Рішення № 85361087, 30.10.2019, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 жовтня 2019 року справа № 320/5153/19

Суддя Київського окружного адміністративного суду Терлецька О.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Любарецької сільської ради про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулись ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 з позовом до Любарецької сільської ради, в якому просять суд:

- визнати протиправними рішення №1190-38-VІІ та №1191-38-VІІ та №1192-38-VII, відповідача в частині відсутності правового обґрунтування та порушеня законодавства при винесенні вказаних рішень та щодо розгляду поданих ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 заяв;

- скасувати рішення Любарецької сільської ради №1190-38-VІІ та №1191-38-VII та №1192-38-VII, «Про розгляд заяв громадян щодо надання земельних ділянок під будівництво та обслуговування житлового будинку і господарських споруд», як незаконне.

- зобов`язати відповідача Любарецьку сільську раду розглянути подані нами ОСОБА_3 , та ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , заяви та ухвалити рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, щодо відведення земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлового будинку.

В обґрунтування позовних вимог позивачі зазначають, що вони, на підставі Земельного кодексу України, звернулись до Любарецької сільської ради із клопотаннями про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність. До заяви, як того вимагає законодавство, позивачами було додано відповідні документи. Однак відповідач протиправно відмовив у наданні такого дозволу, пояснюючи це тим, що земельні ділянки розташовані за межами існуючого генерального плану с. Любарці.

У зв`язку з цим, позивач вважає, що відповідач не надав документів які б підтверджували наявність визначених ст. 118 Земельного кодексу України підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою що відведення земельної ділянки у власність.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27.09.2019 відкрито провадження в даній адміністративній справі.

Заперечуючи проти позову, відповідач просив суд відмовити у його задоволенні, оскільки вважає, що під час прийняття оспорюваних рішень Любарецька сільська рада діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України.

Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24.10.2019 вирішено подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Судом встановлено, що на підставі Земельного кодексу України, позивачі 21.05.2019 звернулись до Любарецької сільської ради із заявами про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність орієнтовною площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Рішеннями від 30.05.2019 №1190-38-VІІ та №1191-38-VІІ та №1192-38-VII, відповідач відмовив позивачам у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність орієнтовною площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, у зв`язку з невідповідністю місця розташування земельної ділянки з існуючим Генеральним планом села Любарці.

Не погоджуючись із прийнятими відповідачем рішеннями про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок, позивачі звернулись з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що склалась між сторонами, суд виходить з наступного.

Земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із пунктом «б» статті 12 Земельного кодексу України, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, серед іншого, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Пунктом 34 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що виключною компетенцією сільських, селищних, міських рад є вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Відповідно до частини першої статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Згідно з частиною шостою статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 Земельного кодексу України. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри.

До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб).

Відповідно до частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. У разі, якщо в місячний строк з дня реєстрації клопотання відповідний орган місцевого самоврядування не надає дозволу на розроблення проекту землеустрою або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє орган місцевого самоврядування, додавши до письмового повідомлення договір на виконання робіт із землеустрою.

Таким чином, частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України визначено виключні підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Суд зазначає, що вказана відповідачем в оскаржуваних рішеннях підстава відмови у наданні позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України не передбачена.

В силу приписів частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

У справі, що розглядалась, відповідач не навів жодних передбачених законом підстав для відмови у наданні позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою та не надав доказів на обґрунтування правомірності прийнятого ним рішення.

Таким чином вимоги позивачів:

- визнати протиправними рішення №1190-38-VІІ та №1191-38-VІІ та №1192-38-VII відповідача в частині відсутності правового обґрунтування та порушення законодавства при винесенні вказаних рішень та щодо розгляду поданих ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 заяв;

- скасувати рішення Любарецької сільської ради №1190-38-VІІ та №1191-38-VII та №1192-38-VII, «Про розгляд заяв громадян щодо надання земельних ділянок під будівництво та обслуговування житлового будинку і господарських споруд», є обгрунтованими, тому їх слід задовольнити.

Разом з тим, щодо вимог позивачів зобов`язати Любарецьку сільську раду ухвалити рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, щодо відведення земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлового будинку, суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Тобто, необхідною умовою захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб є встановлення під час розгляду справи їх порушення.

Однак, задовольнивши таку вимогу позивача, суд фактично підмінив би собою орган місцевого самоврядування, до виключної компетенції якого належить розпорядження земельними ділянками комунальної власності відповідних територіальних громад.

Як вбачається з положень Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

Таким чином, вимоги позивачів в частині зобов`язання Любарецької сільської ради ухвалити рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, щодо відведення земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлового будинку, не підлягає задоволенню, оскільки це буде вручанням у дискреційні повноваження відповідача.

За таких умов, суд дійшов висновку про часткове задоволення адміністративного позову.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, понесені позивачами витрати зі сплати судового збору підлягають відшкодуванню їм за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов - задовольнити частково.

Визнати протиправними рішення №1190-38-VІІ та №1191-38-VІІ та №1192-38-VII Любарецької сільської ради в частині відсутності правового обґрунтування та порушення законодавства при винесенні вказаних рішень та щодо розгляду поданих ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 заяв.

Скасувати рішення Любарецької сільської ради №1190-38-VІІ та №1191-38-VII та №1192-38-VII «Про розгляд заяв громадян щодо надання земельних ділянок під будівництво та обслуговування житлового будинку і господарських споруд».

Зобов`язати Любарецьку сільську раду повторно розглянути подані ОСОБА_3 , та ОСОБА_2 , ОСОБА_1 заяви про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, щодо відведення земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлового будинку.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Любарецької сільської ради судові витрати у розмірі 256 (двісті п`ятдесят шість) грн 14 коп.

Стягнути на користь ОСОБА_2 за рахунок бюджетних асигнувань Любарецької сільської ради судові витрати у розмірі 256 (двісті п`ятдесят шість) грн 13 коп.

Стягнути на користь ОСОБА_3 за рахунок бюджетних асигнувань Любарецької сільської ради судові витрати у розмірі 256 (двісті п`ятдесят шість) грн 13 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Терлецька О.О.