чинності поруки слід розуміти як пред`явлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя.

При цьому зазначене положення не виключає можливості пред`явлення кредитором до поручителя іншої письмової вимоги про погашення заборгованості за боржника, однак і в такому разі кредитор може звернутися з такою вимогою до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання.

Отже, виходячи з положень другого речення частини четвертої статті 559 ЦК України, слід дійти висновку про те, що вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов`язання за договором повинно бути пред`явлено у судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто упродовж шести місяців із моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов`язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами), або із дня, встановленого кредитором для дострокового погашення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого частиною другою статті 1050 ЦК України, або із дня настання строку виконання основного зобов`язання (у разі, якщо кредит повинен бути погашений одноразовим платежем).

Таким чином, закінчення строку, установленого договором поруки, так само як сплив шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання або одного року від дня укладення договору поруки, якщо строк основного зобов`язання не встановлений, припиняє поруку за умови, що кредитор протягом строку дії поруки не звернувся з позовом до поручителя.

Така позиція узгоджується із правовим висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 17 вересня 2014 року по справі №6-53цс14, а також №6-1265цс16 від 19.10.2016 року, які згідно ст.360-7 ЦПК України є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень та має враховуватися судами загальної юрисдикції при застосування таких норм права.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги до поручителя не підлягають задоволенню, оскільки порука припинилась внаслідок прострочення строку звернення до них із позовом про стягнення заборгованості за договором.

Крім цього, суд бере до уваги укладення 24.12.2013 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 додаткової угоди до кредитного договору № MKMOGR0000000127 від 29.08.2008 року, та в той же день додаткової угоди № 1 до кредитного договору № MKMOGК00000041 від 08.05.2008 року, умови яких не були погоджені поручителем.

На підставі вищенаведеного, суд вбачає за необхідне позовні вимоги задовольнити частково та стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача заборгованість за кредитним договором № MKMOGR0000000127 від 29.08.2008 року у розмірі 27358,16 дол. США, що складається з наступного: 13676,44 дол. США - заборгованість за кредитом: 2,72 дол. США - заборгованість по процентам за користування кредитом, 13679 дол. США - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором; за кредитним договором № MKMOGК00000041 від 08.05.2008 року у розмірі 35879,47 дол. США, що складається з наступного: 17934,35 дол. США - заборгованість за кредитом: 5,12 дол. США - заборгованість по процентам за користування кредитом, 17940 дол. США - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором, в з відповідача ОСОБА_3 за кредитним договором № MKMOGА00000257 від 14.09.2007 року у розмірі 26866,62 дол. США, що складається з наступного: 23036,90 дол. США - заборгованість за кредитом: 4,35 дол. США - заборгованість по процентам за користування кредитом, 3825,37 дол. США - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором.

При цьому суд стягує пеню в гривневому еквіваленті, відповідно до вимог кредитних договорів та цивільного законодавства України покурсу НБУ на час прийняття рішення.

Зазначене узгоджується з позицією ВП ВС викладеній у постанові № 761/26293/16-ц від 20.03.2019 року.

Стосовно зустрічного позову суд зазначає наступне.

Позивач за зустрічним позовом - ОСОБА_3 та його представники неодноразово були повідомлені про час та місце судових засідань у цивільній справі за первісним позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості та зустрічним позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про визнання частково недійсними деяких положень кредитного договору.

Однак, позивач за зустрічним позовом та представники позивача в судові засідання не з"являлися, неодноразово подавали до суду заяви про відкладення розгляду справи з різних причин.

В судове засідання призначене на 27.08.2019 року позивач за зустрічним позовом та його представники повторно не з"явилися. Від представника відповідача - Рокітянського В.В. до суду надійшла заява про відкладення розгляду справи у зв"язку з перебуванням його у відпустці. Клопотань про розгляд справи у відсутності позивача за зустрічним позовом до суду не надходило. У поданій заяві про відкладення розгляду справи представник позивача просить розгляд справи проводити за його участю.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання, або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

За змістом вказаних вимог процесуального закону правом на залишення заяви без розгляду суд наділений у випадку повторної неявки позивача в судове засідання за сукупності таких умов: належного повідомлення позивача про час та місце судового засідання, повторної неявки його в судове засідання, яка в такому разі визнається як друга поспіль, ненадходження від позивача клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Інших умов, у тому числі й існування поважних причин неявки, процесуальний закон не передбачає, а тому право суду залишити позов без розгляду від цієї обставини не залежить.

Таким чином, саме факт неявки позивача в судове засідання вдруге, тобто повторно, за наявності вищевикладених умов у їх сукупності є підставою для залишення позову без розгляду.

А тому суд вважає, що наявні підстави для залишення зустрічного позову ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про визнання частково недійсними деяких положень кредитного договорубез розгляду, на підставі п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, що не перешкоджає повторному зверненню позивача до суду після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 слід стягнути судовий збір у розмірі: з ОСОБА_2 - 7308,00 грн., та з ОСОБА_3 - 3654,00 грн.

Керуючись ст. ст. 509, 526, 536, 549-551, 625, 1049-1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 10, 12,13, 18, 81, 257, 258, 259, 263-265, 280-282, 284, 289, 294, 352, 354, 355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН: НОМЕР_1 , мешканки АДРЕСА_1 , на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість:

- за кредитним договором № MKMOGR0000000127 від 29.08.2008 року в сумі 13679,16 дол. США (тринадцять тисяч шістсот сімдесят дев"ять дол. США 16 цн.) дол. США, та пеню в розмірі 342834,04 грн. (триста сорок дві тисячі вісімсот тридцять чотири грн. 04. коп.).

- за кредитним договором № MKMOGК00000041 від 08.05.2008 року в сумі 17939,47 дол. США (сімнадцять тисяч дев"ятсот тридцять дев"ять дол. США 47 цн.) дол. США. та пеню в розмірі 449626,63 (чотириста сорок дев"ять тисяч шістсот двадцять шість грн. 63 коп.) грн.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН: НОМЕР_2 , мешканця АДРЕСА_2 , на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № MKMOGА00000257 від 14.09.2007 року в сумі 23041,25 дол. США (двадцять три тисячі сорок один дол. США 25 цн.) дол. США. та пеню в розмірі 95874,48 (дев"яносто п"ять тисяч вісімсот сімдесят чотири грн. 48 коп.) грн.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН: НОМЕР_1 , мешканки АДРЕСА_1 , на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» судовий збір у розмірі 7308,00 (сім тисяч триста вісім грн. 00 коп.) грн.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН: НОМЕР_2 , мешканця АДРЕСА_2 , на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» судовий збір у розмірі 3654,00 (три тисячі шістсот п`ятдесят чотири грн. 00 коп.) грн.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про визнання частково недійсними деяких положень кредитного договору - залишити без розгляду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Закарпатського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення справи) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом вищевказаних строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя: О.А. Придачук