Рішення № 85374971, 31.10.2019, Дергачівський районний суд Харківської області

справа №619/701/19

провадження №2/619/581/19

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 жовтня 2019 року Дергачівський районний суд Харківської області

в складі: головуючого судді- Остропілець Є.Р.,

при секретарі – Суржкової В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву Керівника Дергачівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі: Державного агентства лісових ресурсів України, Державного підприємства «Харківська лісова науково-дослідної станції» до Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області, ОСОБА_1 «Про скасування розпорядження, визнання недійсним державного акту та повернення земельної ділянки»,-

В С Т А Н О В И В:

Керівник Дергачівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі: Державного агентства лісових ресурсів України, Державного підприємства «Харківська лісова науково-дослідної станції» звернувся до Дергачівського районного суду Харківської області з позовом до Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області, ОСОБА_1 про скасування розпорядження, визнання недійсним державного акту та повернення земельної ділянки.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що відповідно до ст. 131-1 Конституції України на органи прокуратури покладено функцію представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Одночасно, організація і порядок діяльності органів прокуратури України визначаються законом.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Відповідно до ст.14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, у зв`язку з чим захист інтересів держави у сфері земельних правовідносин є одним із пріоритетних напрямів представницької діяльності прокурорів.

Факт протиправного вилучення земель лісового фонду державної власності порушує інтереси держави, як власника, щодо реалізації передбаченого ч.1 ст. 319 ЦК України права вільно розпоряджатися нею через уповноважений орган виконавчої влади і є підставою для втручання органів прокуратури.

Згідно зі ст. 7 ЛК України ліси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу.

При цьому, також порушено інтереси держави в особі Державного агенства лісових ресурсів України, у сфері управління якого перебуває Державне підприємство «Харківська лісова науково-дослідна станція»(ЄДРПОУ 00994058), що є постійними користувачами спірних земельних ділянок.

Відповідно до ст. 1 Положення про Державне агентство лісових ресурсів України, затвердженого Указом Президента України від 13.04.2011 №458/2011, Державне агентство лісових ресурсів України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства України, входить до системи центральних органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері лісового та мисливського господарства.

Згідно з вимогами ст. 7 цього Положення, Державне агентство лісових ресурсів України здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, місті Києві та Севастополі.

Пунктом 4 ст. 4 цього Положення передбачено, що Держлісагентство України здійснює державне управління в галузі ведення лісового і мисливського господарства, а також державного контролю за додержанням законодавства з ведення лісового господарства.

Поряд з цим, не зважаючи на сплив тривалого часу з моменту відчуження земельної ділянки, Державним агентством лісових ресурсів України, Державним підприємством «Харківська лісова наукова-дослідна станція» заходи, спрямовані на повернення зазначеної земельної ділянки у власність держави, не вжито, що свідчить про їх бездіяльність.

Статтею 114 ЦПК України передбачено, що позови, які виникають з приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.

Дергачівською місцевою прокуратурою 28.08.2018 внесено відомості до ЄРДР за №42018221280000120 та розпочато досудове розслідування за фактом незаконного виділення земельної ділянки на території Дергачівського району Харківської області, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 364 КК України.

В ході досудового розслідування встановлено, що розпорядженням голови Дергачівської районної державної адміністрації від 23.11.2009 року №1284 затверджено проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 земельної ділянки загальною площею 2.0000 га на території Малоданилівської селищної ради Дергачівського району(за межами населеного пункту) для ведення особистого селянського господарства та передано у власність безоплатно.

На підставі вищевказаного розпорядження ОСОБА_1 видано державний акт на право власності на вказану земельну ділянку загальною площею 2.0000 га з кадастровим номером 6322055900:04:000:0137 серії ЯИ №837445, зареєстрований в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі Управління Держкомзему у Дергачівському районі Харківської області 16.12.2009 під №010969300439.

Разом з цим, вказане розпорядження Дергачівської районної державної адміністрації щодо надання земельної ділянки у власність ОСОБА_1 , прийнято у порушення вимог ст.ст. 20, 116, 149 Земельного кодексу України (далі - ЗК), ст. 5 Лісового кодексу України (далі - ЛК), розпорядження Кабінету Міністрів України №610-р від 10.04.2008.

Встановлено, що земельна ділянка, загальною площею 2.0000 га, (кадастровий номер 6322055900:04:000:0137), яка згідно спірного розпорядження Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області передана у власність ОСОБА_1 відноситься до земель лісогосподарського призначення, що підтверджується інформацією Відділу у Дергачівському районі ГУ Держгеокадастру у Харківській області від 12.07.2018 №10-20-0.23,18-899/109-18.

Крім цього, відповідно до листа ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція» від 20.11.2018 б/н, вказана земельна ділянка з кадастровим номером 6322055900:04:000:0137 знаходиться на території земель держлісгоспу та будь-якої згоди ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція» або попередник Данилівський дослідний держлісгосп не надавали.

Наведене підтверджується також листом ДП «Харківська державна лісовпорядна експедиція» від 30.07.2018 №343, якою проведено лісовпорядні роботи (геодезичне дослідження вказаної земельної ділянки) з кадастровим номером 6322055900:04:000:0137 загальною площею 2.0000 га , що розташована на території Малоданилівської селищної ради Дергачівського району Харківської області, знаходиться в межах земель лісогосподарського призначення ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція», згідно планово-картографічних матеріалів базового лісовпорядкування 2014 року.

Слід зауважити, що до теперішнього часу в судовому порядку вказані планово-картографічні матеріали базового лісовпорядкування недійсним не визнано, отже вони є правовстановлюючими документами ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція» на право постійного користування зазначеною земельною ділянкою.

Згідно з висновком спеціаліста ПП «Перспектива-Земля», вартість земельної ділянки з кадастровим номером 6322055900:04:000:0137, загальною площею 2.0000 га, становить 1 333 600, 00 грн.

Таким чином, спірне розпорядження Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області щодо надання спірної земельної ділянки у власність ОСОБА_1 , прийняте усупереч вимогам ст.ст. 19, 20, 149 Земельного кодексу України за відсутності відповідного рішення Кабінету Міністрів України щодо вилучення із постійного користування ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція» спірних земельних ділянок та без попередньої зміни цільового призначення земельних ділянок.

Ураховуючи, що спірна земельна ділянка вибули з володіння держави всупереч вимогам законодавства, волі власника та постійного користувача ділянки, тому незаконного відчужене майно підлягає поверненню його власнику.

З огляду на викладене, оскільки розпорядження голови Дергачівської районної державної адміністрації від 23.11.2009 №1284 про передачу земельної ділянки у власність є незаконним, яке слугувало підставою для подальшого оформлення державного акту на право власності на зазначену земельну ділянку серії ЯИ №837445, то відповідний державний акт на право власності не відповідає закону та порушує права власника.

Таким чином позивач вважає, що необхідно визнати зазначений державний акт недійсним у судовому порядку.

Представник Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області в судовому засіданні, позовні вимоги підтримала в повному обсязі і просила їх задовольнити, у разі неявки в судове засідання відповідачів, не заперечувала проти заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення.

Представник відповідача Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області в судове засідання не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи у відсутність представника районної державної адміністрації, рішення винести на розсуд суду.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, про час і місце судового засідання повідомлена належним чином та своєчасно, шляхом виклику до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, при цьому не надав відзив на позов тому справа розглядається в заочному судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Так як, відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з`явився в судове засідання та не подав відзив, а позивач не заперечує проти такого вирішення справи, то відповідно до ч. 1 ст. 281 ЦПК України суд ухвалює заочне рішення.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає позовну заяву такою, що підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що Дергачівською місцевою прокуратурою 28.08.2018 внесено відомості до ЄРДР за №42018221280000120 та розпочато досудове розслідування за фактом незаконного виділення земельної ділянки на території Дергачівського району Харківської області, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 364 КК України.

В ході досудового розслідування встановлено, що розпорядженням голови Дергачівської районної державної адміністрації від 23.11.2009 року №1284 затверджено проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 земельної ділянки загальною площею 2.0000 га на території Малоданилівської селищної ради Дергачівського району(за межами населеного пункту) для ведення особистого селянського господарства та передано у власність безоплатно.

На підставі вищевказаного розпорядження ОСОБА_1 видано державний акт на право власності на вказану земельну ділянку загальною площею 2.0000 га з кадастровим номером 6322055900:04:000:0137 серії ЯИ №837445, зареєстрований в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі Управління Держкомзему у Дергачівському районі Харківської області 16.12.2009 під №010969300439.

Встановлено, що земельна ділянка, загальною площею 2.0000 га, (кадастровий номер 6322055900:04:000:0137), яка згідно спірного розпорядження Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області передана у власність ОСОБА_1 відноситься до земель лісогосподарського призначення, що підтверджується інформацією Відділу у Дергачівському районі ГУ Держгеокадастру у Харківській області від 12.07.2018 №10-20-0.23,18-899/109-18.

Відповідно до листа ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція» від 20.11.2018 б/н, вказана земельна ділянка з кадастровим номером 6322055900:04:000:0137 знаходиться на території земель держлісгоспу та будь-якої згоди ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція» або попередник Данилівський дослідний держлісгосп не надавали.

Наведене підтверджується також листом ДП «Харківська державна лісовпорядна експедиція» від 30.07.2018 №343, якою проведено лісовпорядні роботи (геодезичне дослідження вказаної земельної ділянки) з кадастровим номером 6322055900:04:000:0137 загальною площею 2.0000 га , що розташована на території Малоданилівської селищної ради Дергачівського району Харківської області, знаходиться в межах земель лісогосподарського призначення ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція», згідно планово-картографічних матеріалів базового лісовпорядкування 2014 року.

Згідно з висновком спеціаліста ПП «Перспектива-Земля», вартість земельної ділянки з кадастровим номером 6322055900:04:000:0137, загальною площею 2.0000 га, становить 1 333 600, 00 грн.

Згідно з вимогами ч.ч.1, 2, 4 ст. 20 ЗК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об`єктів природоохоронного та історико-культурного призначення. Зміна цільового призначення земель, зайнятих лісами, провадиться з урахуванням висновків органів виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища та лісового господарства.

Порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсними рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам; визнання недійсними угод щодо земельних ділянок; відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною; притягнення до відповідальності відповідно до закону громадян та юридичних осіб, винних у порушенні порядку встановлення та зміни цільового призначення земель (стаття 21 ЗК України).

Статтями 56, 57 ЗК України передбачено, що землі лісогосподарського призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Громадянам та юридичним особам за рішенням органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади можуть безоплатно або за плату передаватись у власність замкнені земельні ділянки лісогосподарського призначення загальною площею до 5 га у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств. Громадяни і юридичні особи в установленому порядку можуть набувати у власність земельні ділянки деградованих і малопродуктивних угідь для залісення. Земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства. Порядок використання земель лісогосподарського призначення визначається законом.

Водночас, у частині другій статті 5 ЛК України передбачено, що правовий режим земель лісогосподарського призначення визначається нормами земельного законодавства. Відтак застосування норм земельного та лісового законодавства при визначенні правового режиму земель лісогосподарського призначення має базуватися на пріоритетності норм земельного законодавства перед нормами лісового законодавства, а не навпаки.

Оскільки земельна ділянка й права на неї на землях лісогосподарського призначення є об`єктом земельних правовідносин, то суб`єктний склад і зміст таких правовідносин мають визначатися згідно з нормами земельного законодавства в поєднанні з нормами лісового законодавства в частині використання та охорони лісового фонду.

Основною рисою земель лісогосподарського призначення є призначення цих земель саме для ведення лісового господарства, що за змістом статті 63 ЛК України полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.

Використанню лісогосподарських земель за їх цільовим призначенням законодавство надає пріоритет: складовою охорони земель є захист лісових земель та чагарників від необґрунтованого їх вилучення для інших потреб (пункт «б» частини першої ст. 164 ЗК України).

Отже, однією з основних особливостей правового режиму земель лісогосподарського призначення є нерозривний зв`язок їх використання із лісокористуванням.

Планування використання земель лісогосподарського призначення здійснюється головним чином у формі лісовпорядкування, яке, зокрема, передбачає складання проектів організації і розвитку лісового господарства та здійснення авторського нагляду за їх виконанням (пункт 13 статті 46 ЛК України).

Згідно зі статтею 7 ЛК України ліси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу.

Відповідно до статті 8 ЛК України у державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності. Право державної власності на ліси набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій згідно із законом.

За статтею 13 ЗК України до повноважень Кабінету Міністрів України в галузі земельних відносин належить, зокрема, розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Передача у власність, надання у постійне користування для нелісогосподарських потреб земельних лісових ділянок площею більш як 1 га, що перебувають у державній власності, належить до повноважень Кабінету Міністрів України у сфері лісових відносин (стаття 27 ЛК України).

Згідно із частиною другою статті 149 ЗК України вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

Відповідно до ч.9 ст. 149 ЗК України Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, - ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси для нелісогосподарських потреб, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення та суб`єктів господарювання залізничного транспорту загального користування у зв`язку з їх реорганізацією шляхом злиття під час утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування відповідно до Закону України від 23 лютого 2012 року № 4442-VI «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування», крім випадків, визначених частинами п`ятою-восьмою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 150 цього Кодексу.

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України «Деякі питання розпорядження земельними лісовими ділянками» від 10.04.2008 №610-р, з метою недопущення фактів порушення інтересів держави і суспільства під час відчуження та зміни цільового призначення земельних лісових ділянок до законодавчого врегулювання питань запобігання зловживанням у цій сфері зупинено прийняття рішень про надання згоди на вилучення цих ділянок, їх передачу у власність та оренду із зміною цільового призначення.

Статтею 48 ЛК України передбачено, що в матеріалах лісовпорядкування дається якісна і кількісна характеристика кожної лісової ділянки, комплексна оцінка ведення лісового господарства, що є основою для розроблення на засадах сталого розвитку проекту організації та розвитку лісового господарства відповідного об`єкта лісовпорядкування. Проект організації та розвитку лісового господарства передбачає екологічно обґрунтоване ведення лісового господарства і розробляється відповідно до нормативно-правових актів, що регулюють організацію лісовпорядкування. У проекті організації та розвитку лісового господарства визначаються і обґрунтовуються основні напрями організації і розвитку лісового господарства об`єкта лісовпорядкування з урахуванням стану та перспектив економічного і соціального розвитку регіону. Матеріали лісовпорядкування затверджуються в установленому порядку органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, територіальними органами центрального органу виконавчої влади з питань лісового господарства за погодженням відповідно з органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, територіальними органами центрального органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища. Затверджені матеріали лісовпорядкування є обов`язковими для ведення лісового господарства, планування і прогнозування використання лісових ресурсів.

Згідно з нормами статей 181-184, 202-204 ЗК, законів України «Про Державний земельний кадастр» від 7 липня 2011 року № 3613-VI та «Про землеустрій» від 22 травня 2003 року № 858-IV дані державного земельного кадастру - це документальне підтвердження відомостей про правовий режим земель, їх цільове призначення, розподіл серед власників землі і землекористувачів за категоріями земель, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, які ґрунтуються на підставі землевпорядної документації.

Згідно з пунктом 5 Прикінцевих положень ЛК України до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерального дешифрування аерознімків, містять детальну характеристику лісу. Перелік планово-картографічних лісовпорядкувальних матеріалів, методи їх створення, масштаби, вимоги до змісту та оформлення, якості виготовлення тощо регламентуються галузевими нормативними документами. Зокрема, за змістом пункту 1.1 Інструкції про порядок створення і розмноження лісових карт, затвердженої Державним комітетом СРСР по лісовому господарству 11 грудня 1986 року, планшети лісовпорядкувальні належать до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування.

Отже, системний аналіз наведених норм законодавства дозволяє дійти висновку про те, що при вирішенні питання щодо перебування земельної лісової ділянки у постійному користуванні державного лісогосподарського підприємства необхідно враховувати положення пункту 5 Прикінцевих положень ЛК України.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд України у постанові від 27.01.2015 у справі за позовом ТОВ «Віст» до управління Державного комітету України із земельних ресурсів у Вовчанському районі Харківської області (замінено на правонаступника - відділ Державного агентства земельних ресурсів України у Вовчанському районі Харківської області), треті особи: ТОВ «Синтез Блеск», ТОВ «Телесенс» (правонаступник - ТОВ «Телесенс КСЦЛ Україна» ЛТД»), ДП «Вовчанське лісове господарство», за участю Харківської міжрайонної прокуратури з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері, про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідно до ч.1 ст. 111-28 ГПК України рішення Верховного Суду України прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов`язковим для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов`язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Відповідно до ч.1 ст. 92 ЗК України, право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Згідно з ч.5 ст. 116 ЗК України, земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Відповідно до ч.1 ст. 155 Земельного кодексу України, у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Таким чином, спірне розпорядження Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області щодо надання спірної земельної ділянки у власність ОСОБА_1 , прийняте усупереч вимогам ст.ст. 19, 20, 149 Земельного кодексу України за відсутності відповідного рішення Кабінету Міністрів України щодо вилучення із постійного користування ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція» спірних земельних ділянок та без попередньої зміни цільового призначення земельних ділянок.

Ураховуючи, що спірна земельна ділянка вибули з володіння держави всупереч вимогам законодавства, волі власника та постійного користувача ділянки, тому незаконного відчужене майно підлягає поверненню його власнику.

Приписами ч.1 ст. 21 Цивільного кодексу України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до п.2.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» від 17.05.2011 №6 (зі змінами та доповненнями) державні акти про право власності або право постійного користування на земельну ділянку є документами, що посвідчують відповідне право і видаються на підставі рішень Кабінету Міністрів України, обласних, районних, Київської і Севастопольської міських, селищних, сільських рад, Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, районної, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій.

У спорах, пов`язаних з правом власності або постійного користування земельними ділянками, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти про право власності чи постійного користування.

Пунктом 4 ч.2 ст. 16 ЦК України одним зі способів захисту цивільних прав передбачено відновлення становища, яке існувало до порушення.

Згідно ст. 152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

З огляду на викладене, оскільки розпорядження голови Дергачівської районної державної адміністрації від 23.11.2009 №1284 про передачу земельної ділянки у власність є незаконним, яке слугувало підставою для подальшого оформлення державного акту на право власності на зазначену земельну ділянку серії ЯИ №837445, то відповідний державний акт на право власності не відповідає закону та порушує права власника.

Згідно з вимогами ч.1 ст. 215 цього Кодексу, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, а саме - зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до ч.1 ст. 216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину

Незаконне відчуження землі ослаблює економічні основи місцевого самоврядування, що також потребує прокурорського реагування у межах наданої Конституцією України компетенції.

Згідно з положеннями ст. 378 Цивільного кодексу України право власності на земельну ділянку може бути припинено за рішенням суду, у випадках, встановлених законом.

Правильне застосування законодавства, його дотримання у цивільних правовідносинах незаперечно становить суспільний інтерес. У даному випадку суспільний інтерес полягає у поверненні майна на користь Державного агентства лісових ресурсів України відповідно до механізму, встановленого національним законодавством.

При таких обставинах, з урахуванням наданих позивачем доказів, суд вважає позов керівника Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі: Державного агентства лісових ресурсів України, Державного підприємства «Харківська лісова науково-дослідна станція» таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Крім цього, з відповідачів в рівних частинах слід стягнути судові витрати по справі у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України.

Платником судового збору, відповідно до ст. 2 Закону України «Про судовий збір» є громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.

Статтею 1 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.

Відповідно до платіжного доручення №183 від 01.02.2019 судовий збір за подання даного позову сплачено прокуратурою Харківської області.

Тож, у розумінні ст. 2 Закону України «Про судовий збір» саме прокуратура Харківської області є платником судового збору, на користь якого мають бути повернуті судові витрати у разі задоволення позовних вимог.

На підставі ст.ст. 16, 21, 216, 378 ЦК України, ст.ст. 13, 19, 20, 56, 57, 92, 116, 149, 152, 155, 164,ЗК України, ст.ст. 5, 7, 8, 48, 63 ЛК України, ст.14 Конституції України, керуючись ст.ст. 7, 12, 13, 81, 114, 141, 247, 259, 263-265, 268, 280-282, 354 ЦПК України суд-

У Х В А Л И В:

Позов Керівника Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області - задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати розпорядження голови Дергачівської районної державної адміністрації від 23.11.2009 №1284 в частині «Про передачу безоплатно земельної ділянки у власність земельної ділянки ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства на території Малоданилівської селищної ради».

Визнати недійсними та скасувати державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯИ №837445, зареєстрований в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі Управління Держкомзему у Дергачівському районі Харківської області 16.12.2009 за №010969300439;

Зобов`язати ОСОБА_1 (ІНН НОМЕР_1 ) повернути земельну ділянку з кадастровим номером 6322055900:04:000:0137, яка розташована на території Малоданилівської селищної ради Дергачівського району Харківської області, на користь держави - Державного агентства лісових ресурсів України в особі ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція» розташовану на користь ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція».

Стягнути з відповідачів, а саме: Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області та ОСОБА_1 в рівних частинах на користь прокуратури Харківської області (код 02910108, банк отримувач: Державна казначейська служба України м. Київ, код 820172, рахунок 35212041007171, код класифікації видатків бюджету – 2800) судовий збір у розмірі 23846.00 грн.

Заочне рішення може бути скасоване Дергачівським районним судом Харківської області шляхом подачі відповідачем письмової заяви про його перегляд в 30-денний термін з дня отримання копії рішення, а позивачем в загальному порядку шляхом подачі в 30-денний термін до Харківського апеляційного суду апеляції з моменту оголошення рішення, а в разі відсутності особи, яка бере участь у справі при оголошенні рішення, у той же строк з моменту отримання копії рішення.

Повне найменування (ім`я) сторін:

позивач: Керівник Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області, код ЄДРПОУ 38381694, місце знаходження: Харківська область, м. Дергачі, вул. 1 Травня, 63;

в інтересах держави в особі:

Державного агентства лісових ресурсів України, місце знаходження: м. Київ, вул. Ш. Руставелі, 9-а;

Державного підприємства «Харківська лісова науково-дослідна станція», місце знаходження: м. Харків, тер П`ятихатки, а/с 9424;

відповідач: Дергачівська районна державна адміністрація Харківської області, код ЄДРПОУ 24129939, місце знаходження: Харківська область, м. Дергачі, вул. 1 Травня;

відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя Є. Р. Остропілець