YouControl — сервіс перевірки контрагентів. Повне досьє на компанію доступне в індивідуальних тарифах.

Головна /

Каталог судових рішень

/

Суди місто Київ

/

Окружний адміністративний суд міста Києва

Рішення № 85352502, 31.10.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

Дата ухвалення

31.10.2019

Номер справи

826/13176/15

Номер документу

85352502

Форма судочинства

Адміністративне

Компанії, зазначені в тексті судового документа

1) ДЕРЖАВНА АДМІНІСТРАЦІЯ ЗАЛІЗНИЧНОГО ТРАНСПОРТУ УКРАЇНИ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

31 жовтня 2019 року № 826/13176/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участю секретаря судового засідання Легейди Я.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Державної аудиторської служби УкраїнидоДержавної адміністрації залізничного транспорту України «Укрзалізниця»про зобов`язати вчинити дії

представники позивача - Шевелєва Ю.Е.;

сторін: відповідача - Лях К.М.

ВСТАНОВИВ:

Державна фінансова інспекція України звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної адміністрації залізничного транспорту України «Укрзалізниця» (далі - відповідач), в якому просить суд зобов`язати відповідача виконати вимогу Державної фінансової інспекції України від 12.12.2014 № 32-14/101 в частині:

- пункту 1 вимоги - розглянути матеріали ревізії, вжити заходів щодо усунення виявлених порушень та недопущення їх в подальшому, розглянути питання про притягнення до відповідальності винних у їх допущенні осіб;

- пункту 2 вимоги - Тарифній комісії привести протокольне рішення № 20 від 04.12.2013 у відповідність до вимог підпункту 3.5 пункту 3 Положення про Тарифну комісію, затвердженого наказом від 18.12.2012 № 455-Ц/од «Про Тарифну комісію Державної адміністрації транспорту України», щодо суми та порядку внесення передоплати в розмірі 300,00 тис. дол. США при укладанні договорів з усіма суб`єктами господарювання, що здійснюють організацію перевезень транзитних вантажів залізницями України в 2014 фрахтовому році. В подальшому, забезпечити надходження доходів на загальну суму 11,2 млн. дол. США шляхом укладання додаткових угод або проведення претензійно-позовної роботи щодо сплати суми передоплати в розмірі 300,00 тис. дол. США контрагентами, якими не внесено зазначену суму при укладенні договорів про організацію перевезень транзитних вантажів залізницями України на 2014 фрахтовий рік (перелік контрагентів наведено в додатку 7 до акту ревізії);

- пункту 3 вимоги - на виконання вимог статті 315 Господарського кодексу України провести претензійно-позовну роботу щодо погашення ТОВ «Союз-енерго» дебіторської заборгованості на суму 54,5 млн. грн. за отримані останнім в 2013 році послуги з організації транзитного перевезення сирої нафти на умовах договору від 06.11.2008 № 413-0647/08-ЦЮ;

- пункту 4 вимоги - провести незалежну експертну оцінку прав користування земельними ділянками, якими користується Укрзалізниця на підставі права їх постійного користування, що передбачено вимогами пункту 1 розділу III Положення про порядок бухгалтерського обліку окремих активів та операцій підприємств державного, комунального секторів економіки і господарських організацій, які володіють та/або користуються об`єктами державної, комунальної власності, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 19.12.2006 № 1213;

- пункту 5 вимоги - забезпечити подання фінансової звітності відповідно до вимог статті 9 та статті 10 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV, наказу Міністерства статистики України «Про затвердження типових форм первинних облікових документів з обліку сировини та матеріалів» від 21.06.1996 № 193, Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 8 «Нематеріальні активи», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 18.10.1999 № 242, Порядку списання об`єктів державної власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2007 № 1314;

- пункту 6 вимоги - відкоригувати в бухгалтерському обліку дебіторську заборгованість ПрАТ «Дніпропетровський тепловозоремонтний завод», яка виникла внаслідок перегляду в сторону зменшення вартості відповідно проведеної модернізації, капітального ремонту тягового рухомого складу на загальну суму 3 629 947,92 грн. (з урахуванням суми ПДВ), в тому числі: на 127 200,77 грн., що передбачено вимогами пункту 4.2 договору від 11.02.2014 № 25/2014-ЦЮ; на 611 000,69 грн., що передбачено вимогами пункту 4.2 договору від 11.02.2014 № 16/2014-ЦЮ; на 551 786,17 грн., що передбачено вимогами пункту 4.2 договору від 17.02.2014 № 30/2014-ЦЮ; на 950 690,14 грн., що передбачено вимогами пункту 4.2 договору від 11.02.2014 № 24/2014-ЦЮ; на 648 668,13 грн., що передбачено вимогами пункту 4.2 договору від 11.02.2014 № 8/2014-ЦЮ; на 202 845,30 грн., що передбачено вимогами пункту 4.2 договору від 11.02.2014 № 17/2014-ЦЮ; на 462 502,36 грн., що передбачено вимогами пункту 4.2 договору від 11.02.2014 № 28/2014-ЦЮ; на 115 785,63 грн., що передбачено вимогами пункту 4.2 договору від 11.02.2014 № 15/2014-ЦЮ;

- пункту 7 вимоги - відкоригувати в бухгалтерському обліку дебіторську заборгованість ПрАТ «Київський електровагоноремонтний завод ім. Січневого повстання 1918 року», яка виникла внаслідок перегляду в сторону зменшення вартості відповідно проведеної модернізації, капітального ремонту електропоїздів на загальну суму 2 875 620,10 грн. (з урахуванням суми ПДВ), в тому числі: на 1 031 123,71 грн., що передбачено вимогами пункту 4.2 договору від 03.03.2014 № 42/2014-ЦЮ; на 757 454,63 грн., що передбачено вимогами пункту 4.2 договору від 20.02.2014 № 37/2014-ЦЮ; на 651 124,64 грн., що передбачено вимогами пункту 4.2 договору від 20.02.2014 № 34/2014-ЦЮ; на 84 226,18 грн., що передбачено вимогами пункту 4.2 договору від 29.10.2013 № 178/2013-ЦЮ; на 351 690,94 грн., що передбачено вимогами пункту 4.2 договору від 20.02.2014 № 36/2014-ЦЮ;

- пункту 8 вимоги - відкоригувати в бухгалтерському обліку дебіторську заборгованість ПрАТ «Львівський локомотиворемонтний завод», яка виникла внаслідок перегляду в сторону зменшення вартості відповідно проведеної модернізації, капітального ремонту тягового рухомого складу на загальну суму 1 112 238,26 грн. (з урахуванням суми ПДВ), що передбачено вимогами пункту 4.2 договору від 17.02.2014 № 32/2014- ЦЮ.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.07.2015 відкрито провадження в адміністративній справі № 826/13176/15, призначено судовий розгляд справи на 21.07.2015.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.07.2015 зупинено провадження у справі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.04.2017 поновлено провадження у справі, призначено розгляд справи у судовому засіданні на 10.07.2017.

Відповідно до розпорядження щодо призначення повторного автоматизованого розподілу справ від 10.10.2017 № 5926 справу передано на розгляд судді Пащенку К.С.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.11.2017 (суддя Пащенко К.С.) прийнято справу до свого провадження та призначено до судового розгляду у судове засідання на 13.02.2018.

13.02.2018 суд ухвалив замінити позивача - Державну фінансову інспекцію України її правонаступником - Державною аудиторською службою України (надалі - позивач), розгляд справи відкладено до 27.03.2018.

В судовому засіданні 27.03.2018 розгляд справи відкладено до 19.04.2018.

19.04.2018 судом оголошено перерву у справі до 24.05.2018.

24.05.2018 заслухавши в судовому засіданні представників сторін, зважаючи на заявлене ними спільне клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження, суд ухвалив адміністративну справу, відповідно до частини третьої статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України (в подальшому - КАС України), розглядати в порядку письмового провадження на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

В якості підстави позову позивач зазначає, що відповідачем не усунуто порушення, встановлені під час ревізії, результати якої оформлені актом від 05.11.2014 № 32-21/3.

Відповідач в наданих суду запереченнях на позовну заяву просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, оскільки вважає вимоги Держаудитслужби необґрунтованими, такими, що суперечать чинному законодавству України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивачем у жовтні 2014 року проведено позапланову ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності відповідача за період з 01.01.2014 по 30.09.2014, за результатами якої складено акт від 05.11.2014 № 32-21/3.

На підставі висновків, викладених в акті ревізії позивачем складено та направлено на адресу відповідача вимогу про усунення порушень від 12.12.2014 № 32-14/101.

Відповідач порушення, виявлені ревізією, в повному обсязі не усунув, що мало наслідком звернення позивача до суду із відповідним позовом.

Вирішуючи спір по суті, суд наголошує на такому.

Правові та організаційні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні визначені Законом України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» від 26.01.1993 № 2939-ХІІ (скорочено - Закон № 2939-ХІІ), відповідно до пункту 7 статті 10 якого органу державного фінансового контролю надається право пред`являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Постановою Кабінету Міністрів України від 06.08.2014 № 310 затверджене Положення про Державну фінансову інспекцію України (нижче - Положення), у відповідності до пункту 1 якого Державна фінансова інспекція України (Держфінінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів та який реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.

Держфінінспекція відповідно до покладених на неї завдань, серед іншого, вимагає від керівників та інших службових осіб підконтрольних установ усунення виявлених порушень законодавства; звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів (підпункт 5 пункту 4 Положення).

У відповдіності до пункту 6 Положення Держфінінспекція для виконання покладених на неї завдань має право, зокрема, пред`являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; у разі виявлення збитків, завданих державі чи об`єкту контролю, визначати їх розмір в установленому законодавством порядку.

Зазначені норми кореспондують вимогам пунктів 10, 13 статті 10 Закону № 2939-ХІІ, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, згідно зі змістом яких при виявленні збитків, завданих державі чи підприємству, установі, організації, що контролюється, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір в установленому законодавством порядку та звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Тлумачення зазначених нормативних положень дає підстави вважати, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджету та у разі виявлення порушень законодавства пред`являти обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень до підконтрольної установи.

Відповідно до частини другої статті 15 Закону № 2939-ХІІ законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю є обов`язковими для виконання службовими особами об`єктів, що контролюються.

Предметом спору в розглядуваній справі є зобов`язання Державної адміністрації залізничного транспорту України «Укрзалізниця» виконати пункти 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8 вимоги позивача про усунення порушень від 12.12.2014 № 32-14/101.

Водночас, пункти 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8 наведеної вимоги позивача досліджувались у справі 826/1403/15, за результатами розгляду якої постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.08.2015, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.12.2015 встановлено їх правомірність.

Відповідні обставини згідно приписів частини четвертої статті 78 КАС України не підлягають доказуванню при розгляді даної справи.

Окрім того, суд констатує, що право контролюючого органу вимагати від керівників та інших осіб підприємств, установ та організацій, що контролюються усунення виявлених порушень законодавства, а також порушувати перед останніми питання про притягнення до відповідальності осіб, винних у допущених порушеннях (що відповідає змісту пункту 1 вимоги) прямо передбачено положеннями Закону № 2939-ХІІ.

Таким чином, оскільки пункти 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8 вимоги позивача про усунення порушень від 12.12.2014 № 32-14/101 станом на час розгляду даної справи є чинними та в установлений строк не виконані відповідачем в добровільному порядку, викладеним підтверджується обґрунтованість пред`явленого позову.

Згідно з частиною першою статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав.

Відповідно до частини першої статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У відповідності до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У пункті 50 рішення Європейського суду з прав людини «Щокін проти України» (№ 23759/03 та № 37943/06) зазначено, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Говорячи про «закон», стаття 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях цієї Конвенції (див. рішення у справі «Шпачек s.r.о.» проти Чеської Республіки» (SPACEK, s.r.o. v. THE CZECH REPUBLIC № 26449/95). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (див. рішення у справі «Бейелер проти Італії» (Beyeler v. Italy № 33202/96).

У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 20.05.2019 (справа № 417/3668/17).

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наведених висновків в цілому, проаналізувавши всі обставини справи, з урахуванням нормативного регулювання спірних правовідносин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Державної аудиторської служби України підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно з частиною другою статті 139 КАС України, при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Оскільки у цій справі не залучалися свідки та не проводилися експертизи, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 6, 72-77, 241-246, 250, 255 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Державної аудиторської служби України задовольнити повністю.

2. Зобов`язати Державну адміністрацію залізничного транспорту України «Укрзалізниця» (ідентифікаційний код - 00034045, адреса: 03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5) виконати вимогу від 12.12.2014 № 32-14/101 в частині: