Рішення № 8535610, 01.10.2009, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 230-31-77

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"01" жовтня 2009 р. Справа № 5/096-09

Суддя господарського суду Київської області Подоляк Ю.В., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Галант Трейд», м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЦ Мелітто», м. Біла Церква

про стягнення 183893,85 грн.

за участю представників:

позивача:Черненко О.О. –дов. від 15.08.2009р.

відповідача:Лиценко З.В. –дов. від 23.05.2008р. № 80/08

суть спору:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Галант Трейд»(далі –Позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЦ Мелітто»(далі –Відповідач) про стягнення 183893,95 грн., з яких 101757,07 грн. основний борг, 35881,28 грн. відсотків за користування товарним кредитом, 23593,17 грн. пені, 2949,15 грн. 3% річних та 19713,18 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх договірних зобов’язань щодо здійснення розрахунку за поставлений товар.

Під час розгляду справи позивач неодноразово уточнював позовні вимоги, згідно останнього уточнення яке було надане представником позивача в судовому засіданні 01.10.2009р. позивач в порядку ст. 22 ГПК України зменшив розмір позовних вимог в частині заявлених до стягнення сум відсотків за користування товарним кредитом, пені, 3% річних та інфляційних втрат та просить суд стягнути з відповідача 101757,07 грн. основного боргу, 34144,85 грн. відсотків за користування товарним кредитом, 13485,63 грн. пені, 1685,70 грн. 3% річних та 15046,10 інфляційних втрат.

За таких обставин в даному провадженні суд розглядає остаточні вимоги позивача в редакції останніх уточнень поданих до суду 01.10.2009р. про стягнення 101757,07 грн. основного боргу, 34144,85 грн. відсотків за користування товарним кредитом, 13485,65 грн. пені, 1685,70 грн. 3% річних та 15046,10 грн. інфляційних втрат.

Присутній в судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги в редакції останньої заяви про зменшення розміру позовних вимог та просить суд їх задовольнити з мотивів викладених в позові.

Представник відповідача присутній в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, присутніх в судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

Між сторонами у справі було укладено договір поставки від 12.08.2008 року № 10-ОП (далі –договір), відповідно до умов якого, позивач –постачальник зобов’язався передати у власність відповідача –покупця, а відповідач зобов’язався прийняти та сплатити продукцію (далі –товар) у кількості, асортименті, по ціні та в строки відповідно до умов договору та Додатків до нього, які є невід’ємною частиною договору, які іменуються специфікаціями (п. 1.1 договору).

Згідно п. 4.1 договору, ціни на товар встановлюються у специфікаціях, які є невід’ємною частиною договору.

Відповідно до специфікацій до договору від 22.09.2008р. № 3, від 08.10.2008р. № 4, від 12.08.2008р. № 12 умови оплати товару визначено день відвантаження.

Загальна сума договору складає суму всіх специфікацій до нього (п. 4.3 договору).

У відповідності до п. 5.1 договору товар продається з відстрочкою платежу і на умовах надання позивачем відповідачу товарного кредиту. Строк товарного кредиту вказується у відповідній специфікації.

Пунктом 5.3 договору передбачено, що оплата товару та нарахованих відсотків проводиться в гривнях на поточний рахунок позивача, вказаний розділом 12 договору.

Згідно п. 6.1 договору відповідач одержує товар після підписання з позивачем договору. Право власності на товар переходить до відповідача в момент одержання ним товару і супровідних документів.

Договір набирає сили з моменту підписання сторонами і діє до 30.12.2008р., а в частині розрахунків –до повного виконання відповідачем своїх зобов’язань за договором (п. 11.1 договору).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов’язань за договором від 12.08.2008 року № 10-ОП щодо здійснення розрахунку за поставлений на виконання його умов товар, в зв’язку з чим за вказаним договором у відповідача існує заборгованість в розмірі заявленої до стягнення сумі 101757,07 грн.

На виконання умов договору позивач в період з 22.09.2008р. по 19.11.2008р. включно по видатковим накладним від 22.09.2008р. № РН-107 на суму 108742,31 грн. від 08.10.2008р. № РН-0122 на суму 30750,32 грн., від 14.11.2008р. № РН-158 на суму 103561,61 грн., від 19.11.2008р. № РН-162 на суму 83834,39 грн. поставив відповідачу товар на загальну суму 326888,63 грн., а відповідач за довіреностями від 22.09.2008р. № 8, від 08.10.2208р. № 25, від 14.11.2008р. № 67 вказаний товар отримав. Завірені копії зазначених документів залучені до матеріалів справи.

В порушення умов договору відповідач свої зобов’язання щодо здійснення розрахунку за отриманий товар виконав частково, що підтверджується банківськими виписками з особового рахунку позивача, в зв’язку з чим за останнім рахується борг в розмірі 35000 грн. - різниця між перерахованими коштами за поставлений товар по договору та загальною вартістю поставленого товару в період дії договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Проте, всупереч згаданих приписів законну, положень укладеного між сторонами договору, відповідач не виконав своїх зобов’язань щодо проведення повного розрахунку за поставлений за договором товар, у зв’язку з чим за останнім на час розгляду справи рахується заборгованість в розмірі 35000 грн., доказів сплати зазначеної заборгованості відповідач суду не надав.

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, суд вважає, що позивачем правомірно заявлено позов про стягнення 35000 грн. заборгованості за поставлений товар.

Судом досліджено умови зазначеного договору та встановлено, що строк його дії закінчився 30.12.2008р.

Доказів продовження договору сторони у справі не надали. Також позивач не надав суду доказів існування у відповідача заборгованості в розмірі 66757,07 грн. за вказаним договором на якій він посилається в обґрунтування заявлених вимог.

За таких обставин суд приходить до висновку, що за спірним договором у відповідача не існує боргу в розмірі 66757,07 грн.

Оскільки позивач всупереч вимог ст. 33 ГПК України, відповідно до якої кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, не довів наявності у відповідача боргу в розмірі 66757,07 грн. за вказаним договором на який він посилається в обґрунтування своїх вимог то у суду відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог в цій частині, які ґрунтуються на зазначеному правочині.

За таких обставин позовні вимоги в частині стягнення 66757,07 грн. боргу за зазначеним договором є недоведеними та непідтвердженими належними і допустимими доказами, в зв’язку з чим суд відмовляє в їх задоволенні.

Враховуючи те, що відповідач порушив строки виконання грошового зобов’язання щодо здійснення оплати поставленого товару по договору, позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати та 3% річних з простроченої суми грошового зобов’язання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача інфляційні втрати складають 15046,10 грн., три проценти річних з простроченої суми складають 1685,70 грн.

Разом з тим, згідно з правильним арифметичним розрахунком, який зроблений судом, стягненню підлягають інфляційні втрати в розмірі 12509,33 грн. та три проценти річних в розмірі 1351 грн. В решті суми інфляційних втрат та 3% річних суд відмовляє.

Також позивач на підставі п. 8.2 договору просить суд стягнути з відповідача за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочки яка за розрахунком позивача складає 13485,63 грн.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, а згідно частини першої ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Ст.1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” визначає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Крім того, відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Відповідно до розрахунку який був зроблений судом, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в розмірі 10808,03 грн. В решті суми пені суд відмовляє.

Позивач на підставі п. 5.2 договору просить суд стягнути з відповідача відсотки за користування товарним кредитом, розмір яких за розрахунком позивача складає 34144,85 грн.

Відповідно до п. 5.2 договору у разі несвоєчасної оплати товарного кредиту у відповідності з п. 5.1 договору, з дати виникнення простроченої заборгованості, на суму заборгованості нараховуються відсотки за користування товарним кредитом по ставці 0,1% за кожний день користування.

Згідно вимог ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до розрахунку який був зроблений судом, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню передбачені договором проценти в розмірі 21127 грн. В решті суми процентів суд відмовляє.

З огляду на зазначене та враховуючи, що борг відповідача за договором в розмірі 35000 грн. перед позивачем на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 35000 грн. основного боргу, 21127 грн. грн. передбачених договором проценти, 12509,33 грн. інфляційних втрат, 1351 грн. 3% річних та 10808,03 грн. пені є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню. В решті позовних вимог суд відмовляє.

Відшкодування витрат по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 43, 33, 44, 49, 75, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЦ Мелітто»(09100, Київська область, м. Біла Церква, вул. Гординського, 2, код ЄДРПОУ 33223348) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Галант Трейд»(01024, м. Київ, вул. Круглоуніверситетська, буд. 22-А, код ЄДРПОУ 35850458) 35000 грн. (тридцять п’ять тисяч) грн. основного боргу, 21127 грн. (двадцять одну тисячу сто двадцять сім) грн. передбачених договором процентів, 10808 (десять тисяч вісімсот вісім) грн. 03 коп. пені, 12509 (дванадцять тисяч п’ятсот дев’ять) грн. 33 коп. інфляційних втрат, 1351 (одну тисячу триста п’ятдесят одну) грн. 3% річних, 807 (вісімсот сім) грн. 95 коп. витрат по сплаті державного мита та 57 (п’ятдесят сім) грн. 39 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В решті позову відмовити.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя