Рішення № 8535928, 26.10.2009, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 230-31-77

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"26" жовтня 2009 р. Справа № 13/192-09          

За позовом Фермерського господарства "Дідух", смт.Згурівка, Згурівський район, Київська обл.

до Заготівельно - виробничого приватного підприємства "Регіон-2001", смт. Димерка, Броварський район, Київська обл.

про стягнення 17291,15 грн.

          Суддя С.Ю. Наріжний

Представники:

від позивача Топалова О.Є. - довіреність;

від відповідача Сукач А.С. - довіреність;

суть спору:

          Фермерського господарства "Дідух" (далі –позивач) заявлено позов до Заготівельно - виробничого приватного підприємства "Регіон-2001" (далі –відповідач) про стягнення 17291,15 грн., з яких 12044 грн. безпідставно отримані кошти, 354,39 грн. 3% річних, 1386,29 грн. проценти за користування чужими коштами, 1770,81 грн. збитки від інфляції, 1500 грн. послуги адвоката.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на відмову відповідача повернути йому безпідставно набуті кошти.

07.09.2009 р. відповідач надав суду відзив на позов, в якому проти позову заперечує та зазначає, що сума 12004 грн., яка входить до суми 42084 грн. та яку позивач перерахував відповідачу, перерахована позивачем не безпідставно як він зазначає, а на підставі рахунку фактури №СФ-0000583 від 16.05.2008 р. в межах господарського договору укладеного відповідно до ст. 181 ГК України у спрощений спосіб.

Представник позивача позовні вимоги в судовому засіданні підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в позовній заяві.

В судовому засіданні 05.10.2009 р. було оголошено перерву до 26.10.2009 р. на 14.30 про що сторони були належним чином повідомлені.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін судом встановлено наступне.

16.05.2008 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки бетону відповідно до ст. 181 ГК України у спрощений спосіб, шляхом підтвердження прийняття замовлення до виконання.

Відповідно до ст. 208 ЦК України правочини між юридичними особами належить вчиняти в письмовій формі, у відповідності до ч. 1 ст. 639 цього ж Кодексу договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.           Згідно з ч. 2 ст. 180 ГК України поняття «укладення договору» означає - досягнення між сторонами згоди щодо усіх істотних умов договору у передбачених законом порядку та формі. В свою чергу, ч. 1 ст. 181 ГК України передбачено, що за загальними правилами господарський договір викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками, однак якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення певного виду договорів, то допускається їх укладення у спрощений спосіб, а саме: шляхом обміну листами, факсограмами тощо, чи шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень.

Одночасно, ст. 265 ГК України, не встановлено спеціальних вимог до форми та порядку укладення договору поставки, а отже договір поставки бетону від 16.05.2008 року між Позивачем та Відповідачем вважається укладеним в спрощений спосіб, а саме, шляхом прийняття до виконання замовлення. Також, факт укладення договору не заперечується Відповідачем, що підтверджується листом Відповідача від 10.07.2009 року № 10\07.

При укладенні договору сторони дійшли до згоди, що відповідач поставляє позивачу бетон марки ПЗ В 15 М 200 (далі - Товар) в кількості 84 м. куб., а позивач сплачує відповідачу за товар кошти в сумі 42 084,00 гривень.

Для виконання Позивачем взятого на себе зобов'язання по оплаті Товару -Відповідачем 19.05.2008 року виставлено Позивачу рахунок-фактуру від 16.05.2008 року № СФ-0000583 на суму 42 084,00 гривень. В той же день, 19.05.2008 року Позивачем було перераховано на розрахунковий рахунок Відповідача кошти в сумі 42 084,00 гривень, тобто в повному обсязі, як і передбачено договором, це свідчить про належне виконання позивачем взятого на себе зобов'язання, що підтверджується випискою банку від 19.05.2008 року.

31.07.2007 р. позивачу за його заявкою було передано частину бетону марки ПЗ В15 М200 в кількості 30 м.куб на суму 20040 грн.

В подальшому позивач 07.08.2008 року заявив Відповідачу вимогу повернути кошти за недопоставлений Товар в обсязі 44 м. куб. в сумі 22044,00 гривень, що підтверджується листом від 07.08.2009 року.

Відповідач на вимогу позивача 08.09.2008 року повернув частину коштів, а саме 10000 грн. отриманих за бетон в межах загальної суми 42084,00 з призначенням платежу «повернення коштів за бетон згідно з листом № 139 від 07.08.2008 року», що підтверджується випискою банку від 08.09.2008 року.

Таким чином, зазначеними діями відповідач підтвердив і погодився на розірвання правовідносин щодо поставки товару, а тому став безпідставно утримувати іншу частину коштів на які позивач не отримав в свій час бетон в сумі 12044 грн.

Заперечення відповідача, що правовідносини між сторонами щодо поставки бетону ще тривають, а бетон на залишок оплаченої позивачем суми в розмірі 22044 грн. позивач не забрав з власної ініціативи не впливають на вищезазначені обставини. Тобто в даному випадку визначальним є факт розірвання сторонами шляхом вчинення дій договору про поставку бетону і не є вирішальним з яких підстав, оскільки це відбулось за згодою сторін, а саме: позивач запропонував повернути залишок коштів і таким чином виявив бажання більше не отримувати бетон від відповідача, а відповідач повернув 10000 грн. передплати на користь позивача саме за «невитребуваний»бетон.

З метою повернення зазначених коштів позивач звернувся до відповідача з претензією від 29.04.2009 року № 15 (з додатком від 07.07.2009 р.), в якій ставилась вимога повернути кошти в сумі 12 044,00 гривень, однак відповідачем до даного часу кошти не повернуті, що змусило позивача звернутись до суду.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

В даному випадку після припинення у двосторонньому порядку правовідносин щодо поставки між сторонами підстава на якій зазначені кошти знаходились у відповідача фактично відпала. Відповідач грошові кошти в сумі 12 044,00 гривень позивачу не повернув.

Згідно з ч. 2 ст. 1214 ЦК України у разі безпідставного збереження грошових коштів нараховуються проценти за користування ними (ст. 536 цього ж Кодексу). У відповідності з п. 2 ст. 536 ЦК України розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором або законом. Аналогічна ж позиція викладені у Постанові Верховного Суду України від 24.01.2006 р. №14/130.

Як вбачається з розрахунку, що міститься в матеріалах справи розмір процентів за користування чужими коштами за період з 09.09.2008 р. по 01.09.2009 р. нарахованих із застосуванням розміру подвійної облікової ставки НБУ відповідно до ст. 1048 ЦК України оскільки розміру процентів між сторонами не встановлено складає 1386,29 грн. Розрахунок відповідає обставинам справи та вимогам законодавства, а тому зазначена вимога підлягає задоволенню.

Крім того, згідно із ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За розрахунком позивача, що знаходиться в матеріалах справи, розмір 3% річних за весь час прострочення складає 354,39 грн., збитків від інфляції 1770,47 грн. Розрахунок відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, а тому зазначені вимоги також підлягають задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, обставини справи вищезазначені позовні вимоги підлягають задоволенню.

Що стосується вимоги позивача про стягнення з відповідача 1500 грн. оплати послуг адвоката, то суд зазначає наступне.

Статтею 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми, судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх оплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Згідно п. 10. Роз’яснення ВГСУ „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України” від 04.03.98 р. N 02-5/78 витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем не дотримано зазначених вище вимог оскільки доказів, позивачем не надано суду платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату саме позивачем, як юридичною особою, а не Яновською С.М. відповідних послуг у розмірі 1500 грн. адвокату, у зв’язку з чим суд відмовляє в покладенні зазначених витрат на відповідача в зв’язку з недоведеністю.

Проте, оскільки позивачем фактично включено зазначені витрати у ціну позову та викладено вимогу щодо їх стягнення, тобто викладено як окрему позовну вимогу, а не заявлено про покладення їх на відповідача при розподіленні судових витрат, тому суд відмовляє в задоволенні зазначеної частини позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, обставини справи позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Витрати за розгляд справи відповідно до ст. 49 ГПК України та витрати за інформаційно –технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст.44 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

вирішив:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Заготівельно - виробничого приватного підприємства "Регіон-2001" (Київська область, Броварський район, смт. Димерка, вул. Леніна 27, код 31463419) на користь Фермерського господарства "Дідух" (Київська обл., Згурівський р-н, смт. Згурівка, вул. Кооперативна 29; код 32301498) 12044 (дванадцять тисяч сорок чотири) грн. безпідставно набутих коштів, 1386 (одну тисячу триста вісімдесят шість) грн. 29 коп. процентів за користування чужими коштами, 1770 (одну тисячу сімсот сімдесят) грн. 81 коп. збитків від інфляції, 354 (триста п’ятдесят чотири) грн. 39 коп. 3% річних, а також судові витрати 155 (сто п’ятдесят п’ять) грн. 55 коп. державного мита та 215 (двісті п’ятнадцять) грн. 55 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В частині стягнення 1500 грн. послуг адвоката відмовити.

          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя