Рішення № 8536938, 22.10.2009, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 230-31-77

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"22" жовтня 2009 р. Справа № 6/204-09/10          

Господарський суд Київської області в складі:

головуючого судді                                                                                 Привалова А.І.

при секретарі                                                                                 Казміренко Л.В.

розглянувши справу № 6/204-09/10

за позовом           товариства з обмеженою відповідальністю «Тридента Агро»,

м. Київ;

до          відкритого акціонерного товарсивта «Кашперівський бурякорадгосп», с. Кашперівка

про                     стягнення 24147,17 грн.

Представники сторін:

від позивача:          Назаркевич О.В. представник за дов. від 01.07.2009 р. б/н.;

від відповідача:          не з’явився.

обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Тридента Агро»звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до відкритого акціонерного товариства «Кашперівський бурякорадгосп»про стягнення заборгованості за неналежне виконання останнім зобов’язань за Договором № КФ 101ТР/3 від 25.04.2008 р. купівлі-продажу товару у розмірі: 12063,76 грн. –основного боргу, 6163,26 грн. –курсової різниці, 2022,75 грн. –пені, 347,03 грн. –3% річних, 1740,81 грн. інфляції та штраф у сумі 1809,56 грн., також просить суд покласти на відповідача судові витрати, в тому числі 1200,00 грн. –по сплаті адвокатських послуг.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 07.09.2009 року (суддя Маляренко А.В.) порушено провадження у справі та призначено її розгляд.

На виконання Розпорядження Голови господарського суду Київської області від 14.10.2009 р., ухвалою від 14.10.2009 р. справу № 6/204/09 прийнято до провадження суддею Приваловим А.І. та присвоєно їй номер 6/204-09/10.

В судових засіданнях 24.09.2009 р. та 22.10.2009 р. представником позивача підтримано позовні вимоги.

Представник відповідача в судові засідання 24.09.2009 р. та 22.10.2009 р. не з’явився, про причини неявки господарський суд не повідомив. Відповідач належним чином був повідомлений про місце і час судового засідання, що підтверджується відбитком штампу загального відділу на звороті у нижньому лівому куті ухвал суду від

07.09.2009 р. та від 24.09.2009 р., а також наявним в матеріалах справи повідомлення про вручення відповідачу рекомендованого поштового відправлення. Відзив на позов та інших, витребуваних ухвалами суду, документів до суду не надіслав.

Суд вважає, що на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для винесення рішення по суті.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Київської області, -

ВСТАНОВИВ:

25.04.2008 р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Тридента Агро» (надалі –продавець, позивач) та відкритим акціонерним товариством «Кашперівський бурякорадгосп»(надалі –покупець, відповідач) укладено Договір № КФ101/ТР/З купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу, відповідно до якого визначаються умови купівлі-продажу засобів захисту рослин (надалі –товар) на умовах відстрочення платежу (п. 1.1. договору).

Асортимент товару, його кількість, термін оплати та поставки, місце передачі, ціна визначаються в додатках та/або накладних документах відпуску товару, що є невід‘ємною частиною договору. У випадку розбіжності даних у додатках щодо найменування, кількості і ціни товару в порівнянні з даними у відповідній видатковій накладній перевагу має видаткова накладна (п.2.1 договору).

Згідно з п. 2.2., всі рахунки та накладні документи, що виписані в період дії даного договору, є його невід'ємною частиною.

Для оплати вартості товару позивачем відповідачу виставлений рахунок –фактура № СФ-КФ99 від 25.04.2008 р. на суму 26663,76 грн.

Відповідно до п. 3.2 договору, товар вважається переданим покупцю з моменту підписання видаткових накладних.

Позивач на виконання зобов’язань за договором поставив відповідачу товар на загальну суму 26663,76 грн. відповідно до видаткової накладної № РН-КФ00195 від 29.04.2008 р. (згідно довіреності суворої звітності серії ЯНФ № 245459 ВІД 13.05.2008р., видана на ім’я Савлука Миколи Миколайовича.

Пунктом 2.4 договору передбачено, що підписання видаткових накладних, що виписані в період дії даного договору, засвідчує факт передачі разом з товаром усієї необхідної документації, що його стосується, в тому числі сертифікату якості, інструкції щодо використання та застосування даного товару.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Стаття 193 Господарського кодексу України (надалі –ГК України) встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частина друга цієї ж статті передбачає, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 692 ЦК України, покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк для оплати товару.

Пунктом 5.1. договору передбачено, що покупець здійснює оплату партії товару за ціною, вказаною в додатках та/або видаткових накладних, що є невід‘ємною частиною договору.

Пунктом 5.3. даного договору встановлено, що оплата товару проводиться наступним чином:

- 30 % від вартості товару оплачується покупцем до 05 травня 2008 року;

- 70 % від вартості товару оплачується покупцем в строк до 01 жовтня 2008 року.

В порушенні умов договору відповідач оплатив поставлений товар лише частково –у сумі 14600,00 грн., що підтверджується банківськими виписками, які наявні у матеріалах справи, від 25.04.2008 року на суму 2300,00 грн., від 30.05.2008 року - 2300,00 грн., від 09.06.2008 року –10000,00 грн.

З доказів по справі вбачається, що позивач виконав свої зобов’язання в повному обсязі та належним чином, претензій щодо якості чи кількості товару від відповідача не надходило.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Відповідач докази, що підтверджують виконання зобов’язання в строк, встановлений договором, не надав.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідач, в порядку п.6.1. договору, взяв на себе зобов‘язання провести оплату за товар в строк та на умовах, вказаних в розділі 5 укладеного між сторонами договору.

Станом на день звернення позивача до суду заборгованість відповідача перед позивачем згідно Договору № КФ101/ТР/З від 25.04.2008 року становить 12063,76 грн.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до п. 8.2. договору, у випадку несвоєчасного (неповного) розрахунку за товар, постачальник має право вимагати від покупця сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочки платежу.

У відповідності з п. 8.4. договору, у разі несвоєчасного погашення боргу покупець сплачує на користь продавця штраф у розмірі 15% від вартості неоплаченого товару.

Позивач заявляє вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі 2022,75 грн. та 1809,56 грн. –штрафу.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами. Якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У відповідності з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Суд, у відповідності до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши правильність розрахунку позивача та виходячи з приписів ч. 6 ст. 232 ГК України, задовольняє пеню за період прострочки з 01.10.2008 р. по 31.03.2009 р. в сумі 1440,69 грн.

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення

12063.7601.10.2008 - 15.02.200913812.0000 %0.066 %*1091.67

12063.7616.02.2009 - 31.03.20094412.0000 %0.066 %*349.02 Вимоги в частині стягнення штрафу задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, штраф та пеня це –неустойка - грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 4 ст. 179 ГК України передбачено, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі, зокрема, вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Статтею 8 Конституції України (основного закону України) встановлено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до стаття 61 Конституції України, ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача неустойки в загальній сумі 3832,31 грн. свідчить про безпідставне намагання позивача застосувати до відповідача подвійну цивільно-правову відповідальність одного і того ж виду за одне і те ж порушення договірного зобов'язання, що суперечить вимогам ч. 1 ст. 61 Конституції України та ч. 3 ст. 509 ЦК України.

Отже, враховуючи конституційний принцип, суд з підстав наведених норм не може застосувати подвійну відповідальність до відповідача за одне й те саме правопорушення шляхом стягнення пені і штрафу одночасно, тому задовольняє вимоги щодо стягнення з відповідача неустойки в сумі 1440,69 грн. у вигляді пені та відмовляє в частині вимог з приводу стягнення штрафу в сумі 1809,56 грн.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача, передбачену додатком до договору, курсову різницю в сумі 6163,26 грн.

В додатку № 1 до договору сторони зафіксували курс долара США на день підписання договору в розмірі 5,05 грн./дол. США та встановили, що в тому випадку, якщо курс долара США на день оплати вище, ніж курс долара США на день підписання договору сторони, для визначення суми, яка підлягає сплаті, використовують формулу: S=(А1/А2)*В, де S - ціна на момент оплати; В - ціна на момент підписання договору; А2- курс (НБУ) долара США до гривні на день підписання договору; А1 - курс (НБУ) долара США до гривні на день перерахування грошей.

Згідно із ст. 632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Частиною 2 ст. 533 ЦК України передбачено, якщо у зобов‘язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно - правовим актом.

Відповідно до даних Національного банку України станом на 21.10.2009 р., офіційний курс долара США до гривні становить 7,63 грн. за 1 долар США.

Таким чином, вимога в частині заявленої до стягнення суми курсової різниці в розмірі 6163,26 грн., яка розрахована за формулою, встановленою додатком до договору, підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 3 % річних у сумі 347,03 грн. та інфляційні втрати у сумі 1740,81 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також

три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд перевірив правильність нарахування 3% річних та інфляційних втрат, та задовольняє їх за розрахунком позивача, наведеним у додатку до позовної заяви.

При цьому судом враховується, що втрати пов’язані з інфляційними процесами в державі за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів.

Курсова різниця –це різниця, яка є наслідком перерахування однакової кількості одиниць іноземної валюти в національну валюту України при різних валютних курсах, що виникає в зв’язку із знеціненням грошових коштів.

Фактично сума, що виникає у зв’язку з курсовою різницею, і є інфляційними втратами.

Проте судом встановлено, що сума курсової різниці (6163,26 грн.) нарахована позивачем станом на день оплати відповідно до п. 5.3 Договору - 01.10.2008 р., тоді як інфляційні втрати нараховані за період прострочення оплати товару з 02.10.2008 р., згідно умов договору.

Тобто, враховуючи наведене вище, вимоги позивача про стягнення з відповідача курсової різниці у сумі 6163,26 грн. та інфляційних втрат у сумі 1740,81 грн. підлягають спільному задоволенню, оскільки нараховані за різні періоди.

Враховуючи вище викладені обставини, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Згідно із ст. 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

Позивач, посилаючись на приписи ст.ст. 44, 49 ГПК України, також просить суд покласти на відповідача понесені ним витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 1200,00 грн.

Зазначені вимоги позивач обґрунтовує на підставі наданих суду: договору про надання правової допомоги від 16.07.2009 р. № 193/07/09, довіреності виданої на ім’я Бонтлаба Василя Васильовича, свідоцтва на право заняття адвокатською діяльністю останнім, актами здачі-приймання виконаних робіт від 16.07.2009 р. та від 21.07.2009 р., платіжне доручення в доказ оплати послуг.

Позивач формально, обмежився констатацією наявності певного кола документів, без відповідного аналізу їх юридичного змісту.

- Так, довіреність, що міститься у справі, видане ТОВ «Тридента Агро»Бонтлаба Василю Васильовичу не містить посилань на договір про надання правової допомоги від 16.07.2009р. № 193/07/09.

- Адвокат сам участі у судових засіданнях не брав.

- Договір та акти здачі-приймання виконаних робіт підписані генеральним директором позивача та генеральним директором ТОВ «Незалежна юридична компанія», а не адвокатом.

- З документів, що містяться у справі, не можливо зробити висновок як про обсяг наданих адвокатом Бонтлаба В.В., послуг, так і про обсяг затраченого ним часу. Будь-яких доказів, які б підтверджували надання адвокатських послуг адвокатом Бонтлаба В.В. по даному позову суду не надано.

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката.

В контексті цієї норми, судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

- Кошти в сумі 1200,00 грн. сплачені позивачем за платіжним дорученням № 563 від 27.08.2009 р. товариству «Незалежна юридична компанія», а не адвокату.

Відповідно до частини 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України, витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру». Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Поняття особи, котра є адвокатом, наводиться в статті 2 Закону України «Про адвокатуру».

Згідно з ст. 12 Закону України «Про адвокатуру»оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об‘єднанням чи адвокатом.

Відповідно до ст. 4 Правил адвокатської етики (схвалених Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при Кабінеті Міністрів України 01.10.1999р.) угода про надання правової допомоги - це договір (контракт), згідно з яким одна сторона - адвокат, що практикує індивідуально, або адвокатське об'єднання - приймає на себе доручення іншої сторони - клієнта (або його представника) - про надання клієнту юридичної допомоги обумовленого ним виду в інтересах клієнта на умовах, передбачених угодою, а інша сторона - клієнт (або його представник) –зобов‘язується сплатити гонорар за дії адвоката по наданню правової допомоги, а також у випадку необхідності - фактичні витрати, пов‘язані з виконанням угоди. Гонорар –передбачена угодою про надання правової допомоги винагорода за виконані адвокатом дії по наданню правової допомоги.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності.

Судом досліджено договір про надання правової допомоги від 16.07.2009 р. № 193/07/09 на який посилається позивач як на доказ понесених ним судових витрат у вигляді оплати послуг адвоката, та встановлено, що він укладений позивачем з Товариством з обмеженою відповідальністю «Незалежна юридична компанія», а не з адвокатом чи адвокатським об‘єднанням, а тому зазначені витрати не є витратами позивача на оплату послуг адвоката, а є витратами позивача на оплату послуг товариства з надання йому правової допомоги, у зв'язку з чим у суду відсутні правові підстави покладати на відповідача зазначені витрати на підставі ст.ст. 44, 49 ГПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст. 8, 61 Конституції України, ст.ст. 11, 202, 509, 525, 526, 549, 611, 625, 626, 655, 692 ЦК України, ст. 179, 193, 230, 231, 232 ГК України та ст.ст. 33, 44, 49, 55, ст.ст. 82 - 85 ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

           1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Кашперівський бурякорадгосп»(09812, Київська область, Кашперівський район, с. Кашпирівка, вул. Леніна, 15; код ЄДРПОУ 00385879) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Тридента Агро»(03038, м. Київ, вул. Ямська, 28А: фактична адреса –03040, м. Київ, вул. М. Стельмаха, 3, код ЄДРПОУ 25591321) 12063,76 грн. –заборгованості, 1440,69 грн. –пені, 347,03 грн. –3 % річних, 1740,81 –інфляційних втрат, 6163,26 грн. –курсової різниці, а також судові витрати: 217,56 грн. –державного мита та 212,63 грн. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

          3.          В іншій частині позову відмовити повністю.

          4.          Відмовити в частині вимог щодо відшкодування судових витрат на оплату послуг адвоката повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

СуддяА.І. Привалов Дата підписання повного тексту рішення –12.11.2009 р.