Рішення № 85360878, 15.10.2019, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 жовтня 2019 року 320/4409/19

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Балаклицького А.І., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Експансія" до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Експансія" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головне управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23.05.2019 №0005394001.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем порушено порядок проведення фактичної перевірки, на підставі висновків якої прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення. Зокрема, позивач зазначає, що законних підстав для проведення фактичної перевірки не було, оскільки наказ про проведення перевірки та додаток до нього були оформлені з порушенням вимог податкового законодавства, у зв`язку з чим було прийнято рішення про відмову у допуску посадових осіб відповідача до проведення фактичної перевірки та складено акт про не допуск, який був наданий відповідачу через канцелярію.

З огляду на викладене, позивач вважає, що посадові особи відповідача не проводили фактичну перевірку ТОВ "Експансія", так як було складено акт про не допуск, а тому прийняте податкове повідомлення-рішення є незаконним та таким, що підлягає скасуванню.

Крім того, позивач зауважив, що твердження відповідача про придбання під час проведення фактичної перевірки алкогольного напою з маркою акцизного податку, що не відповідає вимогам законодавства, є необґрунтованими та безпідставними, оскільки пляшка алкогольного напою, що перебувала на роздавальній стрічці, не належить позивачу та її походження не відоме. Так, позивач стверджує, що усі пляшки віскі Bushmills Original, що перебувають у позивача, промарковані антикражним датчиком пломбою-кліпсою, однак такої пломби-кліпси на такій пляшці, яка була придбана перевіряючими ГУ ДФС у Київській області, не було та вона не знімалася.

Відповідач позов не визнав, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що фактична перевірка ТОВ "Експансія" була проведена на законних підставах, оскільки посадові особи були допущені до проведення перевірки, про що свідчать дані, надані касиром та головним бухгалтером, фіскальний чек та фото фіксація.

При цьому, відповідач зауважив, що дії податкового органу при проведенні фактичної перевірки ТОВ "Експансія" є правомірними та вчинені в межах повноважень та з дотриманням вимог чинного законодавства, оскільки перед початком такої перевірки особі, яка здійснювала розрахункові операції, були пред`явлені документи, визначені п.81.1 ст. 81 Податкового кодексу України. Однак, така особа відмовилась розписатися у направленнях на перевірку, у зв`язку з чим було складено відповідний акт.

Також, відповідач зазначив, що за результатами фактичної перевірки було встановлено факт реалізації позивачем алкогольного напою, який маркований маркою акцизного податку не встановлено зразка, що є порушенням вимог ст. 11 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", а тому контролюючим органом правомірно прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення про застосування до позивача штрафної санкції в сумі 17000,00 грн.

Позивачем подано до суду відповідь на відзив, в якій зазначив аналогічні мотиви, які викладені у позовній заяві. Водночас, у даній відповіді позивач додаткового звертав увагу на те, що направлення на проведення фактичної перевірки оформлені з порушенням вимог законодавства, оскільки вони не скріплені печаткою контролюючого органу, як того вимагає законодавства, а тому вони вважаються недійсними.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16.08.2019 відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20.09.2019 замінено відповідача - Головне управління ДФС у Київській області на його правонаступника - Головне управління ДПС у Київській області.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20.09.2019 відмовлено у задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Київській області про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Частиною 1 статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Відтак, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити з таких підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Експансія" (код ЄДРПОУ 32294905, місцезнаходження: 08132, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Промислова, буд. 5) зареєстровано в якості юридичної особи 02.12.2002, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 18.01.2016.

29 березня 2019 року Головним управлінням ДФС у Київській області відповідно до вимог статей 20, 75, 80 Податкового кодексу України, листа ДФС України від 26.03.2019 №10024/7/99-99-12-01-01-17 та з метою здійснення контролю за діяльністю суб`єктів господарювання у сфері виробництва та обігу спирту, спиртовмісної продукції, алкогольних напоїв та тютюнових виробів видано наказ №706 "Про проведення фактичних перевірок".

Так, вказаним наказом, наказано на підставі п.п.80.2.5 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України в частині здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, управлінню контролю за обігом та оподаткуванням підакцизних товарів ( ОСОБА_1 ) у квітні 2019 року організувати проведення фактичних перевірок суб`єктів господарювання (об`єктів) згідно з додатком №1.

Як вбачається з Витягу з додатку №1 до наказу ГУ ДФС у Київській області від 29.03.2019 №706 "Про проведення фактичних перевірок" щодо переліку суб`єктів господарювання, які підлягають фактичним перевіркам у квітні 2019 року, на підставі п.п.80.2.5 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України призначено фактичну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Експансія" за адресою суб`єкта господарювання: Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Промислова, буд. 5; термін перевірки 11.04.2019 - 10 діб; перевіряючі - завідувач сектору ОСОБА_2 , ГДРІ ОСОБА_3 .

Метою перевірки є контроль за дотриманням норм законодавства у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, у тому числі наявністю ліцензій, виданих органами ДФС та реєстраторів розрахункових операцій (книг обліку розрахункових операцій), які знаходяться на місці торгівлі; внесенням місць зберіганні спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів до Єдиного державного реєстру місць зберігання; маркуванням алкогольних напоїв і тютюнових виробів; встановленими мінімальними оптово-відпускними або роздрібними цінами на алкогольні напої; встановленими мінімальними роздрібними цінами на тютюнові вироби; реєстрацією платниками акцизного податку при здійсненні суб`єктами господарювання операцій з реалізації пального тощо.

У період з 11.04.2019 по 19.04.2019 на підставі наказу ГУ ДФС у Київській області від 29.03.2011 №706 та направлень на перевірку від 11.04.2019 №651 та №652 посадовими особами ГУ ДФС у Київській області проведена фактична перевірка магазину за адресою: м . Вишневе, вул. Промислова , буд. 5 , що належить позивачу.

За результатами перевірки складено Акт (довідка) про результати фактичної перевірки з питань додержання суб`єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України у сфері виробництва і обігу підакцизної продукції від 22.04.2019 №253/10-36-40-00-10/32294905 на бланку №003110 (далі - Акт перевірки).

З даного акту фактичної перевірки вбачається, що така перевірка розпочалась 11.04.2019 о 14 год. 08 хв. та була закінчена 19.04.2019 о 14 год. 00 хв.

У висновках зазначеного акта фактичної перевірки зафіксовано порушення позивачем вимог статті 11 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" від 19.12.1995 №481/95-ВР (зі змінами та доповненнями).

Вказаних висновків відповідач дійшов у зв`язку з тим, що під час перевірки посадовими особами контролюючого органу встановлено факт реалізації пляшки віскі "Bushmills Original", об`ємом 0,5 л, міцністю 40% об., виробництва "The Old Bushmills Distillery Co Ltd", Сполучене Королівство Великобританії та Північної Ірландії, по ціні 398,90 грн., що підтверджується фіскальним чеком від 11.04.2019 №127/2000/224, яка маркована маркою акцизного податку 23АААЙ 118160 11/17 35,549 грн. із зазначенням індексу регіону 23 (Черкаська область), що не відповідає безпосередньо країні виробництва зазначеного алкогольного напою, марка акцизного податку - зеленого кольору. Алкогольні напої імпортного виробництва повинні маркуватись марками акцизного податку фіолетового кольору та без зазначення індексу регіону.

У зв`язку з цим, відповідач дійшов до висновку, що вказаний алкогольний напій маркований маркою акцизного податку з порушенням вимог Постанови КМУ №1251 від 27.12.2010 та у відповідності до ст. 226.9 Податкового кодексу України така продукція вважається немаркованою, чим порушено вимоги статті 11 Закону України від 19.12.1995 №481/95-ВР.

Згідно актів відмови від підписання акта перевірки та від отримання акта перевірки від 19.04.2019, після ознайомлення з актом перевірки від 19.04.2019 на бланку №003110 головний бухгалтер ТОВ "Експансія" ОСОБА_4 . відмовилась від підписання акта перевірки та від отримання другого примірника.

На підставі висновків акту перевірки ГУ ДФС у Київській області було прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.05.2019 №0005394001, яким до позивача на підставі абз. 16 ч. 2 ст. 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" від 19.12.1995 №481/95-ВР застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за порушення закону у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв та тютюну у сумі 17000 грн.

Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що прийняте з порушенням норм податкового законодавства, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Так, відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Відповідно до пункту 61.1 статті 61 ПК України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Податковий контроль здійснюється шляхом: ведення обліку платників податків; інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючих органів; перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин; моніторингу контрольованих операцій та опитування посадових, уповноважених осіб та/або працівників платника податків відповідно до статті 39 цього Кодексу (пункт 62.1 статті 62 ПК України).

Згідно з підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Пунктом 75.1 статті 75 ПК України встановлено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) (підпункт 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України).

Порядок проведення фактичної перевірки встановлений статтею 80 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 80.1 статті 80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Пунктом 80.2 статті 80 ПК України визначено, що вактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального (підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України).

Перед початком фактичної перевірки, з питань дотримання порядку здійснення розрахункових операцій та ведення касових операцій, посадовими особами контролюючих органів на підставі підпункту 20.1.10 пункту 20.1 статті 20 цього Кодексу може бути проведена контрольна розрахункова операція (пункт 80.4 статті 80 ПК України).

Згідно з пунктом 80.7 статті 80 ПК України фактична перевірка проводиться двома і більше посадовими особами контролюючого органу у присутності посадових осіб суб`єкта господарювання або його представника та/або особи, що фактично здійснює розрахункові операції.

Відповідно до статті 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

- копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;

- службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п`ятому цього пункту, не дозволяється.

При пред`явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.

У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно наказу ГУ ДФС у Київській області від 29.03.2019 №706 "Про проведення фактичних перевірок", на підставі якого було здійснено перевірку позивача, вирішено провести фактичні перевірки суб`єктів господарювання згідно з додатком №1, який є невід`ємною його частиною.

Так, з наданого суду Витягу з додатку №1 до наказу ГУ ДФС у Київській області від 29.03.2019 №706 "Про проведення фактичних перевірок" щодо переліку суб`єктів господарювання, які підлягають фактичним перевіркам у квітні 2019 року вбачається, що в ньому зазначається мета перевірки позивача, її вид, період який перевіряється, назва суб`єкта господарювання, код, адреса об`єкта, тривалість та дата початку перевірки, перевіряючи, які будуть здійснювати перевірку.

З матеріалів справи вбачається, що особі, яка здійснювала розрахункові операції, а саме касиру торгівельного залу ОСОБА_5 , були пред`явлені наказ на проведення перевірки, посвідчення перевіряючих та направлення на проведення перевірки, про що свідчать дані, надані касиром, фіскальний чек, акт перевірки та фото фіксація.

Однак, касир торгівельного залу ОСОБА_5 відмовилась розписатися у направленнях на перевірку, про що посадовими особами контролюючого органу складено Акт про відмову від підпису у направленнях на перевірку від 11.04.2019.

Як було зазначено вище, нормами статті 81 ПК України визначено, що у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.

Таким чином, враховуючи те, що посадовими особами контролюючого органу було складено акт про відмову від підпису у направленнях на перевірку від 11.04.2019, суд вважає, що посадовими особами відповідача фактична перевірка магазину позивача проведена з дотриманням вимог чинного законодавства.

Водночас, суд не бере до уваги наданий суду акт про відмову в допуску до фактичної перевірки, який складений посадовими особами ТОВ "Експансія" 11.04.2019 о 14 год. 30 хв., оскільки фактична перевірка позивача розпочалась 11.04.2019 о 14 год. 08 хв., що підтверджується актом фактичної перевірки від 22.04.2019 №253/10-36-40-00-10/32294905 на бланку №003110.

Крім того, вказаний акт про відмову в допуску до фактичної перевірки не був вручений саме перевіряючим контролюючого органу, які розпочали проведення фактичної перевірки 11.04.2019 о 14 год. 08 хв., а був поданий через канцелярію ГУ ДФС у Київській області 11.04.2019, яка знаходиться в іншій місцевості.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що твердження позивача про те, що представники контролюючого органу не проводили фактичну перевірку ТОВ "Експансія" та позивачем не було допущено посадових осіб контролюючого органу до проведення такої перевірки, під час судового розгляду не підтвердились.

Стосовно зауважень позивача щодо недоліків наказу на проведення перевірки, суд зазначає, що під час судового розгляду представником відповідача було надано суду наказ на проведення перевірки позивача від 29.03.2019 №706 та витяг з додатку №1 до наказу із змісту якого вбачається, що наказ відповідає вимогам закону та містить найменування та реквізити суб`єкта який перевіряється, конкретну підставу для проведення перевірки, дату початку та тривалість перевірки.

Водночас, суд зазначає, що позивач оскаржує податкове повідомлення-рішення, яке було прийнято за наслідками проведеної перевірки, а не наказ на проведення перевірки та дії щодо проведення такої перевірки.

Отже, з огляду на встановлені обставини, суд приходить до висновку, що фактично посадові особи відповідача були допущені до проведення фактичної перевірки, така перевірка була проведена, про що складений акт фактичної перевірки від 22.04.2019 №253/10-36-40-00-10/32294905 на бланку №003110 та за результатами такої перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення.

Відтак, з наведеного слідує, що платник податку, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом недопуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Якщо ж допуск до податкової перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Така ж правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 13.03.2018 у справі №804/1113/16, від 30.11.2018 у справі №808/1641/15 та від 20.12.2018 року у справі №826/3014/16.

Таким чином, оскільки допуск до проведення фактичної перевірки ТОВ "Експансія" відбувся, а контролюючим органом фактично реалізовано свою компетенцію на проведення такої перевірки та оформлення її результатів, то дії контролюючого органу щодо призначення та проведення розглядуваної перевірки не є таким, що порушують права позивача.

Водночас, твердження позивача про порушення посадовими особами відповідача процедури проведення фактичної перевірки, що виявилось у неврученні копії наказу та складанні направлень на перевірку з порушенням вимого законодавства судом до уваги не приймаються, оскільки предметом розгляду даної адміністративної справи є саме податкове повідомлення-рішення, яке прийнято за порушення вимог Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" від 19.12.1995 №481/95-ВР (зі змінами та доповненнями), а не дії (бездіяльність) посадових осіб контролюючого органу щодо проведення такого контролюючого заходу.

Також, не може бути взяте судом до уваги посилання позивача на практику Верховного Суду у постанові від 11.09.2018 у справі №826/14478/17, оскільки встановлені обставини у наведеному рішенні не є тотожними справі, що розглядається.

Суд ще раз наголошує, що ні наказ про призначення перевірки, ні дії щодо її проведення не є предметом спору у справі, що розглядається.

Отже, з цих підстав, відхиляються доводи позивача щодо неправомірності проведення перевірки, за результатами якої прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Щодо виявленого порушення під час проведення перевірки, суд зазначає наступне.

Стаття 226 ПК України регулює відносини, пов`язані з виготовленням, зберіганням, реалізацією марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів.

Згідно з пунктом 226.2 статті 226 ПК України наявність наклеєної в установленому порядку марки акцизного податку встановленого зразка на пляшці (упаковці) алкогольного напою та пачці (упаковці) тютюнового виробу є однією з умов для ввезення на митну територію України і продажу таких товарів споживачам, а також підтвердженням сплати податку та легальності ввезення товарів.

Пункт 226.3 статті 226 ПК України передбачає, що виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів здійснюються відповідно до положення, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Пунктами 226.6-226.7 статті 226 ПК України визначено, що маркуванню підлягають усі алкогольні напої з вмістом спирту етилового понад 8,5 відсотка об`ємних одиниць. Маркування вироблених в Україні алкогольних напоїв із вмістом спирту етилового від 1,2 до 8,5 відсотка об`ємних одиниць не здійснюється. Кожна марка акцизного податку на алкогольні напої повинна мати окремий номер та позначення про суму сплаченого акцизного податку за одиницю маркованої продукції, місяць і рік випуску марки.

Згідно з пунктом 226.9 статті 226 ПК України вважаються такими, що немарковані:

- алкогольні напої та тютюнові вироби з підробленими марками акцизного податку;

- алкогольні напої та тютюнові вироби, марковані з відхиленням від вимог положення, затвердженого Кабінетом Міністрів України, відповідно до якого здійснюються виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, та/або марками, що не видавалися безпосередньо виробнику або імпортеру зазначеної продукції;

- алкогольні напої з марками акцизного податку, на яких зазначення суми акцизного податку, сплаченого за одиницю маркованої продукції, не відповідає сумі, визначеній з урахуванням чинних на дату розливу продукції ставок акцизного податку, міцності продукції та місткості тари.

Нормами пункту 228.2 статті 228 ПК України встановлено, що контроль за наявністю марок акцизного податку на пляшках (упаковках) алкогольних напоїв і на пачках (упаковках) тютюнових виробів під час їх транспортування, зберігання та продажу, а також у разі ввезення таких товарів на митну територію України здійснюють відповідні контролюючі органи.

Згідно статті 11 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", порушення якої і встановлено під час перевірки, передбачено, що алкогольні напої та тютюнові вироби, які виробляються в Україні, а також такі, що імпортуються в Україну, позначаються марками акцизного податку в порядку, визначеному законодавством.

Таким порядком є Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 №1251 (далі - Положення №1251).

Згідно з пунктом 5 Положення №1251 марка для алкогольних напоїв, крім виноробної продукції (лікеро-горілчана продукція), вітчизняного виробництва виготовляється у зеленій кольоровій гамі, для алкогольних напоїв, які є виноробною продукцією, вітчизняного виробництва - червоній, для алкогольних напоїв, крім виноробної продукції (лікеро-горілчана продукція), імпортного виробництва - фіолетовій, для алкогольних напоїв, які є виноробною продукцією, імпортного виробництва - оранжевій, для тютюнових виробів вітчизняного виробництва з фільтром та без фільтра (сигарети, цигарки) - зеленій, для інших тютюнових виробів вітчизняного виробництва - помаранчевій, для тютюнових виробів імпортного виробництва з фільтром та без фільтра (сигарети, цигарки) - синій, для інших тютюнових виробів імпортного виробництва - бордовій кольоровій гамі.

На кожну марку наносяться такі реквізити:

слова "УКРАЇНА", "МАРКА АКЦИЗНОГО ПОДАТКУ", "ТЮТЮНОВІ ВИРОБИ" (для тютюнових виробів);

позначення виду марки, що складається з літер та слів "алкоголь вітчизняний (лікеро-горілчана продукція)" - "АВ ЛГП", "алкоголь вітчизняний (виноробна продукція)" - "АВ ВП", "алкоголь імпортний (лікеро-горілчана продукція)" - "АІ ЛГП", "алкоголь імпортний (виноробна продукція)" - "АІ ВП", "тютюн вітчизняний (сигарети з фільтром)" - "ТВ ЗФ", "тютюн вітчизняний (сигарети без фільтра, цигарки)" - "ТВ БФ", "тютюн імпортний (сигарети з фільтром)" - "ТІ ЗФ", "тютюн імпортний (сигарети без фільтра, цигарки)" - "ТІ БФ", "тютюн вітчизняний (інші вироби)" - "ТВ ІНШІ", "тютюн імпортний (інші вироби)" - "ТІ ІНШІ";

індекс регіону України (згідно з додатком), що відповідає місцезнаходженню виробника продукції, позначений двома цифрами (для маркування вітчизняної продукції), серія із чотирьох літер і шестизначний номер, два двозначних числа (місяць і рік, у якому вироблено марки для алкогольних напоїв) або двозначне та однозначне числа (рік і квартал, у якому вироблено марки для тютюнових виробів) через скісну риску та сума акцизного податку (для алкогольних напоїв), сплаченого за одиницю продукції, з точністю до тисячного знака, крім суми акцизного податку з реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі алкогольних напоїв.

Пунктом 19 Положення №1251 визначено, що наявність наклеєної в установленому порядку марки акцизного податку встановленого зразка на пляшці (упаковці) алкогольного напою та пачці (упаковці) тютюнового виробу є однією з умов для ввезення на митну територію України і продажу таких товарів споживачам, а також підтвердженням сплати акцизного податку та легальності ввезення товарів.

Відповідно до пункту 20 Положення №1251 вважаються такими, що немарковані алкогольні напої та тютюнові вироби з підробленими марками; алкогольні напої та тютюнові вироби, марковані з порушенням вимог цього Положення, та/або марками, що не видавалися безпосередньо виробнику або імпортеру зазначеної продукції алкогольні напої з марками, на яких зазначення суми акцизного податку, сплаченого за одиницю маркованої продукції, не відповідає сумі, визначеній з урахуванням чинних на дату розливу продукції ставок акцизного податку, міцності продукції та місткості тари.

При цьому, положеннями пункту 228.9 статті 228 Податкового кодексу України та статті 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" визначено, що відповідальність за недодержання порядку маркування, продажу алкогольних напоїв і тютюнових виробів, несплату чи несвоєчасну сплату податку несуть виробники (замовники), імпортери, продавці таких товарів та їх посадові особи відповідно до закону.

Так, зокрема, абзацом 16 частини 2 статті 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" визначено, що до суб`єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі: виробництва, зберігання, транспортування, реалізації фальсифікованих алкогольних напоїв чи тютюнових виробів; алкогольних напоїв чи тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими марками акцизного податку, або з використанням тари, що не відповідає вимогам, визначеним частиною першою статті 11 цього Закону, - 200 відсотків вартості товару, але не менше 17000 гривень.

З акта перевірки вбачається, що контролюючим органом встановлено факт реалізації пляшки віскі "Bushmills Original", об`ємом 0,5 л, міцністю 40% об., виробництва "The Old Bushmills Distillery Co Ltd", Сполучене Королівство Великобританії та Північної Ірландії, по ціні 398,90 грн., що підтверджується фіскальним чеком від 11.04.2019 №127/2000/224, яка маркована маркою акцизного податку 23АААЙ 118160 11/17 35,549 грн. із зазначенням індексу регіону 23 (Черкаська область), що не відповідає безпосередньо країні виробництва зазначеного алкогольного напою, марка акцизного податку - зеленого кольору. Алкогольні напої імпортного виробництва повинні маркуватись марками акцизного податку фіолетового кольору та без зазначення індексу регіону.

У зв`язку з цим, відповідач дійшов до висновку, що вказаний алкогольний напій маркований маркою акцизного податку з порушенням вимог Постанови КМУ №1251 від 27.12.2010 та у відповідності до ст. 226.9 Податкового кодексу України така продукція вважається немаркованою, чим порушено вимоги статті 11 Закону України від 19.12.1995 №481/95-ВР.

Як було зазначено вище, пунктом 5 Положення №1251 встановлено, що марка для алкогольних напоїв, крім виноробної продукції (лікеро-горілчана продукція), вітчизняного виробництва виготовляється у зеленій кольоровій гамі, для алкогольних напоїв, крім виноробної продукції (лікеро-горілчана продукція), імпортного виробництва - фіолетовій.

Враховуючи те, що пляшка віскі "Bushmills Original" виробництва "The Old Bushmills Distillery Co Ltd", Сполучене Королівство Великобританії та Північної Ірландії є алкогольним напоєм імпортного виробництва, то на вказаній пляшці повинна була бути марка акцизного податку фіолетового кольору.

Однак, з наявних в матеріалах справи фото фіксацій, які були здійсненні під час проведення фактичної перевірки, вбачається, що пляшка віскі "Bushmills Original" виробництва "The Old Bushmills Distillery Co Ltd", Сполучене Королівство Великобританії та Північної Ірландії, маркова маркою акцизного податку зеленого кольору, що свідчить про те, що вказаний алкогольний напій маркований маркою акцизного податку з порушенням вимог Постанови КМУ №1251 від 27.12.2010, а тому відповідно до п.226.9 ст.226 Податкового кодексу України така продукція вважається немаркованою, що є порушенням вимог частини 1 статті 11 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів".

При цьому, суд звертає увагу, що позивачем не було спростовано наявність такого порушення в ході розгляду справи.

Відповідальність за порушення передбачено абзацом 16 частини другої статті 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів".

Відповідно до статті 17 вказаного Закону, до суб`єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі: виробництва, зберігання, транспортування, реалізації фальсифікованих алкогольних напоїв чи тютюнових виробів; алкогольних напоїв чи тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими марками акцизного податку, або з використанням тари, що не відповідає вимогам, визначеним частиною першою статті 11 цього Закону, - 200 відсотків вартості товару, але не менше 17000 гривень.

Як вбачається з оскаржуваного рішення, податковим органом застосовано до позивача штраф у розмірі 17000,00 грн.

Отже, сума фінансових санкцій, яка визначена в оскаржуваному рішенні у розмірі 17000 грн. є обґрунтованою.

Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 23.05.2019 №0005394001 відповідає вимогам чинного законодавства, а тому підстав для визнання його протиправним та скасування не вбачається.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Тобто, ці норми одночасно покладають обов`язок на сторін доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень.

Проте, позивачем не було доведено суду обґрунтованості позовних вимог, а також не спростовано доводів відповідача.

При цьому, суд враховує, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, №303-A, п.29).

На переконання суду, питання, які можуть вплинути на результат розгляду даної справи, судом було розглянуто та надано їм оцінку у повній мірі.

З огляду на зазначене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити.

Підстави для вирішення судом питання про розподіл між сторонами судових витрат у відповідності до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Балаклицький А. І.