Рішення № 85360978, 04.11.2019, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" листопада 2019 р. справа № 300/1661/19

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чуприни О.В., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA206000/2019/00583, а також Рішення про коригування митної вартості товарів UA206000/2019/000583/2 від 10.07.2019, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (надалі по тексту також - позивач, ОСОБА_1 , декларант) звернувся в суд з позовом до Івано-Франківської митниці Державної фіскальної служби (надалі по тексту також - відповідач, Івано-Франківська митниця ДФС, Митниця, митний орган, орган доходів і зборів) про визнання протиправними Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA206000/2019/00583, Рішення про коригування митної вартості товарів UA206000/2019/000583/2 від 10.07.2019 (надалі по тексту разом також - оскаржувані рішення), а також зобов`язання скласти висновок про повернення надмірно сплаченого ввізного мита і подання його для виконання до органу казначейства.

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідачем в порушення норм статей 52, 57, 58 Митного кодексу України, за наявності усіх документів, які підтверджують заявлену декларантом митну вартість товару - транспортного засобу марки Renault, модель Megane, номер кузова НОМЕР_1 , об`єм двигуна 1461 см3, 2014 календарного року виготовлення (надалі по тексту також - ТЗ, транспортний засіб, автомобіль, товар), та обраний метод його визначення, зокрема, основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), протиправно здійснено визначення митної вартості ТЗ, який ввозився ОСОБА_1 на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, за другорядним методом (резервним). Внаслідок вказаного 10.07.2019 прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів UA206000/2019/000583/2 (надалі по тексту також - Рішення) та Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA206000/2019/00583 (надалі по тексту також - Картка). Позивач стверджує, що 14.06.2019 на підставі договору купівлі-продажу транспортного засобу від 14.06.2019 і фактури/податкова накладна №19/18/004 від 24.06.2019 оплатив продавцю-нерезиденту "Butan s.r.o." повну вартість автомобіля готівкою в сумі 4 750,00 EUR (надалі по тексту також - євро). При здійсненні митного оформлення і декларуванні, визначив митну вартість транспортного засобу за ціною договору (контракту). Митний орган із поданих документів достовірно знав, що рахунок по купівлі автомобіля не оплачувався позивачем через фінансову установу, а був оплачений шляхом внесення готівки, причому докази такого розрахунку були представлені Митниці. За доводами декларанта, обставина про оплату за товар в готівковій формі засвідчуються прихідним податковим документом ( danovy doklad /prijmovy doklad c.) за №P19/40/0036 від 03.06.2019, виданого на підставі коментованого рахунку, на суму 114 876,03 CZK (надалі по тексту також - чеська крона), що еквівалентно 4 700,00 EUR. Відповідачу в порядку частини 9 статті 55 Митного кодексу України звернувся 11.07.2019 до Митниці із вимогою скасувати оскаржуване Рішення, додавши при цьому митну декларацію країни відправлення, в якій вартість товару, що експортується визначена в сумі 114 876,00 CZK із посиланням на фактури/податкова накладна №19/18/004. Також подано фактуру/податкова накладна №19/18/004 від 24.06.2019 і прихідний податковий документ ( danovy doklad/prijmovy doklad c.) за №P19/40/0036 від 03.06.2019. У задоволенні звернення Митниця відмовила з підстав подання документа про оплату, який не можна вважати таким, у зв`язку із його невідповідністю частині 2 статті 53 Митного кодексу України, так як він не містить реквізити, необхідні для ідентифікації зовнішньоекономічної операції. ОСОБА_1 вказує не те, що відповідач без належного і правомірного обґрунтування не взяв до уваги подані документи, а при вчиненні митних формальностей діяв протиправно. Виходячи із фактичних обставин в інспектора митного органу не було правових підстав застосовувати частину 3 статті 53 Митного кодексу України так як останній не довів перед декларантом наявність розбіжностей, неповноти, неточностей, ознак підробки поданих документів, визначених частиною 2 статті 53 Кодексу, в тому числі відсутності у таких документах відомостей, що підтверджують числові значення складової митної вартості, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена. Митниця достовірно знала про оплату за товар готівкою, свідченням чого є відтиск штампа і підпис продавця на прихідному податковому документі ( danovy doklad / prijmovy doklad c.) за №P19/40/0036 від 03.06.2019, у зв`язку з чим є не логічним витребовування банківського чи іншого платіжного документа, що підтверджує сплату за автомобіль. Звертає увагу на те, що оскаржуване Рішення не відповідає вимогам частини 2 статті 55 Митного кодексу України. Митний орган, на переконання позивача, не навів належного розрахунку скорегованої митної вартості товару, а також не обґрунтував як неможливість застосування основного методу визначення митної вартості ТЗ, так і послідовного використання у спірному випадку другорядних методів, регламентованих статтями 59-64 згаданого Кодексу. На підставі вказаного, а також враховуючи те, що збільшення митної вартості з 4 750,00 EUR до 7 550,00 EUR суттєво порушує права позивача, просить суд визнати протиправними та скасувати Картку UA206000/2019/00583 і Рішення UA206000/2019/000583/2 від 10.07.2019.

За наслідками усунення ОСОБА_1 недоліків позовної заяви (а.с.4, 33-35, 37, 38-66), Івано-Франківським окружним адміністративним судом 30.08.2019 відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі по тексту також - КАС України) відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін за наявними у справі матеріалами (а.с.1-3).

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву №1021/09-70-10-24 від 13.09.2019, який із відповідними письмовими доказами надійшов на адресу суду 16.09.2019 (а.с.72-76, 78-94). У відзиві відповідач не погоджується з позовними вимогами і доводами, викладеними в адміністративному позові, та в обґрунтування своїх заперечень зазначає наступне. Зокрема, під час митного оформлення позивачем ТЗ, не був представлений повний перелік документів, який визначений статтею 53 Митного кодексу України, в тому числі належні докази про підтвердження сплати коштів чи їх внесення за товар згідно заявленої митної вартості. До митного оформлення подано платіжний документ, однак він не може підтверджувати заявлену митну вартість, бо не містить ідентифікуючих даних товару, як передбачено пунктом 5 частини 2 статті 53 Митного кодексу України. Також декларантом не було представлено митну декларацію країни відправлення, як додаткового документа на підтвердження заявленої митної вартості. Ці обставини в сукупності поставили під сумнів заявлену митну вартість. У зв`язку із вказаним, відповідачем застосовано автоматизовану систему управління ризиками, якою виявлено, що вартість транспортного нижча наявної цінової інформації, отриманої в тому числі із зовнішніх джерел. Між декларантом та відповідачем проведено консультація, за наслідками якої декларантом не подано необхідних документів. При цьому, декларант представив витяг із програмного каталогу Basis SuperSchwacke 005053/S.02, який митним органом розцінений як документ інформаційного характеру, оскільки основний платіжний документ так і не був поданий. Із посиланням на статтю 368 Митного кодексу України при переміщенні через митний кордон України ТЗ застосовується фактурна вартість цього товару, зазначена в касових або товарних чеках, ярликах, інших документах, які містять відомості щодо їх вартості. Митний кодекс України не обмежує декларанта в поданні документів до митного оформлення, навпаки, в силу вимог пунктів 4, 5 частини 2 статті 53 Кодексу, у разі сплати коштів за товар останній зобов`язаний подати банківські платіжні документи або інші платіжні документи, які місять ідентифікацію даного товару. Митним органом взято за основу джерело інформації, яке опрацьоване системою АСАУР. Використання Інтернет мережі як такої і спеціалізованих каталогів із цінами на ТЗ відповідач обґрунтовує дією Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Державної фіскальної служби України №689 від 11.09.2015, та наказом Державної митної служби України від 13.10.2006 за №885 "Про забезпечення контролю за правильністю визначення митної вартості транспортних засобів, вузлів та агрегатів". За таких обставинах, відповідачем прийнято Картку та Рішення від 10.07.2019, при цьому митна вартість товару визначена резервним методом в сумі 7 550,00 EUR із застосуванням програмно-інформаційного комплексу АСАУР. Враховуючи наведене, відповідач вважає позовні вимоги безпідставними, а оскаржувані рішення прийнятими відповідно до закону та з урахуванням усіх обставин.

Позивач не скористався правом на подання відповіді на відзив, попри те, що відповідачем представлено докази оплати послуг поштового зв`язку про скерування відзиву ОСОБА_1 (а.с.94).

Розглянувши у порядку письмового провадження за правилами, встановленими статтею 262 КАС України дану адміністративну справу, вивчивши адміністративний позов, зміст відзиву на позов, дослідивши і оцінивши в сукупності зібрані по справі докази, якими сторони обґрунтовують вимоги та заперечення проти них, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд виходить з таких підстав та мотивів.

При розгляді справи встановлено, що 14.06.2019 позивачем придбано в нерезидента "Butan s.r.o." на території Чеської Республіки (Zalesanska 726, 190 19 Praha 9) транспортний засіб - легковий автомобіль марки Renault, модель Megane, номер кузова НОМЕР_1 , об`єм двигуна 1461 см3, 2014 календарного року виготовлення, який був у використанні. Вартість придбання автомобіля становила 4 750,00 EUR. Вказана обставина підтверджується наявним в матеріалах справи договором купівлі-продажу транспортного засобу №б/н від 14.06.2019 (а.с.52-53).

У зв`язку із вказаним продавцем-нерезидентом "Butan s.r.o." видано ОСОБА_1 фактури/податкова накладна (faktura-danovy doklad) №19/18/004 від 24.06.2019 на суму 114 876,00 CZK, що, за твердженнями позивача, еквівалентно 4 700,00 EUR (а.с.58-59).

Оформленню таких документів передувало внесення ОСОБА_1 в касу "Butan s.r.o." готівкових коштів в сумі 114 876,03 CZK, у зв`язку із чим продавцем видано прихідний податковий документ ( danovy doklad / prijmovy doklad c.) за №P19/40/0036 від 03.06.2019 (а.с.56-57).

Даний автомобіль був імпортований з Чеської Республіки, про що свідчить оформлена митна декларація країни відправлення (супровідний експортний документ) MRN 19CZ610000242DU285 від 25.06.2019 (а.с.60-62).

Декларантом ФОП ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_1 , як одержувача товару, 08.07.2019 подано до Івано-Франківської митниці ДФС електронну митну декларацію UA206010/2019/415760, якою задекларовано для митного оформлення товар, що ввозиться на територію України, а саме: автомобіль легковий, марки Renault, модель Megane, номер кузова НОМЕР_1 , об`єм двигуна 1461 см3, 2014 календарного року виготовлення, загальна кількість місць - 5, колісна формула 4*2 (а.с.79).

В графі 31 декларації відображений стан товару: "бувший у використанні" (зворотній бік а.с.79).

В графі "42" (ціна товару) декларації визначено 4 750,00 EUR, а в графах "45" (коригування) і "46" (статистична вартість) 137 517,21 гривень, яка із урахуванням графи "23" (курс валюти) 28.95099200 становить ті ж 4 750,00 EUR.

Митну вартість товару визначено за першим (1) методом, тобто ціною договору (контракту), на підтвердження чого заповнено графу "43" митної декларації.

Одночасно із митною декларацією декларантом надано відповідачу ряд документів для підтвердження митної вартості товару і обраний метод її визначення. Зокрема, представлено рахунок-фактуру (інвойс) б/н - договір купівлі-продажу транспортного засобу від 14.06.2019 (а.с.82); Акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу UA20903/2019/43487 від 30.06.2019 (а.с.83); свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу бланк G НОМЕР_3 від 01.08.2014 (а.с.84-85); паспорт громадянина України з відміткою про реєстрацію місця проживання в Україні СС059078 від 26.01.1996 (а.с.15-16); інший некласифікований документ Країна походження від 08.07.2019 (а.с.86); Сертифікат відповідності щодо індивідуального затвердження колісного транспортного засобу UA.009.122422-19 від 02.07.2019

Відповідач підтвердив обставину подання всі вказаних документів у відзиві на позов, долучивши їх засвідчені копії (зворотній бік а.с.72).

Листом від 11.07.2019 позивач в порядку частини 9 статті 55 Митного кодексу України подав в Митницю додаткові документи, зокрема, фактуру/податкова (faktura- danovy doklad) накладна №19/18/004 від 24.06.2019, прихідний податковий документ ( danovy doklad / prijmovy doklad c.) за №P19/40/0036 від 03.06.2019 і експорту митну декларацію країни відправлення MRN 19CZ610000242DU285 від 25.06.2019 (а.с.56-57, 58-59, 60-62).

Надання ОСОБА_1 до Івано-Франківської митниці ДФС коментованих документів представник відповідача не заперечує.

Івано-Франківська митниця ДФС, за результатами розгляду поданої електронної митної декларації UA206010/2019/415760 від 08.07.2019 та доданих до неї документів, в тому числі договору купівлі-продажу транспортного засобу від 14.06.2019, відмовила у митному оформленні (випуску) товарів у відповідності до Картки UA206000/2019/00583 (а.с.87).

Згідно даного Картки, "митна вартість товару визначена за резервним методом (стаття 64 Митного кодексу України). Перший метод не застосований у зв`язку із не наданням банківських платіжних документів відповідно до частини 2 статті 53 Митного кодексу України, які містять реквізити необхідні для ідентифікації зовнішньоекономічної операції. 2-5 методи визначення митної вартості (статті 59-63 Митного кодексу України) не застосовані, у зв`язку з відсутністю інформації щодо угод на ідентичні та подібні (аналогічні) товари (статті 59, 60 Митного кодексу України), та даних на підставі яких можливе визначення митної вартості згідно методів 4 і 5 (статті 62, 63 Митного кодексу України). Джерело інформації: спрацювання АСАУР 105-2, 106-2 "Вартість товару нижча наявної цінової інформації, отриманої у тому числі із зовнішніх джерел. Обов`язкове залучення відповідного спеціалізованого підрозділу для визначення МВ за VIN-кодом: VF1KZ0R0251289037, валюта - EUR, вартість - 7 550,00. Проведено консультацію з декларантом, доведено інформацію про право декларанта вчиняти дії, передбачені пунктом 5 частини 2 статті 55 та Глави 4 Митного кодексу України".

У зв`язку з наведеним, Івано-Франківською митницею ДФС прийнято Рішення UA206000/2019/000583/2 від 10.07.2019, в графі 33 якого в розділі "обставини прийняття та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості" зазначені ті ж причини що й в Картці відмови (зворотній бік а.с.78).

При цьому, Івано-Франківською митницею ДФС за резервним методом скориговано задекларовану митну вартість товару (4 750,00 EUR) і визначено її в розмірі 7 550,00 EUR (а.с.78).

Позивач заявою від 11.06.2019 просив скасувати оскаржувані Картки і Рішення у зв`язку із проїданням додаткових документів (а.с.63).

У перегляді і скасування Картки та Рішення відповідач відмовив листом №1069/10/09-70-19-30 від 25.07.2019, вказавши подання документа про оплату, який не можна вважати належним, у зв`язку із його невідповідністю частині 2 статті 53 Митного кодексу України, так як він не містить реквізити, необхідні для ідентифікації зовнішньоекономічної операції (а.с.50).

В подальшому, позивач на підставі оскаржуваного Рішення 26.07.2019 подав другу декларацію UA206010/2019/417062, в графі 43 якої метод визначення митної вартості позначив "1/6", при цьому врахував митну вартість, що скоригована відповідачем (а.с.81).

Не погоджуючись із такою відмовою відповідача у прийнятті митної декларації та коригування митної вартості товару, позивач звернувся до суду з метою захисту свого порушеного права шляхом скасування оскаржуваних рішень від 10.07.2019.

Досліджуючи доводи сторін про протиправність/правомірність оскаржуваних рішень суд відзначає, що основними правовими і фактичними підставами для їх прийняття є "неподання декларантом банківських платіжних документів відповідно до частини 2 статті 53 Митного кодексу України, які містять реквізити необхідні для ідентифікації зовнішньоекономічної операції", "спрацювання системи ризиків АСАУР" та "вартість транспортного засобу нижча наявної цінової інформації, отриманої в тому числі із зовнішніх джерел" (зворотній бік а.с.78).

Поряд з вказаним представник відповідача у відзиві на позов відзначив додаткові підстави, такі як "відсутність експортної митної декларації країни відправлення" і "врахування поданого декларантом витягу із програмного каталогу Basis SuperSchwacke 005053/S.02 виключно як документа інформаційного характеру, оскільки основний платіжний документ так і не був поданий".

У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин, суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.

Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України №4495-VІ від 13.03.2012 року (надалі по тексту також - МК України, Кодекс).

Метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України (частина 1 статті 246 МК України).

Згідно частини 1 статті 248 коментованого Кодексу митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії (частина 1 статті 257 МК України).

Положеннями статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначено як вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу (частинами 1, 2 статті 51 МК України).

Частиною 1 статті 52 МК України визначено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

За змістом частини 4 статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (частина 5 статті 58 МК України).

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, відповідно до частини 2 статті 52 МК України зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Стаття 53 МК України визначає перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.

У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (частина 1 статті 53 МК України).

Згідно частини 2 статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

В силу вимог частини 5 статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу частин 1 та 2 статті 53 Кодексу слідує, що Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, який подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

На переконання суду, подані 01.04.2019 декларантом до митного оформлення документи за назвою і змістом відповідали вимогам пунктів 1, 3 частини 2 статті 53 МК України.

Щодо доводів про "неподання позивачем документів відповідно до частини 2 статті 53 МК України", як це зазначено у Рішенні від 10.07.2019 і відзиві на позов, з`ясовано наступне.

Виходячи із доводів позивача, у спірних відносинах мало місце укладення письмово договору купівлі-продажу б/н від 14.06.2019, який був поданий при митному оформленні (а.с.52).

Разом з тим, як свідчать дані графи 44 митної декларації від 08.07.2019 (а.с.79) і пояснення відповідача такий документ класифіковано за кодом 0380 як рахунок-фактура (інвойс).

Також митний орган не заперечує подання 11.07.2017 декларантом фактури/податкової накладної (faktura-danovy doklad) №19/18/004 від 24.06.2019 і прихідного податкового документа ( danovy doklad /prijmovy doklad c.) за №P19/40/0036 від 03.06.2019 на суму 114 876,03 CZK (а.с.56, 58, 63).

Так як у правовідносинах, які досліджуються судом придбання автомобіля мало місце на підставі рахунку-фактури (інвойсу), то очевидним є дотримання декларантом пункту 3 частини 2 статті 53 Кодексу.

Перелік документів, визначених в пункті 7 частини 2 статті 53 МК України (ліцензія на імпорт товару) не стосуються спірних правовідносин взагалі, а щодо документів із пунктів 6 і 8 частини 2 статті 53 Кодексу (транспортні і страхові документи), то як свідчать встановлені судом обставини окремих документів на транспортування (перевезення товару за допомогою іншого транспорту) із залученням відповідного суб`єкта господарювання (оплати таких послуг) і страхування самого товару не мало місце.

З приводу документів, визначених пунктом 4 і 5 частини 2 статті 53 МК України (банківські платіжні документи, інші платіжні документи про оплату рахунку), необхідність подання яких при процедурі консультації із декларантом вимагав відповідач, як зазначено у відзиві на позов, то суд вважає їх поданими, так як прихідний податковий документ ( danovy doklad/prijmovy doklad c.) за №P19/40/0036 від 03.06.2019 на суму 114 876,03 CZK і є тим іншим платіжним документом.

На думку відповідача, викладеної у відзиві, у нього виник обґрунтований сумнів щодо невірного визначення декларантом митної вартості товару, оскільки до митного оформлення не було подано повний перелік документів, а саме документи на підтвердження ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за даний товар.

Натомість, суд вказує на безпідставність таких доводів відповідача, оскільки останні не відповідають дійсності.

Так, одночасно із митною декларацією декларантом надано відповідачу ряд документів для підтвердження митної вартості товару, серед яких, договорів купівлі-продажу транспортного засобу б/н від 14.06.2019 (а.с.50-53). Також 11.07.2019 представлено додаткові документи фактуру/податкова накладна (faktura-danovy doklad) №19/18/004 від 24.06.2019 і прихідний податковий документ ( danovy doklad/prijmovy doklad c.) за №P19/40/0036 від 03.06.2019 на суму 114 876,03 CZK (а.с.56-59).

Переклад наведених документів на українську мову, який наявний в матеріалах справи, виконаний Приватним підприємством "Сага-П" в особі перекладача Марини Чапор, і скріплений її підписом, печаткою та штампом (а.с.53, 57, 59).

Згідно перекладу, договір купівлі-продажу транспортного засобу (smlouva o koupi sinicniho vozidla) б/н від 14.06.2019 складений і підписаний за участю Товариством з обмеженою відповідальністю "Бутан" ("Butan s.r.o.") на території Чеської Республіки (Zalesanska 726, 190 19 Praha 9) на підтвердження продажі транспортного засобу марки Renault, модель Megane, номер кузова НОМЕР_1 , який придбав ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ). Загальна вартість автомобіля з податком становила 4 750,00 EUR (а.с.53).

Як не заперечує відповідач декларант також подав виданий "Butan s.r.o." документ за назвою danovy doklad / prijmovy doklad c. за №P19/40/0036 від 03.06.2019.

Дослівний переклад на українську мову свідчить, що документом є "податковий документ/прихідний документ" - прийняття (pijato) від Володимира Саміліва ( ОСОБА_1 ) коштів в сумі 114 876,03 CZK за товар "Renault Megane 1,5CDI RZ 4AE6373 r.v.2014" (а.с.56-57).

Даний прихідний податковий документ містить комбінацію цифр і бук коду платіжної операції із застосуванням відповідного виду касового апарату, а також відтиск штампу "Butan s.r.o." із підписом посадової особи суб`єкта господарювання, під якими міститься друкований запис "podpis pokladnika" - "підпис касира".

Відповідно до перекладу фактури/податкова накладна (faktura-danovy doklad) в 2-му розділі крім номера документа (№19/18/004 від 24.06.2019) занесена підстава його видачі - "smlouva", якою згідно перекладу є "договір 40/2019" (а.с.58-59). У фактурі визначено той же предмет купівлі-продажу "Renault Megane 1,5CDI RZ 4AE6373 r.v.2014", вартість всього (celkem), сума 114 876,00 і запис "prodano: jak stoji a lezi", який перекладається - "продано: як стоїть та і лежить" (а.с.58-59).

Такі два документи виконані на відповідному бланку, містять відтиск штампа і підпис посадової особи продавця-нерезидента "Butan s.r.o.".

В суду не має сумніву щодо належності перекладу документів, виконаного від імені перекладача Марини Чопар.

Відповідач не вказав суду на будь-які обґрунтовані застереження щодо такого перекладу повністю чи окремого його змісту.

Більше того, як вказує відповідач у відзиві на позов, підпунктом "б" пункту 2 розділу І Правил митного контролю та митного оформлення транспортних засобі, які переміщуються громадянами через митний кордон України, затверджених наказом Державної митної служби України від 17.11.2005 за №1118 (надалі по тексту також - Правила №1118), визначено, що до переліку документів, які підтверджують право власності на ТЗ, придбаних (отримані) в підприємств, віднесено - оформлені на відповідних бланках і завірені печатками цих осіб чи інших організацій та установ оригінали рахунків, чеків, рахунків-фактур, інвойсів, інших документів. У цих документах, крім чеків, згідно з формою відповідного бланка повинні бути зазначені дата продажу, номери шасі (рами), кузова (або ідентифікаційний номер), двигуна ТЗ , його модель і рік виготовлення, а також прізвище, ім`я, по батькові особи, якій продано ТЗ.

Всі вищевказані реквізити/дані за змістом і формою (в тому числі відповідний бланк, печатка і підпис посадових осіб організацій, а також ідентифікуючі відомості про ТЗ) наявні у договорі купівлі-продажі від 14.06.2019, прихідному податковому документі від 03.06.2019 та фактурі/податковій накладній від 24.06.2019, поданих позивачем митному органу на підтвердження митної вартості автомобіля.

При цьому, відповідно до пункту 5 частини 2 статті 53 МК України суд вважає прихідний податковий документ №Р19/40/0036 від 03.06.2019 на суму 114 876,03 CZK, - "іншим платіжним та/або бухгалтерським документом, що підтверджує вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару", який, серед іншого, підтверджує заявлену митну вартість.

Відтак, системний аналіз змісту тексту перекладених документів свідчить, що між позивачем і продавцем-нерезидентом (підприємством), в червні 2019 року, мав місце правочин із придбання ТЗ, що оформлений smlouva o koupi sinicniho vozidla від 14.06.2019 i faktura-danovy doklad від 24.06.2019 та засвідчує факт набуття декларантом у власність товару за ціною 114 876,03 CZK, яку ОСОБА_1 оплати у готівковій формі на підставі danovy doklad /prijmovy doklad c. за №P19/40/0036 від 03.06.2019.

При цьому, вартість "114 876,03 CZK" визначена в чеських кронах, яка із урахуванням офіційного курсу національної валюти України (1,1136626 гривень/1,00 польський злотий) станом на 08.07.2019 (день подання митної декларації) становила 130 571,082 гривень, а в переводі на євро (28,950992 гривень/1 EUR) - 4 510,072883 EUR. Такі числові значення в гривнях і євро майже в повній мірі відповідають відомостям відображеним позивачем у графах 23 (28,950992), 42 (4 750), 45 (137 517.21), 46 (137.51721) митній декларації UA206010/2019/415760 від 08.07.2019.

Незначна різниця у значеннях 4 510,07 EUR і 4 750 EUR, на переконання суду, пояснюється різним курсом чеської крони до євро, так як угода оформлена 14.06.2019, а декларація на митній території України подана 08.07.2019. При цьому, позивач при внесенні (оплаті) чеськими кронами 03.06.2019 за товар, вартість якого визначена в євро, користувався відповідним національним курсом Чеської Республіки, а 08.07.2019 - курсом Національного банку України.

Безпідставними суд вважає аргументи Митниці "неподання банківських платіжних документів, які містять реквізити необхідні для ідентифікації зовнішньоекономічної операції".

Суд за наслідками дослідження прихідного податкового документа ( danovy doklad/prijmovy doklad c.) за №P19/40/0036 від 03.06.2019 констатує, що у останнього наявна уся необхідна і достатня інформація для визначення продавця, покупця, предмету господарської операції та її вартості.

Так, прихідний податковий документ виданий на оплату (114 876,03 CZK) за товар "Renault Megane 1,5CDI RZ 4AE6373 r.v.2014".

Такі ж ідентифікуючі ознаки товару (автомобіля "Renault Megane 1,5CDI RZ 4AE6373 r.v.2014") за маркою, моделлю, об`ємом двигуна, державним номерним знаком і календарним роком виготовлення містяться в договорі купівлі-продажі від 14.06.2019, фактурі/податковий документ від 24.06.2019 і свідоцтві про реєстрації транспортного засобу бланк серії НОМЕР_3 від 01.08.2014 (а.с.22, 52, 54, 56, 58).

В прихідному податковому документі, як і у всіх досліджених документах, ідентифіковано продавця ("Butan s.r.o.") і покупця (Volodymyr Samiliv).

У нижній лівій частині такого документа міститься друкований текст "obsah zapisu 40/2019" - "зміст запису 40/2019", який, окрім усіх інших, за номером відповідає запису у графі 2 фактури/податкова накладна ( faktura - danovy doklad) №19/18/004 від 24.06.2019, а саме: "smlouva" - "договір 40/2019" (а.с.58-59).

При цьому, не може суд залишити поза увагою запис в прихідному податковому документі ( danovy doklad / prijmovy doklad c.) за №P19/40/0036 від 03.06.2019 і фактурі/податкова накладна (faktura- danovy doklad) №19/18/004 від 24.06.2019 наступного змісту "zaloha", переклад якого означає "аванс".

З даного приводу позивач не надав жодного пояснення, стверджуючи, що такі документи є єдиними доказами оплати і видачі на підставі нього рахунку-фактури (інвойсу).

На підтвердження таких доводів у фактурі/податкова накладна (faktura- danovy doklad) №19/18/004 від 24.06.2019, на які міститься штамп митного органу Чеської Республіки, вчинено запис " prodano ", який перекладається "продано". Крім того, у такій фактурі підстава платежу за номером P19/40/0036 від 03.06.2019 визначена у від`ємному значенні ("-") і додатково вказано таж сума проплати (114 876,03 CZK) у позитивному значенні (а.с.58-59). Також саме faktura-danovy doklad №19/18/004 внесена у експертну декларацію країни відправлення MRN 19CZ610000242DU285 від 25.06.2019 як підстава набуття ОСОБА_1 права власності та автомобіль. Відтак, такий запис самостійно не може спростувати дані про митну вартість товару в сумі 114 876,03 CZK 4 750 EUR. Доказі наявності інших обставин відповідач суду не надав.

Про факт придбання автомобіля свідчить також відомості митної декларації країни відправлення MRN 19CZ610000242DU285 від 25.06.2019, зокрема, серед документів, поданих для оформлення митних процедур, визначено документ "obchodni faktura 19/18/0044" і суб`єкта господарювання "Butan s.r.o.", які за номером видачі і найменуванням продавця-нерезидента співпадає із таким номером фактури/податкова накладна (faktura- danovy doklad) №19/18/004 від 24.06.2019, представленої декларантом відповідачу (а.с.60-62).

Безпідставними слід вважати доводи відповідача, що в силу вимог Правил №1118 до обов`язково переліку документів, які підтверджують права власності на ТЗ (його придбання), визначено чек із відповідними реквізитами чи даними про ідентифікацію ТЗ.

Безпосередній зміст підпункту "б" пункту 2 Розділу І Правил №1118 свідчить, що одним із документів, які підтверджують право власності на ТЗ придбані в підприємств є оформлені на відповідних бланках і завірені печатками цих осіб чи інших організацій та установ оригінали як рахунків-фактур, інвойсів так і чеків.

По перше, всі вказані документи є самостійним доказом придбання ТЗ і положення Правил № 1118 не вимагають обов`язкового підтвердження обставини придбання на підставі чека при умові наявності рахунку-факти або інвойсу.

По друге, застереження, що містяться в підпункті "б" пункту 2 Розділу І Правил №1118 щодо необхідності обов`язкового відображення в документах, які засвідчують придбання ТЗ в підприємств, відомостей про реквізити чи індивідуальні ідентифікуючі ознаки такого товару, не стосується чека.

Тобто, Правилами № 1118 не закріплюється обов`язок вносити в чек чи інший платіжний документ усіх ідентифікуючих ознак автомобіля (марка, модель, номер шасі, об`єкт двигуна тощо), останні ж повинні обов`язково міститися у рахунку-фактурі/інвойсів, що і має місце у спірному випадку.

В контексті вказаного суд звертає увагу на позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 20.02.2018 за результатом розгляду справи №809/1884/16 (провадження №К/9901/18288/18), згідно якої посилання митного органу на те, що сума, яка зазначена в рахунку-фактурі (інвойсі), поданому декларантом, не була підтверджена, є безпідставними, оскільки положення статті 53 МК України не містять вимог щодо додаткового підтвердження ціни, вказаної у документах, які підтверджують митну вартість товару.

В частині обрання декларантом і відповідачем методу визначення митної вартості суд відзначає, що за змістом частини 1 статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до частини 2 коментованої статті Кодексу основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Частиною 3 статті 57 МК України передбачено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина 4 статті 57 МК України).

Згідно частини 5 вказаної статті Кодексу у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу (частина 6 статті 57 МК України).

За приписами частини 1 статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, згідно частини статті 58 МК України, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Відповідно до частини 3 статті 58 МК України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини 1 статті 57 цього Кодексу.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості (частина 1 статті 54 МК України).

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), в межах частини 2 статті 54 МК України, здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині 1 статті 58 цього Кодексу.

За приписами частини 3 статті 54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

В силу вимог частини 5 статті 54 МК України орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

При цьому, відповідно до частини 3 статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, які підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Орган доходів і зборів за змістом частини 6 статті 54 МК України може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу.

Разом з тим, у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина 7 статті 54 МК України).

Відповідно до частини 1 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Як встановлено судом, митну вартість імпортованого транспортного засобу, що вказана декларантом у графі 43 митної декларації UA206010/2019/415760 від 08.07.2019, визначено за основним (1) методом (а.с.79).

До митної декларації декларантом подано необхідні документи для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товару саме за ціною договору.

Доводи позивача свідчать про те, що договір купівлі-продажу транспортного засобу б/н від 14.06.2019, прихідний податковий документ ( danovy doklad/prijmovy doklad c.) за №P19/40/0036 від 03.06.2019 і фактура/податкова накладна (faktura-danovy doklad) №19/18/004 від 24.06.2019 це єдині документи, видані і оформлені за участю продавця-нерезидента "Butan s.r.o." на території Чеської Республіки, і які засвідчують дійсну вартість придбаного автомобіля в сумі 4 750,00 EUR. Інші документи, які б визначали числові значення митної вартості придбаного транспортного засобу у ОСОБА_1 відсутні.

Відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростував зміст коментованих документів, в тому числі будь-які відомості про надходження від компетентних органів Чеської Республіки чи іншої країни, через яку товар переміщувався транзитом, інформації щодо підтвердження чи не підтвердження обставини відчуження позивачу продавцем "Butan s.r.o." автомобіля марки Renault, модель Megane, номер кузова НОМЕР_1 , та отримання або не отримання від ОСОБА_1 готівкою коштів в сумі 4 750,00 EUR та/або іншої суми за відчужений вказаний транспортний засіб.

Відповідач в Рішенні про коригування митної вартості товарів від 10.07.2019, відзиві на позов не вказав на обставини, які обумовили виникнення у митного органу обґрунтованих сумнівів відносно непідтвердження чи невизначеності кількісних, вартісних і достовірних елементів митної вартості або відсутності хоча б однієї із їх складових, яка є обов`язковою при обчисленні такої вартості. Обов`язок доведення обґрунтованості такого сумніву митним органом констатований також в постанові Верховного Суду від 06.03.2019 у справі №809/278/17 (провадження №К/9901/45596/18).

Суд вказує на протиправність зроблених Митницею висновків про неможливість визначення митної вартості за першим основним методом за ціною, яка вказана в договорі купівлі-продажу транспортного засобу б/н від 14.06.2019 і фактурі/податкова накладна (faktura-danovy doklad) №19/18/004 від 24.06.2019.

Така протиправність, на переконання суду, обґрунтовується наданням декларантом документів, які є достатніми для визначення митної вартості товару за ціною договору та в повній мірі підтверджують заявлену декларантом митну вартість товару.

По перше, суд констатує, що відповідач, реалізовуючи своє право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, регламентованого частиною 5 статті 54 МК України, не довів перед судом про наявність обґрунтованих застережень щодо застосування у спірних відносинах першого методу, визначених у частинах 1 і 2 статті 58 МК України, в тому числі в частині:

- не підтвердження позивачем документально відповідних відомостей про митну вартість товару, чи будь-якої іншої її складової, яка є обов`язковою при відповідному обчисленні митної вартості;

- наявності достатніх умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості товару.

По друге, відповідач не зміг аргументовано довести, що заявлені позивачем відомості про митну вартість автомобіля є неповними та/або недостовірними, у тому числі обґрунтувати невірне визначення митної вартості товару.

По третє, відповідач ні під час здійснення митного контролю спірного товару, ні у відзиві на позов не вказав на документи, зазначені у частині 2 статті 53 МК України, і які подані позивачем як декларантом при митному оформленні транспортного засобу, в яких наявні розбіжності, ознаки підробки, зміни і підтирання окремих/усіх числових значень нанесених машинописним чи рукописним способом, або не містять всіх відомостей на підтвердження числових значень складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена позивачем за автомобіль марки Renault, модель Megane.

З приводу застосування відповідачем у спірному випадку резервного методу (стаття 64 Митного кодексу України) та відсутності можливості послідовного використання методів визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних та подібних (аналогічних) товарів за статтями 59 і 60 Митного кодексу України, суд виходить із наступних аргументів та мотивів.

Так як за приписами частини 2 статті 64 Митного кодексу України митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті Кодексу (резервний метод), повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях, то суд відзначає, що при розгляді справи Митниця подала відомості із відповідного програмного забезпечення "Центральна база даних" Державної митної служби України - "Рівень цін по Центральній базі Даних (ЦБД)" (а.с.100).

Саме такими відомостями із Центральної бази Даних представник відповідача обґрунтовує доводи на підтвердження опрацювання цінової політики, за наслідками якого відомості про ідентичні товари були відсутні, у зв`язку із чим не підлягав до застосування 2-3 методи визначення митної вартості.

На переконання суду такі відомості не можливо врахувати у справі як належний доказ, виходячи із наступного.

По перше, вказані відомості про відстеження визначені Митницею в діапазоні часу з 11.04.2019 по 10.07.2019. Чому такий пошук здійснено саме за період 3 місяці до митного оформлення, чому неможливо здійснити пошук ТЗ за відповідними подібними характеристиками за більший період часу, до прикладу 6 чи 12 місяців, яке законодавче обмеження конкретного періоду відстеження схожого (подібного, аналогічного) товару визначено нормативно-правовими актами, відповідач суду не пояснив.

По друге, із вказаного відстеження неможливо зробити висновок, чи здійснено пошук аналогічного, чи ідентичного товару, в тому числі за фактичними обставинами, так як у вікні "країна виробник" умов пошуку не визначено, при тому, що згідно митної декларації від 08.07.2019 такого виробника ідентифіковано абревіатурою країни "FR". В той же час, пошук здійснено автомобіля за "кодом товару" - 370331901, в той час як у графі 33 "кодом товару" митної декларації UA206010/2019/415760 від 08.07.2019 - 87003319010. Суд не виключає, що у полівінні "код товару" "Рівень цін по Центральній базі Даних (ЦБД)" із технічних можливостей програмного забезпечення візуально могла не вміститися остання цифра "0" і тоді б код практично співпадався б, втім очевидним є те, що перша цифра коду в декларації має значення "8", а у витягу "3" (а.с.79, 92).

Про третє, відповідач не пояснив, як за обставини спрацювання програмного забезпечення АСАУР із ризиком - " вартість транспортного засобу нижча наявної цінової інформації, отриманої в тому числі із зовнішніх джерел ", митний орган не в змозі надати конкретні докази, у відношенні до яких здійснено порівняння ТЗ позивача із ідентичним/подібним товаром, втім за нижчою ціною, в тому числі інформації із зовнішніх джерел. Причини неможливості подання таких доказів відповідач не вказав.

В даному випадку необхідно наголосити на тому, що згідно пункту 4 частини 2 статті 55 Митного кодексу України прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Частинами 4 і 5 Графи 33 "Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості" Розділу ІІ "Опис граф Рішення" Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 за №598 (надалі по тексту також - Правила №598), регламентовано, що у випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

Як свідчать зміст графи 33 Рішення про коригування митної вартості товарів UA206000/2019/000583/2 від 10.07.2019, в ній є посилання про визначення митної вартості за резервним методом (стаття 64 Митного кодексу України), втім відсутні будь-які відомості про номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

Спірне вказане рішення не містить обґрунтувань розрахунку скоригованої митної вартості.

Відсутність обґрунтувань розрахунку скоригованої митної вартості є самостійною підставою для скасування рішення про коригування митної вартості товарів, про що свідчить правова позиція висвітлена у постановах Верховного Суду №826/28024/15 від 18.12.2018, №815/1670/17 від 21.12.2018, №813/663/17 від 18.12.2018, №815/228/17 від 21.12.2018 і №820/1436/17 від 18.12.2018.

З приводу не зазначення у оскаржуваному рішенні відповідного обґрунтування і розрахунку коригування митної вартості представник відповідача у відзиві зазначає, що такий розрахунок робився інспектором у зв`язку із "спрацюванням системи ризиків АСАУР". В даному випадку, при введені VIN-коду, система, поряд з іншим, вибрала конкретне числове значення (7 550,00 EUR), тому розрахунок не зазначався в рішенні.

Відповідач стверджує, що конкретне числове значення скоригованої вартої автомобіля визначено таким програмно-інформаційним комплексом як Автоматизована система аналізу та управління ризиками (надалі по тексту також - АСАУР).

Системний і послідовний аналіз всього Порядку здійснення аналізу та оцінки ризиків, розроблення і реалізації заходів з управління ризиками для визначення форм та обсягів митного контролю, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №684 від 31.07.2015 (надалі по тексту також - Порядок №684), свідчить, що положення останнього не містить будь-яких даних про можливість визначення митної вартості транспортних засобів за VIN-кодом, а також вартості взагалі.

Відповідач не надав суду жодного пояснення, на підставі якого нормативно-правового акта саме програмно-інформаційним комплексом АСАУР вправі, крім виявлення відповідних ризиків, самостійно визначати (коригувати) митну вартість транспортних засобів, в тому числі за їх VIN-кодами.

Разом з тим, оскаржуване Рішення від 10.07.2019, серед іншого, містить запис "…Обов`язкове залучення відповідного спеціалізованого підрозділу для визначення МВ за VIN-кодом: НОМЕР_1 , вартість - EUR" (зворотній бік а.с.78).

Відповідач не представив такого запиту чи звернення до спеціалізованого підрозділу ДФС чи Державної митної служби України для визначення митної вартості, відтак у суду відсутні докази формування останніх.

Які саме дані спеціалізованих програмно-інформаційних комплексів Єдиної автоматизованої інформаційної системи ДФС/Митниці або цінову інформацію, отриману в рамках домовленостей, укладених між ДФС та об`єднаннями імпортерів і виробників, використано окрім програмно-інформаційного комплексу АСАУР, відповідач не повідомив суд.

Незважаючи на вказане, Рішення від 10.07.2019 має запис "…вартість - EUR, вартість - 7 550,00".

Безпосередній зміст графи 33 Рішення про коригування митної вартості від 10.07.2019 свідчить, що саме спрацювання АСАУР стало підставою для висновку - "вартість транспортного засобу нижча наявної цінової інформації, отриманої в тому числі із зовнішніх джерел".

Втім, мотивувальна частина графи 33 коментованого Рішення немає будь-якого обґрунтування чи відомостей про обставини виникнення будь-яких ризиків ''спрацювання АСАУР" (а.с.78).

За умови "спрацювання програмно-інформаційного комплексу АСАУР", "вартість транспортного засобу нижча наявної цінової інформації" судом ухвалою про відкриття провадження у справі від 30.08.2019 (пункти 5, 6) витребувано у відповідача відповідні письмові пояснення і докази (а.с.2, 3), зокрема, з приводу обставин: джерела наявної цінової інформації, найменування митного органу (митного посту), в якому отримано відповідну інформацію чи мало місце митне оформлення товару (автомобіля марки Renault, модель Megane, 2014 календарного року виготовлення) із подібними характеристиками/комплектацією транспортного засобу в порівнянні з тим, який придбав ОСОБА_1 14.06.2019; календарної дати придбання товару і дати такого митного оформлення; конкретних характеристик ідентичного або аналогічного (подібного) транспортного засобу; умов поставки товару; технічного стану транспортного засобу; методу визначення митної вартості товару, митна декларація іншого декларанта чи рішення митного органу щодо ідентичного чи аналогічного товару/коригування товару.

Ухвалу суду в частині витребування доказів відповідач не виконав, причини ненадання чи неможливості надання таких доказів, представник відповідача не повідомив.

Вказане свідчить, що відповідач не обґрунтував наявність спрацьованих ризиків при перевірці заявленої митної вартості автомобіля саме з причин - "вартість транспортного засобу нижча наявної цінової інформації".

При цьому, слід зазначити, спрацювання системи управління ризиками є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

Такий висновок суду відповідає позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 19.02.2019 в справі №805/2713/16-а.

В контексті можливості використання для визначення митної вартості "інформації із зовнішніх джерел", відповідач посилається на Розділом 5 Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Державної фіскальної служби України №689 від 11.09.2015.

Втім, як свідчить Розділ 5 таких Методичних рекомендацій останній врегульовує правовідносини аналізу, виявлення та оцінки ризиків при митному оформленні товарів, а не визначення її митної вартості, в тому числі не містить праворегулювання із накопиченої бази даних по аналогічних чи подібних товарах, які вже пройшли митний контроль. Зокрема, під час робіт з аналізу, виявлення та оцінки ризиків можуть використовуватися, серед іншого, такі джерела інформації як інформація отримана з мережі Інтернет.

Такі Методичні рекомендації не надають митному органу права визначати митну вартість на підставі інформації отриманої з мережі Інтернет.

При цьому, відповідач не надав доказів із мережі Інтернет про митну вартість аналогічного/подібного/ідентичного товарів станом на 10.07.2019, у відношенні до яких здійснено порівняння автомобіля марки Renault, модель Megane, номер кузова НОМЕР_1 .

Не надала Митниці обґрунтованого пояснення не прийняття Висновку з програмного комплекту електронного каталогу цін на транспортні засоби Basis SuperSchwacke 005053/S.02 від 18.06.2019.

Як свідчать результати консультації, декларант 09.07.2019 подав інспектору митного органу коментований висновок, результати оцінки якого за VIN-кодом: НОМЕР_1 в розділі "verkaufswert (Schwacke) inkl. mehrwerstteuer" (вартість продажу (Schwacke) з ПДВ) свідчить про визначення ціни автомобіля в сумі 4 750,00 EUR (а.с.89, 90-91).

Така ціна відповідає митній вартості товару, визначеної у графі 43 митної декларації від 08.07.2019 (а.с.79).

Програний продукт "Транспортні засоби нові і які були у використанні - європейський ринок - Schwacke Net" за кодом ДК 021:2015-48460000-0 постійно використовується митними органами при здійсненні митного контролю, застосування якого регламентовано наказом Державної митної служби України від 13.10.2006 за №885 "Про забезпечення контролю за правильністю визначення митної вартості транспортних засобів, вузлів та агрегатів" і Методикою товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 за №142/5/2092. В свою чергу, остання також застосовується Митницею.

Про належні юридичні і фактичні причини не врахування висновку Basis SuperSchwacke 005053/S.02 від 18.06.2019 відповідач суду не надав.

Не може суд погодитися із твердженнями про те, що декларант погодився із прийнятим рішенням про коригування митної вартості і з самою митною вартістю 7 750,00 EUR, так як після прийняття оскаржуваного рішення подав нову митну декларацію, в графі "43" якої самостійно вказав 6 метод визначення митної вартості, а також в частині використання права випущення товарів у вільний обіг на умовах, визначених частиною 7 статті 55 Митного кодексу України, суд надає їм наступну правову оцінку.

По перше, одним із об`єктів оскарження у спірних відносинах є Рішення про коригування митної вартості товарів Івано-Франківської митниці ДФС UA206010/2019/415760 від 08.07.2019.

Відповідно до статті 8 Конституції України звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (стаття 55 Конституції України).

За змістом частин 3 і 4 статті 6 КАС України звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів, поряд з іншим, поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (індивідуальних актів).

Рішення, дії або бездіяльність органів доходів і зборів або їх посадових осіб можуть бути оскаржені безпосередньо до суду в порядку, визначеному законом (частина 1 статті 29 МК України).

Право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 МК України або до суду також гарантовано підпунктом "б" пунктом 5 частини 2 статті 55 цього Кодексу.

Відтак, у спірних відносинах ОСОБА_1 законом гарантовано право на оскарження до суду Рішення про коригування митної вартості товарів Івано-Франківської митниці ДФС від 10.07.2019.

По друге, з приводу того чи вичерпаний між ОСОБА_1 та Івано-Франківською митницею ДФС спір внаслідок погодження, як вважає відповідач, декларантом із митною, вартістю визначеною митним органом у оскаржуваному рішенні, слід відзначити.

У правовідносинах, що розглядаються судом слід розрізняти окремо "право" позивача погодитися, чи не погодитися із рішенням про коригування митної вартості із відповідними правовими наслідками такого погодження, чи не погодження в частині: оплати визначеної контролюючим органом скоригованої митної вартості або надання гарантій відповідно до розділу Х МК України, від іншого, самостійного гарантованого Конституцією і законами України "права" на оскарження спірного рішення в суді незалежно від того погодився декларант із рішення про коригування митної вартості товару, чи не погоджується із самою скоригованою митною вартістю, навіть за умови сплати обов`язкових платежів із скоригованої митної вартості товару.

Зокрема, за змістом частини 2 статті 55 МК України прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, серед іншого, має містити інформацію про:

а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів;

у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті;

б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Відповідно до частини 7 статті 55 МК України у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

Отже, правовідносин які виникають із приписів підпунктів "а" і "б" пункту 5 частини 2, частини 7 статті 55 МК України є реалізацією декларантом права на випуск у вільний обіг товарів у разі згоди або не згоди з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів, в тому числі із застосуванням заходів надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу. Такі правовідносин мають місце виключно між декларантом і митним органом.

В свою чергу, частина 1 статті 29 і підпункт "б" пункт 5 частини 2 статті 55 МК України врегульовує правовідносини щодо права декларанта оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до суду, без будь-яких застережень чи умов, в тому числі за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів, та/або за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу.

По третє, чинним законодавством в державі визначено порядок повернення з бюджету надмірно/помилково сплачених митних платежів.

Зокрема, за змістом пункту 43.1 статті 43 Податкового кодексу України помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов`язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України.

Помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (частина 3 статті 301 Митного кодексу України).

Частина 5 статті 301 вказаного Кодексу визначає окремі випадки повернення сум митних платежів, крім тих, що визначені як загальні в частині 3 статті 301 Митного кодексу України.

Послідовність та порядок виконання дій щодо повернення помилково/надміру сплачених сум митних платежів врегульовано Порядком повернення авансових платежів (передоплати) та помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 18.07.2017 за №643 (надалі по тексту також - Порядок №643).

Абзацом шістнадцятим пункту 3 розділу III Порядок №643, серед документів, які є правовою підставою для повернення відповідних платежів і додаються до заяви про повернення з державного бюджету помилково та/або надміру сплаченої суми митних, інших платежів та пені, віднесено виконавчий лист суду та/або рішення суду, що набрало законної сили (за наявності), щодо скасування рішення митниці ДФС, яке призвело до виникнення помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів та пені.

Окрім цього, пункт 4 частини 5 статті 301 Митного кодексу України визначає також інший окремий випадок повернення сум відповідних митних платежів, зокрема, у разі, якщо митну декларацію змінено.

Згідно пунктів 33 і 37 Положення про митні декларації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України за №450 від 21.05.2012 (надалі по тексту також - Положення №450), за письмовим зверненням декларанта або уповноваженої ним особи та з дозволу митного органу відомості, зазначені в поданій митному органу митній декларації, можуть бути змінені, зокрема шляхом доповнення, або митна декларація може бути відкликана.

Після завершення митного оформлення зміни до митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа можуть вноситися шляхом заповнення та оформлення митним органом аркуша коригування за формою згідно з додатком 4.

Внесення змін до митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа шляхом оформлення аркуша коригування здійснюється в порядку, що встановлюється Мінфіном.

Абзацом 1 пункту 12 Порядку оформлення аркуша коригування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 06.11.2012 за №1145 (надалі по тексту також - Порядок №1145), визначено, що у разі складання аркуша коригування у випадку повернення митних платежів, штрафних санкцій (у разі наявності) заповнюються розділи ІІ та ІІІ аркуша коригування.

Згідно абзацу 5 пункту 13 Порядку №1145 до розділу ІІІ аркуша коригування вносяться фактичні відомості про повернення митних платежів, штрафних санкцій (у разі наявності), в свою чергу у колонці "Підстава" зазначається код підстави здійснення доплати (повернення) сум митних платежів, штрафних санкцій (у разі наявності) згідно з класифікатором підстав здійснення доплати (повернення) сум митних платежів, ведення якого здійснюється відповідно до Порядку ведення відомчих класифікаторів інформації з питань державної митної справи, які використовуються у процесі оформлення митних декларацій, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.05.2012 за №623.

У відповідності до "Класифікатора підстав здійснення доплати (повернення) суми митних платежів", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.09.2012 за №1011 "Про затвердження відомчих класифікаторів інформації з питань державної митної справи, які використовуються у процесі оформлення митних декларацій" (надалі по тексту також - Класифікатор №1011), код підстави "2" відповідає назва "судове рішення".

Таким чином, відповідне рішення суду щодо скасування рішення митниці ДФС, яке призвело до виникнення помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів або інше судове рішення є правовою підставою для повернення останніх, в тому числі шляхом внесення змін до декларації.

Коментовані вище положення Митного і Податкового кодексів України, підзаконних нормативно-правових актів створюють юридично визначений механізм ймовірного існування і вирішення спору в майбутньому, за умови, якщо декларант не погоджується із відповідним рішенням митного органу про коригування митної вартості товару, однак сплатив за таким коригуванням необхідні митні та інші обов`язкові платежі, і має намір їх повернути.

По четверте, не можуть бути враховані судом і аргументи представника відповідача про погодження із оскаржуваним рішенням у зв`язку із самостійним внесенням позивачем 26.07.2019 в графу 43 нової митної декларації 6 методу визначення митної вартості.

Відповідно до глави 2 розділу ІІ "Заповнення граф митної декларації" Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №651 від 30.05.2012 (надалі по тексту також - Порядок №651), графа 43 "Метод визначення вартості" заповнюється в разі заявлення товарів у митний режим імпорту або в інший, відмінний від митного режиму імпорту, митний режим, зі справлянням митних платежів.

У лівому підрозділі графи зазначається порядковий номер методу визначення митної вартості, що використовувався.

У разі наявності чинного рішення про коригування митної вартості товарів у правому підрозділі графи зазначається порядковий номер методу визначення митної вартості, що використовувався митним органом.

Дійсно як свідчить поданий відповідачем взірець нової (останньої, другої) митної декларації UA206010/2019/417062 від 26.07.2019, в правому підрозділі графи 43 проставлено 6 методу визначення митної вартості, при цьому, лівий підрозділ графи 43 вказаної декларації має цифрове значення 1 (а.с.81).

Таким чином декларант виконав вимоги Порядку №651 та вірно заповнив графу 43 митної декларації від 26.07.2019.

Подання позивачем нової митної декларації при чинному рішенні про коригування митної вартості товару, не може обмежити чи позбавити декларанта права на оскарженні в суді відповідного рішення і ставити питання про перевірку його на предмет обґрунтованості і законності, в тому числі на відповідність вимогам частини 2 статті 55 МК України.

Непогодження в ході судового розгляду із скоригованою митної вартістю товару є свідченням про існування спору між декларантом і митним органом, який продовжує тривати з дня звернення особи до суду, та у випадку встановлення судом протиправності рішення про коригування митної вартості товару - безумовною підставою для скасування рішення органу контролю.

Внесення декларантом в правому підрозділі графи 43 нової митної декларації порядкового номеру методу визначення митної вартості (6), застосованого митним органом, та заповнення лівого підрозділу даної графи декларації значенням першого методу (1), за умови протиправності рішення про коригування митної вартості товару, на переконання суду у цій справі, не може бути свідченням відсутності спору між позивачем і відповідачем, так як сплата декларантом донарахованих платежів за скоригованою контролюючим органом митної вартістю не можу бути "юридичним виправданням" рішення суб`єкта владних повноважень, яке прийняте не на підставі закону і без урахуванням усіх обставин, які мають знання для його винесення.

З урахуванням коментованого суд констатує, що оскаржуване Рішення про коригування заявленої митної вартості товару від 10.07.2019 в порушення пунктів 1, 2 і 4 частини 2 статті 55 МК України не містить:

- належного обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

- наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

- належного обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Згідно частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Митниця, приймаючи Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення і Рішення про коригування митної вартості товарів, діяла не на підставі законів України, а також без урахування усіх обставин. Відтак, суд дійшов висновку, що Картка і Рішення від 10.07.2019, є протиправними та такими, що підлягають до скасування.

В той же час, суд відзначає, що за умови отримання відповідачем від компетентних органів Чеської Республіки відомостей щодо непідтвердження обставини відчуження позивачу продавцем-нерезидентом "Butan s.r.o." (Zalesanska 726, 190 19 Praha 9) транспортного засобу марки Renault, модель Megane, номер кузова НОМЕР_1 , об`єм двигуна 1461 см3, 2014 календарного року виготовлення, на підставі договору купівлі-продажу транспортного засобу від 14.06.2019 і фактури/податкова накладна №19/18/004 від 24.06.2019, а також не отримання від позивача готівкою коштів саме в сумі 4 750,00 EUR (114 876,03 CZK) та/або отримання іншої (в тому числі більшої) суми за відчужений вказаний транспортний засіб, Івано-Франківська митниця Державної фіскальної служби та відповідні територіальний орган ДФС України не позбавлені права визначити позивачу відповідну митну вартість товару та обов`язкові платежі, що підлягають сплаті при його митному оформленні.

Одночасно, суд відзначає, що за змістом вимог частини 6 статті 44 КАС України за введення суду в оману щодо фактичних обставин справи винні особи несуть відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до частини 1 статті 384 Кримінального кодексу України подання суду завідомо недостовірних або підроблених доказів, караються виправними роботами на строк до двох років або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до двох років.

Відтак, подання в суд завідомо недостовірних або підроблених доказів про митну вартість транспортного засобу, на підставі яких суд встановлює фактичні обставини протиправності Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення та Рішення про коригування митної вартості товарів, має правовим наслідком застосування відповідного виду відповідальності.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд відзначає, що позивачем за подання до суду адміністративного позову майнового характеру сплачено судовий збір в розмірі 810,63 гривень, підтвердженням чого є наявна в матеріалах справи квитанція №№0.0.1436435874.1 від 15.08.2019 (а.с.4).

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З урахуванням вказаного підлягають стягненню з відповідача за його рахунок на користь позивача понесені ним судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 810,63 гривень.

Розглядаючи клопотання позивача про відшкодування витрат на правничу допомогу, суд виходить із наступного.

Частиною 1 та 3 статті 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, серед інших, і витрати на професійну правничу допомогу.

Позивач в адміністративному позові вказав про необхідність стягнення із відповідача понесених ним витрат на правову допомогу в сумі 1 200,00 гривень (а.с.14).

Компенсація витрат на професійну правничу допомогу здійснюється у порядку, передбаченому статтею 134 КАС України.

За змістом пункту 1 частини 3 статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Окрім зазначеного, частиною 4 статті 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Представництво адвокатом Ошуста Володимира Івановича в суді інтересів ОСОБА_1 засвідчується ордером серії ІФ №070781 (а.с.64).

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу в розмірі 1 200,00 гривень, позивач долучив квитанцію №1 від 02.08.2019 про прийняття від ОСОБА_1 за надання правової допомоги (а.с.29), свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії №345 від 06.06.2000 і Витяг з єдиного реєстру адвокатів України (а.с.65, 66).

Інших документів позивач і його представник суду не подали.

Будь-яких клопотань, в розумінні частин 5, 6 статі 134 КАС України, щодо не співмірності судових витрат на правничу допомогу, відповідачем на адресу суду не скеровувалися.

Вирішуючи питання ''визначення розміру витрат на правничу допомогу'' та ''приналежності квитанції №1 від 02.08.2019, як доказу на підтвердження таких витрати у справі №300/1661/19'', суд відзначає наступне.

По перше, в суд не представлено на виконання вимог пункту 1 частини 3, частини 4 статті 134 КАС договір про надання правничої допомоги, а також детальний опис робіт (наданих послуг), із яких суд міг би встановити зміст і склад наданих адвокатом послуг, в тому числі щодо підготовки до розгляду справи, збору доказів, складання позовної заяви тощо в межах предмету адміністративної справи №300/1661/19.

По друге, у квитанції від 02.08.2018 підставою прийняття коштів визначено ''за складання позовної заяви до Івано-Франківської митниці про визнання дій протиправними'', в той час як у справі №300/1661/19 інший предмет оскарження - визнання протиправними і скасування двох рішень суб`єкта владних повноважень, а саме: Картки UA206000/2019/00583 та Рішення Івано-Франківської митниці Державної фіскальної служби UA206000/2019/000583/2 від 10.07.2019.

Відтак, в розгляді даної справи станом на час вирішення такого клопотання позивача, останнім в цій частині витрат 1 200,00 гривень подані документи, які не засвідчують реальну приналежність квитанції №1 від 02.08.2019 до предмету оскарження у справі №300/1661/19, що унеможливлює вирішення судом питання про їх відшкодування на користь ОСОБА_1

Сторона у справі не подано до суду будь-яких доказів про понесення ними інших витрат, пов`язаних з розглядом справи, відтак у суду відсутні підстави для вирішення питання щодо їх розподілу.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Івано-Франківської митниці Державної фіскальної служби UA206000/2019/00583.

Визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів Івано-Франківської митниці Державної фіскальної служби UA206000/2019/000583/2 від 10.07.2019.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Івано-Франківської митниці Державної фіскальної служби (ідентифікаційний код юридичної особи 39640261) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 ) сплачений судовий збір в розмірі 810,63 гривень (вісімсот десять гривень шістдесят три копійки).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Відповідно до статей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 ), адреса: АДРЕСА_1 .

Адвокат (представник позивача) - Ошуст Сергій Євгенович (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 , діє на підставі ордера серії ІФ №070781 від 21.08.2019 і Свідоцтва на право зайняття адвокатською діяльністю серії №345 від 06.06.2000), адреса: вул. Шкільна, 23, смт. Рожнятів, Рожнятівського району, Івано -Франківської області, 77600.

Відповідач - Івано-Франківська митниця Державної фіскальної служби (ідентифікаційний код юридичної особи 39640261), адреса: вул. Короля Данила, 20, м. Івано-Франківськ, 76010.

Суддя /підпис/ Чуприна О.В.