Рішення № 85362502, 25.10.2019, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/1879/19

РІШЕННЯ

іменем України

25 жовтня 2019 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Ковальчук О.К.

за участю:секретаря судового засідання Тимощука І.П. позивача, представника позивача Кізюн О.М. представника відповідача Гринишина І.П. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції України в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ГУНП в Хмельницькій області, в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просить визнати протиправним та скасувати наказ відповідача від 02.04.2019 №98о/с про звільнення позивача зі служби в поліції, поновити позивача на службі в поліції на посаді інспектора сектору реагування патрульної поліції №3 Хмельницького районного відділу поліції ГУНП в Хмельницькій області, стягнути з відповідача на користь позивача з 02.04.2019 на день винесення рішення виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Ухвалою від 18.07.2019 Хмельницький окружний адміністративний суд відкрив провадження в цій адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Ухвалою від 07 серпня 2019 року Хмельницький окружний адміністративний суд призначив розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з викликом сторін.

Ухвалою від 07 серпня 2019 року Хмельницький окружний адміністративний суд відмовив у задоволенні клопотання Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області про залишення позову без розгляду.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що проходив службу в поліції на посаді інспектора сектору реагування патрульної поліції №3 Хмельницького районного відділу поліції ГУНП в Хмельницькій області. 02 квітня 2019 року написав рапорт на ім`я начальника Головного управління національної поліції в Хмельницькій області, в якому просив звільнити його зі служби в поліції за власним бажанням. Того ж дня, 02 квітня 2019 року написав рапорт , в якому просив не розглядати його попередній рапорт щодо звільнення за власним бажанням з органів Національної поліції України. Зазначений рапорт 2 квітня 2019 року направив рекомендованим листом на адресу Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області, оскільки при особистому прийомі у відділі кадрового забезпечення Хмельницького РВ поліції ГУНП Хмельницької області було відмовлено у прийнятті вказаного рапорту. Зазначає, що з відповіді на адвокатський запит від 16.05.2019 року за №1Оаз/121/12/03-2019 дізнався що рапорт від 02.04.2019 року, в якому він просив не розглядати його попередній рапорт щодо звільнення зі служби, залишений без задоволення. Наказом Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області від 02.04.2019 року № 98 о/с відповідно до пункту 7 частини 1 статті 77 (за власним бажанням) закону України "Про Національну поліцію" звільнений зі служби в поліції з 02.04.2019 року.

Вважає зазначений наказ протиправним, оскільки не враховує його волевиявлення щодо продовження служби в лавах національної поліції, реалізоване шляхом подання рапорту про відкликання рапорту про звільнення за власним бажанням. Крім того, вказує, що звільнений з органів поліції під час перебування на лікарняному. Просить суд позов задовольнити в повному обсязі.

02.08.2019 позивач подав заявку про збільшення позовних вимог, в якій, посилаючись на статтю 235 КЗпП та Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 №260, просить стягнути з відповідача середній заробіток а час вимушеного прогулу 02.04.219 по день постановлення судом рішення.

В судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали, просили суд задовольнити позовні вимоги з підстав, викладених в позовній заяві.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив, в поданому до суду відзиві зазначив, що 02.04.2019 року поліцейський СРПП №3 Хмельницького районного ВнП Хмельницького ВП ГУНП в Хмельницькій області Сейюк Г.Г. звернувся до начальника ГУНП в Хмельницькій області з рапортом про звільнення його зі служби в поліції за власним бажанням з 02.04.2019 року, зазначивши причинами свого звільнення мале грошове забезпечення та ненормований робочий день та разом з тим висловив наполягання на звільненні. Вказаний рапорт позивача зареєстрований в Управлінні кадрового забезпечення 02.04.2019 року за вхідним номером 437 рп. 02.04.2019 року вказаний рапорт ОСОБА_2 погодив начальник Хмельницького районного ВнП Хмельницького ВП ГУНП в Хмельницькій області полковник поліції Птащук В .К ., попередньо поспілкувавшись з ОСОБА_2 та встановивши причини його звільнення. Окрім безпосереднього начальника Птащука В.К. рапорт ОСОБА_2 також погоджений і заступником начальника ГУНП в Хмельницькій області ОСОБА_6. , який не заперечив про його звільнення. 02.04.2019 року вказаний рапорт ОСОБА_2 поданий на розгляд начальнику ГУНП в Хмельницькій області полковнику поліції Віконському В.В., який в свою чергу, вивчивши причини звільнення, заслухавши думку свого заступника ОСОБА_6 , що на той час являвся прямим начальником ОСОБА_2 , погодив даний рапорт шляхом накладення резолюції про підготовку Управлінням кадрового забезпечення ГУНП в Хмельницькій області відповідного наказу. З метою виконання рапорту від 02.04.2019 року начальником ГУНП в Хмельницькій області 02.04.2019 року виданий наказ №98о/с відповідно до якого сержант поліції ОСОБА_2 , поліцейський СРПП №3 Хмельницького районного ВнП Хмельницького ВП ГУНП в Хмельницькій області звільнений зі служби в поліції за пунктом 7 частини 1 статті 77 закону України "Про Національну поліцію" за власним бажанням. Вказує, що у день звільнення інспектор сектору кадрового забезпечення Хмельницького ВП старший лейтенант поліції ОСОБА_7 намагався вручити позивачу трудову книжку, військовий квиток, пам`ятку про необхідність подачі декларації, однак останній відмовився від отримання вказаних вище документів. Підтвердженням чого є рапорт старшого лейтенанта поліції ОСОБА_7. Після відмови позивача отримувати трудову книжку, військовий квиток, пам`ятку про необхідність подачі декларації інспектор сектору кадрового забезпечення Хмельницького ВП старший лейтенант поліції. ОСОБА_7 надіслав позивачу офіційне повідомлення (вих. №1175/121/12-2019) про виконання рапорту щодо його звільнення за власним бажанням шляхом видання відповідного наказу. Посилання позивача про те, що у останній робочий день ним поданий рапорт про відкликання рапорту про звільнення за власним бажанням не відповідає дійсності, оскільки такий рапорт про відкликання він 02.04.2019 (останній робочий день ) надіслав до ГУНП в Хмельницькій області поштою, а Головне управління в свою чергу його отримало 05.04.2019 року, коли рапорт про звільнення позивача за власним бажанням вже був реалізований шляхом видання оскаржуваного наказу. Вважає позовні вимоги ОСОБА_2 безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки останній у своєму рапорті від 02.04.2019 року власноручно зазначив, що просить звільнити його за власним бажанням саме з 02.04.2019 року, що є домовленістю працівника та роботодавця про звільнення у більш короткий строк. Просить суд в задоволенні позову ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області відмовити.

08.08.2019 року позивач подав відповідь на відзив, у якій вказує, що твердження відповідача про відсутність будь-якого значення щодо подання рапорту про відкликання рапорту про звільнення за власним бажанням 02.04.2019 року, оскільки наказ про звільнення вже прийнятий цього ж дня - 02.04.2019року є безпідставними. Зазначає, що згідно з оскаржуваним наказом про звільнення, датою звільнення є 02.04.2019 року, тобто, за правилами частин 2, 3 статті 77 закону України "Про Національну поліцію" у цей день позивач перебував на службі та відповідно мав право на подання рапорту про відкликання рапорту про звільнення за власним бажанням, а відповідач зобов`язаний був розглянути поданий рапорт, що здійснено не було. З огляду на викладене, оскільки був поданий рапорт про відкликання рапорту про звільнення за власним бажанням до моменту звільнення - в останній день служби, тобто, на час звільнення позивач не бажав припиняти службу в поліції, крім того звільнений під час тимчасової непрацездатності. Тому, вважає що його звільнення є неправомірним, що є підставою для скасування спірного наказу про звільнення та поновлення на раніше займаній посаді.

12.08.2019 року відповідач подав заперечення на відповідь на відзив. Вказує, що у своїй відповіді на відзив позивач наводить ті ж самі аргументи та доводи, що наведені у позовній заяві, а саме, що відповідачем під час видання наказу про його звільнення не враховано те, що він написав рапорт про відкликання рапорту на звільнення за власним бажанням та під час видання оскаржуваного наказу він перебував на лікарняному. Проте, ГУНП в Хмельницькій області такі доводи та аргументи ОСОБА_2 не визнає та вважає їх безпідставними, оскільки позивач не подав у останній робочий день керівникові рапорт про відкликання рапорту про звільнення за власним бажанням, такий рапорт про відкликання він 02.04.2019 (останній робочий день) надіслав до ГУНП в Хмельницькій області поштою, очевидно усвідомлюючи, що поштою такий рапорт цього ж дня не дійде до Головного управління і буде реалізований рапорт про звільнення позивача за власним бажанням шляхом видання наказу.

Заслухавши пояснення представників сторін, допитавши свідка, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив таке.

Позивач - ОСОБА_2 проходив службу в поліції на посаді інспектора сектору реагування патрульної поліції №3 Хмельницького районного відділення поліції Хмельницького відділу поліції ГУНП (далі поліцейський СРПП №3 Хмельницького районного ВнП Хмельницького ВП ГУНП в Хмельницькій області).

02.04.2019 року позивач подав начальнику ГУНП в Хмельницькій області рапорт про звільнення зі служби в поліції за власним бажанням з 02.04.2019 року. Вказаний рапорт погодив начальник Хмельницького районного ВнП Хмельницького ВП ГУНП в Хмельницькій області полковник поліції Пташук В.К. і заступник начальника ГУНП в Хмельницькій області Білянський В.В.

02.04.2019 року наказом начальника ГУНП в Хмельницькій області №98о/с позивач звільнений зі служби в поліції за пунктом 7 частини 1 статті 77 закону України "Про Національну поліцію" за власним бажанням.

02.04.2019 року позивач склав рапорт, в якому просив не розглядати попередній рапорт щодо звільнення його за власним бажанням з органів Національної поліції України, який надіслав рекомендованим листом на адресу Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області 02.04.2019 року.

З 02.04.2019 року позивач перебував на стаціонарному лікуванні у Нейрохірургічному відділенні Хмельницької обласної лікарні, що підтверджується копіями виписного епікризу та довідки про тимчасову непрацездатність № 96 від 15.04.2019 року.

04.04.2019 ГУНП в Хмельницькій області надіслало на адресу позивача лист від 02.04.2019 №1175/121/12-2019 з повідомленням про звільнення зі служби в поліції відповідно до пункту 7 частини 1 статті 77 закону України "Про Національну поліцію" (за власним бажанням) наказом Головного управління національної поліції в Хмельницькій області від 02.04.2019 №98о/с та про необхідність з`явитись в управління кадрового забезпечення для отримання трудової книжки та ознайомлення з наказом. Відповідно до інформації Хмельницької дирекції АТ «Укрпошта» Зазначений лист адресату не вручений та за закінченням терміну зберігання повернутий адресату і 10.04.2019 вручений уповноваженій особі ГУНП в Хмельницькій області (лист від 24.10.2019 №).

Вважаючи наказ ГУНП в Хмельницькій області №98 о/с від 02.04.2019 про звільнення зі служби в поліції протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує таке.

Згідно з частиною другою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає закон України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII).

Відповідно до частини 1 статті 59 Закону № 580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.

Перелік підстав звільнення зі служби в поліції визначений статтею Закону № 580-VIII. Згідно з пунктом 7 частини 1 статті 77 Закону № 580-VIII поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється за власним бажанням.

Законом № 580-VIII не врегульована процедура та порядок звільнення особи за власним бажанням, зокрема, строки попередження працівником про таке звільнення та строки прийняття відповідного рішення про звільнення.

Відповідно до пункту 4 розділу XI "Прикінцевих та перехідних положень" Закону № 580-VIII до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Тому, до спірних правовідносин суд вважає необхідним застосувати положення Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП) в частині, що не суперечить Закону № 580-VIII.

За змістом статті 3 КЗпП законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього (ст. 4 КЗпП).

Відповідно до статті 38 КЗпП працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною-інвалідом; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або інвалідом I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.

Отже, за загальним правилом, закріпленим у статті 38 КЗпП, власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник, при умові, що таке звільнення умовлене неможливістю продовжувати роботу. В усіх інших випадках розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, здійснюється після закінчення двотижневого терміну попередження про звільнення. Зазначеною нормою передбачене також право працівника на залишення на роботі після подання заяви про звільнення за власним бажанням, якщо після закінченням строку попередження про звільнення він не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору.

Правовий аналіз положень статті 38 КЗпП свідчить, що реалізація передбачених цією нормою правовідносин залежить від волевиявлення працівника як щодо ініціювання звільнення з займаної посади шляхом подання заяви про звільнення за власним бажанням, так і щодо вчинення ним дій, які свідчать про його наміри залишитись на роботі після подання такої заяви.

Суд встановив, що рапорт про звільнення з займаної посади за власним бажанням з 02.04.2019 позивач подав до управління кадрового забезпечення ГУ НП в Хмельницькій області у першій половині дня 02.04.2019.

У другій половині дня 02.04.2019 позивач звернувся до лікувального закладу зі скаргами на погіршення стану здоров`я. За результатами обстеження встановлений забій головного мозку, перелом лобної кістки та кісток носа, закритий уламковий перелом кісток носа з незначним зміщенням уламків та перелом передньої стінки лобної пазухи в наслідок травми, отриманої 01.04.2019 під час ДТП. З 02.04.2019 по 15.04.2019 позивач перебував на стаціонарному лікуванні у Нейрохірургічному відділенні Хмельницької обласної лікарні. Зазначене підтверджується копіями виписного епікрізу та листка непрацездатності. Про хворобу та перебування на лікуванні позивач повідомив телефоном свого прямого керівника ОСОБА_9 .

У другій половині дня 02.04.2019, використовуючи гарантоване статтею 38 КЗпП право на залишення на роботі після написання заяви про звільнення за власним бажанням, позивач склав рапорт про відкликання рапорта про звільнення, мотивуючи своє рішення тим, що рапорт про звільнення написаний ним в стані сильного душевного хвилювання. Рапорт про відкликання рапорту про звільнення позивач 02.04.2019 до закінчення робочого дня (о 16.50) надіслав поштою з повідомленням про вручення. Відповідачем рапорт отриманий 03.04.2019. Зазначене підтверджується фіскальним чеком від 02.04.2019 та роздруківкою з особистого кабінету Укрпошти. Той факт, що надісланий поштою рапорт позивача про відкликання рапорту про звільнення за власним бажанням зареєстрований відповідачем 05.04.2019 жодним чином не спростовує доводи позивача щодо надіслання його в терміни, визначені статтею 38 КЗпП - до закінчення терміну попередження про звільнення.

Вирішуючи зазначений спір суд враховує, що положеннями статті 38 КЗпП не врегульований порядок та форми волевиявлення працівника щодо залишення на роботі після подання заяви про звільнення. Тому, формами такого волевиявлення можуть бути будь-які дії, що свідчать про наміри залишитись на роботі після подання такої заяви, в тому числі і подання відповідної заяви про відкликання заяви про звільнення за власним бажанням. При цьому, єдиною обов`язковою умовою волевиявлення щодо залишення на роботі після написання заяви про звільнення за власним бажанням є вчинення таких дій (подання відповідної заяви) до закінчення терміну попередження.

Відповідно до частини 3 статті 77 Закону № 580-VIII день звільнення вважається останнім днем служби.

Оскільки у поданому 02.04.2019 рапорті позивач просив звільнити його зі служби в поліції з 02.04.2019, то протягом 02.04.2019 року позивач мав право відкликати рапорт про звільнення зі служби в поліції за власним бажанням. Перебування на стаціонарному лікуванні перешкоджало позивачу особисто подати рапорт про відкликання рапорту на звільнення. Тому цей рапорт був надісланий поштою.

Доводи відповідача щодо порушення позивачем порядку повідомлення керівництва щодо перебування на стаціонарному лікуванні, передбаченого Порядком звільнення від службових обов`язків через тимчасову непрацездатність осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ і військовослужбовців внутрішніх військ МВС України, затвердженим заступником Міністра внутрішніх справ 27.04.2019 року, суд не бере до уваги, оскільки:

форма повідомлення позивачем про перебування на лікуванні не впливає на правову оцінку судом тієї обставини, що в день подання рапорту про звільнення за власним бажанням позивач перебував на стаціонарі в Хмельницькій обласній лікарні;

в судовому засіданні суд встановив, факт обізнаності відповідача щодо перебування позивача на стаціонарному лікуванні;

відповідачем не надано доказів поширення дії зазначеного Положення на працівників поліції.

У постанові від 26 жовтня 2016 року у справі N 6-1269цс16 Верховний Суд України вказав, що розглядаючи позовні вимоги щодо оскарження наказу про припинення трудового договору суди повинні з`ясувати, зокрема, чи було волевиявлення працівника на припинення трудового договору в момент видачі наказу про звільнення.

Відповідно до частини 2 статті 77 Закону № 580-VIII днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення.

За змістом розділу ІІ Порядку підготовки та видання наказів щодо проходження служби в поліції, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1235 від 23.11.2016, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20 грудня 2016 р. за N 1668/29798 (далі - Порядок №1235) , підставою для видання наказів по особовому складу є , зокрема, звільнення зі служби в поліції.

Пунктами 6 - 7 Порядку №1235 передбачено, щзо оригінали наказів по особовому складу зберігаються в підрозділах документального забезпечення органів поліції, які ці накази видали. Другі примірники наказів або витяги з них надсилаються до підрозділів кадрового забезпечення, фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку, управління майном, а також у разі необхідності до інших зацікавлених підрозділів.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_7 , який на час існування спірних відносин займав посаду інспектора сектору кадрового забезпечення Хмельницького ВП, викликаний до суду за заявою представника відповідача, пояснив, що 02.04.2019 бачив проект наказу про звільнення ОСОБА_2 зі служби в поліції без підпису керівника, а належним чином оформлений другий примірник наказу Головного управління Національної поліції України в Хмельницькій області №98 о/с від 02.04.2019 про звільнення йому не надходив. З наказом про звільнення позивач 02.04.2019 ознайомлений не був.

Статтею 47 КЗпП передбачено, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

В судовому засіданні позивач зазначив, що не отримував від відповідача жодних повідомлень про звільнення та отримання трудової книжки та військового квитка.

Свідок ОСОБА_7 також пояснив, що про звільнення позивача 02.04.2019 та про необхідність отримання трудової книжки по телефону повідомив його колегу ОСОБА_10 біля 12 год дня 02.04.2019. Крім того надіслав письмове повідомлення від 02.04.2019 №1175/121/12-2019 рекомендованим листом з повідомленням про вручення №2901000365909.

Разом з тим, відповідно до інформації Хмельницької дирекції АТ «Укрпошта» від 24.10.2019, надісланої на виконання ухвали суду від 22.10.2019, поштове відправлення від 04.04.2019 №2901000365909, адресоване ОСОБА_2 надійшло у доставне відділення зв`язку 05.04.2019 та не було вручене через відсутність адресата вдома. Тому за закінченням терміну зберігання повернуте за зворотньою адресою і 10.05.2019 року вручене уповноваженій особі на отримання пошти ГКНП.

Таким чином, дослідженими судом доказами, в тому числі поясненнями свідка ОСОБА_7 , спростовуються доводи відповідача про те, що у день звільнення позивач знав про існування наказу про звільнення та відмовився від отримання трудової книжки, військового квитка і пам`ятки про необхідність подачі декларації.

При цьому, суд відхиляє як такі, що не відповідають вимогам статтей 74 та 75 Кодексу адміністративного судочинства та не підтверджені дослідженими судом доказами, подані відповідачем, як докази обізнаності позивача про його звільнення 02.04.2019, рапорт старшого лейтенанта поліції ОСОБА_7 про відмову позивача отримати трудову книжку, військовий квиток і пам`ятку про необхідність подачі декларації та офіційне повідомлення (вих. №1175/121/12-2019) про виконання рапорту щодо його звільнення за власним бажанням.

Таким чином, суду не надані докази того, що спірний наказ №98 о/с від 02.04.2019 виданий 02.04.2019, до отримання рапорту позивача про відкликання про звільнення зі служби за власним бажанням та докази обізнаності позивача щодо існування спірного наказу про його звільнення в день написання рапорту про відкликання рапорту про звільнення - 02.04.2019.

Відповідачем також не доведено, що на момент спірного видачі наказу про звільнення позивача за власним бажанням його бажання звільнитись зі служби в поліції залишалось незмінним.

Право громадянина на працю та гарантії захисту від незаконного звільнення, а також створення умов та гарантування можливостей для громадян заробляти собі на життя працею, рівних можливостей у виборі професії та роду трудової діяльності, та забезпечення гарантій захисту працівника від незаконного звільнення закріплено статтею 43 Конституції України.

Приймаючи рішення про звільнення позивача за власним бажанням, відповідач повинен був діяти обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, неупереджено, добросовісно та розсудливо з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

Враховуючи те, що відповідач належними та допустимими доказами не довів факт подання позивачем рапорту від 02.04.2019 про відкликання рапорту про звільнення за власним бажанням після видачі спірного наказу про його звільнення, не спростував твердження позивача про відсутність у нього 02.04.2019 року інформації про звільнення.

З огляду на викладене, позовні вимоги позивача про визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Національної поліції України в Хмельницькій області №98 о/с від 02.04.2019 про звільнення та поновлення на посаді необхідно задовольнити.

Відповідно до статті 235 КЗпП у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Згідно з приписами частини другої статті 235 зазначеного Кодексу при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу, але не більш як за один рік.

Право на отримання середнього заробітку за час вимушеного прогулу є невід`ємним правом позивача, захист якого гарантований ч.1 ст.1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини та основних свобод, яка відповідно до ст.9 Конституції України є частиною його національного законодавства. Неправомірна бездіяльність щодо виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу порушує право позивача на законне сподівання мати можливість користуватися своєю власністю, своєчасно і в повному обсязі і в порядку, визначеному законом, отримати належні йому кошти із бюджету при відсутності з його боку порушення закону.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України "Про оплату праці" за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100.

Відповідно до абзацу 3 пункту 2 вказаного Порядку середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата, тобто дню звільнення працівника з роботи.

Таким чином, Головне управління Національної поліції в Хмельницькій області зобов`язане нарахувати та виплатити ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи із 03.04.2019 року по день поновлення на роботі.

Відповідно до пунктів 2, 3 частини першої статті 371 КАС України негайно виконуються постанови суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць та про поновлення на посаді у відносинах публічної служби. Отже, постанову суду в частині поновлення позивача на посаді та стягнення середнього заробітку за один місяць слід звернути до негайного виконання.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 ,371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції України в Хмельницькій області №98 о/с від 02.04.2019 про звільнення ОСОБА_2 зі служби в поліції.

Поновити ОСОБА_2 на службі в поліції на посаді інспектора сектору реагування патрульної поліції Хмельницького районного відділу поліції ГУНП в Хмельницькій області з 02.04.2019.

Стягнути з Головного управління Національної поліції України в Хмельницькій області на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 02.04.2019 по 25.10.2019 в розмірі 78 628 грн 30 коп.

Допустити рішення до негайного виконання в частині поновлення ОСОБА_2 на посаді інспектора сектору реагування патрульної поліції Хмельницького районного відділу поліції ГУНП в Хмельницькій області та стягнення середнього заробітку за один місяць.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 30 жовтня 2019 року

Позивач:ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) Відповідач:Головне управління Національної поліції України в Хмельницькій області (вул. Зарічанська, 7,Хмельницький,Хмельницька область,29017 , код ЄДРПОУ - 40108824)

Головуючий суддя О.К. Ковальчук