Рішення № 85360564, 01.11.2019, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

01 листопада 2019 року м. Ужгород№ 260/1256/19 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Дору Ю.Ю.

за участі:

секретаря судового засідання - Гулай М.В.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - Далекорей С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання про зупинення провадження в адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Закарпатській області), в якій просить: зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області провести перерахунок пенсійного забезпечення з 01.10.2017 року по теперішній час згідно з статтею 40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням статті 25 цього Закону, де величина оцінки одного року страхового стажу (у відсотках) дорівнює 1,35 %.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що проводячи перерахунок пенсії з 01.10.2017 відповідач протиправно зменшив коефіцієнт стажу з 0,486 до 0,36, при цьому посилаючись на принципи закріплені Конституцією України.

Ухвалою суду від 10.09.2019 відкрито спрощене позовне провадження в даній адміністративній справі та визначено строк учасникам справи для подання заяв по суті справи.

Відповідач подав до суду відзив, в якому вказав, що здійснений ним перерахунок пенсії позивача відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсії" від 03.10.2017 №2148-VІІІ, не призвів до зменшення розміру пенсії, оскільки, при зменшенні величини оцінки одного року страхового стажу з 1,35% до 1% одночасно було підвищено розмір середньої заробітної плати, який використовується при обчисленні пенсій та з 01.10.2017 року перерахунок раніше призначених пенсій здійснено з використанням більшого показника середньої заробітної плати, як при попередньому перерахунку.

У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив такі задовольнити.

Представник відповідача заперечувала проти заявлених позовних вимог з мотивів наведених у відзиві на позовну заяву.

Заслухавши пояснення учасників справи, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 з 05.04.2014 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Закарпатській області, як одержувач пенсії за віком призначеної відповідно до Закону України 1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Судом встановлено, загальний трудовий стаж позивача становив 36 років і 6 днів.

Згідно розпорядження 806972 від 20.06.2014 станом на 20.06.2014 основний розмір пенсії ОСОБА_1 складав 1186,97 грн, доплата за понаднормовий стаж - 9,49 грн. Отже загальний розмір призначеної позивачу пенсії станом на 20.06.2014 складав 1196,46 грн. Відповідно до вказаного розпорядження, застосовувався коефіцієнт стажу - 0,36000 та коефіцієнт стажу з урахуванням кратності 1,35 - 0,48600. Судом встановлено, що у подальшому, до 01.10.2017 року загальний розмір пенсії за віком позивача складав 1833,02 грн.

Надалі, Законом України від 03.10.2017 року № 2148-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій", з 01.10.2017 року перерахунок пенсій, призначених згідно з Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" проводиться із використанням єдиного показника середньої заробітної плати 3764,40 грн. Показник вартості одного року страхового стажу знижено з 1,35 до 1 відсотка. Таким чином, застосувавши при обчисленні пенсії коефіцієнт страхового стажу 1% розмір пенсії за віком складає 1834,42 грн.

Не погоджуючись із такими діями відповідача, ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку відносинам, які склались між сторонами спору, суд зазначає наступне.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначає Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058-IV.

Абзацом другим преамбули вказаного закону передбачено, що зміна умов і норм загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

Частиною третьою статті 4 Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, зокрема, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення.

11 жовтня 2017 року набрав чинності Закон України від 03.10.2017 №2148-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій", яким внесено ряд змін до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", зокрема, до розділу XV "Прикінцеві положення".

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» №2148 від 03.10.2017 (далі - Закон №2148) розділ XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» доповнено, зокрема, пунктом 4-3 згідно до абз.1 якого, встановлено, що пенсії, призначені відповідно до цього Закону до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», з 1 жовтня 2017 року перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1 %.

Згідно п.4-4 розділу ХV Закону №1058 встановлено, що з 01.10.2017 по 31.12.2017 при призначенні пенсії застосовується середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислена як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35 %.

Аналіз вказаних норм права свідчить, що з 01.10.2017 пенсії, призначені згідно Закону №1058 до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1 %, тоді як лише при призначенні вперше пенсії, у період з 01.10.2017 по 31.12.2017, застосовується величина оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35 %.

Як з`ясовується з матеріалів справи, пенсія за віком позивачу була вже призначена за нормами Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 05.04.2014, що підтверджується доказами наявними в матеріалах справи та не заперечується сторонами.

Отже, пенсія за віком була призначена позивачу відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», тобто, до 01.10.2017.

Таким чином, буквальний зміст вищенаведеного законодавства та наданих суду доказів, є підставою для висновку, що позивач, у даному випадку, має право саме на перерахунок його пенсії за віком відповідно до Закону №1058 із застосуванням положень п.4-3 розділу ХV Закону № 1058, а саме: із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%, з урахуванням того, що йому була призначена вперше пенсія за віком до 01.10.2017.

Згідно статті 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод.

Відповідно до правової позиції Конституційного Суду України, викладеної в рішенні від 26 грудня 2011 року N 20-рп/2011, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави.

Також, відповідно до правової позиції Конституційного Суду України, викладеної в рішенні від 25.01.2012 №3-рп/2012, зміна механізму нарахування соціальних виплат та допомоги повинна відбуватися відповідно до критеріїв пропорційності та справедливості і є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів власне сутність змісту права на соціальний захист.

Таким чином, законодавець має право в залежності від фінансової ситуації в державі зменшувати обсяг встановлених прав, але до тієї межі, за якою ставиться під сумнів сутність права на соціальний захист.

Відповідно до наведених норм розмір перерахованої позивачу пенсії з 01.10.2017 року визначено на підставі коефіцієнту страхового стажу позивача з урахуванням величини оцінки одного року страхового стажу 1%, а не з урахуванням величини оцінки одного року страхового стажу 1,35%, враховуючи відповідні зміни в законодавстві.

Разом із тим, відповідно до п. 2 Розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 року №2148-VIII, у разі, якщо внаслідок перерахунку, проведеного відповідно до цього Закону, розмір пенсії зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.

У цьому контексті судом встановлено, що за наслідком проведеного нового перерахунку пенсії, розмір встановленої позивачу пенсії за віком становить 1834,42 грн., а саме: 1819,90 (5055,29*0,36000) - це розмір пенсії за віком, доплата за понаднормативний стаж 1 рік - 14,52 грн.. Окрім цього, у зв`язку із зменшенням величини оцінки одного року страхового стажу з 1,35% до 1% одночасно було підвищено розмір середньої заробітної плати, який використовується при обчисленні пенсій.

За таких обставин, беручи до уваги вищенаведене, суд дійшов висновку, що здійснюючи розрахунок пенсії позивача з 01.10.2017 на вимогу положень спеціального законодавства, відповідачем не було порушено його приписів та відповідно прав ОСОБА_1 , оскільки Пенсійний орган керувався п. 2 Розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 року №2148-VIII.

Крім того, позивачем не надано будь-яких доказів того, що внаслідок проведеного перерахунку пенсії із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу у розмірі 1 % відбулось зменшення розміру виплачуваної пенсії останньої, оскільки внаслідок проведеного перерахунку пенсія позивача збільшилася, а не зменшилася.

Отже, суд не вбачає порушення статті 22 Конституції України у зв`язку зі зміною правого регулювання спірних правовідносин, адже відповідні положення Закону № 2148-VIII від 03 жовтня 2017 року не визнані неконституційними Конституційним Судом України, який до того ж у Рішенні від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011 вказав, що одним із визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.

Також необґрунтованими є доводи позивача щодо погіршення становища позивача з огляду на практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

Так, у рішенні ЄСПЛ від 03 червня 2014 року «Великода проти України» зазначено, що законодавчі норми можуть змінюватися, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

Крім того, у цьому рішенні Європейський суд став на бік держави України та, між іншим, наголосив на складній економічній ситуації в країні, а також на необхідності пошуку саме державою Україна додаткових інструментів її подолання шляхом раціонального використання бюджетних коштів та необхідності збереження «справедливого балансу» між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами щодо захисту прав і свобод окремої особи.

Суд також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів позивача), сформовану в рішенні від 9 жовтня 1979 року у справі «Ейрі проти Ірландії», що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Отже, одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат (рішення від 12.10.2004 у справі «КйартанАсмудсон проти Ісландії»).

Як встановлено частиною другою статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Під час розгляду справи відповідач, як суб`єкт владних повноважень, надав до суду достатньо належних і достовірних доказів та довів правомірність своїх дій.

У підсумку, з урахування вищезазначеного у сукупності, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість дій відповідача, а відтак позовні вимоги визнає такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 6, 9, 73-78, 90, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (88008, Закарпатська область, м.Ужгород, пл.Народна, буд.4, код ЄДРПОУ 20453063) про зобов`язання провести перерахунок пенсійного забезпечення з 01.10.2017 року із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу 1,35 % - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини 3 статті 243 КАС України повний текст рішення складено та підписано 04.11.2019 року.

СуддяЮ.Ю.Дору