Ухвала суду № 85350626, 24.10.2019, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

(про відмову у забезпеченні позову)

24 жовтня 2019 року м. Житомир справа № 240/10179/19

категорія 111060000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Капинос О.В.,

секретар судового засідання Добровольська Н.А. ,

за участю: позивача ОСОБА_1 , представника відповідача ОСОБА_2 ,

представника відповідача Зеленюка Ю.П. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Житомирській області про визнання протиправною та скасування вимоги,

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати протиправною та скасувати винесену Головним управлінням ДФС у Житомирській області вимогу про сплату боргу №Ф-60080-53 від 09.08.2019.

Ухвалою від 02.09.2019 відкрито спрощене позовне провадження у справі з викликом сторін.

24.10.2019 позивачем подано заяву про вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення стягнення заборгованості з єдиного соціального внеску у межах виконавчого провадження №60245075 з виконання вимоги про сплату боргу від 09.08.2019 №Ф60080-53 на суму 23785,08 грн. В обгрунтування заяви зазначив, що 08 жовтня 2019 року Державним виконавцем Малинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області Марковською Людмилою Олександрівною при примусовому виконанні вимоги № Ф-60080-53, яка видана 09.08.2019 Головним управлінням ДПС у Житомирській області, про стягнення на користь держави з ОСОБА_1 23785,08 грн. у виконавчому провадженні №60245075 винесені постанови про арешт коштів боржника, про арешт нерухомого та рухомого майна, про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження та про стягнення виконавчого збору. Отже, у випадку скасування судом вказаної вимоги поновлення його прав та законних інтересів в подальшому може бути значно ускладнене чи неможливе.

В судовому засіданні позивач та представник позивача підтримали заяву.

Представник відповідача заперечував проти вжиття заходів забезпечення позову.

Розглянувши подану заяву про забезпечення адміністративного позову, дослідивши і оцінивши подані докази, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Частиною 2 ст. 150 КАС України встановлено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Тобто, забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.

Згідно із ч. 4 ст. 150 КАС України подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.

Статтею 150 КАС України визначено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

В розумінні наведеної норми закону, при вирішенні питання про забезпечення позову, суд має надати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням наступних критеріїв: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги; ймовірності ускладнення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушення у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є у часниками даного судового процесу.

Аналіз змісту вказаних норм свідчить про те, що суд може забезпечити позов лише за наявності хоча б однієї з підстав: існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі та якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

В контексті вказаного слід також зазначити, що інститут забезпечення адміністративного позову дає можливість суду до прийняття рішення у справі вжити заходів щодо забезпечення позовних вимог, якщо існує небезпека неспіврозмірного заподіяння шкоди інтересам позивача, або якщо внаслідок невжиття цих заходів захист прав особи стане утрудненим або неможливим, в тому числі унеможливить у зв`язку з цим виконання рішення суду. Існування такої небезпеки повинно бути реальним і доведене належними доказами. Рішення суду про забезпечення позову не може ґрунтуватись на припущеннях чи змодельованих позивачем ймовірних ситуаціях.

Заявник обов`язково повинен обґрунтувати своє клопотання і з цією метою подати докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язує застосування певного заходу забезпечення позову. Доказами у даному випадку вважатимуться будь-які відомості, що вказують на ймовірне порушення чиїхось прав (свобод, інтересів) під час провадження у справі. При цьому тягар доказування при розгляді клопотання покладається виключно на заявника.

У свою чергу суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

В обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення позову при примусовому виконанні спірної вимоги № Ф-60080-53 від 09.08.2019 про стягнення на користь держави з ОСОБА_1 23785,08 грн. у виконавчому провадженні № 60245075, винесені постанови про арешт коштів боржника, про арешт нерухомого та рухомого майна, про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження та про стягнення виконавчого збору.

До заяви додано копію постанови від 09.10.2019 ВП №60245074 про арешт майна боржника, якою постановлено накласти арешт на все нерухоме майно, що належить боржнику. ( ас.57)

Постановою Малинського РВДВС ГТУЮ в Житомирській області від 08.10.2019 ВП №60245075 накладено арешт на грошові кошти на вся наявні у позивача рахунки. (а.с.64)

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу.

На переконання суду позивачем не наведено жодного обґрунтування наявності обставин і відповідних доказів на їх підтвердження з приводу того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у даній справі або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

Позивач, стверджуючи про накладення державним виконавцем арешту на все майно, яке йому належить, не надав відповідних письмових доказів на підтвердження наявності у нього такого майна, що належить йому на праві власності, на яке може бути звернуто стягнення. Не зазначено, на яке саме майно, що йому належить накладено арешт і чи взагалі таке майно у нього є.

Так, як вбачається з наданих до заяви відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, будь-яке нерухоме майно у позивача відсутнє, що ним не заперечувалося в ході розгляду справи.

Крім того, позивачем не надано будь-яких доказів наявності у нього рухомого майна.

Щодо доводів позивача про накладення арешту на його кошти, суд враховує, що зазначаючи про негативні наслідки у разі стягнення за спірною вимогою суми заборгованості як значної для позивача, він в ході розгляду справи пояснив, що ніде не працює, будь-яких доходів немає, а відтак у нього відсутні кошти, які б могли бути стягнуті на погашення відповідної суми боргу.

За таких обставин докази про можливе завдання майнової шкоди заявнику внаслідок втручання у право власності на час розгляду даної заяви відсутні, а тому такі доводи є необґрунтованим.

Також, суд звертає увагу, що чинним законодавством передбачена відповідна процедура повернення коштів, сплачених (стягнутих) на користь Державного бюджету України, в разі скасування рішення, на підставі яких вони були сплачені, стягнуті.

За наведених обставин, суд дійшов висновку про відсутність будь-яких об`єктивних даних, з яких можливо зробити висновок, що до моменту ухвалення рішення у справі, невжиття ініційованих заявником заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, тому суд дійшов висновку, що у забезпеченні позову належить відмовити.

Керуючись ст. 150, 154 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України,

ухвалив:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову в адміністративній справі №240/10179/19 відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів пп. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Капинос

Повний текст ухвали складений 31 жовтня 2019 року