Рішення № 8537346, 29.09.2009, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 230-31-77

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"29" вересня 2009 р. Справа № 20/131-09

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Біомін Україна»

до товариства з обмеженою відповідальністю «Рубі Роз Агрікол Ко., ЛТД»

про стягнення 1458315,49 грн.

секретар судового засідання (пом. судді): Новікова І.С.

за участю представників:

від позивача: Засєкін М.Д. - довіреність від 20.07.2009 р.,

від відповідача: Юрченко О.І. - довіреність від 17.02.2009 р.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Біомін Україна»(далі - позивач) звернулося до господарського суду Київської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Рубі Роз Агрікол Ко., ЛТД»(далі - відповідач) про стягнення 1458315,49 грн., у тому числі 751054,74 грн. заборгованості з урахуванням індексу інфляції за договором поставки № 0020 від 05.07.2007 р., 3% річних в сумі 13786,21 грн., 14373,64 грн. штрафу та 679100,90 грн. збитків.

В подальшому позивач уточнив позовні вимоги згідно із заявою про зміну підстав позову (вх. № 8507 від 21.07.2009 р.) і просив суд стягнути з відповідача на користь позивача суму боргу за договором поставки № 0020 від 05.07.2007 р. з урахуванням встановленого індексу інфляції у розмірі 751054,74 грн., 3% річних в сумі 13786,21 грн., пеню за прострочення виконання грошових зобов'язань за договором у розмірі 79086,83 грн., а також суму збитків у розмірі 614387,71 грн. та покласти на відповідача судові витрати.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на укладення з відповідачем договору поставки № 0020 від 05.07.2007 р., відповідно до умов якого позивач зобов'язувався постачати відповідачеві кормові добавки, а покупець зобов'язувався приймати та оплачувати товар у термін і в розмірі, що передбачені договором.

Як зазначає ТОВ «Біомін Україна», на виконання умов вказаного договору позивачем було поставлено відповідачеві товар на суму 718682,00 грн., який був оплачений покупцем не у повному обсязі, у зв’язку з чим сума заборгованості ТОВ «Рубі Роз Агрікол Ко., ЛТД»перед позивачем становить 668784,00 грн.

Окрім суми основного боргу з урахуванням інфляційних втрат, 3% річних та пені, передбаченої договором, позивач просить суд стягнути з відповідача збитки у розмірі 614387,71 грн., що утворилися внаслідок збільшення курсу євро до гривні в період існування заборгованості відповідача перед позивачем за поставлений товар, що придбавався у нерезидента та оплачувався ТОВ «Біомін Україна»в євро.

Розгляд справи відкладався.

У судових засіданнях 21.07.2009 р., 11.08.2009 р., 01.09.2009 р., 18.09.2009 р. представники позивача позовні вимоги підтримували.

Представник відповідача у засіданнях суду проти позову заперечував, посилаючись на те, що сторонами при укладанні договору поставки № 0020 від 05.07.2007 р. не була погоджена ціна товару, у зв’язку з чим, на думку відповідача, вказаний договір є неукладеним, а поставки товару здійснювалися в межах позадоговірних господарських відносин.

Наведене, за твердженням відповідача, є підставою для припинення провадження у даній справі на підставі п. 1-1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Також представник відповідача посилався на ненадання позивачем доказів наявності повноважень у виконавчого директора та директора ТОВ «Рубі Роз Агрікол Ко., ЛТД»(відповідача) на підписання договору та додатку до нього.

Ухвалою Голови господарського суду Київської області Грєхова А.С. від 02.09.2009 р. строк розгляду даної справи був продовжений на один місяць до 06.10.2009 р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

Між ТОВ «Біомін Україна»та ТОВ «Рубі Роз Агрікол Ко., ЛТД»05 липня 2007 року був укладений договір поставки № 0020, відповідно до умов п. 1.1 якого позивач зобов'язаний постачати відповідачеві кормові добавки (товар) відповідно до замовлень відповідача, в асортименті, кількості та за ціною, узгодженими сторонами у специфікаціях, а покупець зобов'язаний приймати та оплачувати товар у термін і в розмірі, що передбачені договором.

Пунктом 2.1 договору передбачено, що поставка товару здійснюється на підставі заявок покупця. Узгоджені сторонами заявки оформлюються у вигляді специфікацій до цього договору.

Згідно з п. 3.1 договору постачальник постачає товар за скоригованими цінами з урахуванням встановлених для покупця знижок, що визначені у відповідній специфікації до цього договору.

Згідно з п. 6.2 договору оплата поставленого товару повинна здійснюватись протягом 45 календарних днів з дати передачі відповідачу товару згідно відповідної специфікації у місці поставки.

Пунктом 7.2 договору встановлено, що у випадку порушення покупцем строку розрахунку, зазначеного в п. 6.2 договору, останній повинен сплатити на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого в строк товару.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до специфікацій до договору поставки № 11 від 12.05.2008 р., № 12 від 18.06.2008 р., № 13 від 09.07.2008 р., № 14 від 28.07.2008 р., № 15 від 26.08.2008 р., № 16 від 27.10.2008 р., № 16.1 від 27.10.2008 р., № 17 від 10.11.2008 р., № 18 від 10.11.2008 р., № 19 від 10.11.2008 р., в порядку та на умовах, визначених договором, ТОВ «Біомін Україна»здійснило поставку товару, оплаченого покупцем частково.

Факт отримання товару, зазначеного у вказаних специфікаціях, підтверджується підписами представників відповідача на видаткових накладних № 131 від 22.05.2008 р. на суму 75 024,00 грн., № 160 від 19.06.2008 р. на суму 79 020,00 грн., № 183 та № 184 від 09.07.2008 р. на суму 232 032,00 грн., № 201 від 28.07.2008 р. на суму 50 016,00 грн., № 237 від 26.08.2008 р. на суму 75 024,00 грн., № 313 та № 314 від 27.10.2008 р. на суму 75 024,00 грн., № 331, № 332 та № 333 від 10.11.2008 р. на суму 132 540,00 грн. (копії специфікацій, видаткових накладних та належним чином оформлених довіреностей на отримання товару долучені до матеріалів справи).

Загальна вартість поставленого ТОВ «Біомін Україна»товару за вказаними видатковими накладними складає 718 682,00 грн.

Натомість відповідачем лише частково, в сумі 49 896, 00 грн., був сплачений товар, поставлений за видатковою накладною № 131 від 22.05.2008 р.

Таким чином сума заборгованості відповідача з оплати поставленого позивачем товару становить 668 784,00 грн.

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності до ч.1 статті 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ч. 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов’язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як слідує із заперечень ТОВ «Рубі Роз Агрікол Ко., ЛТД», відповідач вважає договір поставки № 0020 від 05.07.2007року неукладеним у зв’язку з не визначенням сторонами у договорі його ціни.

Однак, згідно згадуваного п. 3.1 договору постачальник постачає товар за скоригованими цінами з урахуванням встановлених для покупця знижок, що визначені у відповідній специфікації до цього договору. Водночас пунктом 3.4 договору встановлено, що ціна договору визначається в сумі загальної вартості поставленого протягом терміну дії цього договору товару згідно з підписаними сторонами накладними.

У зв’язку з викладеним та враховуючи долучення до матеріалів справи копій відповідних специфікацій, підстави вважати неузгодженою ціну договору, а відтак - і договір неукладеним, є відсутніми.

Водночас суд відхиляє посилання відповідача на ненадання позивачем доказів наявності достатніх повноважень у комерційного директора відповідача ТОВ «Рубі Роз Агрікол Ко., ЛТД»Г.Н.Фуада та у виконавчого директора ТОВ «Рубі Роз Агрікол Ко., ЛТД»І.С.Олійника на укладання договору і підписання специфікацій з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов’язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим, зокрема, у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем видавалися довіреності на отримання товару від позивача, отримувався товар та здійснювався частковий розрахунок за нього, тобто своїми діями відповідач схвалив укладення договору № 0020 від 05.07.2007року, підтвердив факт його укладення та реального виконання сторонами.

З урахуванням викладеного та з’ясування судом факту наявності заборгованості відповідача перед позивачем, позовні вимоги щодо стягнення заборгованості за поставлений товар в сумі 668 784,00 грн. підлягають задоволенню.

Крім суми основної заборгованості, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню, інфляційні втрати та 3% річних.

Як зазначалося вище, згідно п. 7.2 договору у випадку порушення покупцем строку розрахунку, зазначеного в п. 6.2 договору, останній повинен сплатити на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого в строк товару.

Згідно з п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З долученого до матеріалів справи розрахунку пені (за заявою про зміну підстав позову) вбачається, що позивачем було визначено розмір пені в загальній сумі 79086,83 грн., у тому числі 3040,14 грн. за період з 07.07.2008 р. до 07.01.2009 р., 9560,34 грн. за період з 04.08.2008 р. до 04.02.2009 р., 28072,69 грн. за період з 24.08.2008 р. до 24.02.2009 р., 5952,59 грн. за період з 12.09.2008 р. до 12.03.2009 р., 8978,21 грн. за період з 11.10.2008 р. до 11.04.2009 р., 8928,88 грн. за період з 12.12.2008 р. до 11.06.2009 р., 14553,98 грн. за період з 26.12.2008 р. до 11.06.2009 р., яка є обґрунтованою та підлягає стягненню з відповідача.

Крім того, згідно приписів ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір відсотків.

Розмір інфляційних втрат в сумі 82270,74 грн., визначений позивачем, є обгрунтованим, як і розмір 3% річних, визначених в сумі 13786,21 грн., у зв’язку з чим заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат та відсотків річних підлягають задоволенню.

Поряд з цим позовні вимоги ТОВ «Біомін Україна»про стягнення з відповідача суми збитків задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Заявляючи вимогу про стягнення з відповідача 614387,71 грн. збитків, позивач мотивує їх виникнення тим, що він придбаває товар у постачальника-нерезидента і валютою оплати за товар є євро, у зв’язку з чим ТОВ «Біомін Україна»встановлює для своїх покупців ціни на товар залежно від своїх витрат на імпорт товару, а тому ціни, які встановлюються позивачем при поставці товару клієнтам, не є сталими, а розраховуються, виходячи з обмінного курсу, встановленого ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»на дату їх розрахунку.

При цьому позивач посилається на те, що згідно з частинами 3 і 4 ст. 225 Господарського кодексу України при визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов'язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків. Виходячи з конкретних обставин, суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ціни на день винесення рішення суду.

Слід зазначити, що зідно зі ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною (ст. 225 ГК України).

Водночас поняття збитків розкривається у Цивільному кодексі України у статті 22, згідно якої особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (частина 1 статті 22). При цьому частиною 2 статті 22 ЦК України встановлено, що збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Поряд з цим, для вжиття такої міри відповідальності, як стягнення збитків, необхідна наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; збитків; причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; вини.

При відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не наступає.

Як зазначає Верховний Суд України в постанові від 30.05.2006 р. у справі № 42/266-6/492, важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв’язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність є причиною, а збитки, що виникли у потерпілої особи - наслідком такої протиправної поведінки.

Проте у даному випадку причинно-наслідковий зв'язок між несвоєчасною оплатою відповідачем поставленого позивачем товару та коливанням курсу іноземних валют до гривні є відсутнім, у зв’язку з чим позовні вимоги у цій частині залишаються без задоволення.

За таких обставин суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог ТОВ «Біомін Україна».

Судові витрати відповідно до вимог ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1.          Позовні вимоги задовольнити частково.

2.          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Рубі Роз Агрікол Ко., ЛТД»(07526, Київська обл., Баришівський р-н, с.Морозівка, вул.Садова, 9, код 30467889) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Біомін Україна»(04209, м. Київ, вул. Богатирська, 6/1, оф. 285, код 34613055) –668784 (шістсот шістдесят вісім тисяч сімсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп. основного боргу, 79086 (сімдесят дев’ять тисяч вісімдесят шість) грн. 83 коп. пені, 82270 (вісімдесят дві тисячі двісті сімдесят) грн. 74 коп. інфляційних втрат, 13786 (тринадцять тисяч сімсот вісімдесят шість) грн. 21 коп. 3% річних, 8439 (вісім тисяч чотириста тридцять дев’ять) грн. 28 коп. витрат по сплаті державного мита та 180 (сто вісімдесят) грн. 84 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.          

Суддя