Рішення № 85357366, 22.10.2019, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа № 760/3961/17

2-1477/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2019 року м. Київ

Солом`янський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Українця В.В.

при секретарі Трофимчук К.О.

за участі:

представника позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , треті особи: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про витребування майна від добросовісного набувача,

в с т а н о в и в:

28 лютого 2017 року ОСОБА_3 звернувся в суд з зазначеним позовом до ОСОБА_4 про витребування майна від добросовісного набувача.

Свої вимоги мотивував тим, що він є сином ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Спадкодавцю належала квартира АДРЕСА_1 .

Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 07 серпня 2013 року йому було встановлено два місяці додаткового строку для звернення до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини.

19 лютого 2014 року він звернувся до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини.

Постановою приватного нотаріуса Бригіда від 19 лютого 2014 року йому було відмовлено у видачі свідоцтва про спадщину на майно померлого, оскільки після спливу 6 місяців після смерті батька ІНФОРМАЦІЯ_2 на ім`я ОСОБА_5 вже було видане свідоцтво про право на спадщину за законом. У своїй заяві про прийняття спадщини ОСОБА_5 зазначила, що інших спадкоємців не має.

Після прийняття спадщини ОСОБА_5 подарувала спірну квартиру своїй дочці ОСОБА_6

29 травня 2014 року він звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, визнання права власності в порядку спадкування, визнання договору дарування недійсним.

Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 23 вересня 2016 року позов ОСОБА_3 задоволено.

Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 12 січня 2017 року рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 23 вересня 2016 року скасовано в частині визнання права власності в порядку спадкування та витребування майна з чужого незаконного володіння, в іншій частині - залишено без змін.

Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 12 січня 2017 року встановлено, що ОСОБА_5 не має права на спадкування, оскільки вона є спадкоємцем другої черги, а тому видане на її ім`я свідоцтво про право на спадщину підлягає визнанню недійсним.

Крім того, договір купівлі-продажу кватири між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 від 20 липня 2015 року укладений після накладення арешту на спірку квартиру в порядку забезпечення позову у справі № 760/11324/14-ц, який судом не скасовувався.

ОСОБА_6 , не маючи на це правових підстав, продала спірну квартиру ОСОБА_4 .

Оскільки ОСОБА_6 не мала права власності на спірну квартиру, то вона не мала права її продавати будь-кому, а тому ОСОБА_4 не набув права власності на спірну квартиру.

Просив ухвалити рішення, яким витребувати від ОСОБА_4 квартиру АДРЕСА_1 .

Ухвалою судді Солом`янського районного суду м. Києва від 03 березня 2017 року позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою судді Солом`янського районного суду м. Києва від 14 березня 2017 року відкрито провадження у справі.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 14 березня 2017 року задоволено частково заяву про забезпечення позову.

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 25 вересня 2017 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 03 квітня 2018 року зупинено провадження у справі до розгляду заяви ОСОБА_6 про відвід судді.

03 квітня 2018 року позивач подав до суду заяву про зміну предмету позову, просив ухвалити рішення, яким витребувати від ОСОБА_4 на його користь квартиру АДРЕСА_1 (а.с. 67-71).

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 16 квітня 2018 року відмовлено у задоволенні заяви про відвід судді.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 14 травня 2018 року поновлено провадження у справі.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 19 лютого 2019 року зупинено провадження у справі до розгляду заяви ОСОБА_4 про відвід судді.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 27 лютого 2019 року відмовлено у задоволенні заяви про відвід судді.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 13 березня 2019 року поновлено провадження у справі.

У судовому засіданні представники позивача підтримав заявлений позов та просили його задовольнити з урахуванням заяви зміну предмету позову.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином (а.с. 161). Направив до суду електронне повідомлення № 000001 від 21 жовтня 2019 року, з якого вбачається, що у зв`язку з непередбаченими обставинами на роботі він не зможе з`явитись у судове засідання 22 жовтня 2019 року (а.с. 171). Відкласти розгляд справи відповідач не просив.

Третя особа ОСОБА_5 у судове засідання не з`явилась, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином (а.с. 158).

Третя особа ОСОБА_6 у судове засідання не з`явилась, про час та місце розгляду справи повідомлялась.

Заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що квартира АДРЕСА_1 належала на праві власності ОСОБА_7

ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

З позову вбачається, що ОСОБА_3 є сином ОСОБА_7 Останній звернувся до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини. Постановою приватного нотаріуса Бригіда від 19 лютого 2014 року ОСОБА_3 було відмовлено у видачі свідоцтва про спадщину на майно померлого, оскільки після спливу 6 місяців після смерті ОСОБА_7 20 жовтня 2011 року на ім`я ОСОБА_5 вже було видане свідоцтво про право на спадщину за законом.

Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 23 вересня 2016 року задоволено позов ОСОБА_3 до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, визнання права власності в порядку спадкування за законом, витребування квартири з чужого володіння.

Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 20 жовтня 2011 року про те, що спадкоємцем майна ОСОБА_7 , 1962 року народження, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , є його сестра ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , видане приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою В.О., зареєстроване в реєстрі за № 144.

Визнано в порядку спадкування за законом за ОСОБА_3 право власності на квартиру АДРЕСА_1 .

Витребувано від ОСОБА_6 квартиру АДРЕСА_1 .

Зобов`язано ОСОБА_6 передати ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_1 (а.с. 6-8).

Зазначеним рішенням встановлено, що після смерті ОСОБА_7 відкрилася спадщина на належну йому на праві власності квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується договором купівлі-продажу від 04 травня 1995 року.

З матеріалів спадкової справи вбачається, що 23 травня 2011 року ОСОБА_5 звернулася до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, в якій зазначила, що інших спадкоємців не має.

20 жовтня 2011 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою В.О. на ім`я ОСОБА_5 видано свідоцтво про право на спадщину за законом, яка складається з квартири АДРЕСА_1 .

Встановлено, що 26 грудня 2012 року ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , уклали договір дарування квартири. За умовами договору ОСОБА_5 подарувала, а ОСОБА_6 прийняла в дар квартиру АДРЕСА_1 .

Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 12 січня 2017 року рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 23 вересня 2016 року скасовано в частині визнання права власності в порядку спадкування та витребування майна з чужого незаконного володіння, ухвалено в цій частині нове рішення, яким у задоволенні цих вимог відмовлено. В решті рішення суду залишено без змін (а.с. 9-12).

З рішення Апеляційного суду міста Києва від 12 січня 2017 року вбачається, що ОСОБА_3 є єдиним спадкоємцем першої черги після смерті ОСОБА_7 , якому за рішенням суду було визначено додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини. У такому випадку, як вірно вказав суд першої інстанції, ОСОБА_5 не має права на спадкування, оскільки вона є спадкоємцем другої черги, а тому видане на її ім`я свідоцтво про права на спадщину підлягає визнанню недійсним на підставі статей 1268, 1301 ЦК України.

Разом з тим, враховуючи, що на час розгляду справи відповідачі ОСОБА_5 та ОСОБА_6 не є власниками квартири, що є спадковим майном, а новий власний не залучений до участі у справі, до нього не було пред`явлено позовних вимог, вимоги про визнання права власності на спірну квартиру та витребування її з чужого незаконного володіння задоволенню не підлягають, так як пред`явлені до неналежних відповідачів.

Позивач посилається на те, що квартира АДРЕСА_1 підлягає витребуванню від ОСОБА_4 .

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 09 грудня 2016 року вбачаться, що власником квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу від 20 липня 2015 року, укладеного між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 (а.с. 13-14).

Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

ОСОБА_3 є сином померлого ОСОБА_7 та є єдиним спадкоємцем за законом.

Частинами 1, 3 ст. 1296 ЦК України визначено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

З заявою про прийняття спадщини позивач звернувся до нотаріальної контори 19 лютого 2014 року.

Разом з тим, на цей час спірна квартира вже була зареєстрована на праві власності за ОСОБА_5 , тому позивач був позбавлений можливості отримати свідоцтво про право на спадщину та зареєструвати своє право власності.

У ч. 1, 2 ст. 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Статтею 330 ЦК України передбачено якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Відповідно до ч. 1 ст. 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:

1)було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;

2)було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

3)вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

З наданих суду документів вбачається, що квартира АДРЕСА_1 відчужена особою, яка не мала на це право, оскільки ОСОБА_6 вона подарована ОСОБА_5 , яка не мала права на спадкування спірної квартири.

Такі обставини встановлені рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 23 вересня 2016 року та рішенням Апеляційного суду міста Києва від 12 січня 2017 року.

За таких обставин, суд вважає, що вимога позивача про витребування спірної квартири від добросовісного набувача ґрунтуються на законі.

З огляду на наведене, позов підлягає задоволенню.

З урахуванням задоволення позову та відповідно до ст. 141 ЦПК України, стягненню з відповідача також підлягає судовий збір в розмірі 8000 гривень.

Ухвалою судді Солом`янського районного суду м. Києва від 14 березня 2017 року заяву ОСОБА_3 про забезпечення позову задоволено частково, заборонено відчуження квартири АДРЕСА_1 (а.с. 26).

Відповідно до ч. 1 ст. 158 ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.

За таких обставин, суд вважає за необхідне скасувати заходи забезпечення позову вжиті в цій справі.

Керуючись статтями 321, 330, 388, 1261, 1296 ЦК України, статтями 3, 4, 10, 13, 76-82, 89, 158, 223, 259, 263-265, 268, 272 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 ) до ОСОБА_4 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_4 ), треті особи: ОСОБА_5 ( АДРЕСА_5 ), ОСОБА_6 ( АДРЕСА_2 ) про витребування майна від добросовісного набувача задовольнити.

Витребувати від ОСОБА_4 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_4 ) на користь ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 ) квартиру АДРЕСА_1 .

Зобов`язати ОСОБА_4 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_4 ) передати ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 ) квартиру АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_4 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_4 ) на користь ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 ) 8000 гривень судового збору.

Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті згідно з ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 14 березня 2017 року, якою заборонено відчуження квартири АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: