Ухвала суду № 85368395, 01.11.2019, Звягельський міськрайонний суд Житомирської області (до 25.04.2025 - Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області)

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 285/3841/19

провадження № 2-з/0285/24/19

01 листопада 2019 року м. Новоград-Волинський

Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області в складі головуючої судді Заполовської Т.Г.,

розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову,

ВСТАНОВИВ :

Позивач 31.10.2019 року звернулася до суду з заявою про забезпечення позову. Просить в порядку захисту прав споживача зупинити стягнення на підставі виконавчого напису, вчиненого 19.04.2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Наталією Станіславівною (номер свідоцтва 6685), зареєстрований в реєстрі за № 8855 про стягнення з позивача на користь Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» заборгованості у розмірі 32 554,55 грн.

Учасники справи про розгляд заяви не повідомлялися відповідно до ч.1 ст. 153 ЦПК України. Відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши заяву про забезпечення позову, долучені документи, судом встановлено наступне.

31.10.2019 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в якій просила визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 19.04.2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Наталією Станіславівною (номер свідоцтва 6685), зареєстрований в реєстрі за № 8855 про стягнення з позивача на користь Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» заборгованості у розмірі 32 554,55 грн.

Відповідно до частин першої та другої статті 149 Цивільного процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Положеннями частини п`ятої статті 151 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що до заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

До заяви ОСОБА_1 не долучено документів про сплату судового збору, однак остання посилається на ч.3 ст. 22 ЗУ «Про захист прав споживачів» і вважає, що вона звільнена від сплати судового збору, оскільки вказаний позов пов`язаний з порушенням її прав як споживача.

Суд приходить до висновку про хибність позиції заявника.

Згідно з положеннями пунктів 22, 23 статті 1 Закону… споживачем вважається фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника. Споживчий кредит - це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції.

Офіційне тлумачення положень пункту 22 статті 1 Закону… міститься в рішенні Конституційного Суду № 15-рп/2011 від 10.11.2011 року.

Так у п. 3.4 вказаного рішення чітко зазначено, що Конституційний Суд України дійшов висновку, що положення Закону ( 1023-12 ), які є предметом офіційного тлумачення у справі, спрямовані на захист прав споживачів кредитних послуг та збалансування цих прав з іншими суспільними цінностями, що захищаються публічною владою. Тому в аспекті конституційного звернення положення пунктів 22, 23 статті 1, статті 11 Закону ( 1023-12 ) у взаємозв`язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України слід розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

До того ж, говорячи про правовідносини під час виконання такого договору, суд має мову про такі права споживача, які за своїм змістом можливо реалізувати лише під час виконання договору споживчого кредиту. Зокрема, це право споживача протягом певного терміну відкликати згоду на укладення договору про надання споживчого кредиту без пояснення причин; не бути примушеним під час виконання кредитного договору сплачувати платежі, встановлені на незаконних засадах; достроково повернути споживчий кредит; не бути примушеним достроково повернути суму споживчого кредиту у разі незначних порушень договору; бути захищеним від суспільного поширення інформації про несплату боргу тощо.

У вказаній позовній заяві позивач фактично посилається на невідповідність закону дій приватного нотаріуса при винесенні виконавчого напису, тому не йдеться про виконання договору в трактуванні рішення Конституційного суду.

Таким чином, враховуючи те, що заява про забезпечення позову подано без дотримання вимог ч.5 ст.151 ЦПК України, суд приходить до висновку, що остання підлягає поверненню заявнику.

Керуючись ст.ст. 150-153, 159, 261, 353-355 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову повернути заявнику.

Роз`яснити заявнику право повторного звернення до суду із такою заявою, оформленої у встановленому порядку.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Житомирського апеляційного суду протягом 15 днів з моменту її підписання.

Згідно п.15 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області.

Дата підписання повного тексту ухвали 01 листопада 2019 року.

Головуюча суддя Т.Г. Заполовська