Рішення № 85358682, 04.11.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

04.11.2019Справа № 910/11306/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (проведення судового засідання) господарську справу

за позовом Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча»

до Акціонерного товариства «Українська залізниця»

про стягнення 40 021,23 грн.

без виклику представників сторін

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У серпні 2019 року Приватне акціонерне товариство «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (далі - ПрАТ «ММК ім. Ілліча», позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - АТ «Укрзалізниця», відповідач) про стягнення 40 021,23 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, як перевізник, належним чином не виконав зобов`язання щодо збереження вантажу під час його перевезення залізничним транспортом, внаслідок чого частину вантажу було втрачено, а позивачу були спричинені збитки, які відповідач, як перевізник, зобов`язаний відшкодувати.

Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду з цим позовом та просив стягнути з відповідача вартість недостачі вантажу в розмірі 40 021,23 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.08.2019 залишено позовну заяву ПрАТ «ММК ім. Ілліча» без руху та встановлено позивачу строк на усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.09.2019, після усунення позивачем недоліків позовної заяви, відкрито провадження у справі № 910/11306/19 та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, визначено сторонам строк для надання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та доказів в обґрунтування своєї позиції.

Згідно з положеннями ст. 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Судом встановлено факт належного повідомлення сторін про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання, ухвала суду від 03.09.2019 згідно з повідомленням про вручення поштового відправлення № 01030 51305675 отримана позивачем 07.09.2019; згідно з повідомленням про вручення поштового відправлення № 01030 51305683, відповідач отримав ухвалу суду 06.09.2019.

Відповідно до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Частинною 3 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

12.09.2019 до суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву, в якому останній зазначив, що рахунок вантажовідправника № 92568682 від 10.05.2019 містить два розділи, в яких зазначається вага вантажу - «вага фактична» та «вага наведена». При цьому вартість вантажу визначена по наведеній вазі. Різниця між фактичною та наведеною вагою по накладній № 49704497 складає 50049 кг. З наданих комерційних актів та розрахунку позивача вбачається, що загальна вага втраченого вантажу складає 6600 кг, а вага втраченого вантажу з урахуванням норми природної втрати 4845 кг. Враховуючи, що різниця між фактичною та наведеною вагою складає 50049 кг, а вага втраченого вантажу складає 4845 кг, відповідач вважав, що позивач не отримав збитки. Враховуючи викладене відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити.

19.09.2019 до суду надійшла відповідь позивача на відзив, у якій позивач зазначив, що відповідно до ст. 129 Статуту залізниць та Правил складання актів для засвідчення обставин невідповідності маси і кількості місць наявного вантажу даним, які зазначені у перевізних документах, складаються комерційні акти. Дані в комерційному зазначаються на підставі перевізних документів та виявлених обставин. Таким чином, у перевізному документі (накладній) та у комерційному акті вказується фактична вага. Вага наведена зазначається постачальником у рахунку-фактурі та служить для розрахунку із споживачем. Показник масової частки загальної вологи, який визначається споживачем або виробником, використовується для визначення сухої маси партії, яка надійшла. Тому позивач у позові використовує дані про вагу, саме з графи рахунку-фактури «вага фактична». Крім того, рахунок є лише документом, який підтверджує вартість вантажу, прийнятого до перевезення, втім не є документом, який підтверджує факт понесення збитків, наявність недостачі вантажу підтверджено належними доказами - комерційними актами № 485604/530 та № 485604/531 від 12.05.2019, а також залізничною накладною № 49704497 від 10.05.2019. Враховуючи викладене, позивач вважав, що доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, не спростовують доводи позивача та не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Зважаючи на належне повідомлення сторін про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику їх уповноважених представників (без проведення судового засідання) та наявність у матеріалах справи доказів, необхідних і достатніх для вирішення спору по суті, суд вважав за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши надані документи та матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:

28.09.2018 вантажовідправник - ПрАТ «АКХЗ» відправив з залізничної станції Авдіївка ДОН до залізничної станції Маріуполь-Сортувальний ДОН у вагонах № 62197819 та № 53529137 вантаж, а саме - горішок коксовий, вантажоотримувачем якого був позивач, що підтверджується залізничною накладною № 49704497.

Під час перевірки у вищевказаних вагонах була виявлена недостача вантажу у вагоні № 62197819 в розмірі 1200 кг, у вагоні № 53529137 - в розмірі 5400 кг, про що були складені комерційні акти № 485604/531 та № 485604/530 від 12.05.2019.

За таких обставин, позивач зазначає, що внаслідок втрати перевізником частини вантажу під час здійснення перевезення йому були завдані збитки, що рівні вартості недоотриманого вантажу за вирахуванням норми природної втрати вантажу.

Відповідно до ч. 2 ст. 307 Господарського кодексу України договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.

Згідно з положеннями ст. 6 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998 р. (далі - Статут) накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.

Частиною 1 ст. 307 Господарського кодексу України встановлено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов`язань (ч. 5 ст. 307 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення, зокрема, невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 314 Господарського кодексу України, положення яких кореспондуються з положеннями ст. 924 Цивільного кодексу України, перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини. За шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник відповідає: у разі втрати або нестачі вантажу - в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.

Частинами 1, 2 ст. 23 Закону України «Про залізничний транспорт» також встановлено, що перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу в межах, визначених Статутом залізниць України. За незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу, багажу, вантажобагажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.

Положеннями ст. 105 Статуту встановлено, що залізниці, вантажовідправники, вантажоодержувачі, пасажири, транспортні, експедиторські і посередницькі організації та особи, які виступають від імені вантажовідправника і вантажоодержувача, несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених цим Статутом та окремими договорами.

При цьому відповідно до ст. 113 Статуту за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.

Залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, зокрема за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі. Поряд із відшкодуванням збитків у разі втрати вантажу залізниця відшкодовує стягнуту за цей вантаж провізну плату, якщо вона не включається у вартість втраченого вантажу (ст. 114 Статуту).

Згідно зі ст. 115 Статуту вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

З матеріалів справи вбачається, що вантажовідправники при відправленні вантажу зазначили у залізничній накладній № 49704497 загальну масу вантажу:

- у вагоні № 62197819 - 46400 кг, однак, як встановлено судом та слідує з комерційного акту № 485604/531 від 12.05.2019, у вказаному вагоні була виявлена недостача вантажу у кількості 1200 кг, а при складанні вказаного комерційного акту встановлено та зазначено, що навантаження у вагоні вище рівня бортів на 200-300 мм, «шапка». Поверхня вантажу маркована вапном по центру вагона подовжньою смугою 400-600 мм вподовж вагону. По ходу потягу з правого боку над 7 люком наявне заглиблення розміром 1500 мм Х 1500 мм Х 300-400 мм у глибину вагону, маркування порушене. Вагон прибув у технічному відношенні справний. Протікання вантажу відсутнє;

- у вагоні № 53529137 - 41350 кг, однак, як встановлено судом та слідує з комерційного акту № 485604/530 від 12.05.2019, у вказаному вагоні була виявлена недостача вантажу в кількості 5400 кг, а при складанні вказаного комерційного акту встановлено та зазначено, що навантаження у вагоні вище рівня бортів на 200-300 мм, «шапка». Поверхня вантажу маркована вапном по центру вагона подовжньою смугою 400-600 мм вподовж вагону. По ходу потягу з правого боку над 1-7 люками наявне заглиблення розміром 12000 мм Х 2000 мм Х 500 мм у глибину вагону, маркування порушене. Вагон прибув у технічному відношенні справний. Протікання вантажу відсутнє.

Будь-які заперечення щодо форми, порядку складання, змісту вказаних комерційних актів та посадових осіб, які його підписали, а також факту опротестування сторонами відсутні.

Згідно з ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Пунктом 4 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно зі ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини.

Відсутність хоча б одного з вищеперелічених елементів, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована, як правопорушення.

Відповідачем, усупереч вищевказаним положенням чинного законодавства та ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, не спростовано відсутність своєї вини у незабезпеченні схоронності переданого йому для перевезення вантажу, а наведені ним у відзиві заперечення проти правомірності заявлених позовних вимог спростовуються матеріалами справи.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що внаслідок втрати частини вантажу при перевезенні позивачу були завдані збитки у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу.

Вирішуючи питання про розмір спричиненої шкоди, завданої відповідачем, суд врахував наступне.

Відповідно до п. 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто.

При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить: 2% маси, зазначеної в перевізних документах для вантажу, зданого до перевезення в сирому (свіжому) або у вологому стані; 1% маси, зазначеної в перевізних документах, зокрема, для мінерального палива.

Таким чином, норма природної втрати та граничного розходження від маси вантажу у вагоні № 62197819 складає 928 кг (46400 кг * 2%), відповідно, маса втраченого вантажу, вартість якого підлягає відшкодуванню, становить 272 кг (1200 кг - 928 кг). З огляду на вартість 1 т вантажу, вказану в рахунку-фактурі вантажовідправника ПрАТ «АКХЗ» № 92568682 від 10.05.2019, яка становить 8 021,86 грн. (без ПДВ), розмір завданого позивачу збитку за розрахунком суду складає 2 618,34 грн.

Норма природної втрати та граничного розходження від маси вантажу у вагоні № 53529137 складає 827 кг (41350 кг * 2%), відповідно, маса втраченого вантажу, вартість якого підлягає відшкодуванню, становить 4573 кг (5400 кг - 827 кг). З огляду на вартість 1 т вантажу, вказану в рахунку-фактурі вантажовідправника ПрАТ «АКХЗ» № 92568682 від 10.05.2019, яка становить 8 021,86 грн. (без ПДВ), розмір завданого позивачу збитку за розрахунком суду складає 44 020,76 грн.

Отже, загальний розмір завданого позивачу втратою частини вантажу збитку за розрахунком суду становить 46 639,10 грн (44 020,76 грн + 2 618,34 грн), що є більшим, ніж заявлено позивачем до стягнення. Відтак, судом встановлено, що вимога про стягнення вартості втраченого відповідачем під час перевезення вантажу заявлена позивачем обґрунтовано і правомірно та підлягає задоволенню у розмірі, визначеному позивачем, а саме - 40 021,23 грн.

Поряд з наведеним суд зазначає, що заперечення відповідача, наведені ним у відзиві на позовну заяву судом відхиляються як необґрунтовані та такі, що спростовуються матеріалами справи.

Отже, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати з урахуванням положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на відповідача.

Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 231, 233, 237-238, 250-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5, ідентифікаційний код 40075815) на користь приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (87504, м. Маріуполь, вул. Левченка, буд. 1, ідентифікаційний код 00191129) вартість недостачі вантажу в розмірі 40 021,23 грн. (сорок тисяч двадцять одна грн 23 коп.) та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 921,00 грн. (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна грн. 00 коп.).

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення буде складено 04.11.2019.

Суддя О.Г. Удалова