Рішення № 85352401, 31.10.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

31 жовтня 2019 року № 640/10906/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу

за позовомНімецько - Українського ФондудоГоловного управління Державної фіскальної служби у м. Києві провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 11 березня 2019 року №0201791207,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся Німецько - Український Фонд (далі - Фонд, позивач) з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - ГУ ДФС у м. Києві, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення - рішення від 11 березня 2019 року №0201791207.

В обґрунтування позову позивач зазначив про безпідставність та необґрунтованість висновків контролюючого органу, які викладені в акті перевірки та стали підставою для прийняття спірного податкового повідомлення - рішення, зокрема, щодо порушення позивачем граничних строків реєстрації податкових накладних та розрахунків коригування до податкових накладних за 2017 - 2018 роки в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН), визначених пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України), зокрема, №1 від 04 квітня 2017 року на суму ПДВ 581 484, 56 грн., №1 від 11 травня 2017 року на суму ПДВ 331 076, 56 грн. та №1 від 28 лютого 2018 року на суму ПДВ 13 000, 00 грн., оскільки такі податкові накладні були виписані за операціями з надання міжнародної технічної допомоги, які, відповідно до пункту 197.11 статті 197 Податкового кодексу України звільняються від оподаткування податком на додану вартість в Україні.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 червня 2019 року відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику сторін) та проведення судового засідання.

Вказаною ухвалою суду відповідачу надано п`ятнадцятиденний строк з дня її вручення йому надати відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам статті 162 КАС України, або заяву про визнання позову.

16 липня 2019 року представником Головного управління ДФС у м. Києві надано до суду відзив, в якому відповідач проти задоволення адміністративного позову заперечує та просить відмовити в його задоволенні.

Відзив обґрунтовано тим, що висновки акту перевірки є обґрунтованими, підстав для скасування спірного рішення не вбачається, оскільки, на думку податкового органу, позивачем порушено граничні строки реєстрації податкових накладних у ЄРПН.

08 серпня 2019 року позивачем була надана відповідь на відзив, у якій він підтримав свої позовні вимоги, викладені у позовній заяві.

Відповідно до частини 8 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

ГУ ДФС у м. Києві на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 та пункту 75.1 статті 75, в порядку пункту 76.3 статті 76 ПК України, проведено камеральну перевірку своєчасності реєстрації податкових накладних та/або розрахунку коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних ТОВ Німецько - Українського Фонду (код 21662099) за 2017 - 2018 роки.

За результатами проведення камеральної перевірки контролюючим органом складено акт №466/26-15-12-07/21662099 від 05 лютого 2019 року (далі - Акт перевірки), за висновками якого відповідачем встановлено порушення Фондом граничних строків реєстрації податкових накладних (далі - ПН) та розрахунків коригування до податкових накладних за 2017 - 2018 роки в Єдиному реєстрі податкових накладних, а саме:

- ПН №1 від 04 квітня 2017 року, зареєстрована 13 травня 2017 року на суму ПДВ 581 484, 56 грн.;

- ПН №1 від 11 травня 2017 року, зареєстрована 07 червня 2017 року на суму ПДВ 331 076, 56 грн.;

- ПН №1 від 28 лютого 2018 року, зареєстрована 16 березня 2018 року на суму ПДВ 13 000, 00 грн.

Не погоджуючись з висновками Акта перевірки, позивач звернувся до ГУ ДФС у м. Києві та ДФС України із письмовими запереченнями щодо них.

ГУ ДФС у м. Києві за результатами розгляду письмових заперечень на Акт перевірки, листом від 05 березня 2019 року №40995/10-26-15-12-07-18 висновки Акта перевірки залишено без змін.

На підставі висновків Акта перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення від 11 березня 2019 року №0201791207, яким до позивача застосовано штраф за затримку реєстрації податкових накладних у ЄРПН на загальну суму 92 556, 12 грн.

Позивач, не погоджуючись із зазначеним податковим повідомленням - рішенням 22 березня 2018 року оскаржив його в адміністративному порядку до ДФС України.

Рішенням ДФС України від 17 травня 2019 року №22884/6/99-99-11-06-01-25 податкове повідомлення - рішення віл 11 березня 2019 року №0201791207 залишено без змін, а скаргу Фонду - без задоволення.

Незгода позивача із вказаним податковим повідомленням - рішенням зумовила його звернення до адміністративного суду за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

У відповідності до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України (тут і далі в редакції, чинній на момент проведення перевірки) контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно з підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

За змістом пункту 76.1 статті 76 ПК України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов`язкова.

Отже, камеральна перевірка є одним з видів податкових перевірок, встановлених пунктом 75.1 статті 75 ПК України, та за своєю правовою сутністю та формою поточного документального контролю за дотриманням платником вимог податкового законодавства на підставі декларацій та інших документів податкової звітності, одержаних від платника. Тобто, перевірка будь-яких інших відомостей, витребування у платника додаткової інформації та документів, подання яких разом з податковою декларацією чинним законодавством не передбачено, камеральною перевіркою не охоплюється.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:

для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;

для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.

У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.

Відповідно до пункту 120-1.1 статті 120-1 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі:

10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів;

20 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 16 до 30 календарних днів;

30 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 31 до 60 календарних днів;

40 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 61 до 365 календарних днів.

Пунктом 120-1.2 статті 120.1 ПК України визначено, що відсутність реєстрації протягом граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою), що зазначена у податковому повідомленні - рішенні, складеному за результатами перевірки контролюючого органу, - тягне за собою накладення на платника податку штрафу в розмірі 50 відсотків суми податкових зобов`язань з податку на додану вартість, зазначеної у такій податковій накладній та/або розрахунку коригування до податкової накладної або від суми податку на додану вартість, нарахованого за операцією з постачання товарів/послуг, якщо податкову накладну на таку операцію не складено. У разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно з пунктом 201.16 статті 201 цього Кодексу штрафні санкції, передбачені цим пунктом, не застосовуються на період зупинення такої реєстрації до прийняття відповідного рішення щодо відновлення реєстрації таких податкових накладних/розрахунків коригування згідно з підпунктом 201.16.4 пункту 201.16 статті 201 цього Кодексу.

Вказаними нормами права визначено підстави відповідальності платника податку за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних в ЄРПН.

Тобто, для звільнення від відповідальності, передбаченої пунктом 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України, необхідна наявність двох обов`язкових складових: податкова накладна не повинна надаватись отримувачу (покупцю) та, водночас, повинна бути складена на постачання товарів/послуг для операцій, які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою).

Вказана правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі № 816/1488/17, від 13 серпня 2019 року у справі №2040/7988/18.

При цьому, стаття 195 ПК України визначає перелік операцій, що підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою, а стаття 197 ПК України - перелік операцій, що звільнені від оподаткування.

Крім того, пунктом 8 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 1307 від 31 грудня 2015 року (далі - Порядок №1307) встановлено, що при складанні податкових накладних, особливості заповнення яких викладені в пунктах 10-15 цього Порядку, у верхній лівій частині таких накладних у графі «Не підлягає наданню отримувачу (покупцю) з причини» робиться помітка «X» зазначається тип причини:

01 - Складена на суму збільшення компенсації вартості поставлених товарів/послуг (для податкових накладних, особливості заповнення яких викладені в пункті 13 цього Порядку);

02 - Складена на постачання неплатнику податку;

03 - Складена на постачання товарів/послуг у рахунок оплати праці фізичним особам, які перебувають у трудових відносинах із платником податку;

04 - Складена на постачання у межах балансу для невиробничого використання;

05 - Складена у зв`язку з ліквідацією основних засобів за самостійним рішенням платника податку;

06 - Складена у зв`язку з переведенням виробничих основних засобів до складу невиробничих;

07 - Складена на операції з вивезення товарів за межі митної території України;

08 - Складена на постачання для операцій, які не є об`єктом оподаткування податком на додану вартість;

09 - Складена на постачання для операцій, які звільнені від оподаткування податком на додану вартість;

10 - Складена з метою визначення при анулюванні реєстрації платника податку податкових зобов`язань за товарами/послугами, необоротними активами, суми податку за якими були включені до складу податкового кредиту та не були використані в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності;

11 - Складена за щоденними підсумками операцій;

12 - Складена на постачання неплатнику, в якій зазначається назва покупця (для податкових накладних, особливості заповнення яких викладені в пункті 10 цього Порядку);

13 - Складена у зв`язку з використанням виробничих або невиробничих засобів, інших товарів/послуг не в господарській діяльності;

14 - Складена отримувачем (покупцем) послуг від нерезидента;

15 - Складена на суму перевищення бази оподаткування, визначеної відповідно до статей 188 і 189 Податкового кодексу України, над фактичною ціною постачання.

Як вбачається зі зведеної податкової накладної №1 від 04 квітня 2017 року, остання складена за операцією з надання послуги проведення фінансового ярмарку (проект «Підтримка малих і середніх підприємств») між Німецько - Українським Фондом та Німецько - Українським Фондом на суму 3 488 907, 38 грн., у тому числі ПДВ 581 484, 56 грн. При цьому, у графі «Не підлягає наданню отримувачу (покупцю) з причини» зроблена помітка «X», тип податкової накладної позивачем визначено, як 08.

Вказана податкова накладна зареєстрована у ЄРПН 13 травня 2017 року, про що свідчить квитанція №1.

Згідно зі зведеною податковою накладною №1 від 11 травня 2017 року, остання складена за операцією з надання послуги проведення фінансового ярмарку (проект «Підтримка малих і середніх підприємств») між Німецько - Українським Фондом та Німецько - Українським Фондом на суму 1 986 459, 35 грн., у тому числі ПДВ 331 076, 56 грн. При цьому, у графі «Не підлягає наданню отримувачу (покупцю) з причини» зроблена помітка «X», тип податкової накладної позивачем визначено, як 08.

Вказана податкова накладна зареєстрована у ЄРПН 07 червня 2017 року, про що свідчить квитанція №1.

Позивач, звертаючись до суду з позовною заявою зазначив, що спірні податкові накладні були виписані та направлені для реєстрації у ЄРПН за операціями, що відповідно до пункту 197.11 статті 197 Податкового кодексу України звільняються від оподаткування податком на додану вартість, на що суд зазначає наступне.

Матеріалами справи встановлено, що між Кабінетом Міністрів України та Урядом Федеративної Республіки Німеччина 27 грудня 2006 року підписана угода про фінансове співробітництво (асигнування 2005 року), за умовами підпункту 1 пункту 1 статті 1, Уряд Федеративної Республіки Німеччина надає Кабінетові

Міністрів України або іншим бенефіціарам, яких повинні спільно вибрати Кабінет Міністрів України та Уряд Федеративної Республіки Німеччина, можливість отримати від Кредитної установи для відбудови (Kreditanstalt fur Wiederaufbau) (далі - Кредитна установа) такі суми:

1. Позички в розмірі до 10000000 євро (десяти мільйонів євро), (умови: термін погашення - 40 років, у тому числі пільговий період - 10 років; процентна ставка - 0,75% річних; на невиплачені суми позички нараховуються комісійні за згоду на їхнє надання - 0,25% річних; витрати по перерахуванню й трансферту коштів визначатимуться договорами, які будуть укладені відповідно до пункту 1 статті 2 цієї Угоди) для проекту «Підтримка малих і середніх підприємств», якщо після перевірки, проведеної за дорученням Уряду Федеративної Республіки Німеччина, буде встановлено, що цей проект заслуговує на сприяння.

2. Гранти на супровідні заходи, необхідні для реалізації зазначеного у підпункті 1 проекту й опікування ним, у розмірі до 2000000 євро (двох мільйонів євро).

3. Грант у розмірі до 7000000 євро (семи мільйонів євро) на проект «Сприяння розвитку соціальної інфраструктури», якщо після перевірки, проведеної за дорученням Уряду Федеративної Республіки Німеччина, буде встановлено, що цей проект заслуговує на сприяння, і буде підтверджено, що він як проект соціальної інфраструктури відповідає особливим вимогам стосовно грантового сприяння;

реалізація проекту в Україні здійснюватиметься Українським фондом соціальних інвестицій (м. Київ).

4. Грант для створення Фонду досліджень та фахівців у розмірі до 1000000 євро (одного мільйона євро).

Згідно з пунктом 1 статті 2 Угоди використання сум, зазначених у статті 1, умови, за яких вони надаються, та порядок розміщення підрядів визначаються в договорах, що укладаються між отримувачами позичок і грантів і Кредитною установою й підлягають правовим приписам, чинним у Федеративній Республіці Німеччина, та погодженню з Кабінетом Міністрів України.

Статтею 3 Угоди передбачено, що Кредитна установа звільняється від усіх податків та інших державних зборів, що стягуються в Україні у зв`язку з укладенням і виконанням договорів, зазначених у статті 2.

Вказана угода ратифікована Україною 29 жовтня 2008 року.

Позивач зазначив, що в рамках проекту «Підтримка малих і середніх підприємств» та на виконання пункту 2 Угоди, між Урядом Федеративної Республіки Німеччина через Федеральне Міністерство економічного співробітництва та розвитку (BMZ) Німеччини/Кредитну установу для відбудови (KfW) (як донором), Німецько - Українським Фондом (як виконавцем) та Міністерством Фінансів України (як бенефіціаром) укладено трьохстороній договір про надання позики та гранту для фінансування проекту «Підтримка малих і середніх підприємств» №15010-03/154.

Предметом вказаного договору є надання міжнародної технічної допомоги у вигляді гранту в сумі 2 000 000, 00 євро для фінансування проекту «Консультаційні послуги для реалізації проекту «Підтримка малих і середніх підприємств».

На підтвердження вказаних обставин позивачем долучено до матеріалів справи реєстраційну картку проекту (програми) №3044 від 16 травня 2014 року, реєстраційну картку проекту (програми) №3044-01 від 19 січня 2017 року, реєстраційну картку проекту (програми) №3044-02 від 24 вересня 2018 року, реєстраційну картку проекту (програми) №3044-03 від 03 квітня 2019 року та План закупівлі товарів і послуг, що придбаваються за кошти міжнародної технічної допомоги.

Відповідачем жодних заперечень з приводу наданих позивачем документів не висловлено.

Суд зазначає, що згідно з пунктом 197.11 статті 197 Податкового кодексу України звільняються від оподаткування операції із:

постачання товарів та послуг на митній території України та ввезення на митну територію України товарів як міжнародної технічної допомоги, яка надається відповідно до міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана у встановленому законодавством порядку;

постачання товарів та послуг на митній території України та ввезення на митну територію України товарів, що фінансуються за рахунок міжнародної технічної допомоги, яка надається відповідно до міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана у встановленому законодавством порядку;

ввезення на митну територію України майна як гуманітарної допомоги, наданої згідно з нормами Закону України «Про гуманітарну допомогу».

З огляду на викладене, постачання послуг на митній території України, що фінансуються за рахунок міжнародної технічної допомоги, яка надається відповідно до міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана у встановленому законодавством порядку, звільняється від оподаткування податком на додану вартість.

Аналізуючи вище викладене, суд зазначає, що операції з постачання міжнародної технічної допомоги за якими сформовані податкові накладні №1 від 04 квітня 2017 року та від 11 травня 2017 року, складені на постачання послуг для операцій, які звільнені від оподаткування та не надаються отримувачу, відтак мають дві необхідні складові, які є необхідними умовами звільнення від відповідальності за порушення граничних строків реєстрації податкових накладних у ЄРПН, передбаченої пунктом 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України.

Таким чином, спірне податкове повідомлення - рішення в частині нарахування штрафних санкцій за порушення граничних строків реєстрації податкових накладних №1 від 04 квітня 2017 року та від 11 травня 2017 року у ЄРПН у розмірі 10 % від суми податкових зобов`язань, підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Згідно зі статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, ГУ ДФС у м. Києві приймаючи оскаржувані податкові повідомлення - рішення, діяло поза межами повноважень та у спосіб, що визначених Конституцією та законами України, необґрунтовано, упереджено, недобросовісно, не розсудливо, без дотримання принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації.

За таких обставин, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 2, 6, 8, 9, 77, 243 - 246, 257 - 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Німецько - Українського Фонду (код ЄДРПОУ 21662099, адреса: 01601, м. Київ, вул. Інститутська, 9) задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 11 березня 2019 року №0201791207, винесене Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві.

3. Присудити за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві (код ЄДРПОУ 39439980, адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19) на користь Німецько - Українського Фонду (код ЄДРПОУ 21662099, адреса: 01601, м. Київ, вул. Інститутська, 9) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 921, 00 грн. (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна гривня нуль копійок).

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України в редакції Закону № 2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя І.М. Погрібніченко