Рішення № 85366499, 17.10.2019, Інгулецький районний суд м. Кривого Рогу

г Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області

Справа № 213/1280/18

Номер провадження 2/213/70/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 жовтня 2019 року м. Кривий Ріг

Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області, у складі:

головуючого - судді Попова В.В.,

за участі секретаря судового засідання - Стаматової А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні /у залі судових засідань №14/ цивільну справу №213/1280/18 за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення пені за несвоєчасну виплату аліментів та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення розміру заборгованості зі сплати аліментів та зміну розміру аліментів, за відсутності учасників процесу, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 15.05.2018 року звернулась до суду із первісним позовом до ОСОБА_2 , який 02.08.2018 року уточнила, і предметом якого є стягнення з нього суми неустойки за прострочення сплати аліментів у період з 16.02.2016 року по 23.07.2018 року в загальному розмірі 278288,01 грн.

Як на підставу позову позивач за первісним позовом посилається на те, що вони з відповідачем перебували в зареєстрованому шлюбі у період з 19.04.2008 року по 25.01.2017 року. Шлюб припинено на підставі рішення Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу. Від шлюбу мають двоє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . 07.04.2016 року Інгулецьким районним судом м. Кривого Рогу винесено рішення про стягнення з відповідача аліментів на утримання неповнолітніх дітей у розмірі Ѕ частини від усіх видів доходу, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку. До свого обов`язку щодо утримання дітей поставився безвідповідально, за два роки, відповідач сплатив лише декілька платежів невеликого розміру. Згідно листа від 29.03.2018 року від Інгулецького ВДВС сума заборгованості за виконавчим листом становить 55116,08 гривень, а тому, згідно діючого законодавства України, за несвоєчасну виплату аліментів, відповідач має сплатити пеню, сума якої становить 278288,01 гривень.

10.07.2018 року відповідач за первісним позовом ОСОБА_2 подав до суду зустрічну позовну заяву, яку 23.01.2019 року уточнив, і предметом якої є визначення розміру його заборгованості зі сплати аліментів станом на 06.12.2018 року в сумі 15879,23 грн., шляхом зменшення суми заборгованості на суму 8625,98 грн. та зміна розміру аліментів, що стягуються з нього на утримання дітей з Ѕ частки на 1/3 частки з усіх видів його заробітної плати.

Як на підставу позову позивач за зустрічним позовом посилається на те, що він не має постійного місця роботи, офіційно не працює з 05.06.2015 року. На час ухвалення рішення про стягнення аліментів перебував за кордоном та не міг зазначити в суді про відсутність місця роботи, а тому був змушений сплачувати Ѕ частину від усіх видів доходу. При цьому, оскільки у нього відсутнє постійне місце роботи, виконавча служба для вирахування суми аліментів, яка підлягає сплаті, вираховувала Ѕ частину від суми середньої заробітної плати в місцевості, що не відповідає дійсному рівню його доходів. Довгий час, працюючи за кордоном, він передавав кошти в рахунок погашення аліментів готівкою, що заперечується позивачем. Крім того, у серпні-жовтні 2016 року та в лютому 2017 року відповідач перерахував аліменти шляхом грошового переказу, що також в подальшому заперечувалося позивачем, а тому не було враховано виконавчою службою при розрахунку заборгованості аліментів. Так, відповідачем було перераховано грошові кошти на загальну суму 8625 гривень 98 коп. Зважаючи на невизнання первісним позивачем отримання зазначених коштів, виникла необхідність звернутися з зустрічним позовом для зменшення визначеної суми заборгованості на 8625 гривень 98 коп., які перераховувалися первісному позивачу та не визнані ним.

Крім того, відповідно до рішення РНБО України від 16 вересня 2016 року, що було введено в дію Указом Президента України від 17 жовтня 2016 року № 467/2016, Україна значно ускладнила здійснення грошових переказів між Російською Федерацією та Україною, дія зазначеного рішення фактично продовжувалася кожен рік та діє на даний час. Після цього, Федеральним законом Россійської Федерації від 03.04.2017 N 59-ФЗ було внесено зміни в ст.. 19.1 Федерального закону "О национальной платежной системе" от 27.06.2011 N 161-ФЗ, які фактично унеможливили перекази коштів між Російською Федерацією та Україною.

Таким чином, останній грошовий переказ, який зміг здійснити відповідач, був грошовий переказ у жовтні 2016 року, а тому в даному випадку заборгованість після жовтня 2016 року виникла за обставин, які об`єктивно не залежать від волі Відповідача, а тому застосовувати стягнення неустойки (пені) в даному випадку є безпідставним. Вважає за можливе задовольнити позовні вимоги за первісним позовом в межах суми 10 910,22 грн.

Оскільки ОСОБА_1 , як одержувач аліментів, не визнає явне отримання грошових переказів на загальну суму 8625,98 грн., лише судовим рішенням може бути зменшено суму заборгованості на зазначену суму (з 24505,21 грн. на 15879,23 грн. станом на 06.12.2018 року)

Крім того, ОСОБА_2 офіційно не працює, його умови життя значно погіршились через виїзд зі спільної квартири, визначений розмір аліментів є занадто обтяжливим для нього, а його матеріальний стан значно погіршився внаслідок невизнання одержувачем аліментів грошових переказів, тому він звертається з вимогою про зменшення розміру аліментів.

У судове засідання позивач за первісним позовом та його представник, не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у встановленому законом порядку, заявили клопотання про розгляд справ за їх відсутності, позовні вимоги підтримують в повному обсязі та просять їх задовольнити, проти задоволення зустрічного позову заперечують.

Відповідач за первісним позовом та його представник у судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у встановленому законом порядку, заявили клопотання про розгляд справ за їх відсутності, позовні вимоги за первісним позовом визнають частково - в межах суми 10910,22 грн., зустрічний позов підтримують в повному обсязі та просять його задовольнити.

Відповідно до ч.3 ст.211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Таким чином, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін на підставі наявних матеріалів.

Враховуючи, що розгляд справи проводився у відсутності сторін, фіксація судового засідання технічними засобами, у відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України, не здійснювалась.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Згідно ч.1, ч.5 ст. 81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Судом досліджені всі докази надані сторонами, клопотань про витребування та дослідження інших доказів до суду не надходило.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що сторони перебували у шлюбі з 19 квітня 2008 року по 25 січня 2017 року (а.с.10-11).

Від шлюбу мають двох малолітніх дітей - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.8,9). Діти проживають з ОСОБА_1 та перебувають на її утриманні.

Рішенням Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07 квітня 2016 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання дітей в розмірі Ѕ частки з усіх видів його заробітної плати (доходу) щомісяця, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

На виконання вищевказаного рішення видано виконавчий лист, який перебуває на примусовому виконанні в Інгулецькому відділі державної виконавчої служби м. Кривий Ріг Головного територіального управління юстиції Дніпропетровської області (а.с.12-13).

Відповідач ОСОБА_2 офіційно не працює (а.с.74), зі слів, протягом 2016-2017 років працював за кордоном.

Станом на 29.03.2018 року ОСОБА_2 мав заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 55116,08 грн. (а.с.14).

Станом на 13.06.2019 року заборгованість по аліментам ОСОБА_2 погашена в повному обсязі - переплата складає 421,39 грн. (а.с.189).

Вищевикладені обставини, крім розміру заборгованості, сторонами не оспорюються.

Щодо вимог первісного позову про стягнення пені за несвоєчасну виплату аліментів суд прийшов до наступного.

Так, стаття 18 Конвенції про права дитини 1989 року, ратифікована постановою Верховної Ради Української РСР від 27 лютого 1991 року, визначає обов`язок Держави-учасниці докладати всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини.

Згідно із ч.1 ст.196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

Предметом доказування у справі про стягнення неустойки за порушення аліментного зобов`язання зокрема, являються обставини, які свідчать про наявність заборгованості, наявність його вини в її утворенні та обставин, які впливають на визначення остаточного розміру стягнення.

Відповідно до роз`яснень, що містяться у п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 р. № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», передбачена ст. 196 СК відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи.

На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв`язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками.

В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів.

Виходячи з презумпції вини особи, яка прострочила виконання зобов`язання, відсутність вини в простроченні сплати аліментів повинен довести платник аліментів.

Проте, викладені відповідачем обставини, що він не міг здійснювати грошові перекази через зміну законодавства України та Російської Федерації, суд не приймає до уваги, оскільки вони не звільняють відповідача від обов`язку сплати аліментів.

Згідно з приписами ч.4 ст.263 ЦПК України, при виборі і застосуванні відповідної норми сімейного права, суд має врахувати висновки щодо застосування відповідних норм права викладені в постановах Верховного Суду.

Постанова Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 р. справа № 572/1762/15-ц ( реєстраційний 75296544) містить висновки про відступлення від висновків , які викладені в постанові Верховного Суду України від 01.07.2015 р. та в наступних постановах того ж суду, щодо застосування ст.196 СК України.

Так, за правовим висновком Великої Палати Верховного Суду пеня за прострочення сплати аліментів згідно з положеннями ст. 196 СК України, має розраховуватися виходячи з таких вимог закону.

Статтею 180 СК України встановлений обов`язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Сплата аліментів за рішенням суду є одним із способів виконання обов`язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.

Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов`язку сплатити аліменти.

У статті 196 СК України не встановлено будь-яких обмежень періоду нарахування пені, навпаки, в ній зазначено, що пеня нараховується за кожен день прострочення.

Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов`язку буде різним, отже і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто, пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення.

Пеня за заборгованість по сплаті аліментів нараховується на всю суму несплачених аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення.

Отже, зобов`язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі частини першої статті 196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з`ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов`язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов`язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму.

З матеріалів справи і зокрема, розрахунку державного виконавця видно, що за період з 16.02.2016 року по 29.03.2018 року включно, боржник допустив несплату аліментів на загальну суму 55116,08 грн.

Проте, при визначенні розміру заборгованості, суд враховує перераховані відповідачем шляхом грошового переказу аліменти у серпні-жовтні 2016 року та в лютому 2017 року в розмірі 8625,98 грн., оскільки вони підтверджуються відповідними платіжними документами, і тому заборгованість ОСОБА_2 станом на 29.03.2018 року включно складає 46490,10 грн. /а.с.66-72/.

Отже, виходячи з цих обставин справи та наведених вимог закону, суд, перевіривши наданий позивачем у первісному позові розрахунок пені, приходить до висновку, що розмір пені за визначений позивачем період з 16.02.2016 року по 23.07.2018 року, яка підлягає стягненню - не може бути більше 100 відсотків заборгованості, яка утворилась за визначений позивачем період з лютого 2016 року по березень 2018 року включно і має становити 46490,10 грн.

Щодо вимог зустрічного позову про визначення розміру заборгованості суд прийшов до наступного.

Відповідно до ст.195 СК України, заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення, незалежно від того, одержано такий заробіток (дохід) в Україні чи за кордоном.

Заборгованість за аліментами платника аліментів, який не працював на час виникнення заборгованості або є фізичною особою - підприємцем і перебуває на спрощеній системі оподаткування, або є громадянином України, який одержує заробіток (дохід) у державі, з якою Україна не має договору про правову допомогу, визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості.

У разі встановлення джерела і розміру заробітку (доходу) платника аліментів, який він одержав за кордоном, за заявою одержувача аліментів державний виконавець, приватний виконавець здійснює перерахунок заборгованості.

Розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом.

Як зазначено вище, суд приймає до уваги перераховані ОСОБА_2 шляхом грошового переказу аліменти у серпні-жовтні 2016 року та в лютому 2017 року в розмірі 8625,98 грн., оскільки вони підтверджуються відповідними платіжними документами, і тому заборгованість ОСОБА_2 станом на 06.12.2018 року має бути визначена в сумі 15879,23 грн., шляхом зменшення визначеної державним виконавцем суми заборгованості в розмірі 24505,21 грн. на 8625,98 грн.

Щодо вимог зустрічного позову про зменшення розміру аліментів суд прийшов до наступного.

Відповідно до ч.1 ст.192 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Так, судом встановлено, що позивач офіційно не працює (доказів зворотного суду не надано), на час ухвалення рішення суду про стягнення аліментів перебував за кордоном і не міг зазначити в суді про відсутність місця роботи, тому був змушений сплачувати Ѕ частину від усіх видів доходу, яка вираховувалась від суми середньої заробітної плати в місцевості, що не відповідало дійсному рівню його доходів та призвело до виникнення значної заборгованості.

Відповідно до ч.2 ст.182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Крім того, відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів» статтю 183 Сімейного кодексу України було доповнено частиною 5, відповідно до якої, той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину. Отже, законодавцем було визначено, що розмір аліментів на двох дітей складає одну третину.

З урахуванням викладених обставин та норм діючого законодавства суд вважає можливим зменшити розмір аліментів, які стягуються з відповідача з Ѕ на 1/3 частину з усіх видів його заробітку (доходу), оскільки вони стягнуті на двох дітей.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 181, 182, 183, 195, 196, 198, 199, 200 СК України, ст.ст. 13, 81, 89, ст.141, 223, 247, 263, 265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Первісний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення пені за несвоєчасну виплату аліментів задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 пеню за прострочення сплати аліментів за період з 16 лютого 2016 року по 23 липня 2018 року включно у розмірі 46490 (сорок шість тисяч чотириста дев`яносто) гривень 10 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір в дохід держави в розмірі 768,40 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення розміру заборгованості зі сплати аліментів та зміну розміру аліментів задовольнити повністю.

Визначити розмір заборгованості зі сплати аліментів ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 станом на 06.12.2018 року в сумі 15879,23 грн., шляхом зменшення суми заборгованості на суму 8625 гривень 98 коп.

Зменшити розмір аліментів, які згідно Рішення Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07 квітня 2017 року стягуються з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання двох неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 1/2 частки з усіх видів його заробітної плати (доходу) щомісяця, але не менше, ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на 1/3 частку з усіх видів його заробітної плати (доходу) щомісяця, але не менше, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, кожної окремо, до досягнення повноліття старшою дитиною - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто до ІНФОРМАЦІЯ_5

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 сплачений судовий збір в розмірі 1409,60 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду, в зв`язку з оголошенням його вступної та резолютивної частини, подається до Дніпровського апеляційного суду безпосередньо або через Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, з урахуванням п.15.5 Перехідних положень ЦПК України.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач за первісним позовом/відповідач за зустрічним позовом - ОСОБА_1 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за цією ж адресою, РНОКПП НОМЕР_1 .

Представник позивача за первісним позовом/представник відповідача за зустрічним позовом - ОСОБА_4 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач за первісним позовом/позивач за зустрічним позовом - ОСОБА_2 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Представник відповідача за первісним позовом/представник позивача за зустрічним позовом - ОСОБА_5 , адреса: АДРЕСА_4 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4.

Повне судове рішення складено 28 жовтня 2019 року.

Головуючий суддя В.В.Попов.