Рішення № 85361123, 04.11.2019, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 листопада 2019 року м. Київ справа № 320/3200/19

Суддя Київського окружного адміністративного суду Журавель В.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки),

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (далі - відповідач), в якому просить суд:

- визнати протиправною та скасувати рішення від 13 грудня 2018 р. № 0242665006 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату;

- скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 3 січня 2019 року №Ф-452-50/32.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивачем за I квартал 2018 року нараховано єдиний соціальний внесок в розмірі 2458 грн. 18 коп., який сплачено 19 квітня 2018 р., що підтверджується квитанцією № 0.0.1016517845.1, а за II квартал 2018 року ним нараховано єдиний соціальний внесок в розмірі 2457 грн. 18 коп., який сплачено19 липня 2018 р., що підтверджується квитанцією № 0.0.1089330174.1. Однак, відповідачем всупереч вимог законодавства винесено рішення №0242665006 від 13 грудня 2018 р. про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску. та вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-452-50 від 3 січня 2019 р.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2019 р. відкрито провадження в цій адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 18 вересня 2019 р..

11 вересня 2019 р. до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач позову не визнав, у його задоволенні просив відмовити у повному обсязі. Стверджує, що позивач зареєстрований як фізична особа-підприємець з 24 липня 2009 р. Зазначає, що згідно з даними інтегрованої картки платника податків у позивача була накопичена заборгованість по єдиному соціальному внеску за наступні періоди: І квартал 2018 р. - 2 457 грн. 18 коп., термін сплати 19 квітня 2018 р., станом на 19 квітня 2018 р. наявна заборгованість у сумі 2457 грн. 18 коп., яка сплачена позивачем 20 квітня 2018 р. у сумі 2457 грн. 18 коп.; ІІ квартал 2018 р. - 2 457 грн. 18 коп., термін сплати 19 липня 2018 р., станом на 19 липня 2018 р. наявна заборгованість у сумі 2457 грн. 18 коп., яка сплачена позивачем 20 липня 2018 р. у сумі 2457 грн. 18 коп. Звертає увагу суду, що ці суми зараховано до бюджету 20 квітня 2018 р. та 20 липня 2018 р. У зв`язку із несвоєчасною сплатою єдиного соціального внеску за вказані періоди щодо позивача прийнято рішення про застосування штрафних санкцій та пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску № 0242665006 від 13 грудня 2018 р. на суму 987 грн. 80 коп., з яких штрафна санкція - 982 грн. 88 коп. та пеня - 4 грн. 92 коп.

Зазначає, що на підставі рішення від 13 грудня 2018 р. № 0242665006 позивачу винесено та направлено вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 3 січня 2019 р. № Ф-452-50/32 на суму 987 грн. 80 коп., з яких 982 грн. 88 коп. - штраф, 4 грн. 92 коп. - пеня.

18 вересня 2019 року до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив. Вказує, що єдиний внесок що за I квартал 2018 року позивачем сплачено 19 квітня 2018 р., за II квартал 2018 року - сплачено 19 липня 2018 р. Зазначає, що згідно з ч. 8 ст. 4 Закону № 2464-VI платники єдиного внеску. зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Стверджує, що банківськими квитанціями чітко встановлено, що позивачем саме 19 квітня 2018 р. та 19 липня 2018 р. сплачено єдиний внесок за І та ІІ квартали 2018 р., суми яких було зараховані до бюджету лише 20 квітня 2018 р. та 20 липня 2018 р. Тому, оскаржуване рішення та видана на його підставі вимога є протиправними.

18 вересня 2019 р. до суду надійшло клопотання від представника позивача про подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.

18 вересня 2018 р. у судове засідання сторони не прибули.

Ураховуючи положення ч. 9 ст. 205 КАС України, розгляд справи здійснено судом без участі представників сторін у порядку письмового провадження за наявними у справі доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Судом встановлено, що позивач зареєстрований як фізична особа-підприємець з 27 липня 2009 року та перебуває на обліку у Білоцерківській ОДПІ як платник податків. Позивач у своїй господарській діяльності застосовує спрощену систему оподаткування - III група, ставка 0,5%.

Згідно з дублікатом квитанції №0.0.1016517845.1 від 19 квітня 2018 р. позивачем здійснено платіж в сумі 2457 грн. 18 коп. 19 квітня 2018 р. о 18:38:27, призначення платежу: «*;101; НОМЕР_2 ;71040000; ЄСВ для ФОП, у т.ч. спрощена система оподаткування; ОСОБА_1 ;, датою валютування є 20 квітня 2018 р.

Згідно з дублікатом квитанції № 0.0.1089330174.1 від 19 липня 2018 р. позивачем здійснено платіж в сумі 2457 грн. 18 коп. 19 липня 2018 р. о 18:54:26, призначення платежу: «*;101; НОМЕР_2 ;71040000; ЄСВ для ФОП, у т.ч. спрощена система оподаткування; ОСОБА_1 ;, датою валютування є 20 липня 2018 р.

13 грудня 2018 р. відповідачем прийнято рішення №0242665006 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску в сумі 987 грн. 80 коп., з яких штраф у розмірі 982 грн. 88 коп. та пеня у розмірі 4 грн. 92 коп.

21 грудня 2018 р. позивач звернувся до Білоцерківського управління ГУ ДФС у Київській області із заявою про скасування спірного рішення.

Листом від 22 січня 2019 р. № 1614/10-36-50 позивача повідомлено, що відповідно до Порядку розгляду контролюючими органами скарг на вимоги про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та на рішення про нарахування пені та накладення штрафу від 9 грудня 2015 р. № 1124 (зі змінами та доповненнями) скаржник має право оскаржити в суді рішення про нарахування пені та накладення штрафу в будь-який момент після отримання рішення.

3 січня 2019 р. відповідачем прийнято вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-452-50/32 на суму 987 грн. 80 коп.

Позивач, не погоджуючись із спірними рішенням та вимогою, звернувся до суду за захистом свої прав.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Спірні правовідносини врегульовані Податковим кодексом України від 2 грудня 2010 р. № 2755-VI (далі - ПК України) та Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 8 липня 2010 р. № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI).

Законом № 2464-VI визначено правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно з вимогами п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464-VI застрахована особа - це фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Підпункту 1 ч.2 ст. 6 Закону № 2464-VI визначено, що платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Як убачається з абз.3 ч.8 ст. 9 Закону № 2464-VI встановлено, що платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Відповідно до вимог абзацу 1 ч. 5 ст. 9 Закону № 2464-VI сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів для його зарахування, крім єдиного внеску, який сплачується в іноземній валюті розташованими за межами України підприємствами, установами, організаціями (у тому числі міжнародними) за працюючих у них громадян України та громадянами України, які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - договір про добровільну участь).

Єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку (ч.7 ст. 9 Закону № 2464-VI).

Згідно з вимогами п. 1 ч.9 статті 9 Закону № 2464-VI днем сплати єдиного внеску вважається: у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів.

Частинами 11, 12 статті 9 Закону № 2464-VI передбачено, що у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом. Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Відповідно до вимог п. 6 ч.1 ст. 1 Закону № 2464-VI недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Приписами ч.4 ст. 25 Закону № 2464-VI визначено, що орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Судом встановлено, що позивач посилається на те, що платіжними дорученнями від 19 квітня 2018 р. на суму 2457 грн. 18 коп. та від 19 липня 2018 р. на суму 2457 грн. 18 коп. ним своєчасно перераховано кошти в рахунок сплати єдиного внеску через Приват Банк.

Проте, відповідач у відзиві зазначив, що вказані кошти зараховано лише 20 числа відповідно місяця, у зв`язку з чим позивачем пропущено строк сплати позивачем єдиного внеску.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне. Пунктами 1.13 глави 1 розділу IV Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 1 червня 2011 р. №174 (втратила чинність на підставі Постанови Національного банку від 25 вересня 2018 р. № 103, проте була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що у разі здійснення касових операцій протягом операційного часу банк (філія, відділення) на касових документах проставляє поточну дату здійснення касової операції, а в післяопераційний час - поточну дату і час приймання документів або напис чи штамп "вечірня" або "післяопераційний час".

Виконані протягом операційного часу касові операції відображаються в бухгалтерському обліку в цей самий операційний день, а в післяопераційний час - не пізніше наступного операційного дня.

Відповідно до вимог пункту 1.3 ст. 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 5 квітня 2001 р. № 2346-III дата валютування зазначена платником у розрахунковому документі або в документі на переказ готівки дата, починаючи з якої кошти, переказані платником отримувачу, переходять у власність отримувача. До настання дати валютування сума переказу обліковується в обслуговуючих отримувача банку або в установі - учасників платіжних систем.

Пунктом 22.7 статті 22 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» визначено, що у разі відмови з будь-яких причин у прийнятті розрахункового документа банк має повернути його ініціатору не пізніше наступного операційного дня банку із зазначенням причини повернення.

За правилами, встановленими пунктом 8.1 статті 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» банк зобов`язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов`язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.

Пунктом 32.1 статті 32 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» встановлено, що банк, що обслуговує платника, та банк, що обслуговує отримувача, несуть перед платником та отримувачем відповідальність, пов`язану з проведенням переказу, відповідно до цього Закону та умов укладених між ними договорів.

Відповідно до вимог пункту 129.6 статті 129 Податкового кодексу України за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", з вини банку або органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, такий банк/орган сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів, платежів до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

Так, з матеріалів справи вбачається, що позивачем здійснено платежі в післяопераційний час: 19 квітня 2018 р. о 18 год. 38 коп. та 19 липня 2018 р. о 18 год. 54 коп., а тому, наступного робочого дня банком виконано доручення клієнта, про що свідчить дата валютування, зазначена на квитанції, а саме: 20 квітня 2018 р. та 20 липня 2018 р..

Згідно з вимогами ч. 8 ст. 9 Закону № 2464-VI платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Разом з тим, абз.3 ч.8 ст.9 цього ж Закону конкретизовано, що платники єдиного внеску, зазначені у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року, крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, які сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Аналогічна норма викладена в Інструкції «Про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Згідно з вимогами ст.31 Податкового кодексу України, строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Відповідно до вимог статті 251 Цивільного Кодексу України, строком є певний період у часі, зі сплавом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Статтею 255 ЦК України, якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку. У разі, якщо ця дія має бути вчинена в установі, то строк спливає тоді, коли у цій установі за встановленими правилами припиняються відповідні операції.

Підпунктом 2 пункту 6 розділу 4 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, яка затверджена наказом Міністерства фінансів України від 20 квітня 2015 р. № 449 (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що платники сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Положенням підпункту 2 пункту 2 розділу 7 Інструкції №449 визначено, що за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску складається рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за формою згідно з додатком 12 до цієї Інструкції.

Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 29 січня 2019 р. по справі №817/1889/17 сформовано правову позицію, відповідно до якої: «…Фізичні особи - підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування, сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок. Календарна дата закінчення поєднана з прийменником «до» в українській мові прямо вказує на зазначення кінцевої календарної дати чинності або виконання чого-небудь. Виходячи з вказаного, останнім днем сплати єдиного внеску фізичною особою - підприємцем на спрощеній системі оподаткування, за відповідний календарний квартал є 20 число місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок».

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Тому суд зазначає, що позивачем сплачено є єдиний соціальний внесок відповідно до вимог чинного законодавства, що підтверджується дублікатами квитанцій № 0.0.1016517845.1 від 19 квітня 2018 р. та № 0.0.1089330174.1 від 19 липня 2018 р.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов`язків платника податків слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справи "Серков проти України" (заява №39766/05), "Щокін проти України" (заяви №23759/03 та №37943/06), які відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права.

Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Ураховуючи викладене, суд визнає, що відповідачем протиправно було винесено рішення від 13 грудня 2018 р. № 0242665006 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату та вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 3 січня 2019 р. № Ф-452-50/32, отже порушено права позивача та не дотримано вимог, передбачених частиною другою статті 2 КАС України.

Позивачем під час розгляду справи було надано належні та допустимі докази на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, а наведені ним доводи не було спростовано відповідачем.

Наведене свідчить, що винесене відповідачем рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату та вимогу про сплату боргу (недоїмки) та податкова вимога є протиправною. Право позивача порушено. Отже, позовні вимоги є обґрунтованими, а тому позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до квитанції від 5 квітня 2019 р. № 0.0.1317229123.1 позивачем сплачено судовий збір на суму 768 грн. 40 коп.

Зважаючи на задоволення позовних вимог, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору на суму 768 грн. 40 коп. підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - Головного управління ДФС у Київській області.

Керуючись ст.ст. 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 13 грудня 2018 р. №0242665006 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.

Скасувати вимогу Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про сплату боргу (недоїмки) від 3 січня 2019 року №Ф-452-50/32 в сумі 987 грн. 80 коп.

Стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (код ЄДРПОУ - 39393260) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Повне найменування сторін:

Позивач - Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 .

Відповідач - Головне управління Державної фіскальної служби України, адреса: вул. Народного Ополчення, 5а, м. Київ,03151, код ЄДРПОУ - 39393260.

Суддя Журавель В.О.

Дата складення рішення суду 4 листопада 2019 року.