Рішення № 85367757, 02.10.2019, Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 216/626/18

Номер провадження 2/216/1299/19

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

02 жовтня 2019 року м. Кривий Ріг

Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого - судді Кузнецова Р.О.,

за участю секретаря судового засідання Марущак І.А.,

заочно розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 4, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошової суми,-

встановив:

Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом, який обґрунтовував тим, що в 2012 році до нього звернулась ОСОБА_2 з проханням надати їй у позику грошові кошти в розмірі 20000,00 грн, які їй необхідно було віддати ОСОБА_3 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, спричиненої її сином ОСОБА_4 . У нього таких коштів не було, тому вони домовились з відповідачем, що грошові кошти він отримає у формі кредиту в банку. 04.09.2012 позивач уклав кредитний договір № 93-00017266090 з ПАТ «Дочірній банк Сбербанку Росії» та отримав кредит у розмірі 25200,00 грн. під фіксовану процентну ставку за користування кредитом у розмірі 33% річних. Суму в розмірі 5000,00 грн. позивач взяв на свої потреби. 29.10.2012 відповідач у підтвердження отримання нею грошових коштів в розмірі 20000,00 грн надала розписку, якою зобов`язалась сплачувати щомісячно платежі в розмірі не менше 869,00 грн до погашення заборгованості за кредитом. Однак, відповідач не виконувала свої грошові зобов`язання, тому позивач був вимушений за для уникнення заборгованості за кредитом сплачувати його самостійно. ОСОБА_1 вважав, що у ОСОБА_2 тяжкий матеріальний стан, тому не вимагав від неї термінової сплати боргу та сподівався, що вона самостійно поверне йому борг, однак цього не сталося. В жовтні 2017 року він повністю погасив кредит. Всього за кредитним договором було сплачено: 79716 грн 89 коп. Оплата відбувалася таким чином: у період з 12.10.2012 по 04.12.2012 позивач сплатив суму у розмірі - 2710 грн; у період з 04.01.2013 по 04.12.2013 - суму у розмірі - 9855 грн; у період з 08.01.2014 по 05.02.2014- суму у розмірі - 1790 грн; у період з 12.11.2015 по 28.10.2017 - суму у розмірі - 14450 грн. 75 коп. Всього: 28805 грн.75 коп. Тобто за його підрахунками сума боргу з відсотками складає 52668 грн 34 коп, а саме: 25200 грн (тіло кредиту) / 5 частин боргу = 5040 грн (частина кредиту позивача), 5040 грн Х 4 частини боргу = 20160 грн (сума позики для відповідача). За п`ять років сума кредиту та відсотків за кредитом склала - 52668,34 грн, а саме: 52668,34 грн (тіло кредиту та відсотки за кредитом) - 25200 (суму кредиту) = 27468 грн 34 коп (відсотки та комісії за кредитом). 27468 грн 34 коп (відсотки та комісії за кредитом) / 5 частин = 5493 грн 68 коп. 5493 грн 68 коп (його частина) Х 4 (частини) = 21974 грн 67 коп + 20000 грн (сума боргу) = 41974,67 грн. Таким чином, розмір боргу відповідача складає 41974,67 грн. У жовтні 2017 року ОСОБА_1 повністю погасив кредит за кредитним договором та звернувся до відповідача з вимогою про повернення йому суми боргу, остання категорично відмовила йому у цьому та стала всіляко уникати зустрічей з ним.

У зв`язку з вищевикладеним позивач просить стягнути з відповідача на свою користь грошову суму в розмірі 41974,67 грн, а також судовий збір в сумі 640,00 грн.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, надіслав до суду заяву в якій просив суд розглянути справу за його відсутності, позовні вимоги підтримав повністю та проти заочного розгляду справи не заперечував.

Відповідач у судове засідання не з`явився, належним чином був повідомлений про день та час слухання справи, причини своєї неявки суду не повідомив. Оскільки наявних у даній цивільній справі доказів достатньо для вирішення спору по суті та, враховуючи що належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання відповідач в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив та не подав відзив, а представник позивача не заперечувала проти заочного розгляду справи, суд у відповідності до норм ст.ст. 280-281 ЦПК України ухвалив здійснювати заочний розгляд справи.

Враховуючи, що учасники справи та їх представники у судове засідання не з`явилися, відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, оцінивши докази за внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на повному, всебічному та об`єктивному дослідженні обставин справи, дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

За приписами ст. 263 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

При цьому згідно роз`яснень, наданих Пленумом Верховного Суду України у п. 2 постанови від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі» рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 3 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 10 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

З урахуванням встановлених у справі обставин, суд дійшов висновку, що спірні правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються положеннями Цивільного кодексу України.

За ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а за її ст. 13 - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.

Згідно зі ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За статтею 1047 ЦК України договір позики на суму, яка не перевищує 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, за винятком договору позики, в якому позикодавцем є юридична особа, може бути укладений в усній формі. На підтвердження його укладення надається розписка позичальника або інший документ, який підтверджує передачу позикодавцем певної грошової суми або певної кількості речей.

Отже, за своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона - позичальник зобов`язується до здійснення дії (до повернення позики), а інша сторона - позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги), оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей.

З матеріалів справи, зокрема з розписки ОСОБА_2 (а.с. 3) встановлено, що відповідач взяла в борг у ОСОБА_1 20000,00 грн., зобов`язавшись виплачувати його рівними частинами в сумі не менше, ніж 869,00 грн, в рахунок погашення отриманого позивачем в ПАТ «Дочірній Банк Сбербанку Росії» кредиту за кредитним договором № 93#00017266090 від 04.09.2012 (а.с. 4-6), які до теперішнього часу відповідач не повернула.

Як вбачається з квитанцій (а.с. 11-15), виписок по особовому рахунку ПАТ «Сбербанк» (а.с. 26-87) та заяви про закриття пакету, відкритого відповідно до договору від 04.09.2012 (а.с. 16) ОСОБА_1 сплатив заборгованість за вищевказаним кредитним договором в повному обсязі, враховуючи відсотки та комісії за кредитом. Разом з цим, відповідач ігнорує свій обов`язок щодо повернення, отриманих від позивача коштів.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Позивач у своїй заяві надав розрахунок суми заборгованості, з урахуванням тіла кредиту, відсотків та комісії, які йому довелося сплатити з вини відповідача за кредитним договором № 93#00017266090 від 04.09.2012 у розмірі 41974,67 грн, тому, зважаючи на те, що визначення предмету та підстав позову є виключним правом позивача, а також доведеність заявлених ним вимог та відсутність доказів на спростування його позиції з боку відповідача, суд вважає за можливе прийняти до уваги розрахунок належної до стягнення суми боргу саме у такому розмірі.

У зв`язку з вищевикладеним, суд приходить до висновку, що позовна заява ґрунтується на законних підставах та підлягає задоволенню.

З урахуванням положень ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати пов`язані зі сплатою судового збору в розмірі 640,00 гривень.

Керуючись, ст.ст. 16, 526, 626, 627, 628, 1046, 1047, 1048 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 76-81, 141, 223, 247, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошової суми - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову суму в розмірі 41974,67 грн (сорок одну тисячу дев`ятсот сімдесят чотири гривні шістдесят сім копійок).

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 640,00 грн (шістсот сорок гривень).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано.

Рішення прийнято, складено і підписано в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст.265 ЦПК України:

- позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ;

- відповідач: ОСОБА_2 , паспорт серії НОМЕР_2 , РНОКПП: не відомий, останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_2 .

Рішення надруковане суддею в одному примірнику.

Суддя Р.О. Кузнецов