Рішення № 85351901, 31.10.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(скорочене)

місто Харків

31.10.2019 р. справа №520/10494/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Сліденка А.В., за участі: секретаря - Стрєлка О.В., представника позивача - Мінаєва Д.С., представника відповідачів - Шапошника С.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом

ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Харківській області, Головного управління ДПС у Харківській області провизнання протиправним та скасування рішення, -

встановив:

Позивач, ОСОБА_1 (далі за текстом - заявник, платник), у порядку адміністративного судочинства заявив вимоги про визнання протиправним та скасування рішення №015235706 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 10.09.2019 р.

Аргументуючи вимоги заявник зазначив, що своєчасно сплачував єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі за текстом - ЄСВ), але унаслідок технічної помилки з 01.04.2017р. перерахування коштів відбувалось на інший рахунок. Наголошував, що оскільки кошти вибули із влансоіт платника і все ж таки надійшли у власність отримувача - відповідного органу системи Державної казначейської служби України, то відсутня подія не проведення публічного платежу. Указане виключає можливість притягнення до відповідальності у вигляді застосування штрафу та нарахування пені за несвоєчасну сплату ЄСВ.

Відповідачі, Головне управління державної фіскальної служби у Харківській області та Головне управління Державної податкової служби у Харківській області, з поданим позовом не погодились.

Підставами заперечень проти позову є доводи про те, що платник допустив несвоєчасну сплату ЄСВ, адже кошти на належний рахунок надійшли поза межами визначеного законом строку.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, повно виконавши процесуальний обов`язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Установлені судом обставини спору полягають у наступному.

Заявник пройшов процедуру державної реєстрації, унаслідок чого набув правового статусу фізичної особи - підприємця.

З 27.08.2012 р. заявник є пенсіонером за віком.

У періоді 2014-26.09.2019 років заявник був платником ЄСВ за доходами найманого працівника.

19.06.2019 року заявник подав заяву з приводу зарахування сплачених з 01.04.2017 р. коштів у якості оплати ЄСВ на належний рахунок.

Облікова операція з перерахунку коштів була проведена 01.07.2019 р.

10.09.2019 р. відповідачем, ГУ ДПС у Харківській області. без проведення будь-якої перевірки відносно заявника було прийнято рішення №0155235706, яким застосовано 196,64 грн. штрафу за період 23.04.2014 р.-21.11.2014 р. та 2.587,12грн. штрафу за період 21.02.2015р.-01.07.2019р., а також нараховано 5.244,38грн. пені.

З копії складеного контролюючим органом розрахунку штрафу та пені вбачається, що винесення означеного рішення зумовлено подіями оплати платником ЄСВ, що мали місце: як до 01.04.2017р. (початок помилкового перерахування заявником ЄСВ на неправильний рахунок), так і після цієї дати, а саме: 1) 23.04.2014р.-24.04.2014р. (документ про оплату у вигляді квитанції від 22.04.2014р., сума платежу - 492,07грн., штраф у розмірі 49,16грн.., пеня - 0,98грн.); 2) 21.08.2014р.-21.08.2014р. (документ про оплату у вигляді квитанції від 20.03.2014р., сума платежу - 492,07грн., штраф у розмірі 49,16грн.., пеня - 0,49грн.); 3) 21.10.2014р.-21.10.2014р. (документ про оплату у вигляді квитанції від 20.10.2014р., сума платежу - 492,07грн., штраф у розмірі 49,16грн.., пеня - 0,49грн.); 4) 21.11.2014р.-21.11.2014р. (документ про оплату у вигляді квитанції від 20.11.2014р., сума платежу - 492,07грн., штраф у розмірі 49,16грн.., пеня - 0,49грн.); 5) 21.02.2015р.-23.02.2015р. (документ про оплату у вигляді квитанції від 20.02.2015р., сума платежу - 492,07грн., штраф у розмірі 98,33грн.., пеня - 1,47грн.); 6) 21.03.2015р.-23.03.2015р. (документ про оплату у вигляді квитанції від 20.03.2015р., сума платежу - 492,07, штраф у розмірі 98,33грн.., пеня - 1,47грн.); 7) 21.05.2015р.- 26.05.2015р. (документ про оплату у вигляді квитанції від 25.05.2015р., сума платежу - 492,07грн., штраф у розмірі 98,33грн.., пеня - 2,95грн.); 8) 21.07.2015р.-21.07.2015р. (документ про оплату у вигляді квитанції від 20.07.2015р., сума платежу - 492,07грн., штраф у розмірі 98,33грн., пеня - 0,49грн.); 9) 21.11.2015р.-23.11.2015р. (документ про оплату у вигляді квитанції від 20.11.2015р., сума платежу - 556,71грн., штраф у розмірі 111,26грн.., пеня - 1,67грн.); 10) 23.08.2016р.-26.08.2016р. (документ про оплату у вигляді квитанції від 26.08.2016р., сума платежу - 354,00грн. (з яких ЄСВ - 319,00грн., самостійно розрахована платником пеня - 35,00грн., штраф у розмірі 63,71грн.., пеня - 1,27грн.); 11) 21.03.2017р.-21.03.2017р. (документ про оплату у вигляді квитанції від 20.03.2017р., сума платежу - 704,00грн., штраф у розмірі 133,71грн.., пеня - 0,67грн.); 12) 21.04.2017р.-21.04.2017р. (документ про оплату у вигляді квитанції від 20.04.2017р., сума платежу - 704,00грн., штраф у розмірі 133,71грн.., пеня - 0,67грн.). Решта епізодів пов"язана із повною та своєчасною оплатою заявником самостійно задекларованого ЄСВ, але на інший рахунок в установі системи Державної казначейської служби України, коли контролюючий орган кваліфікував подію проведення облікової операції з зарахування коштів на належний рахунок (01.07.2019р.) у якості дати оплати ЄСВ.

Таким чином, зі змісту перелічених документів слідує, що контролюючий орган сформував судження про несвоєчасну оплату заявником ЄСВ. Претензій до повноти оплати ЄСВ контролюючий орган до заявника не висував.

26.09.2019 року підприємницька діяльність заявника була припинена у зв`язку із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відповідного запису.

Не погоджуючись з винесеним контролюючим органом рішенням, заявник ініціював даний спір.

Вирішуючи спір по суті, суд вважає, що до відносин, які склались на підставі встановлених судом обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.

Так, на відносини з приводу провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску поширюється дія Закону України «Про збір та облік єдиного єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

У силу застереження ч.1 ст.2 цього закону дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим законом, або в частині, що не суперечить цьому закону.

При цьому, у силу прямої норми ч.2 ст.2 Закону України «Про збір та облік єдиного єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» виключно цим законом визначаються, зокрема, порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі за текстом - ЄСВ).

У розумінні п.1 ч.1 ст.4 Закону України «Про збір та облік єдиного єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» фізична особа - підприємець є платником ЄСВ у якості роботодавця (тобто за доходами найманого працівника), а відповідно до п.4 ч.1 ст.4 цього ж закону фізична особа - підприємець є платником ЄСВ у якості самозайнятої особи - підприємця (тобто за власними доходами).

У силу ч.4 ст.4 Закону України «Про збір та облік єдиного єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» фізична особа - підприємець звільняється від сплати за себе ЄСВ у разі: 1) отримання пенсії за віком; 2) належності до осіб з інвалідністю; 3) досягнення віку, встановленого ст.26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та отримання пенсії або соціальної допомоги.

За правилом ч.5 ст.8 Закону України «Про збір та облік єдиного єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» ЄСВ для платників, зазначених у ст.4 цього закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної ст.7 цього закону бази нарахування єдиного внеску.

У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску.

При нарахуванні заробітної плати (доходів) фізичним особам з джерел не за основним місцем роботи ставка єдиного внеску, встановлена цією частиною, застосовується до визначеної бази нарахування незалежно від її розміру.

З огляду на зміст викладеної норми закону розрахункова база справляння ЄСВ у звичайних умовах не може бути меншою від розміру мінімальної заробітної плати.

Абзацом 1 ч.8 ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» визначено, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5, 51 ч.1 ст.4 цього закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця, а згідно з абз.3 ч.8 ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» передбачено, що платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5, 51 ч.1 ст.4 ч.1 ст.4 цього закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Таким чином, згідно з законом ЄСВ має бути сплачений платником не пізніше 20 числа місяця, що настає за звітним періодом.

Відповідно до п.1 ч.10 ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів днем сплати ЄСВ вважається день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів.

У разі сплати ЄСВ готівкою днем сплати за приписами п.2 ч.10 ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» вважається день прийняття до виконання банком або іншою установою - членом платіжної системи документа на переказ готівки разом із сумою коштів у готівковій формі.

Суд відзначає, що норми Закону України «Про збір та облік єдиного єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» не містять правила з приводу перенесення граничного дозволеного дня сплати ЄСВ з 20 числа місяця, що настає за звітним періодом, на інший день з будь-яких причин.

Застосування ж до спірних правовідносин правила п.49.20 ст.49 Податкового кодексу України (перенесення граничного дня подачі звітності на перший наступний після вихідного чи святкового дня операційний (банківський) день і за цією ж аналогією перенесення граничного дня сплати) у даному випадку видається за неможливе з огляду на вказівку ч.1 ст.2 Закону України «Про збір та облік єдиного єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Проте, п.11 розділу IV Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015р. №449, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 07.05.2015р. №508/26953; далі за текстом - Інструкція №449) було передбачено протилежне правило, згідно з яким якщо останній день строків сплати єдиного внеску, зазначених в цій Інструкції, припадає на вихідний, святковий або неробочий день, то останнім днем таких строків сплати єдиного внеску вважається перший робочий день, що настає за вихідним, святковим або неробочим днем.

Аналогічне за змістом правило було передбачено і п.4.10 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (затверджена наказом Міністерства доходів і зборів України від 09.09.2013р. №455), положення якої діяли до Інструкції №449.

Тому, розглядаючи справу, суд зважає, що відповідно до ч.1 ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 14.10.2010р. по справі «Щокін проти України» (Shchokin v. Ukraine, заяви № 23759/03 та 37943/06) та у рішенні Європейського суду з прав людини від 07.07.2011р. по справі «Серков проти України» (Serkov v. Ukraine, заява № 39766/05) Європейським судом з прав людини фактично надане тлумачення змісту ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та змісту верховенства права, згідно з яким національне законодавство має бути чітким та узгодженим, відповідати вимозі «якості» закону, забезпечувати адекватний захист осіб від свавільного втручання у права заявника, а у разі протилежного (тобто у разі неоднозначного трактування норми права) підлягає застосуванню найбільш сприятливий для заявника підхід.

Відтак, суд вважає, що найбільш сприятливим для заявника є підхід, коли день граничний день сплати ЄСВ має переноситись на перший робочий банківський (операційний) день після святкового чи вихідного дня.

З урахування викладеного, подія несвоєчасного виконання заявником публічного обов`язку з ЄСВ до 01.04.2017р. мала місце лише за епізодами оплати 25.05.2015р. (сума платежу - 492,07грн., штраф у розмірі 98,33грн.., пеня - 2,95грн.) та 26.08.2016р. (сума платежу - 354,00грн. (з яких ЄСВ - 319,00грн., самостійно розрахована платником пеня - 35,00грн., штраф у розмірі 63,71грн., пеня - 1,27грн.).

При цьому, оскільки за епізодом платежу 26.08.2016р. заявник самостійно розрахував та оплатив пеню у розмірі 35,00грн., то додаткове нарахування контролюючим органом за цим же епізодом пені у розмірі 1,27 грн. не узгоджується із законом, позаяк розрахована та оплачена заявником пеня є цілком достатньою грошовою величиною.

У решті епізодів (що мали місце до 01.04.2017р.) контролюючий орган помилково розраховував суму штрафу та пені з дати надходження коштів на рахунок установі системи Державної казначейської служби України, адже у разі сплати ЄСВ готівкою днем сплати за приписами п.2 ч.10 ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» вважається день прийняття до виконання банком або іншою установою - членом платіжної системи документа на переказ готівки разом із сумою коштів у готівковій формі.

Вирішуючи спір у частині правомірності штрафу та пені за епізодами оплати після 01.04.2017р. (коли заявник перераховував кошти на помилковий рахунок) суд відмічає, що за правилом ч.5 ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

У розумінні п.1.24 ст.1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" переказ коштів - рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі.

Суд у силу ч.6 ст.7 КАС України вважає за можливе поширити на спірні правовідносини дію ч.5 ст.45 Бюджетного кодексу України, де указано, що податки і збори та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.

За визначенням п.231 ст.2 Бюджетного кодексу України єдиний казначейський рахунок - рахунок, відкритий центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів (далі - Казначейство України), у Національному банку України для обліку коштів та здійснення розрахунків у системі електронних платежів Національного банку України, на якому консолідуються кошти державного та місцевих бюджетів, фондів загальнообов`язкового державного соціального і пенсійного страхування та кошти інших клієнтів, які відповідно до законодавства знаходяться на казначейському обслуговуванні.

Частиною 11 ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» визначено, що у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Згідно з ч.10 ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до п.2 ч.11 ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Системно аналізуючи зміст наведених норм права, суд доходить до переконання, що вибуття коштів з власності платника ЄСВ і зарахування цих коштів на єдиний казначейський рахунок (тобто набуття права власності на ці кошти Державою в особі органу системи Державної казначейської служби) у якості платежу виключає можливість застосування до особи міри юридичної відповідальності у порядку ч.10 ст.25 та п.2 ч.11 ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» у зв`язку з припиненням публічного обов`язку виконанням у формі оплати коштів.

Відтак, суд вважає, що контролюючий орган безпідставно взяв до обрахунку при визначенні штрафу та пені за подіями оплати ЄСВ після звітного періоду - квітень 2017р. подію проведення облікової операції з зарахування коштів на належний рахунок (01.07.2019 р.) у якості дати оплати ЄСВ.

Даний дефект у реалізації владної управлінської функції є нездоланним і призводить до неправильного обчислення усієї суми штрафу та усієї пені в частині подій оплати ЄСВ після звітного періоду - квітень 2017 р.

Згідно з п.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Обов`язок доведення відповідності оскарженого рішення (діяння) закону за критеріями ч.2 ст.2 КАС України у силу ч.2 ст.77 КАС України покладено саме на владного суб`єкта.

У спірних правовідносинах має місце перший з позначених випадків.

Підсумовуючи викладені вище міркування та беручи до уваги обсяг доказів, наявних у розпорядженні контролюючого органу на момент видання оскарженого рішення, суд не знаходить правових підстав для визнання юридично правильними та фактично обґрунтованими тих мотивів, які покладені в основу оскарженого рішення (окрім епізоду штрафу та пені по події оплати ЄСВ 25.05.2015р. та епізоду штрафу по події оплати ЄСВ 26.08.2016р.).

Згідно з ч.1 ст.2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст.72-78, 90, 211 КАС України, суд зазначає, що владний суб`єкт при винесенні оскарженого рішення не дотримався вимог ч.2 ст.19 Конституції України (окрім епізоду штрафу та пені по події оплати ЄСВ 25.05.2015р. та епізоду штрафу по події оплати ЄСВ 26.08.2016р.), позаяк обставини події з`ясував неповне, діяння особи кваліфікував неправильно, зміст застосованої норми закону витлумачив невірно, унаслідок чого міра застосованої юридичної відповідальності не узгоджується з характером, змістом та наслідками вчиненого особою діяння.

Відтак, позов підлягає задоволенню частково, а оскаржене рішення скасуванню в частині за виключенням епізоду штрафу та пені по події оплати ЄСВ 25.05.2015р. та епізоду штрафу по події оплати ЄСВ 26.08.2016р..

При розв`язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007р. у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011р. у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010р. у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994р. у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008р. у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.

Розподіл судових витрат по справі слід здійснити відповідно до ст.139 КАС України та Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст.ст.8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.6-9, ст.ст.241-243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

вирішив:

Позов - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної податкової служби у Харківській області від 09.10.2019р. №0155235706 в частині застосування 196,64грн. штрафу за період 23.04.2014р.-21.11.2014р., в частині застосування 2.425,08грн. штрафу за період 21.02.2015р.-01.07.2019р., в частині нарахування 5.241,43грн. пені.

Позов у решті вимог - залишити без задоволення.

Роз`яснити, що судове рішення виготовлено у повному обсязі у порядку ч.3 ст.243 КАС України 31.10.2019 р.; набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України (після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду; підлягає оскарженню шляхом подання апеляційної скарги до Другого апеляційного адміністративного суду у порядку п.15.5 Розділу VII КАС України та у строк згідно з ч.1 ст.295 КАС України (протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення).

Суддя Сліденко А.В.