Ухвала суду № 85348177, 01.11.2019, Холодногірський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Харкова)

01.11.2019

Справа № 642/6937/19

Провадження № 1-кс/642/3961/19

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 жовтня 2019 року слідчий суддя Ленінського районного суду м. Харкова Грінчук О.П. за участю секретаря Сузанського О.І., прокурора Ольхового Б.С., слідчого Кібальчич І.Р., власника майна - ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Харкові клопотання слідчого СВ Холодногірського ВП ГУНП в Харківській області Кібальчич І.Р. про арешт майна у кримінальному провадження №12019220510002396 від 01.10.2019 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 289 КК України,

встановив:

Слідчий Холодногірського ВП ГУ НП в Харківській області Кібальчич І.Р. звернувся до слідчого судді Ленінського районного суду м.Харкова з клопотанням про арешт майна, а саме: на майно, яке було вилучено 28 жовтня 2019 року в ході проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 : автомобіль марки «Volkswagen» моделі «Caddy», реєстраційний номерний знак « НОМЕР_1 », номер кузову НОМЕР_2 ; свідоцтво про реєстрацію даного автомобілю серії НОМЕР_3 на ім`я ОСОБА_1 ; ключі від даного автомобілю; поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АМ/6604787 на вказаний автомобіль на ім`я ОСОБА_2 ., шляхом позбавлення права на відчуження, розпорядження та користування ним, вказуючи, що у провадженні СВ Холодногірського відділу поліції ГУ Національної поліції в Харківській області перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019220510002396 від 01.10.2019 за ч. 2 ст. 289 КК України за фактом того, що до Холодногірського ВП ГУНП в Харківській області надійшла заява від ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щодо незаконного заволодіння шахрайським шляхом належним заявниці автомобілем марки «Volkswagen» моделі «Caddy», реєстраційний номерний « НОМЕР_1 » за адресою: м.Харків, вул . Полтавський Шлях , 140, чим останній було спричинено значну матеріальну шкоду.

Допитана в якості потерпілої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пояснила, що на початку березня 2019 року за оголошенням, яке нею було розміщено у мережі Інтернет щодо надання в оренду належного їй автомобілю марки «Volkswagen» моделі «Caddy», реєстраційний номерний знак « НОМЕР_1 », 2008 року випуску, сірого кольору, номер кузову НОМЕР_2 , їй з абонентського номеру НОМЕР_4 ОСОБА_3 , який пояснив, що мешкає в с. Костянтинівка Мелітопольського району Запорізької області, з яким вони домовились про зустріч щодо передачі в оренду вказаного автомобілю. Так, 07 березня 2019 року, за попередньою домовленістю чоловік потерпілої - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом із своїм знайомим ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зустрілись із ОСОБА_5 та чоловіком на ім`я ОСОБА_6 на відкритій ділянці місцевості біля будинку за адресою: м.Харків, проспект Любові Малої, 95 , де ОСОБА_2 в присутності ОСОБА_4 з метою наступної передачі в оренду продемонстрували ОСОБА_5 та ОСОБА_6 вищевказаний автомобіль марки «Volkswagen» моделі «Caddy», р.н. « НОМЕР_1 ». Оскільки технічний стан вказаного автомобілю влаштував ОСОБА_5 та особу на ім`я ОСОБА_6 , то разом із ОСОБА_4 вони прибули на вказаному автомобілі під керуванням останнього до супермаркету «Рост», розташованого за адресою: м.Харків, вул. Полтавський Шлях, 140, з метою зустрічі з власником даного автомобілю потерпілою ОСОБА_1 для нотаріального посвідчення передачі даного автомобілю в оренду. Так, зустрівшись близько 16.30 годин 07 березня 2019 року біля зазначеного супермаркету, через скорочений робочий день ОСОБА_1 та ОСОБА_3 вже не мали можливості нотаріально посвідчити передачу в оренду вищевказаного автомобілю, в зв`язку із чим між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 в присутності ОСОБА_4 та вищевказаного чоловіка на ім`я ОСОБА_6 було прийнято рішення про укладення цивільного договору про оренду даного автомобілю в письмовій формі. ОСОБА_3 при цьому продемонстрував потерпілій та присутнім оригінал власного паспорту громадянина України серії НОМЕР_5 та оригінал посвідчення серії НОМЕР_6 , виданих на його ім`я - ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , а також при цьому добровільно надав можливість потерпілій ОСОБА_1 сфотографувати дані документи. Так, в ході даної зустрічі між ОСОБА_1 та ОСОБА_10 в двох примірниках було укладено письмовий договір про надання ОСОБА_1 в оренду ОСОБА_10 автомобілю марки «Volkswagen» моделі «Caddy», р.н. « НОМЕР_1 », який на праві приватної власності належить ОСОБА_1 згідно свідоцтва про реєстрацію серії НОМЕР_3 від 25.03.2008. Згідно умов даного договору, укладеного строком на 6 місяців, тобто до 07.09.2019, даний автомобіль було передано ОСОБА_10 з метою особистого користування за орендну плату в розмірі 9000 (дев`ять тисяч) гривень в місяць, та по завершенню строку дії даного договору ОСОБА_10 зобов`язаний повернути ОСОБА_1 зазначений автомобіль на протязі трьох календарних днів. На виконання умов даного договору ОСОБА_1 на її банківську картку було перераховано грошові кошти в сумі 9000 (дев`ять тисяч) грн. в якості орендної плати за перший місяць оренди, решту платежів ОСОБА_10 зобов`язався сплачувати не пізніше сьомого числа кожного місяця, а ОСОБА_1 добровільно передала особисто ОСОБА_10 свідоцтво про реєстрацію автомобілю марки «Volkswagen» моделі «Caddy», р.н. « НОМЕР_1 » та один ключ від даного автомобілю, після чого ОСОБА_10 разом із чоловіком на ім`я ОСОБА_6 вирушили на вказаному автомобілі у невідомому напрямі.

Проте надалі, 13 квітня 2019 року ОСОБА_10 було перераховано на банківську карту ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 5000 (п`ять тисяч) гривень в якості наступного платежу орендної плати за вказаний автомобіль, та після цього й до теперішнього часу ОСОБА_10 не сплачував потерпілій грошові кошти за оренду даного автомобілю згідно умов вищевказаного укладеного між ними договору, строк дії якого закінчився 07.09.2019, до теперішнього часу ОСОБА_10 даний автомобіль потерпілій не повернув, місцезнаходження даного автомобілю потерпілій невідомо, з квітня 2019 року ОСОБА_10 спочатку не відповідав а ні на телефонні дзвінки а ні на текстові повідомлення потерпілої та її чоловіка, після цього й до теперішнього часу абонентський номер ОСОБА_10 перебуває поза зоною досяжності.

Допитані в ході проведення досудового розслідування в якості свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_4 в повній мірі підтвердили свідчення потерпілої, надавши аналогічні свідчення про вищеописані обставини.

В ході проведення досудового розслідування було встановлено, що 18.06.2019 при керуванні автомобілем марки «Volkswagen» моделі «Caddy», р.н. « НОМЕР_1 » гр. ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (проживає: АДРЕСА_1 , посвідчення водія серії НОМЕР_7 від 09.08.2017), скоїв зіткнення з іншим автомобілем, за що ОСОБА_11 було притягнуто до адміністративної відповідальності за скоєння правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, справу за яким у подальшому було розглянуто Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя. Допитаний в якості свідка ОСОБА_11 пояснив, що придбав вищевказаний автомобіль у постійне користування приблизно 27-28 березня 2019 року в свого знайомого ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , за ціною в 3000 (три тисячі) доларів США, та ОСОБА_12 передав даний автомобіль ОСОБА_11 разом із ключами та свідоцтвом про реєстрацію даного автомобілю, та при цьому ОСОБА_12 пояснив ОСОБА_13 , що придбав даний автомобіль в інших осіб, які йому зокрема повідомили, що вказаний автомобіль було нібито придбано в кредит, в зв`язку із чим право власності на даний автомобіль буде оформлено на ОСОБА_11 у встановленому Законом порядку після начебто виплати кредиту в повному обсязі наприкінці 2019 року.

Допитаний в якості свідка ОСОБА_12 пояснив, що приблизно 27 березня 2019 року йому зателефонував його знайомий ОСОБА_3 , який запропонував ОСОБА_12 придбати автомобіль марки «Volkswagen» моделі «Caddy» та, зустрівшись із ОСОБА_5 та його знайомим ОСОБА_15 28 березня 2019 року в м. Мелітополь Запорізької області, ОСОБА_12 , оглянувши вищевказаний автомобіль марки «Volkswagen» моделі «Caddy», р.н. « НОМЕР_1 », погодився придбати даний автомобіль в ОСОБА_5 , з яким ОСОБА_12 узгодив ціну в 3000 (три тисячі) доларів США. Після чого, того ж дня ОСОБА_15 доставив автомобіль до смт . Кирилівка Запорізької області за місцем мешкання ОСОБА_12 , де останній для наступної передачі ОСОБА_5 передав ОСОБА_15 грошові кошти в сумі 1500 (тисяча п`ятсот) доларів США, а ОСОБА_15 передав ОСОБА_12 вказаний автомобіль з ключами від нього та свідоцтвом про його реєстрацію й полісом обов`язкового страхування. Інші грошові кошти в загальній сумі ще 1500 (тисяча п`ятсот) доларів США ОСОБА_12 протягом наступних приблизно трьох місяців перераховував на банківські картки, номери яких йому вказував ОСОБА_5

28 жовтня 2019 року за участю свідка ОСОБА_12 було проведено пред`явлення особи для впізнання за фотознімками, в ході проведення якого ОСОБА_12 впізнав особу зображену на фотознімку під номером 3 (тобто ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ) як особу - чоловіка відомого йому на ім`я ОСОБА_3 , в якого ОСОБА_12 приблизно 28 березня 2019 року придбав автомобіль марки «Volkswagen» моделі «Caddy», р.н. « НОМЕР_1 » за ціною в 3000 (три тисячі) доларів США.

Крім того, під час досудового розслідування, проведеними заходами було встановлено, що до відділ поліції в різних областях України відносно аналогічних дій гр. ОСОБА_10 щодо отримання в оренду та подальшого неповернення автомобілів неодноразово надходили відповідні заяви, що може свідчити про системність дій з шахрайського заволодіння транспортними засобами зі сторони останнього та з урахуванням свідчень потерпілої ОСОБА_1 , свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_11 й ОСОБА_12 безпосередню причетність ОСОБА_10 до вчинення вищеописаного кримінального правопорушення.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, зокрема, факт саме продажу автомобілю марки «Volkswagen» моделі «Caddy», р.н. « НОМЕР_1 » вже того ж місяця (28 березня 2019 року) після отримання в оренду ОСОБА_10 даного автомобілю 07 березня 2019 року, в органу досудового розслідування наявні достатні підстави вважати, що при отриманні в оренду даного автомобілю останній дійсно не мав намірів виконувати умови договору оренди вказаного автомобілю, а заздалегідь міг мати на меті корисливі мотиви незаконно заволодіти даним автомобілем шахрайським шляхом (шляхом обману), після чого обернув його на свою користь, розпорядившись ними на власний розсуд, чим спричинив потерпілій ОСОБА_1 значну матеріальну шкоду.

28 жовтня 2019 року на підставі ухвали слідчого судді Ленінського районного суду м.Харкова №1-кс/642/3747/19 від 07.10.2019 було проведено обшук за місцем мешкання ОСОБА_11 за адресою: АДРЕСА_1 , в ході проведення якого було виявлено та вилучено наступні предмети, дозвіл на відшукання яких прямо надано ухвалою на проведення обшуку: автомобіль марки «Volkswagen» моделі «Caddy», реєстраційний номерний знак « НОМЕР_1 », номер кузову НОМЕР_2 ; свідоцтво про реєстрацію даного автомобілю серії НОМЕР_3 на ім`я ОСОБА_1 ; ключі від даного автомобілю, а також поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АМ/6604787 на вказаний автомобіль на ім`я ОСОБА_2 , - які являються предметом вчинення даного злочину, оскільки являються об`єктом вищеописаних кримінально протиправних дій (саме вказаним автомобілем, ключами від нього та вказаними документами незаконно заволодів ОСОБА_10 ) та за цією ознакою як «…предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом…».

В обгрунтування клопотання слідчий посилається на те, що відповідно до ч.1 ст.98 КПК України вилучені предмети являються речовими доказами по даному кримінальному провадженню, а також у подальшому при проведенні досудового розслідування необхідні стороні обвинувачення для проведення ряду процесуальних та слідчих (розшукових) дій, а тому на них необхідно накласти арешт з метою їх збереження відповідно до п.1 ч.2 ст.170 КПК України, вищевказані предмети визнані речовими доказами по даному кримінальному провадженню відповідною постановою від 28.10.2019.

Слідчий та прокурор в судовому засіданні клопотання підтримали повністю, посилаючись на викладені в ньому обставини.

Власник майна - потерпіла ОСОБА_1 проти накладення арешту не заперечувала, проте просила суд не позбавляти її права користування вилученим майном.

Слідчий суддя, вислухавши учасників процесу, дослідивши надані матеріали, приходить до висновку, що клопотання підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з наданих матеріалів, в провадженні СВ Холодногірського ВП ГУ НП в Харківській області перебуває кримінальне провадження за № 12019220510002396 від 01.10.2019 за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України.

Згідно протоколу проведення обшуку 28.10.2019 за адресою: АДРЕСА_1 , проведеного на підставі ухвали слідчого судді Ленінського районного суду м.Харкова від 07.10.2019, було виявлено та вилучено наступні предмети: автомобіль марки «Volkswagen» моделі «Caddy», реєстраційний номерний знак « НОМЕР_1 », номер кузову НОМЕР_2 ; свідоцтво про реєстрацію даного автомобілю серії НОМЕР_3 на ім`я ОСОБА_1 ; ключі від даного автомобілю, а також поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АМ/6604787 на вказаний автомобіль на ім`я ОСОБА_2 .

28.10.2019 постановою слідчого Холодногірського ВП ГУ НП в Харківській області Кібальчич І.Р. вилучені речі визнані речовими доказами у даному кримінальному провадженні.

Згідно п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, заходом забезпечення кримінального провадження є арешт майна.

Згідно ст. 167 КПК України тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення. Тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони: 1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; 2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; 3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов`язаного з їх незаконним обігом; 4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.

Відповідно до ч. 5 ст. 171 КПК України клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено. У разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої статтею 235 цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна.

Оскільки вилучення майна відбувалось в ході обшуку, проведеного на підставі ухвали слідчого судді, то строк на звернення слідчим до суду з таким клопотанням не пропущено.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні.

Згідно вимог ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

За змістом ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 цього Кодексу, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно ч.2 ст.173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Згідно ч. 11 ст. 170 КПК України, заборона на використання майна, а також заборона розпоряджатися таким майном можуть бути застосовані лише у випадках, коли їх незастосування може призвести до зникнення, втрати або пошкодження відповідного майна або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.

Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів (ч.10 ст. 170 КПК України).

Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в структурі ст.1 Першого протоколу та кореспондується з вимогами п.5 ч.2 ст.173 КПК України, якою покладено на суд обов`язок враховувати розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 07.06.2007 року у справі «Смирнов проти Росії» було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку - вимогами охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.

Стороною обвинувачення не доведено наявність достатніх підстав вважати, що не накладення арешту у виді заборони користування транспортним засобом та вилученими документами, унеможливить будь-яким чином реалізацію завдань кримінального провадження.

Виходячи з підстав розумності, керуючись принципами змагальності і диспозитивності, з метою забезпечення дієвості кримінального провадження та збереження речового доказу, слідчий суддя вважає, що на даному етапі потреби досудового слідства виправдовують втручання у права та інтереси власника майна - ОСОБА_1 , проте вважає за можливе накладення арешту на вилучені предмети у найменш обтяжливий спосіб, шляхом накладення арешту у виді заборони їх відчуження, розпорядження, що узгоджується з вимогами п.п.4 ч.5 ст.173 КПК України та передати таке майно на відповідальне зберігання власнику - потерпілій ОСОБА_1 , без обмеження права користуванням ним.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 131, 167, 170, 171, 173 КПК України, слідчий суддя,-

ухвалив:

Клопотання слідчого СВ Холодногірського ВП ГУНП в Харківській області Кібальчич І.Р. про арешт майна у кримінальному провадження №12019220510002396 від 01.10.2019 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 289 КК України - задовольнити частково.

Накласти арешт на майно, виявлене і вилучене 28.10.2019 в ході проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом позбавлення права на відчуження та розпорядження, а саме: автомобіль марки «Volkswagen» моделі «Caddy», реєстраційний номерний знак « НОМЕР_1 », номер кузову НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію даного автомобілю серії НОМЕР_3 на ім`я ОСОБА_1 , ключі від даного автомобілю, поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АМ/6604787 на вказаний автомобіль на ім`я ОСОБА_2 , без позбавлення права користування та передати вказане майно на відповідальне зберігання власнику - ОСОБА_1 .

В іншій частині - відмовити.

Виконання ухвали доручити слідчому СВ Холодногірського ВП ГУ НП в Харківській Кібальчич І.Р.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

На підставі ч.3 ст. 169 КПК України, слідчий, прокурор після отримання судового рішення про відмову в задоволенні або про часткове задоволення клопотання про арешт тимчасово вилученого майна, судового рішення про повне або часткове скасування арешту тимчасово вилученого майна повинні негайно вжити заходів щодо виконання судового рішення та направити повідомлення про його виконання слідчому судді.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення, а власником майна - в той же строк, але з моменту вручення йому копії ухвали суду.

Слідчий суддя