Ухвала суду № 85363591, 04.11.2019, Козелецький районний суд Чернігівської області

Провадження № 2/734/1061/19 Справа № 686/9903/19

У Х В А Л А

04 листопада 2019 рокусмт. Козелець

Суддя Козелецького районного суду Чернігівської області Бузунко О.А., ознайомившись з матеріалами цивільної справи за позовною заявою Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, які надійшли з Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області

В С Т А Н О В И В:

10 квітня 2019 року до Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області надійшла позовна заява Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якій позивач просить суд стягнути з відповідача на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором №б/н від 09 листопада 2010 року в сумі 12881 гривня 56 копійка та витрати по сплаті судового збору в сумі 1921 гривні 00 копійок.

Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільну справу було розподілено судді Стефанишин С.Л.

Ухвалою судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 06 серпня 2019 року вирішено передати вказану справу на розгляд до Козелецького районного суду Чернігівської області за підсудністю, з тих підстав, що відповідач ОСОБА_1 був зареєстрований в АДРЕСА_1 , однак виписаний 13.04.2017 року до Чернігівської області, Козелецького району, смт Десна, що територіально відноситься до Козелецького районного суду Чернігівської області.

Вказана справа надійшла до Козелецького районного суду Чернігівської області 24 вересня 2019 року.

Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільну справу було розподілено судді Бузунко О.А.

Оглянувши отримані матеріали цивільної справи № 686/9903/19, судом встановлено наступне.

Згідно з ч.1 ст. 27 ЦПК України, позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.

Згідно з ч. 6 ст. 187 ЦПК України,у разі якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, яка не є субєктом підприємницької діяльності, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.

Згідно з отриманою Хмельницьким міськрайонним судом Хмельницької області довідкою було встановлено, що ОСОБА_1 був зареєстрований в АДРЕСА_1 , однак виписаний 13.04.2017 року до Чернігівської області, Козелецького району, смт Десна.

На підставі викладених обставин, Хмельницьким міськрайонним судом Хмельницької області було встановлено не підсудність справи зазначеному суду, та постановлено ухвалу про направлення справи за підсудністю до Козелецького районного суду Чернігівської області.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, Хмельницьким міськрайонним судом Хмельницької області не були вжиті заходи для перевірки отриманої інформації, а саме чи дійсно ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: Чернігівська АДРЕСА_2 .

Козелецьким районним судом Чернігівської області було направлено запит до Деснянської селищної ради Козелецького району Чернігівської області з метою перевірки інформації щодо зареєстрованого місця проживання відповідача по справі.

На зазначений запит, судом отримана відповідь, згідно з якою встановлено, що громадянин ОСОБА_1 , згідно даних сектору реєстрації та зняття з реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Деснянської селищної ради, за адресою: смт Десна, військова частина В 0934, Козелецького району Чернігівської області не зареєстрований.

Суд зазначає, що відповідно до ч. 9, 10 ст. 28 ЦПК України позови до відповідача, місце реєстрації проживання або перебування якого невідоме, пред`являються за місцезнаходженням майна відповідача чи за останнім відомим зареєстрованим його місцем проживання або перебування чи постійного його заняття (роботи). Позови до відповідача, який не має в Україні місця проживання чи перебування, можуть пред`являтися за місцезнаходженням його майна або за останнім відомим зареєстрованим місцем його проживання чи перебування в Україні.

Відповідно до ч. 9 ст. 187 ЦПК України, якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

На підставі вище вказаних встановлених судом обставин, судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не має зареєстрованого місця проживання, а відтак підсудність справи повинна встановлюватись відповідно до його відомого останнього зареєстрованого місця проживання, якою є: АДРЕСА_1 , а відтак Хмельницьким міськрайонним судом Хмельницької області передчасно зроблено висновок про непідсудність справи.

Отже, цивільна справа № 686/9903/19 Козелецькому районному суду Чернігівської області не підсудна, а навпаки підсудна Хмельницькому міськрайонному суду Хмельницької області.

Судом враховується, що статтею 32 ЦПК України встановлено, що спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.

Враховуючи те, що дана справа направлена Хмельницьким міськрайонним судом Хмельницької області до Козелецького районного суду Чернігівської області з порушенням правил, встановлених ст. 31 ЦПК України, повернення справи для вирішення питання про правильне визначення правил підсудності не може вважатися спором про підсудність.

Між іншим, суд вважає за необхідне зазначити, що здійснення правосуддя судом, встановленим законом, поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й дотримання таким судом норм, що регулюють його діяльність.

Відповідно до ст. 124 Основного Закону: правосуддя в Україні здійнюється виключно судами. Делегування їхніх функцій, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються. Причому юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, тобто юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Згідно з конституційними положеннями, у Законі України «Про судоустрій і статус суддів» визначено правові засади організації судової влади та здійснення правосуддя в Україні, систему судів загальної юрисдикції і загальний порядок забезпечення діяльності судів та інші питання судоустрою і статусу суддів. Цим Законом, зокрема, закріплено положення щодо права на повноважний суд, відповідно до якого ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом. Вказана норма з`явилась саме завдяки впливу ст. 6 Конвенції, відповідно до якої в поняття «суд, встановлений законом», входить лише той суд, до підсудності якого віднесений розгляд тієї чи іншої справи.

Питання підсудності регулюються відповідними процесуальними кодексами. Зокрема, підсудність цивільних справ визначається відповідно до ст.ст. 26-32 ЦПК України. Встановивши загальні правила підсудності, законодавець, разом з тим, передбачив обставини, за яких участь судді у справі, віднесеної до компетенції, недопустима, зважаючи на неможливість забезпечити неупередженість суду. Отже, принцип законного судді є фундаментом правил підсудності, він являє собою суттєву гарантію правосуддя, забезпечення прав і свобод людини, відіграє роль судоустрійної засади, через його реалізацію досягається виконання завдань судочинства.

Зазначене розуміння принципу законного судді охоплюється також положеннями права на повноважний суд та включається до закріпленої у міжнародно-правових актах засади здійснення правосуддя судом, встановленим законом. Таким чином, є всі підстави розглядати як принцип організації судової влади і судочинства в Україні - здійснення правосуддя судом, встановленим законом. Вимога розгляду справи судом, встановленим законом, передбачає здійснення правосуддя спеціально створеним згідно з законом юрисдикційним органом - судом, який уповноважений на підставі норм вирішувати питання у межах його компетенції.

Таким чином, комплексне поняття «належний суд» включає в себе дві складові: суд як орган судової системи та суд як суддя чи декілька суддів, що становлять його склад. Тобто, належний суд у розумінні належного судового органу може бути позначений поняттям «компетентний суд», що використовується у Міжнародному пакті про громадянські і політичні права, чи поняттям «повноважний суд», що застосовується Законом України «Про судоустрій і статус суддів». Враховуючи те, що поняття «компетенція» є більш широким, доцільнішим є використання терміну «компетентний суд», під яким розуміється суд, наділений компетенцією розглянути ту чи іншу справу, яка підсудна даному суду, відповідно до вимог чинного законодавства.

Отже, компетентний суд є не окремим абстрактним поняттям, а набуває свого значення лише стосовно розгляду та вирішення певної справи чи категорії справ, підсудних цьому судові, саме тих справ, на які поширюється юрисдикція цього суду. Отже, компетентним судом є орган судової системи держави, наділений компетенцією здійснювати правосуддя (юрисдикцією) у справах, що відповідно до закону йому підсудні. Відповідно правом особи на компетентний суд є її нічим не обмежене та безумовне право звернутися до того суду судової системи держави, який наділений відповідною компетенцією щодо розгляду підсудної йому справи.

Системний аналіз наведеного свідчить про те, що розгляд справи судом з порушенням правил підсудності свідчить про те, що справа розглянута некомпетентним (неповноважним) судом.

Розгляд і вирішення справи неповноважним судом є підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення.

Крім того, згідно ч. 1 ст. 378 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд за встановленою законом підсудністю, якщо рішення прийнято судом з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності).

Виходячи з наведеного вище, суд приходить до висновку, що цивільна справа № 686/9903/19 передана до Козелецького районного суду Чернігівської області, з порушенням правил підсудності, відкриття провадження по якій порушить визначення розгляду справи належним судом, що в свою чергу буде свідчити про розгляд справи некомпетентним судом, а відтак є підставою для скасування рішення суду ухваленого за наслідком розгляду цієї справи, у зв`язку з чим, з метою попередження розгляду справи неповажним судом, оскільки справа непідсудна Козелецькому районному суду Чернігівської області, суд вважає за необхідне повернути матеріали цивільної справи № 686/9903/19 за підсудністю до Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області.

Відповідно до ч.3 ст. 31 ЦПК України передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше пяти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше пяти днів після залишення її без задоволення.

Керуючись ст. ст. 27, 31, 32, 187, 354 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

Передати матеріали цивільної справи № 686/9903/19 за позовною заявою Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за підсудністю до Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області.

Ухвала може бути оскаржена до Чернігівського апеляційного суду шляхом подання до Козелецького районного суду Чернігівської області апеляційної скарги на ухвалу судді протягом пятнадцяти днів з дня її складення.

Передачу справи на розгляд іншому суду здійснити не пізніше пяти днів після закінчення строку на її оскарження.

Суддя О.А. Бузунко