Рішення № 85356362, 31.10.2019, Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 214/4558/16-ц

2/214/119/19

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

31 жовтня 2019 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, у складі:

головуючого судді - Ткаченка А.В.,

за участю секретаря - Фастовець Ю.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 214/4558/16-ц за позовною заявою Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

02.08.2016 року представник позивача звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути на свою користь солідарно з позичальника та поручителя заборгованість за кредитом і процентами станом на 01.08.2016 року в сумі 33342,12 доларів США, та судові витрати по справі.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач послався на те, що 25.05.2012 року між ПАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта Банк», відповідно до чинного законодавства України, був укладений Договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитними договорами. В свою чергу, 15.06.2012 року, між ПАТ «Дельта-Банк» та ПАТ «Альфа-Банк» укладено Договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитними договорами. Згідно вищезазначених угод (договорів) відбулося відступлення Права вимоги за Кредитним договором №0319/1207/45-010 від 19.12.2007 року, що був укладений між АКБ «ТАС -Комерцбанк» (правонаступник ВАТ «Сведбанк») та ОСОБА_1 , на користь ПАТ «Альфа-Банк».

Таким чином, права кредитора за вищевказаним Кредитним договором належать ПАТ «Альфа-Банк».

19.12.2007 року АКБ «ТАС -Комерцбанк» (правонаступник ПАТ «Сведбанк») та ОСОБА_1 уклали кредитний договір №0319/1207/45-010. Відповідно до умов вказаного договору банк надав ОСОБА_1 кредит у сумі 29000 доларів США, які останній зобов`язався повернути і сплатити проценти за користування в сумі, строки та на умовах, що передбачені Кредитним договором та Додатком № 1 до нього - Графіком погашення кредиту.

В якості забезпечення зобов`язання по кредитному договору, між ОСОБА_2 та АКБ «ТАС -Комерцбанк» (правонаступник ПАТ «Сведбанк») 19.12.2007 року укладено договір поруки №0319/1207/45-010-Р-1, за умовами якого ОСОБА_2 зобов`язалася відповідати за належне виконання ОСОБА_1 виниклого зобов`язання по кредитному договору №0319/1207/45-010 від 19.12.2007 року.

У зв`язку з тим, що відповідачі порушили умови зобов`язання, що випливають з кредитного договору, у них виникла заборгованість станом на 01.08.2016 року у розмірі 33342,12 доларів США, яка складається з заборгованості за кредитом - 25876,67 дол. США, по відсотках - 7465,45 дол. США, яку позивач просить стягнути з відповідачів в солідарному порядку та судові витрати.

01.07.2019 року відповідач ОСОБА_1 надав до суду письмові пояснення по справі. В яких зазначив, що в задоволенні позову слід відмовити. Оскільки позивачем не надано первинної бухгалтерської документації на підставі якої можливо встановити отримання ним саме зазначеної у позові суми кредиту. В зв`язку з чим, позивач не довів існування заборгованості у заявленому розмірі, що робить неможливим перевірку судом правильності наданого розрахунку. З доданого до матеріалів справи розрахунку вбачається, що він начебто припинив виконувати зобов`язання за договором з 10.04.2014 року. Вимоги до боржника та поручителя були направлені 01.08.2016 року. Однак належним пред`явленням вимоги слід вважати пред`явлення позву до поручителя. Вважає, що на момент розгляду справи порука припинилася (Т. 2 а.с. 17-20).

13.09.2019 року представник позивача надав до суду письмові пояснення по справі. В яких вказав, що 25 липня 2018 року Саксаганським районним судом м. Кривого Рогу ухвалено рішення у справі №214/7549/16-ц за позовом ПАТ „Альфа-Банк" до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, котре набрало законної сили. Зазначеним рішенням встановлено факт отримання кредиту ОСОБА_1 за кредитним договором №0319/1207/45-010; та встановлено факт наявності заборгованості в ОСОБА_1 за кредитним договором №0319/1207/45-010 станом на 11.11.2016 року, тобто станом навіть на більш пізню дату, ніж ПАТ „Альфа-Банк" заявляє в позовних вимогах по справі, що на теперішній час розглядається. Згідно із кредитним договором №0319/1207/45-010 (п. 1.1) укладеним між ВАТ „Сведбанк" та ОСОБА_1 , встановлена кінцева дата повернення кредиту, а саме остаточна дата повернення кредиту 19.12.2027 року. Згідно із договором поруки № 0319/1207/45-010-Р-1 (п.1) Поручитель, ОСОБА_2 зобов`язується перед банком відповідати за виконання зобов`язань щодо повернення коштів строком до 19.12.2027 року. Тобто, сторонами було встановлено конкретний термін до якого поручитель поручається за виконання обов`язків Боржником і згідно із договором про внесення змін і доповнень до договору поруки він становить 19.12.2027 року. Частина 4 ст. 559 ЦК України в частині який стосується випадків, в яких в договорі поруки не встановлено строк її дії, не може бути застосовувана в даному випадку, адже договором поруки встановлений термін (строк) його дії, а саме до 19.12.2027 року (Т. 2 а.с. 46-47).

19.01.2017 року ухвалою суду зупинено провадження по справі (головуючий суддя Хомініч С.В., Т. а.с. 88).

21.12.2017 року ухвалою суду поновлено провадження по справі (головуючий суддя Хомініч С.В., Т. а.с. 93).

04.04.2018 року ухвалою суду відмовлено в задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_1 про об`єднання в одне провадження цивільних справ за № 214/4558/16-ц та 214/7549/16-ц (головуючий суддя Хомініч С.В., Т. 1 а.с. 117-118).

04.06.2018 року ухвалою суду витребувано докази по справі (головуючий суддя Хомініч С.В., Т. 1 а.с. 132-133).

14.01.2019 року відповідач ОСОБА_1 надав суду клопотання про призначення почеркознавчої експертизи (Т. 1 а.с. 204-205).

Згідно розпорядження № 192 від 23.01.2019 року та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями цивільна справа № 214/4558/16-ц розподілена судді Ткаченкові А.В. (Т. 1 а.с. 207, 208).

01.07.2019 року від представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 надійшла письмова заява в якій останній не наполягав на розгляді клопотання про призначення почеркознавчої експертизи (Т. 2 а.с. 16).

Відповідно до п. 9 Перехідних положень ЦПК України (в редакції від 03.10.2017 року, яка набрала чинності 15.12.2017 року), справи в суді першої інстанції, провадження в яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання ним чинності цією редакцією Кодексу.

Представник позивача, до зали судового засідання не з`явився, надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_3 до зали судового засідання не з`явилися, від представника надійшла заява про розгляд справи за їх відсутності, заперечували проти задоволення позову в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 до зали судового засідання не з`явилася, про дату, час та місце судового розгляду повідомлялася належним чином, про причини неявки суд не повідомила.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог за таких підстав.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Стаття 611 ЦК України передбачає правові наслідки у разі порушення зобов`язань, встановлені договором або законом, а ст. 625 ЦК України - відповідальність за порушення грошового зобов`язання, згідно якої боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

При укладенні кредитного договору ОСОБА_1 написав ВАТ «Сведбанк», яке виступає правонаступником АКБ «ТАС - Комерцбанк», (правонаступник ПАТ «Сведбанк») заяву-анкету на отримання кредиту, в якій просив надати кредит в сумі 29000 доларів США на термін 20 років, зі ставкою 12,5 % річних, з щомісячним поверненням коштів (Т. 1 а.с. 14 ).

19.12.2007 року між ВАТ «Сведбанк», яке виступає правонаступником АКБ «ТАС -Комерцбанк», (правонаступник ПАТ «Сведбанк») та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №0319/1207/45-010, з додатками до нього (Т. 1 а.с. 4-12).

Відповідно до умов вказаного договору банк надав ОСОБА_1 кредит у сумі 29000 доларів США, які останній зобов`язався повернути і сплатити проценти за користування в сумі, строки та на умовах, що передбачені Кредитним договором та Додатком № 1 до нього - Графіком погашення кредиту. Кредит надається після укладення іпотечного договору.

Відповідно до умов кредитного договору банк надав ОСОБА_1 кредит у сумі 29000 доларів США. Кредит надається у готівковій формі через касу банку на підставі заяви позичальника з метою конвертації суми отриманого кредиту у національну валюту України та здійснення розрахунків до Договором купівлі-продажу, зазначеним у п. 1.4 цього договору. ОСОБА_1 зобов`язався щомісячно повертати кредит та сплачувати проценти шляхом внесення коштів на позичковий рахунок щомісяця, через касу банку згідно додатку №1 - у розмірі 329,48 доларів США до 10-го числа кожного календарного місяця, але у будь - якому випадку повернути кредит у повному обсязі не пізніше 19.12.2027 року (п.1.1., 3.1, додаток №1 договору).

За користування кредитними коштами ОСОБА_1 зобов`язався сплатити проценти у розмірі 12.50% річних. Проценти нараховуються виходячи з фактичної кількості днів користування кредитом, на непогашену суму кредиту, починаючи з дати видачі кредиту до дати його повернення (п.3.2 кредитного договору).

Згідно з п. 1.4 кредитного договору кредитні кошти призначені для здійснення позичальником розрахунків по договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 .

В забезпечення виконання кредитних зобов`язань позичальника по вказаному кредитному договору прийнята порука ОСОБА_2 згідно договору поруки №0319/1207/45-010-Р-І від 19.12.2007 року (Т. 1 а.с. 13).

25.05.2012 року між ПАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта Банк», відповідно до чинного законодавства України, був укладений Договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитними договорами (Т. 1 а.с. 24-42).

В свою чергу, 15.06.2012 року, між ПАТ «Дельта-Банк» та ПАТ «Альфа-Банк» укладено Договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитними договорами (Т. 1 а.с. 43-51). Згідно вищезазначених угод (договорів) відбулося відступлення Права вимоги за Кредитним договором №0319/1207/45-010 від 19.12.2007 року, що укладений між ВАТ «Сведбанк», яке виступає правонаступником АКБ «ТАС-Комерцбанк» (правонаступник ПАТ «Сведбанк») та ОСОБА_1 , на користь ПАТ «Альфа-Банк».

З підстав чого права кредитора за вищевказаним кредитним договором належать ПАТ «Альфа-Банк».

Відповідно із ст. ст.553, 554 ЦК України, п. п. 1-5 договору поруки поручитель зобов`язується відповідати за виконання позичальником усіх його зобов`язань перед кредитором в повному обсязі, що виникли з кредитного договору, в тому числі за повернення суми боргу, відсотків за використання кредитних коштів, штрафних санкцій. Відповідальність поручителя і позичальника є солідарною.

Позивач взяті на себе зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, надавши ОСОБА_1 кредит в розмірі 29000 доларів США. Вказана обставина підтверджується рішенням від 25 липня 2018 року Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу у справі №214/7549/16-ц за позовом ПАТ „Альфа-Банк" до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, котре набрало законної сили 28.08.2018 року. Зазначеним рішенням встановлено, що: 19.12.2007 року між Відкритим акціонерним товариством «Сведбанк» та відповідачем було укладено Кредитний договір за №0319/1207/45-010, згідно якого останньому було надано кредит у розмірі 29000,00 доларів США зі сплатою відсотків за його користування в розмірі 12,50% річних строком до 19.12.2027 року. ОСОБА_1 у порушення норм закону та умов Кредитного договору свої зобов`язання належним чином не виконував, у зв`язку з чим станом на 11.11.2016 року утворилась заборгованість у розмірі 34231,43 доларів США, яка складається з наступного: 25876,67 доларів США - заборгованість за кредитом; 8354,76 доларів США (Т. 2 а.с. 48-49).

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, на теперішній час існує рішення, що набрало законної сили, щодо тих самих осіб, котрим встановлено та не потребує доказування: факт отримання кредиту ОСОБА_1 за кредитним договором №0319/1207/45-010; встановлено факт наявності заборгованості в ОСОБА_1 за кредитним договором №0319/1207/45-010 станом на 11.11.2016 року.

Окремо слід зауважити, що наявність невиконаного судового рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки не позбавляє кредитора права задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом стягнення з боржника заборгованості за кредитним договором.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 921/107/15-г/16 (провадження № 12-117гс18) від 18 вересня 2018 року.

Аналогічні висновки викладені й у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18) від 04 липня 2018 року, в якій зазначено, що здійснення особою права на захист не може ставитися в залежність від застосування нею інших способів правового захисту. Забезпечувальне зобов`язання має додатковий (акцесорний) характер, а не альтернативний основному. У разі задоволення не в повному обсязі вимог кредитора за рахунок забезпечувального обтяження основне зобов`язання сторін не припиняється, однак змінюється щодо предмета та строків виконання, встановлених кредитором, при зверненні до суду, що надає кредитору право вимоги до боржника, у тому числі й шляхом стягнення решти заборгованості за основним зобов`язанням (тілом кредиту) в повному обсязі та процентів і неустойки згідно з договором, нарахованих на час звернення до суду з вимогою про дострокове виконання кредитного договору, на погашення яких виявилася недостатньою сума коштів, отримана від реалізації заставленого майна під час виконання судового рішення.

Натомість рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 25.07.2018 року по справі № 214/7549/16-ц яким звернуто стягнення на предмет іпотеки на теперішній час не може бути виконано, відповідно до Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Таким чином, вимога позивача про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 33342,12 доларів США є обґрунтованою.

Відповідачі взяті на себе зобов`язання за договором не виконали, внаслідок чого станом на 01.08.2016 року виникла заборгованість перед банком за кредитом в розмірі 25876,67 доларів США, по відсотках - 7465,45 доларів США (Т. 1 а.с.58).

У статтях 553, 554 ЦК України передбачено, що поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником, а у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову відповідальність поручителя.

Після отримання кредитних коштів ОСОБА_1 здійснював погашення місячних платежів, про що свідчить розрахунок заборгованості. З якого також видно, що ОСОБА_1 здійснював погашення заборгованості за кредитом і в той період, коли право вимоги належало ПАТ «Альфа-Банк», а саме після червня 2012 року, чим фактично визнавав свої зобов`язання за договором.

Щодо твердження відповідача ОСОБА_1 що порука припинена, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Одним із видів забезпечення виконання зобов`язання є порука (частина перша статті 546 ЦК України). За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником (частина перша статті 553 ЦК України). Правові наслідки порушення зобов`язання, забезпеченого порукою, визначені у статті 554 цього кодексу.

Порука припиняється після закінчення строку, встановленого у договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки (частина четверта статті 559 ЦК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно із договором поруки №0319/1207/45-010-Р-1 (п.1) Поручитель зобов`язується перед банком відповідати за виконання зобов`язань щодо повернення коштів, наданих банком позичальнику у вигляді кредиту/кредитної лінії згідно з кредитним договором № 0319/1207/45-010 від 19.12.2007 року, у сумі 29000 доларів США, строком до 19.12.2027 року, з процентною ставкою 12,50 % річних за їх використання (Т. 1 а.с .13).

Натомість у пункті 10 цього Договору зазначено, що цей договір набуває чинності з моменту його підписання. Сторони, керуючись умовами частини четвертої ст. 559 ЦК України встановили, що строком припинення поруки, встановленої цим договором є повне виконання позичальником або поручителем своїх обов`язків, передбачених основним зобов`язанням (Т. 1 а.с. 13 - зворот).

У кредитному договорі строк виконання основного зобов`язання визначений строком повного погашення кредиту та є 19.12.2027 рік.

Судом встановлено, що ПАТ «Альфа Банк» направляло боржнику ОСОБА_1 та поручителю ОСОБА_2 вимогу про досудове врегулювання спору від 01.08.2016 року (Т. 1 а.с. 59). На а.с. 60, 61, Т. 1 міститься копія реєстру № 649 рекомендованих поштових відправлень, фіскального чека про поштове відправлення та список згрупованих поштових відправлень. В зазначеній вивозі банк вимагав повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, сплату процентів, штрафних санкцій у зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань.

Таким чином, направленням указаної письмової вимоги про дострокове погашення заборгованості за кредитом, Банк відповідно до ч.2 ст. 1050 ЦК України змінив строк виконання основного зобов`язання й був зобов`язаний пред`явити позов до поручителя протягом шести місяців з моменту спливу 30-денного строку після отримання ним вимоги про дострокове виконання зобов`язання.

У такому випадку підлягають застосуванню правила частини четвертої статті 559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя.

До суду з позовом позивач звернувся 02.08.2016 року надіславши позовну заяву засобами поштового зв`язку, що підтверджується штемпелем на конверті (Т. 1 а.с. 63).

Як свідчить тлумачення статті 526 ЦК України цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов`язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов`язання.

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у частині другій статті 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18) Велика Палата Верховного Суду відступила від правових висновків Верховного Суду України, викладених у постановах: від 23 вересня 2015 року у справі № 6-1206цс15, від 21 вересня 2016 року у справі № 6-1252цс16.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18) зроблено висновок, що звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни. Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред`явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Відповідно до частини першої статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

У статті 554 ЦК України встановлено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

У постанові Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №1519/2-3165/11 (провадження № 14-219цс19) зроблено висновок, що «умови договорів поруки про їхню дію до повного припинення всіх зобов`язань за основним договором або до припинення всіх зобов`язань поручителя за договором поруки, тобто до настання першої з цих подій, не встановлюють строк припинення поруки у розумінні статті 251 ЦК України. Тому має застосовуватися припис частини четвертої статті 559 цього кодексу у редакції, чинній час виникнення спірних правовідносин, про припинення поруки, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явив вимоги до поручителя (висновок Верховного Суду України, викладений, зокрема, у постановах від 24 вересня 2014 року у справі № 6-106цс14, від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2662цс15, від 22 червня 2016 року у справі № 6-368цс16, від 29 червня 2016 року у справі № 6-272цс16, від 29 березня 2017 року у справі № 6-3087цс16, від 14 червня 2017 року у справі № 644/6558/15-ц, а також висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у пункті 60 постанови від 22 серпня 2018 року у справі № 2-1169/11).

Строк, передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України, є преклюзивним, тобто його закінчення є підставою для припинення поруки, а отже, і для відмови кредиторові у позові. Цей строк не можна поновити, зупинити чи перервати. З огляду на вказане, враховуючи зумовлене цим припинення права кредитора вимагати у поручителя виконання забезпеченого порукою зобов`язання, застосоване у другому реченні частини четвертої статті 559 ЦК України словосполучення «пред`явлення вимоги» до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання як умови чинності поруки слід розуміти як пред`явлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя. Це твердження не позбавляє кредитора можливості пред`явити до поручителя іншу письмову вимогу про погашення заборгованості боржника, однак і в такому разі кредитор може звернутися з такою вимогою до суду лише протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання (висновок Верховного Суду України, викладений, зокрема, у постанові від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2662цс15).

Як вбачається з матеріалів справи, боржник ОСОБА_1 , а відтак і поручитель ОСОБА_2 , взяли на себе зобов`язання повернути суму кредиту з відповідними процентами у строк до 19.12.2027 року, сплачуючи її фіксованими платежами у сумі 329,48 доларів США по 10-те число кожного місяця, та в день закінчення кредитного договору (Т. 1 а.с. 4-12).

Таким чином, поряд з установленням строку дії договору сторони встановили й строки виконання боржником окремих зобов`язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов`язання, яке виникло на основі договору.

Строк виконання боржником ОСОБА_1 кожного щомісячного зобов`язання згідно з частиною третьою статті 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Отже, передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, строк пред`явлення кредитором вимог до поручителя про повернення заборгованості за платежами, які позичальник був зобов`язаний згідно з умовами кредитного договору вносити періодично, має обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

Тому за змістом частини четвертої статті 559 ЦК України у зазначеній редакції порука за кожним із зобов`язань, визначених періодичними платежами, припиняється після шести місяців з моменту спливу строку погашення кожного чергового платежу. Пред`явлення кредитором вимоги до поручителя більш ніж через шість місяців після настання строку виконання частини основного зобов`язання, визначеної періодичним платежем, є підставою для відмови у задоволенні такої вимоги через припинення поруки за відповідною частиною основного зобов`язання.

Аналіз матеріалів справи свідчить, що прострочення сплати боржником періодичних платежів розпочалося із квітня 2014 року, що підтверджується розрахунком заборгованості ОСОБА_1 за договором. З якого встановлено, що востаннє ОСОБА_1 сплатив кошти на погашення кредитної заборгованості 27.03.2014 року та 31.03.2014 року (Т. 1 а.с. 58).

Аналіз договору поруки №0319/1207/45-010-Р-1 від 19.12.2007 року свідчить, що сторони не встановили строк поруки, оскільки умова договору поруки про його дію до повного виконання зобов`язань боржника за основним договором (пункт 10 договору поруки) не є встановленим сторонами строком припинення дії поруки.

З аналогічних підстав суд відхиляє доводи представника позивача, що сторонами було встановлено конкретний термін до якого поручитель поручається за виконання обов`язків боржником і він становить 19.12.2027 року. Оскільки з аналізу змісту п. 1 договору поруки, на який посилається представник позивача, слідує, що поручитель зобов`язується відповідати за виконання зобов`язань щодо повернення коштів за кредитним договором, наданих банком позичальнику, та деталізовано зазначене основане зобов`язання, зокрема номер кредитного договору, суму кредиту, строк його дії, та відсоткову ставку. Представник позивача помилково вважає строк дії кредиту зазначений в п. 1 договору поруки строком дії поруки. Натомість набуття чинності договором поруки та строк її припинення зазначені в окремому п. 10 цього договору.

Так як останній платіж на погашення заборгованості відповідач ОСОБА_1 здійснив 27.03.2014 року та 31.03.2014 року в сумі 200 доларів США та 462 доларів США на погашення тіла кредиту - 119,85 доларів США, та 541,66 доларів США на погашення відсотків, що підтверджується розрахунком заборгованості (Т. 1 а.с. 58). Припинивши в подальшому вносити кошти на погашення заборгованості, то саме з цього часу слід рахувати строк у шість місяців для звернення до суду з вимогою про погашення чергових місячних платежів за основним зобов`язанням.

Однак, банк своїм правом на звернення з позовом скористався лише 02.08.2016 року (Т. 1 а.с. 63). Тобто з пропуском визначеного ч.4 ст.559 ЦК України строку, у зв`язку з чим вимоги про стягнення з поручителя заборгованості солідарно з позичальником за період до 02.02.2016 року задоволенню не підлягають.

Отже, з огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що заборгованість, яку може бути стягнуто солідарно з боржника і поручителя обліковується за період з 02.02.2016 року по 02.08.2016 року.

Так, заборгованість за період з 02.02.2016 року по 02.08.2016 року підлягає стягненню із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в межах 6-місячного терміну, що передував даті звернення до суду із позовом до поручителя, однак у відповідності до визначеного ст.13 ЦПК України принципу диспозитивності в межах заявлених вимог, тобто в загальному розмірі 27682,40 доларів США, з урахуванням розрахунку станом на 01.08.2016 року (Т.2 а.с.58), виходячи з наступного: 1805,73 доларів США відсотки, 327,32 доларів США тіло кредиту та 25549,35 доларів США сума дострокового стягнення кредиту. На ОСОБА_1 має бути покладений обов`язок сплатити решту заборгованості, яка станом на 01.08.2016 року склала 5659,72 доларів США (33342,12 доларів США - 27682,40 доларів США), з яких: 0,00 доларів США (25876,67 долари США - 25876,67 доларів США -0,00 доларів США) за тілом кредиту та 5659,72 доларів США (7465,45 долари США - 1805,73 долари США) за процентами.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Тому на користь ПАТ «Альфа Банк» необхідно стягнути з ОСОБА_1 судові витрати на оплату судового збору в розмірі 7251,09 грн., а з ОСОБА_2 - 5143,94 грн., пропорційно частині задоволених вимог щодо кожного з боржників (Т. 1 а.с. 70).

На підставі ст. 525, 526 , 627, 629, 553, 554, 559, 1054 ЦК України, керуючись ст. ст.ст.4, 5, 13, 19, 76-81, 89, 95, 133, 141, ч.2 ст.247, 258-259, 263-265, ч.4 ст.274, ст.стт.280-284, 287, 354, 355, п.п.9, 15 Перехідних положень ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк», заборгованість за кредитним договором № 0319/1207/45-010 від 19.12.2007 року за період з 02.02.2016 року по 01.08.2016 року, в загальному розмірі 27682 доларів 40 центів США, яка включає заборгованість за кредитом - 327 доларів 32 центи США, по процентам - 1805 доларів 73 центи США, суму дострокового стягнення кредиту - 25549 доларів 35 центів США.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк», заборгованість за кредитним договором № 0319/1207/45-010 від 19.12.2007 року станом на 01.08.2016 року, в розмірі 5659 доларів 72 центи США, яка включає заборгованість по процентам.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк», судові витрати в сумі 7251 грн. 09 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк», судові витрати в сумі 5143 грн. 94 коп.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Дніпровського апеляційного суду через Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.

Рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подана апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Відомості про сторін:

Позивач: Публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк», ЄДРПОУ 23494714, місце знаходження: м. Київ, вулиця Десятинна, 4/6.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Суддя А.В. Ткаченко