Рішення № 85358603, 23.10.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23.10.2019Справа № 910/22746/17Господарський суд міста Києва у складі: головуючого - судді Лиськова М.О.,

при секретарі судового засідання Бородині В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали господарської справи

За позовом Фермерського господарства "Сніжинка"

До 1) ПАТ "ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ БАНК РОЗВИТКУ"

2) Державного підприємства "НАЦІОНАЛЬНІ ІНФОРМАЦІЙНІ СИСТЕМИ"

Про зобов`язання виконати дії

За участі представників учасників справи згідно протоколу

ВСТАНОВИВ :

Фермерське господарство "Сніжинка" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ БАНК РОЗВИТКУ" (далі - відповідач-1) та до Державного підприємства "НАЦІОНАЛЬНІ ІНФОРМАЦІЙНІ СИСТЕМИ" далі - відповідач-2) про стягнення 217 606,55 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.12.2017 порушено провадження у справі № 910/22746/17 та призначено розгляд справи на 17.01.2018 року.

11.01.2018 через загальний відділ діловодства суду позивачем було подано клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, проведення якої просить забезпечити в Веселівському районному суді Запорізької області.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.01.2018 було відмовлено в задоволенні клопотання Фермерського господарства "Сніжинка" про участь в судовому засіданні, призначеному на 17.01.2018 в режимі відеоконференції.

У судове засідання 17.01.2018 з`явилися представники відповідача. Представник позивача до суду не з`явився.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.01.2018 вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 14.02.2018.

В судове засідання, призначене на 14.02.2018 з`явилися представники позивача та відповідача, надали пояснення щодо вчинення ними всіх необхідних дій, передбачених ст. 182 Господарського процесуального кодексу України. Під час судового засідання судом прийнято до розгляду заяву про зміну предмету позову.

Судом було оголошено перерву в підготовчому засіданні 14.02.2018 на 28.02.2018.

27.02.2018 через загальний відділ діловодства суду від представника Публічного акціонерного товариства "ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ БАНК РОЗВИТКУ" надійшло клопотання про зупинення провадження у справі № 910/22746/17 до прийняття Верховним Судом рішення у справі №910/24141/16.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.02.2018 клопотання Публічного акціонерного товариства "ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ БАНК РОЗВИТКУ" про зупинення провадження у справі у справі № 910/22746/17 задоволено, зупинено провадження у справі №910/22746/17 до набрання законної сили рішенням Верховного Суду у справі до прийняття Верховним Судом рішення у справі №910/24141/16 за позовом Фермерського господарства "Сніжинка" до Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Банк Розвитку" про визнання рішення частково недійсним, зобов`язано учасників справи невідкладно повідомити суд про усунення обставин, що зумовили зупинення справи.

Листом Господарського суду міста Києва № 01-37.1/472/19 від 21.05.2019 зобов`язано сторін по справі терміново у строк до 14.06.2019 надати інформацію про результати розгляду справи №910/24141/16 за позовом Фермерського господарства "Сніжинка" до Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Банк Розвитку" про визнання рішення частково недійсним.

04.06.2019 до канцелярії господарського суду міста Києва від Фермерського господарства "Сніжинка" надійшла заява про поновлення провадження у справі № 910/22746/17, в якій позивач повідомив, що обставини, які зумовили зупинення провадження у даній справі, усунуто, а саме Постановою Верховного Суду від 11.04.2018 касаційну скаргу ПАТ "Всеукраїнський Банк Розвитку" задоволено частково, рішення першої та апеляційної інстанції скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва. За наслідками нового розгляду рішенням Господарського суду міста Києва від 07.11.2018 у справі №910/24141/16 позов задоволено частково. За наслідком апеляційного перегляду справи відповідно до Постанови Північного апеляційного господарського суду від 27.03.2019 у справі №910/24141/16 рішення Господарського суду міста Києва від 07.11.2018 скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Однак, 26.06.2019 Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду відкрито касаційне провадження у справі №910/24141/16 за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Банк Розвитку" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "Всеукраїнський Банк Розвитку" Міхна Сергія Семеновича на постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.03.2019.

30.07.2019 Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі №910/24141/16 касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Банк Розвитку" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "Всеукраїнський Банк Розвитку" Міхна Сергія Семеновича залишено без задоволення, Постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.03.2019 залишено без змін.

10.09.2019 ухвалою суду поновлено провадження у справі № 910/22746/17. Продовжено строк підготовчого провадження на 30 (тридцять) днів. Підготовче засідання у справі № 910/22746/17 призначено на 02.10.2019

30.09.2019 через канцелярію суду від представника позивача надійшла заява про зміну предмету позову.

02.10.2019 протокольною ухвалою суду прийнято заяву про зміну предмету позову, закрито підготовче провадження та призначити справу до розгляду по суті на 23.10.2019.

11.10.2019 через канцелярію суду від представника відповідача-1 надійшов відзив на заяву про зміну предмету позову.

В судове засідання призначене на 23.10.2019 з`явились представники відповідачів проти задоволення позовних вимог заперечували. Представник позивача через канцелярію суду подав клопотання про відкладення розгляду справу, в задоволенні якого судом відмовлено.

Оскільки наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.

Таким чином, приймаючи до уваги, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи у судовому засіданні 23.10.2019 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.03.2019 у справі №910/24141/16 рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення згідно якого визнано:

недійсним рішення ПАТ «ВБР», викладене у листі №15031 від 25.10.2016 року, про зарахування зустрічних однорідних вимог за кредитним договором №MKLVU2.92105.002 від 31.01.2013р., в частині погашення заборгованості ФГ «Сніжинка» за простроченими процентами у сумі 168 708,08 гривень, у рахунок зустрічних вимог ФГ «Сніжинка», які виникли на підставі Договору банківського поточного рахунку №TF.92105.001 від 29.01.13р;

припиненими в повному обсязі, зобов`язання фермерського господарства «Сніжинка» код ЄДРПОУ 20475426, перед публічним акціонерним товариством «Всеукраїнський банк розвитку» код ЄДРПОУ 36470620, за Кредитним договором №MKLVU2.92105.002 від 31.01.2013р., шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог в сумі 214 949,32 гривень за кредитом та 3 761,61 гривень за процентами, у рахунок зустрічних вимог ФГ «Сніжинка», які виникли на підставі Договору банківського поточного рахунку №TF.92105.001 від 29.01.13р.;

припиненим право застави за Договором застави рухомого майна №ZXA019500.92105.003 від 31.01.2013 року, укладеним між ФГ «Сніжинка» та ПАТ «ВБР», відповідно до якого передано у заставу колісний трактор Беларус 892, 2007 року випуску, заводський номер НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 ;

припиненим право застави за Договором застави обладнання №ZXD029500.92105.004 від 13.12.2013 року, укладеним між ФГ «Сніжинка» та ПАТ «ВБР», відповідно до якого передано у заставу Оприскувач ОП-2000, 2012 року, Сівалку універсальну УПС-8, 2007 року, культиватор паровий причіпний КПП-8, 2011 року, Сівалку пневматичну СПУ-6, 2007 року, Борону АГД-4,5 2007 року.;

припиненим право застави за Договором застави рухомого майна №ZXA019500.88264.002 від 31.01.2013 року, укладеним між громадянином ОСОБА_1 та ПАТ «ВБР», відповідно до якого передано у заставу автомобіль легковий універсал, марки AUDI, модель Q7, чорного кольору, 2006 року випуску, номер шасі НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_4 .

Судове рішення набуло чинності з дня його прийняття 27.03.2019р.

За наслідками касаційного перегляду справи Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду, згідно Постанови від 30.07.2019р., Постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.03.2019 залишено без змін.

Частиною 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, преюдиційні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв`язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Норми статті 129 Конституції України визначають, що основними засадами судочинства є обов`язковість судового рішення.

Таким чином, факти, встановлені у рішеннях Господарського суду міста Києва від 04.11.2015 у справі №910/23436/15 та від 28.11.2017 р. у справі №910/18544/17, які набрали законної сили, не доказуються при розгляді даної справи.

З урахуванням викладеного відсутні підстави для повторного доказування наведених обставин (щодо припинення зобов`язань позивача за кредитним договором), а також вказані обставини не можуть бути переоцінені судом у даній справі, оскільки фактично буде мати місце поставлення під сумнів судового рішення у справі №910/24141/16, що є недопустимим як в силу законодавства, так і міжнародного національного.

Із матеріалів справи вбачається, 12.05.2017 ФГ «Сніжинка» зверталося до Запорізької філії ДП «Національні інформаційні системи» з заявою про внесення до Державного реєстру обтяжень рухомого майна відомостей про припинення вище зазначених обтяжень, проте листом від 15.05.2017 року №729/25.1-13/17 у задоволенні заяви було відмовлено, з. підстав того що належним суб`єктом звернення з даною вимогою є обтяжувач - ПАТ «ВБР».

04.09.2017 ФГ «Сніжинка» зверталося до ПАТ «ВБР» з заявою про вчинення дій з реєстрації припинення обтяжень, яка була направлена на адресу банку рекомендованим листом номер 7220202464411. Заява залишена без задоволення

Порядок внесення до Державного реєстру обтяжень рухомого майна відомостей про виникнення, зміну та припинення обтяжень регламентується Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», Порядком ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна, затвердженого Постановою КМУ від 05.07.2004 № 830 (далі - Порядок) та Інструкцією про порядок ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна та заповнення заяв, затвердженою Наказом Міністерства юстиції України від 29.07.2004 № 73/5 (далі - Інструкція).

Відповідно до статті 3 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" обтяженням є право обтяжувача на рухоме майно боржника або обмеження права боржника чи обтяжувача на рухоме майно, що виникає на підставі закону, договору, рішення суду або з інших дій фізичних і юридичних осіб, з якими закон пов`язує виникнення прав і обов`язків щодо рухомого майна.

Статтею 4 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» визначено, що обтяження поділяються на публічні та приватні. Публічним є обтяження рухомого майна, яке виникає відповідно до закону або рішення суду. Приватні обтяження можуть бути забезпечувальними та іншими договірними. Забезпечувальним є обтяження, яке встановлюється для забезпечення виконання зобов`язання боржника або третьої особи перед обтяжувачем.

Відповідно до статті 11 вказаного Закону обтяження рухомого майна реєструються в Державному реєстрі в порядку, встановленому цим Законом.

За приписами статті 42 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» держателем Державного реєстру є уповноважений центральний орган виконавчої влади. Порядок ведення Державного реєстру визначає Кабінет Міністрів України. До Державного реєстру вносяться відомості про виникнення, зміну, припинення обтяжень, а також про звернення стягнення на предмет обтяження. Держатель Державного реєстру виконує, зокрема, такі функції: організує ведення Державного реєстру; приймає заяви і вносить записи до Державного реєстру про виникнення, зміну, припинення обтяжень рухомого майна, а також про звернення стягнення на предмет обтяження.

Підстави для внесення записів до Державного реєстру визначені статтею 43 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», за приписами частин 1-3 якої реєстрація обтяжень здійснюється на підставі заяви обтяжувача. Держатель або реєстратор Державного реєстру вносить запис до Державного реєстру про відомості, що містяться в заяві обтяжувача. Запису присвоюється реєстраційний номер. Обтяжувач у будь-який час може зареєструвати зміну відомостей про обтяження шляхом подання держателю або реєстратору Державного реєстру заяви. На підставі цієї заяви держатель або реєстратор Державного реєстру вносить відповідні зміни до попереднього запису про обтяження.

Відповідно до частини 4 статті 43 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» відомості про звернення стягнення на предмет обтяження згідно зі статтею 24 цього Закону реєструються держателем або реєстратором Державного реєстру на підставі заяви обтяжувача, в якій зазначаються реєстраційний номер запису, найменування боржника, ідентифікаційний код боржника в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України або індивідуальний ідентифікаційний номер боржника в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов`язкових платежів та посилання на звернення стягнення на предмет обтяження.

Відповідно до частини 5 статті 43 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» відомості про припинення обтяження реєструються держателем або реєстратором Державного реєстру на підставі рішення суду або заяви обтяжувача, в якій зазначаються реєстраційний номер запису, найменування боржника, ідентифікаційний код боржника в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України чи індивідуальний ідентифікаційний номер боржника в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов`язкових платежів та інформація про припинення обтяження.

Держателю та реєстраторам Державного реєстру забороняється вимагати від обтяжувача подання додаткових документів чи інформації, а також перевіряти достовірність і обґрунтованість відомостей, що містяться в заяві. Обтяжувач несе відповідальність згідно із законом за достовірність відомостей, що містяться в заяві (ч. 7 ст. 43 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»).

Згідно приписів ч. 3 ст. 44 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» після припинення обтяження обтяжувач самостійно або на письмову вимогу боржника чи особи, права якої порушено внаслідок наявності запису про обтяження, протягом п`яти днів зобов`язаний подати держателю або реєстратору Державного реєстру заяву про припинення обтяження і подальше вилучення відповідного запису з Державного реєстру. У разі невиконання цього обов`язку обтяжувач несе відповідальність за відшкодування завданих збитків.

Вищевказані норми Закону кореспондуються з п. 24 Порядку ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 5 липня 2004 року № 830.

Відповідно до пп. 2.2.1. пункту 2.2. розділу 2 Договору застави Заставодержатель (Кредитодавець) зобов`язаний після повного виконання обов`язків Позичальника за Основним зобов`язанням (Кредитним договором) та зобов`язань Заставодавця (Позичальника) за цим Договором (Договором застави) внести до Державного реєстру обтяжень рухомого майна запис про припинення обтяження Предмету застави (ТЗ) у строки та порядку, встановленому чинним законодавством України.

Судом зазначається, що згідно зі ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб`єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Виходячи з системного аналізу ст. ст.15, 16 Цивільного кодексу України, ст.20 Господарського кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.

Тобто, відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України обов`язок доведення факту порушення або оспорювання прав і охоронюваних законом інтересів покладено саме на позивача.

У рішенні №18-рп/2004 від 01.12.2004р. Конституційного суду України (справа про охоронюваний законом інтерес) визначено поняття «охоронюваний законом інтерес», що вживається в ч.1 ста.4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «права», яке треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Конституційний суд України у вказаному рішенні зазначає, що види і зміст охоронюваних законом інтересів, що перебувають у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «права» як правило не визначаються у статтях закону, а тому фактично є правоохоронюваними. Охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об`єктивного права в цілому, що панує у суспільстві, зокрема, справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права та є його складовою.

Щодо порушеного права господарський суд зазначає, що таким слід розуміти такий стан суб`єктивного права, при якому воно зазнавало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок якого суб`єктивне право уповноваженої особи зазнало зменшення або ліквідації як такого. Порушення права пов`язане з позбавленням його носія можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Згідно з ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Одночасно з цим, з огляду на обраний позивачем спосіб захисту, господарський суд зазначає, що статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до статті 13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому, під ефективним способом слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

В свою чергу, під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Отже, способи захисту за своїм призначенням можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. При цьому, метою застосування певного способу захисту є усунення невизначеності у взаємовідносинах суб`єктів, створення необхідних умов для реалізації права й запобігання дій зі сторони третіх осіб, які перешкоджають його здійсненню. Аналогічну позицію викладено у листі Верховного Суду України від 01.04.2014 р. «Аналіз практики застосування судами ст. 16 Цивільного кодексу України».

Згідно з правовою позицією Верховного Суду України, яка викладена в постанові від 21.05.2012 р. у справі № 6-20цс11, оскільки положення Конституції України та Конвенції мають вищу юридичну силу (ст. ст. 8, 9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Враховуючи наведені правові норми та Постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.03.2019 у справі № 910/24141/16, а також не вчинення відповідачами необхідних заходів щодо припинення обтяження, згідно договорів застави та вилучення відповідного реєстраційних записів з Державного реєстру обтяжень рухомого майна відповідно до Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», позивач при зверненні до суду з позовом вважає ефективним способом захисту своїх прав, вимоги про зобов`язання ІІАТ «ВБР» подати держателю або реєстратору Державного реєстру обтяжень рухомого майна заяву, за якою припинити обтяження в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, що внесене за відповідними реєстраційними записами, та про зобов`язання ДП «НАІС» вилучити з Державного реєстру обтяжень рухомого майна обтяження, що внесені за відповідними реєстраційними записами.

Згідно вимог ч. 1 ст. 593 Цивільного кодексу України право застави припиняється у разі: припинення зобов`язання, забезпеченого заставою; втрати предмета застави, якщо заставодавець не замінив предмет застави; реалізації предмета застави; набуття заставодержателем права власності на предмет застави.

Відповідно до ст. 28 Закону України "Про заставу" застава припиняється з припиненням забезпеченого заставою зобов`язання.

З матеріалів справи вбачається, що зобов`язання, забезпечене заставою за договорами застави рухомого майна №ZXA019500.92105.003 від 31.01.2013 року, застави обладнання №ZXD029500.92105.004 від 13.12.2013 року, припиненими в повному обсязі, зобов`язання фермерського господарства «Сніжинка» перед публічним акціонерним товариством «Всеукраїнський банк розвитку» за Кредитним договором №MKLVU2.92105.002 від 31.01.2013 припинилося у зв`язку з зарахування зустрічних однорідних вимог в сумі 214 949,32 гривень за кредитом та 3 761,61 гривень за процентами, у рахунок зустрічних вимог ФГ «Сніжинка», які виникли на підставі Договору банківського поточного рахунку №TF.92105.001 від 29.01.2013, то застава відповідно до ч. 1 в ст. 593 Цивільного кодексу України також припинилася.

За приписами ч. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього оправа чи обмежений у його здійсненні.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (ст. 391 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що наявність у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна позивача за припиненими договорами застави рухомого майна №ZXA019500.92105.003 від 31.01.2013, №ZXD029500.92105.004 від 13.12.2013, №ZXA019500.88264.002 від 31.01.2013, обмежує право власності позивача та третьої особи у незаконний спосіб.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Надаючи оцінку доводам всіх учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п.3 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994р. Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Фермерського господарства "Сніжинка" до ПАТ "Всеукраїнський Банк Розвитку" та Державного підприємства "Національні інформаційні системи" про зобов`язання виконати дії підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідачів.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 73-80, 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Припинити обтяження в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, що внесене за реєстраційним записом №13515387 (контрольна сума: Г11775ЕГА4) з урахуванням змін (контрольна сума: 45437687ГВ) за Договором застави №ZXA019500.92105.003 від 31.01.2013 та Додаткового договору до Договору застави рухомого майна №ZXA019500.92105.003 від 31.01.2013, 1, 13.12.2013, щодо наступного майна: Трактор колісний марки Беларус модель 892, 2007 р.в., Номер об`єкта: 90804444, номер державної реєстрації: 02279АР, належного боржнику, фермерському господарству «Сніжинка» код ЄДРПОУ 20475426.

3. Зобов`язати державне підприємство «Національні інформаційні системи» (04053, м. Київ, вулиця Січових Стрільців, будинок 73, код ЄДРПОУ 39787008) зареєструвати в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, відомості про припинення обтяження, що внесене за реєстраційним записом №13515387 (контрольна сума: Г11775ЕГА4) з урахуванням змін (контрольна сума:45437687ГВ) за Договором застави №ZXA019500.92105.003 від 31.01.2013, 1, 13.12.2013, щодо наступного майна: Трактор колісний марки Беларус модель 892, 2007 р.в., Номер об`єкта: 90804444, номер державної реєстрації: 02279АР, належного боржнику, фермерському господарству «Сніжинка» код ЄДРПОУ 20475426.боржнику, фермерському господарству «Сніжинка» код ЄДРПОУ 20475426.

4. Припинити обтяження в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, що внесене за реєстраційним записом №14073887 (контрольна сума: Д53Г84ЕАД4) за Договором застави №ZXD029500.92105.004 від 13.12.2013, щодо обладнання, а саме: Оприскувач ОП- 2000, рік випуску 2012, інвентарний номер 10121, Сівалка універсальна УПС-8, рік випуску 2007, інвертарний номер 10123, Культиватор паровий причіпний КПП-8, рік випуску 2011, інвентарний номер 10124, Сівалка пневматична СПУ-6, рік випуску 2007, інвентарний номер 10119, Борона АГД-4,5 рік випуску 2007, інвентарний номер 10125, належного боржнику, фермерському господарству «Сніжинка» код ЄДРПОУ 20475426.

5. Зобов`язати державне підприємство «Національні інформаційні системи» (04053, м. Київ, вулиця Січових Стрільців, будинок 73, код ЄДРПОУ 39787008) зареєструвати в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, відомості про припинення обтяження, що внесене за реєстраційним записом №14073887 (контрольна сума: Д53Е84ЕАД4), за Договором застави №ZXD029500.92105.004 від 13.12.2013 року, щодо обладнання, а саме: Оприскувач ОП-2000, рік випуску 2012, інвентарний номер 10121, Сівалка універсальна УПС-8, рік випуску 2007, інвертарний номер 10123, Культиватор паровий причіпний КПП- 8, рік випуску 2011, інвентарний номер 10124, Сівалка пневматична СПУ-6, рік випуску 2007, інвентарний номер 10119, Борона АГД-4,5 рік випуску 2007, інвентарний номер 10125, належного боржнику,- фермерському господарству «Сніжинка» код ЄДРПОУ 20475426.

6. Припинити обтяження в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, що внесене за реєстраційним записом №13515431 (контрольна сума: 75725387ЕВ) з урахуванням змін (контрольна сума: БГА7Д3521А) за Договором застави №ZXA019500.88264.002 від 13.12.2013 року та Додаткового договору до Договору застави рухомого майна №ZXA019500.88264.002 від 31.01.2013, 1, 13.12.2013, щодо наступного майна: автомобіль легковий, марки AUDI модель Q7, 2006 р.в., номер об`єкта: НОМЕР_5 , номер державної реєстрації: НОМЕР_4 , належного ОСОБА_1 , код: НОМЕР_6 .

7. Зобов`язати державне підприємство «Національні інформаційні системи» (04053, м. Київ, вулиця Січових Стрільців, будинок 73, код ЄДРПОУ 39787008) зареєструвати в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, відомості про припинення обтяження, що внесене за реєстраційним записом №13515431 (контрольна сума: 75725387ЕВ) з урахуванням змін (контрольна сума: БГА7Д3521А), за Договором застави №ZXA019500.88264.002 від 31.01.2013 року та Додаткового договору до Договору застави рухомого майна №ZXA019500.88264.002 від 31.01.2013, 1, 13.12.2013, щодо наступного майна: автомобіль легковий, марки AUDI модель Q7, 2006 р.в., номер об`єкта: НОМЕР_5 , номер державної реєстрації: НОМЕР_4 , належного ОСОБА_1 , код: НОМЕР_6 .

8. Стягнути з публічного акціонерного товариства «ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ БАНК РОЗВИТКУ» (01135, м. Київ, вулиця Чорновола В`ячеслава, будинок 25, код ЄДРПОУ 36470620) на користь Фермерського господарства «Сніжинка» (72202, Запорізька обл., смт Веселе, пер. Базарний, будинок 25; код ЄДРПОУ: 20475426) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 4 800 (чотири тисячі вісімсот) гривень.

9. Стягнути з Державного підприємства "НАЦІОНАЛЬНІ ІНФОРМАЦІЙНІ СИСТЕМИ" (04053, м. Київ, вулиця Січових Стрільців, будинок 73, код ЄДРПОУ 39787008) на користь Фермерського господарства «Сніжинка» (72202, Запорізька обл., смт Веселе, пер. Базарний, будинок 25; код ЄДРПОУ: 20475426) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 4 800 (чотири тисячі вісімсот) гривень.

10. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складання та підписання повного тексту рішення 30.10.2019

Суддя М.О. Лиськов