Ухвала суду № 85363068, 04.11.2019, Білозерський районний суд Херсонської області

Справа № 648/3596/19

Провадження № 2/648/1090/19

У Х В А Л А

04 листопада 2019 року смт.Білозерка

Білозерський районний суд Херсонської області в складі головуючого судді Бугрименка В.В., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Сведбанк», публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», публічного акціонерного товариства «Альфа Банк», третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог, ОСОБА_2 , про визнання договору недійсним

ВСТАНОВИВ:

31 жовтня 2019 року позивач звернулася до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що 15 серпня 2008 року між нею та ПАТ «Сведбанк» укладено кредитний договір, на підставі якого вона отримала споживчий кредит в сумі 51800 євро. 25 травня 2012 року між ПАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта Банк» укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за вказаним кредитним договором. В сою чергу, в червні 2012 року ПАТ «Дельта Банк», за аналогічним договором, відступив своє право вимоги ПАТ «Альфа Банк». Вважає, що спірні договори укладено з порушенням вимог законодавства України, оскільки, право вимоги за кредитним договором банки можуть переуступати виключно за договором факторингу, а з оспорюваних договорів вбачається, що вони є договорами цесії, на укладення яких відповідачі не мали права.

Дослідивши позовну заяву та додані до неї матеріали суд дійшов висновку, що справа не підсудна Білозерському районному суду Херсонської області з огляду на наступне.

Звертаючись до Білозерського районного суду Херсонської області, як суду який повинен розглянути даний спір, позивач зазначила, що вона отримала споживчий кредит, а отже, правовідносини між нею та ПАТ «Сведбанк», як і будь яким іншим правонаступником за вказаним кредитним договором, повинні регулюватися в тому числі і нормами Закону України «Про захист прав споживачів», у зв`язку з чим, вона має право подати позов за місцем свого проживання. Крім того, вказала, що з метою забезпечення виконання зобов`язання за кредитом, був укладений договір іпотеки, предметом якого є будинок АДРЕСА_1 , а оскільки спір стосується нерухомого майна, підсудність в даній справі є виключною.

Такі висновки позивача суд вважає помилковими. Дійсно, положеннями ч.5. ст. 28 та ч.1 ст.30 ЦПК України визначено, що позови про захист прав споживачів можуть пред`являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору. А позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються виключно за місцем знаходженням майна.

Разом з цим, вказані норми не можуть бути застосовані в даному випадку.

З матеріалів справи вбачається, що 15 серпня 2008 року між позивачем та ПАТ «Сведбанк» укладено кредитний договір №2102/0808/71-137, на підставі якого ОСОБА_1 отримала споживчий кредит в сумі 51800 євро для придбання будинку АДРЕСА_1 на АДРЕСА_1 .

25 травня 2012 року між ПАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта Банк» укладено договір купівлі-продажу права вимоги, в тому числі, товариство набуло право вимоги за кредитним договором №2102/0808/71-137, позичальником за яким ОСОБА_1 ..

15 червня 2012 року ПАТ «Дельта Банк», за аналогічним договором, відступив своє право вимоги за кредитним договором №2102/0808/71-137 до ОСОБА_1 ПАТ «Альфа Банк».

Зі змісту пункту 22 ст.1 Закону України «Про захист прав споживачів» вбачається, що споживач це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Пунктом 11 статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що споживчий кредит це грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

З роз`яснень викладених у п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» від 12 квітня 1996 року вбачається, що Закон України «Про захист прав споживачів» не визначає певних меж своєї дії, тож судам слід мати на увазі, що до відносин, які ним регулюються належать, зокрема, ті, що виникають із договорів про надання фінансово-кредитних послуг для задоволення власних побутових потреб громадян (у тому числі, надання кредитів, відкриття й ведення рахунків, проведення розрахункових операцій, приймання і зберігання цінних паперів, надання консультаційних послуг).

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що дія Закону України «Про захист прав споживачів» поширюються на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

Разом з цим з матеріалів справи вбачається, що предметом позову є визнання недійсним договору купівлі-продажу права вимоги за кредитним договором, що укладений між двома юридичними особами, стороною якого позивач не являється, та укладення якого не потребує її згоди, оспорювана угода безпосередньо не пов`язана з укладенням або виконанням самого договору кредиту а тому, Закон України «Про захист прав споживачів» до цих правовідносин застосовуватися не може.

За таких обставин, положення ч.5 ст.28 ЦПК України також застосовані бути не можуть.

Крім того, суд вважає безпідставними посилання позивача на положення ч.1 ст.30 ЦПК України, як підставу визначення підсудності, оскільки позов подано з приводу саме недійсності договору відступлення права вимоги, а не щодо нерухомого майна.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що при визначенні належного суду мають бути застосовані загальні положення ЦПК України.

Відповідно до ч.2 ст.27 ЦПК України позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

З Єдиного державного реєстру юридичних осіб вбачається, що ПАТ «Сведбанк», правонаступником якого є ПАТ «Омега Банк», знаходиться за адресою: м.Київ, вулиця Новокостянтинівська, 18 в, ПАТ «Дельта Банк» знаходиться за адресою: м.Київ, вулиця Коновальця, 36, б, ПАТ «Альфа Банк» знаходиться за адресою: м.Київ, вулиця Велика Васильківська , 100. Таким чином, місцезнаходженням всіх відповідачів є місто Київ.

Згідно до п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Враховую, що справа не належить до територіальною юрисдикції Білозерського районного суду Херсонської області, її необхідно передати за належністю до Голосіївського суду міста Києва..

На підставі викладено, керуючись ст.ст.31 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Сведбанк», публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», публічного акціонерного товариства «Альфа Банк», третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог, ОСОБА_2 , про визнання договору недійсним, разом з доданими матеріалами, передати на розгляд до Голосіївського районного суду міста Києва.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Херсонського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: В.В. Бугрименко