Рішення № 8535549, 15.09.2009, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 230-31-77

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"15" вересня 2009 р. Справа № 5/087-09          

Суддя господарського суду Київської області Подоляк Ю.В., розглянувши справу

за позовом Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”, м. Київ

до Комунально –побутового підприємства “Теплоенергопостач” Ірпінської міської ради, м. Ірпінь

про стягнення 383708,09 грн.

за участю представників:

позивача:Пількевич В.В. –дов. від 26.12.2008р. № 189/10

відповідача:Полюхович В.В. –дов. від 16.01.2009р. № 16

суть спору:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” (далі - Позивач) до Комунально –побутового підприємства “Теплоенергопостач” Ірпінської міської ради (далі - Відповідач) про стягнення 383708,09 грн., з яких 0,01 грн. основного боргу, 95757,27 грн. пені, 250071 грн. інфляційних втрат та 37879,81 грн. три проценти річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за договором на постачання природного газу від 01.10.2007р. № 06/07-1037ТЕ-17 щодо здійснення розрахунків за поставлений газ у визначені договором строки.

Присутній в судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги в та просить суд їх задовольнити з мотивів викладених в позові.

Представник відповідача, присутній в судовому засіданні позовні вимоги не визнає з підстав викладених у відзиві на позовну заяву від 30.04.2009р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, присутніх в судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

Між сторонами у справі було укладено договір на постачання природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання від 01.10.2007 року № 06/07-1037 ТЕ-17 (далі –Договір), відповідно до умов якого позивач - постачальник зобов’язався передати у власність відповідача - покупця протягом жовтня - грудня 2007 року та січня –квітня 2008 року природний газ, а покупець зобов’язався прийняти та сплатити газ на умовах даного Договору.

Відповідно до п. 6.1 Договору оплата за газ здійснюється відповідачем грошовими коштами у такому порядку: перша оплата в розмірі 34 відсотки від вартості запланованих місячних обсягів постачання та транспортування газу проводиться не пізніше 10 числа поточного місяця; подальші оплати проводяться плановими платежами по 33 відсотки від вартості запланованих місячних обсягів постачання та транспортування газу до 20 та 30 (31) числа поточного місяця.

Остаточний розрахунок за фактично спожиті та протранспортовані обсяги газу здійснюються на підставі акту приймання –передачі газу до 10 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Пунктом 6.4 Договору передбачено, що в платіжних дорученнях відповідач повинен обов’язково вказувати номер договору, дату його підписання, призначення платежу. За наявності заборгованості у відповідача за даним договором позивач зараховує кошти, що надійшли від відповідача, як погашення заборгованості за газ та компенсацію витрат на його транспортування територією України, поставлений в минулі періоди по даному договору, незалежно від вказаного в платіжному дорученні призначення платежу.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу, а останній прийняв протягом жовтня - грудня 2007 року та січня –квітня 2008 року природний газ на загальну суму 3163156,82 грн., що підтверджується актами передачі-приймання природного газу для виробництва теплової енергії для потреб населення, які підписані в двохсторонньому порядку повноваженими представниками сторін та скріплені печатками підприємств, завірені копії яких залучені до матеріалів справи.

Відповідач свої зобов’язання щодо оплати поставленого природного газу виконав частково, в зв’язку з чим за останнім рахується борг в розмірі 0,01 грн. –різниця між перерахованими коштами та загальною вартістю поставленого природного газу. Доказів сплати зазначеної заборгованості відповідач суду не надав.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, суд вважає, що позивачем правомірно заявлено позов про стягнення 0,01 грн. заборгованості.

          Оскільки відповідачем на протязі строку дії Договору було порушено строки виконання зобов’язання щодо здійснення розрахунків за поставлений природний газ, позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати та три проценти річних від простроченої суми.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до розрахунку позивача, інфляційні втрати складають 250071 грн., три проценти річних з простроченої суми складають 37879,81 грн.

Здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат та трьох процентів річних відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вимога позивача про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних в заявлених до стягнення розмірах підлягає задоволенню.

Крім того, позивач на підставі п. 7.2, 7.5 договору просить суд стягнути з відповідача за несвоєчасну сплату поставленого природного газу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який нараховується пеня, від суми простроченого платежу за шість місяців, що передують моменту звернення з позовом, розмір якої за розрахунком позивача складає 95757,27 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, а згідно частини першої ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Стаття 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” визначає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Здійснений позивачем розрахунок пені є арифметично вірним, відповідає вказаним вимогам законодавства та обставинам справи.

З огляду на зазначене та враховуючи, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 0,01 грн. заборгованості, 37879,81 грн. трьох процентів річних, 250071 грн. інфляційних втрат та 95757,27 грн. пені є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню.

Відшкодування витрат по сплаті державного мита та витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 43, 33, 44, 49, 75, 77, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Комунально –побутового підприємства “Теплоенергопостач” Ірпінської міської ради (08200, Київської обл., м. Ірпінь, вул. Паризької комуни, 11, код ЄДРПОУ 32973584) на користь Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, код ЄДРПОУ 31301827) 0 (нуль) грн. 01 коп. основного боргу, 95757 (дев’яносто п’ять тисяч сімсот п’ятдесят сім) грн. 27 коп. пені, 250071 (двісті п’ятдесят тисяч сімдесят одну) грн. інфляційних втрат, 37879 (тридцять сім тисяч вісімсот сімдесят дев’ять) грн. 81 коп. 3% річних, 3838 (три тисячі вісімсот тридцять вісім) грн. витрат по сплаті державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя