Рішення № 85361078, 04.11.2019, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

04 листопада 2019 рокуСєвєродонецькСправа № 360/4347/19

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Петросян К.Є., розглянувши в порядку спрощеного провадження без виклику (повідомлення) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Станично - Луганському районі Луганської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

03 жовтня 2019 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до управління Пенсійного фонду України в Станично - Луганському районі Луганської області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:

визнати бездіяльність відповідача щодо відмови у зарахуванні до трудового стажу ОСОБА_1 періоди роботи у Станично-Луганському філіалі автошколи у Луганській автомобільній школі Товариства сприяння обороні України, а саме: з 04.05.1992 по 31.03.1993; з 03.01.1995 по 30.12.1996; з 03.01.1997 по 31.12.1998; з 04.01.1999 по 30.12.1999; з 04.01.2000 по 29.12.2000; з 02.01.2001 по 24.10.2001; з 24.10.2001 по 30.04.2004, неправомірною;

зобов`язати відповідача скасувати рішення від 06.06.2019 № 4618/03-21

зобов`язати відповідача зарахувати до трудового стажу ОСОБА_1 періоди роботи у Станично-Луганському філіалі автошколи у Луганській автомобільній школі Товариства сприяння обороні України, а саме: з 04.05.1992 по 31.03.1993; з 03.01.1995 по 30.12.1996; з 03.01.1997 по 31.12.1998; з 04.01.1999 по 30.12.1999; з 04.01.2000 по 29.12.2000; з 02.01.2001 по 24.10.2001; з 24.10.2001 по 30.04.2004 та здійснити призначення пенсії за віком з урахуванням до стажу зазначених періодів роботи, з дня звернення за призначенням пенсії.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що вона звернулась до відповідача для нарахування пенсії за віком, проте рішенням відповідача від 06.06.2019 в призначенні пенсії позивачу було відмовлено, обгрунтовуючи це тим, що періоди роботи з 04.05.1992 по 31.03.1993, з 03.01.1995 по 30.12.1996, з 03.01.1997 по 31.12.1997 до загального стажу зарахувати неможливо, у зв`язку з тим, що у записах трудової книжки на звільненні підпис дописано чорнилом іншого кольору.

Внаслідок того, що позивач не має змоги отримати документи для підтвердження свого трудового стажу в архівних установах на території підконтрольній українській владі, вона була вимушена надати довідку Луганської автомобільної школи Товариства сприяння обороні України № 26 від 25.04.2016, видану архівною установою на території, яка знаходиться на тимчасово окупованій території та, якою підтверджується стаж роботи позивача за періоди: з 04.05.1992 по 31.03.1993; з 03.01.1995 по 30.12.1996; з 03.01.1997 по 31.12.1998; з 04.01.1999 по 30.12.1999; з 04.01.2000 по 29.12.2000; з 02.01.2001 по 24.10.2001; з 24.10.2001 по 30.04.2004. Вказані періоди роботи підтверджено також трудовою книжкою позивача.

На думку позивача, така бездіяльність управління Пенсійного фонду в Станично-Луганському районі Луганської області щодо не підтвердження та не зарахування стажу роботи на підставі довідки № 26 від 25.04.2016 року, яка видана Луганською автомобільною школою Товариства сприяння обороні України є неправомірною.

Ухвалою суду від 04.10.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в справі, визначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

30.10.2019 представником відповідача через канцелярію суду надано відзив на позовну заяву (а.с.25-27), відповідно до якого управління позовні вимоги не визнає з огляду на наступне.

Для призначення пенсії позивачем були надані такі документи: заява від 29.05.2019; трудова книжка НОМЕР_1 від 14.10.1977; паспорт НОМЕР_2 від 29.06.2000; картка платника податків від 06.04.2016; свідоцтво про шлюб НОМЕР_3 від 11.11.2015; довідка Луганської автомобільної школи Товариства сприяння обороні України №26 від 25.04.2016.

Відповідно до ч.1 ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року право на призначення пенсії за віком мають жінки, які народились з 1 квітня 1960 року по 30 вересня 1960 року після досягнення віку 59 років та за наявності страхового стажу не менше 26 років.

Згідно наданих документів, ОСОБА_1 має загальний стаж 22 роки 1 місяць 21 день, що не достатньо для призначення пенсії за віком.

Період роботи з 04.05.1992 по 31.03.1993, з 03.01.1995 по 30.12.1996, з 03.01.1997 по 31.12.1997 до загального стажу зарахувати неможливо у зв`язку з тим, що у записах трудової книжки на звільненні підпис дописано чорнилом іншого кольору.

У тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 №1085-р затверджений перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження. В переліку цих пунктів зазначене м Луганськ.

Згідно Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованої території України» № 1207-\/ІІ від 15.04.2014 документи надані з тимчасово непідконтрольної території державними органами не можуть бути прийняти до уваги.

Перевірити достовірність документів, створених на території непідконтрольній державній владі України управління не мас змоги, тому, на думку відповідача, неможливо зарахувати спірний період роботи згідно наданих позивачем документів.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-77, 90 КАС України, суд дійшов наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і.н. НОМЕР_4 звернулась до відповідача з заявою про призначення пенсії, надавши трудову книжку НОМЕР_1 від 14.10.1977, паспорт НОМЕР_2 від 29.06.2000, картку платника податків від 06.04.2016, свідоцтво про шлюб НОМЕР_3 від 11.11.2015, довідку Луганської автомобільної школи Товариства сприяння обороні України №26 від 25.04.2016 (а.с.9,10,31,32).

Згідно довідки відповідача від 14.06.2019 № 47/02-20 вбачається, що позивач на момент звернення з заявою про призначення пенсії має страхового стажу 22 роки (а.с.17).

Рішенням управління Пенсійного фонду України в Станично - Луганському районі Луганської області від 06.06.2019 позивачу відмовлено у призначенні пенсії, у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу станом на 06.06.2019 (а.с.16).

В оскаржуваному рішенні відповідач зазначив, що згідно наданих документів позивач має загальний стаж 22 роки 1 місяць 21 день, що не достатньо для призначення пенсії за віком відновідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Періоди роботи з 04.05.1992 по 31.03.1993, з 03.01.1995 по 30.12.1996, з 03.01.1997 по 31.12.1997 до загального стажу зарахувати неможливо, у зв`язку з тим, що у записах трудової книжки на звільненні підпис дописано чорнилом другого кольору. Доопрацювати зазначений період довідкою про роботу неможливо, у зв`язку з тим, що відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань адреса підприємства: м. Луганськ , Ленінський район, вул. Оборонна, буд. 24 , що є тимчасово непідконтрольною українській владі.

Отже, як вбачається з оскаржуваного рішення відповідачем не зараховано до загального стажу позивача періоди роботи з 04.05.1992 по 31.03.1993, з 03.01.1995 по 30.12.1996, з 03.01.1997 по 31.12.1997, при цьому позивач зазначає, що відповідачем не зараховано також періоди її роботи з 04.01.1999 по 30.12.1999; з 04.01.2000 по 29.12.2000; з 02.01.2001 по 24.10.2001; з 24.10.2001 по 30.04.2004. Проте вказане неможливо встановити з рішення відповідача, оскільки останнім в оскаржуваному рішенні не конкретизовано які саме періоди ним враховано, зазнаючи, що позивач має загальний стаж 22 роки 1 місяць 21 день.

Згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 вбчається, що позивач працювала прибиральницею Станично-Луганського філіалу автошколи у Луганській автомобільній школі Товариства сприяння обороні України у періоди: з 04.05.1992 по 31.03.1993; з 03.01.1995 по 30.12.1996; з 03.01.1997 по 31.12.1998 (а.с.34-38).

З довідки, виданої Луганською автомобільною школою Товариства сприяння обороні України № 26 від 25.04.2016 (91033, м.Луганськ, вул.Оборонна, 24) вбчається, що ОСОБА_1 працювала прибиральницею Станично-Луганського філіалу автошколи у Луганській автомобільній школі Товариства сприяння обороні України у періоди: з 04.05.1992 по 31.03.1993; з 03.01.1995 по 30.12.1996; з 03.01.1997 по 31.12.1998 (а.с.44-46).

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з такого.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Основного Закону України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 46 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до частини першої, другої статті 5 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон № 1058-IV) цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Виключно цим Законом визначаються: принципи та структура системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню; види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; пенсійний вік чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на призначення пенсії за віком; мінімальний розмір пенсії за віком; порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування; організація та порядок здійснення управління в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.

Відповідно до частини 1 ст.26 Закону України «Про загальнообов`язковн державне пенсійне страхування» з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року право на призначення пенсії за віком мають жінки, які народились з 1 квітня 1960 року по 30 вересня 1960 року після досягнення віку 59 років га за наявності страхового стажу не менше 26 років.

Відповідно до частини першої статті 44 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-IV) заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Постановою Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846, затверджений Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Згідно з абзацом першим пункту 1.1 розділу I "Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії" Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року № 13-1) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 (далі - Порядок № 22-1), заява про призначення пенсії непрацюючим особам, а також членам сім`ї у зв`язку з втратою годувальника подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, об`єднаного управління (далі - орган, що призначає пенсію) за місцем проживання (реєстрації).

Підпунктом 2 пункту 2.1 розділу II "Документи, необхідні для призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший" Порядку № 22-1 встановлено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу). За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, структурний підрозділ, відповідальний за ведення персоніфікованого обліку (далі - відділ персоніфікованого обліку), надає структурному підрозділу, відповідальному за призначення пенсії, довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 1 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення.

Згідно з абзацами першим, третім пункту 4.1 розділу ІV "Приймання, оформлення і розгляд документів" Порядку № 22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 2). Заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається в пенсійній справі.

Пунктом 4.2 розділу ІV "Приймання, оформлення і розгляд документів" Порядку № 22-1 встановлено, що при прийманні документів орган, що призначає пенсію:

1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж;

2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів;

3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі;

4) видає пам`ятку пенсіонеру (додаток 3), копія якої зберігається у пенсійній справі.

Не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України (абзац перший пункту 4.3 розділу ІV "Приймання, оформлення і розгляд документів" Порядку № 22-1).

Згідно з абзацом першим пункту 4.7 розділу ІV "Приймання, оформлення і розгляд документів" Порядку № 22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Частиною другою статті 82 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що повідомлення про відмову в призначенні пенсії із зазначенням причин відмови та порядку оскарження орган, що призначає пенсії, видає або надсилає підприємству, організації або заявникові не пізніше 5 днів після винесення відповідного рішення.

Тобто, відмовляючи особі в призначенні пенсії, орган, що призначає пенсію, має зазначити причини такої відмови, у тому числі обґрунтувати мотиви не зарахування до пільгового стажу окремих періодів роботи та/або навчання.

З оскаржуваного рішення вбачається, що підставою для відмови в зарахуванні до пільгового стажу позивача періодів роботи з 04.05.1992 по 31.03.1993, з 03.01.1995 по 30.12.1996, з 03.01.1997 по 31.12.1997 у Станично - Луганському філіалі автошколи, прибиральницею є те, що підпис на записі щодо звільнення дописано чорнилом іншого кольору. Натомість уточнююча довідка Луганської автомобільної школи Товариства сприяння обороні України №26 від 25.04.2016 не взята до уваги відповідачем, оскільки видана на території, непідконтрольній українській владі.

Згідно з частиною першою статті 48 КЗпП України та статтею 62 Закону №1788 основним документом про трудову діяльність працівника, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Статтею 62 Закону № 1788 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637).

Пунктом 1 Порядку № 637 передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до п.2.4 та п.4.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом №58 від 29.07.1993 Міністерства соціального захисту населення, Міністерства юстиції України, міністерства праці України, зареєстровано в юстиції України 17.08.1993 за №110 вбачається, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

У разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

Оглядом копії трудової книжки позивача встановлено, що в графі «Сведения о приеме на работу, о переводах на другую роботу и об увольнении» на записах про звільнення позивача від 31.03.1993, 30.12.1996, 31.12.1998 містяться підписи керівника, які відрізняються кольором чорнила від самого запису про звільнення, при цьому вказані записи містять печатки підприємства, дати та номери наказів, на підставі яких звільнено позивача. Окрім того, трудову книжку заповнює роботодавець, тому позивач не може відповідати за дії першого.

З довідки, виданої Луганською автомобільною школою Товариства сприяння обороні України № 26 від 25.04.2016 (91033, м.Луганськ, вул.Оборонна, 24) вбачається, що ОСОБА_1 працювала прибиральницею Станично-Луганського філіалу автошколи у Луганській автомобільній школі Товариства сприяння обороні України у періоди: з 04.05.1992 по 31.03.1993; з 03.01.1995 по 30.12.1996; з 03.01.1997 по 31.12.1998 (а.с.44-46).

Указом Президента України № 405/2014 від 14.04.2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 "Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України".

Статтею 1 Закону України від 02 вересня 2014 року № 1669-VII "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" встановлено, що період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 05/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України; територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Розпорядженням КМУ від 02.12.2015 №1275-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, у який у розділі Донецька область у п.1 Міста обласного значення у п.п.1) включено м. Донецьк.

Розпорядженням КМУ №1085-р від 07.11.2014 затверджено Перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, до якого включено у тому числі місто Донецьк.

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

У Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року "Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії" зазначено, що держави члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але "у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконним і недійсним, ця недійсність не може бути застосована до таких дій як, наприклад реєстрації народжень, смертей і шлюбів". Так, у справі "Лоізіду проти Туреччини" (Loizidou v. Turkey 18.12.1986 &45) ЄСПЛ обмежився коротким пунктом посилання на відповідний пункт названого висновку Міжнародного суду, то, у правах Кіпр проти Туреччини" ( Cyprus v. Nurkey 10.05/2001) та Мозер проти Республіки Молдови та Росії" (Mozer v. The Republic of Moldova and Russia 23.02.2016) він приділив значну увагу аналізу цього висновку та в подальшої міжнародної практики. При цьому, ЄСПЛ констатував, що Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de fackto та інститутів (окупаційної влади) далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше, означало б зовсім позбавити людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать" (Cyprus v. Turkey 10.05.2001&92).

Спираючись на сформульований у вищезазначеній справі підхід, Європейський суд з прав людини у справі "Мозер проти Республіки Молдови та Росії" (Mozer v. The Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016) зауважив, що "першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони [тобто є окупованою]".

Україною, відповідно до Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" від 15.04.2014 № 1207-VII та постанови Верховної Ради України "Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями" від 17.03.2015 № 254-VIII, територію Автономної Республіки Крим та окремі райони, міста, селища і села Донецької та Луганської області, визнано тимчасово окупованими територіям.

Таким чином, суд вважає за можливе застосувати названі загальні принципи ("Намібійські винятки"), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки довідки № 26 від 25.04.2016, виданої установою, що знаходиться на окупованій території як доказ, оскільки суд розуміє, що можливості збору доказів на окупованій території можуть бути істотно обмеженими, у той час як встановлення цього факту має істотне значення для реалізації цілої низки прав людини, включаючи право на пенсійне забезпечення позивача.

Таким чином, суд приймає до розгляду довідку, видану Луганською автомобільною школою Товариства сприяння обороні України № 26 від 25.04.2016 (91033, м.Луганськ, вул.Оборонна, 24), яка містить відомості про роботу позивача у Станично-Луганському філіалі автошколи Луганської автомобільної школи Товариства сприяння обороні України у періоди: з 04.05.1992 по 31.03.1993; з 03.01.1995 по 30.12.1996; з 03.01.1997 по 31.12.1998 (а.с.44-46).

Однак, зазначені висновки суду жодним чином не легалізують саму установу, що видала таку довідку.

Аналогічні за змістом висновки з приводу подібних правовідносин відображені у постанові Верховного Суду від 23.01.2018 (справа №583/392/17).

Враховуючи вищевикладене, а також беручи до уваги те, що подана позивачем довідка містить усі необхідні відомості про роботу позивача з 04.05.1992 по 31.03.1993; з 03.01.1995 по 30.12.1996; з 03.01.1997 по 31.12.1998, суд дійшов висновку, що у відповідача були відсутні підстави їх не враховувати.

Завданням адміністративного судочинства є перевірка правомірності дій суб`єкта владних повноважень, відповідності його рішень критеріям правомірності, які пред`являються до рішень суб`єктів владних повноважень та закріплені в частині другій статті 2 КАС України.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Разом з тим, суд зауважує, що оскаржуване рішення не містить деталізації, які саме періоди роботи позивача відповідач зараховує до загального стажу роботи та на підставі яких документів, а також відсутнє посилання на норми законодавства, зокрема інструкції, яка визначає порядок заповнення трудової книжки в певний період, тобто законодавчо визначені підстави на яких позивачу відмовлено у призначенні пенсії.

Таким чином, вищенаведене свідчить про недотримання відповідачем принципів обґрунтованості та добросовісності рішення суб`єкта владних повноважень, дотримання яких перевіряється адміністративним судом відповідно до вимог пунктів 3, 5 частини другої статті 2 КАС України, і недотримання яких є підставою для скасування такого рішення, оскільки неможливо з тексту такого рішення визначити, які саме періоди роботи зараховані відповідачем, а які відповідач не зараховує до стажу позивача та з яких законодавчо визначених підстав.

Оскільки рішення суду не може ґрунтуватись на припущеннях і домислах, відсутність в оскаржуваному рішенні законодавчо визначених мотивів не зарахування до загального стажу позивача окремих періодів, а також відсутність деталізації періодів роботи, які відповідачем зараховано до загального стажу позивача не дозволяє суду перевірити, чи правомірно зазначені періоди роботи не зараховані чи зараховані до загального стажу, і свідчить про те, що відповідач діяв необґрунтовано.

З огляду на наведене позовна вимога про визнання протиправним та скасування рішення УПФУ в Станично - Луганському районі Луганської області від 06.06.2019 є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Щодо позовних вимог про визнання неправомірною бездіяльності відповідача щодо відмови у зарахуванні до трудового стажу ОСОБА_1 періодів її роботи у Станично-Луганському філіалі автошколи у Луганській автомобільній школі Товариства сприяння обороні України, а саме: з 04.05.1992 по 31.03.1993; з 03.01.1995 по 30.12.1996; з 03.01.1997 по 31.12.1998; з 04.01.1999 по 30.12.1999; з 04.01.2000 по 29.12.2000; з 02.01.2001 по 24.10.2001; з 24.10.2001 по 30.04.2004, зобов`язання відповідача скасувати рішення від 06.06.2019 № 4618/03-21, зобов`язання відповідача зарахувати до трудового стажу ОСОБА_1 вищевказані періоди роботи у Станично-Луганському філіалі автошколи у Луганській автомобільній школі Товариства сприяння обороні України та, здійснити призначення пенсії за віком з урахуванням до стажу вказаних періодів роботи, з дня звернення за призначенням пенсії, то вони задоволенню не підлягають з огляду на таке.

Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У спірних правовідносинах належним, достатнім та необхідним (ефективним) способом захисту порушеного права позивача є визнання протиправним та скасування рішення відповідача про відмову у призначенні позивачу пенсії за віком та зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії з урахуванням висновків суду.

З метою ефективного захисту прав позивача, про захист яких він просить, суд на підставі частини другої статті 9 КАС України вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, самостійно обравши спосіб захисту, який відповідає об`єкту порушеного права та у спірних правовідносинах є достатнім і необхідним (ефективним): визнати протиправним та скасувати рішення УПФУ в Станично - Луганському районі Луганської області від 06.06.2019 та зобов`язати УПФУ в Станично - Луганському районі Луганської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 29 травня 2019 року про призначення пенсії за віком з урахуванням правових висновків суду.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Ухвалою суду від 04.10.2019 позивачу відстрочено сплату судового збору у розмірі 768,40 грн до ухвалення судового рішення в справі.

Відповідно до частини другої статті 133 КАС України визначено якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо сплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги фактично підлягають задоволенню, лише з корегуванням способу захисту порушених прав позивача, суд вважає за необхідне судовий збір у розмірі 768,40 грн стягнути на користь Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 19, 20, 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Станично - Луганському районі Луганської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,- задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області від 06.06.2019 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язати управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 29 травня 2019 року про призначення пенсії за віком, з урахуванням правових висновків суду.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань управління Пенсійного фонду України в Станично - Луганському районі Луганської області (вул.1 Травня, 20, смт. Станиця - Луганська, Станично - Луганський район, Луганська область, 93600, код ЄДРПОУ 21792637) до Державного бюджету України судовий збір у сумі 768,40 грн (сімсот шістдесят вісім гривень 40 коп).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Суддя К.Є. Петросян