Рішення № 8534232, 06.10.2009, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 230-31-77

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"06" жовтня 2009 р. Справа № 4/192-09          

          Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Таращанського районного споживчого товариства, м. Тараща

до Приватного підприємця Головко Михайла Олександровича, м. Тараща

про стягнення 13 925,00 грн.

Представники сторін:

позивач –Кобець Л.В. –предст., дов. від 02.01.2009р.;

відповідач –Головко М.О. –предст., дов. від 14.09.2009р.

Обставини справи:

Таращанське районне споживче товариство (далі –позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Приватного підприємця Головко Михайла Олександровича, м. Тараща про розірвання договору оренди №2 від 04.01.2005р. та стягнення заборгованості по орендній платі в сумі 3800грн. та 10125,00 грн. збитків у вигляді не отриманого прибутку, в зв’язку з неналежним виконанням відповідачем зобов’язань за Договором здачі в оренду основних засобів від 04.01.2005р.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 13.07.2009р. порушено провадження у справі № 4/192-09, розгляд призначено на 28.07.2009р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 28.07.2009р. розгляду справи було відкладено на 22.09.2009р. та зобов’язано сторони скласти акт звірки взаєморозрахунків.

Ухвалою голови господарського суду Київської області Грєхова А.С. від 14.09.2009р. термін розгляду справи № 4/192-09 було продовжено на один місяць.

22.09.2009р. представник відповідача надав суду відзив на позов, в якому зазначає, що орендна плата за договором відсутня.

Позивач подав акт звірки розрахунків, за яким розмір орендної плати становить 3100 грн.

Ухвалою суду від 22.09.2009р. розгляд справи було відкладено на 06.10.2009р.

06.10.2009р. позивач через канцелярію суду (вх.. номер 11574) подав заяву про уточнення та зміну позовних вимог.

Відповідно до ст.. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Позивач у вказаній заяві просить розірвати договір договір оренди, а також стягнути розмір орендної плати, яка становить 3100 грн., 1669, 14 грн. компенсації за сплату земельного податку за користування земельною ділянкою, на якій розташований магазин № 96 по вул.. Червоноармійська, 40а та 934, 97 грн. пені.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд Київської області -

ВСТАНОВИВ:

04 січня 2005 року між Таращанським районним споживчим товариством (орендодавець) та Суб’єктом підприємницької діяльності Головко Михайлом Олександровичем (орендар) укладено договір оренди № 2, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в операційну оренду основні засоби приміщення магазину № 96, що знаходяться за адресою м. Тараща, вул.. Червоноармійська, склад і вартість яких визначена за даними балансу орендодавця за станом на 1 січня 2005 року та надає право користування земельною ділянкою, на якій знаходяться будівлі і споруди, та земельну ділянку, яка прилягає до будівель і споруд.

Відповідно до п. 3.1. договору оренди Відповідач повинен був сплачувати витрати, пов’язані з орендою приміщення в сумі 250,00 грн. за місяць, за користування основними засобами.

Пунктом 4.1.2 орендна плата повинна вноситись своєчасно, не пізніше 10 числа поточного місяця.

Згідно ст. 764 Цивільного кодексу України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

У відповідності з ч. 4 ст. 284 Господарського кодексу України, строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Як вбачається з матеріалів справи, та з договору поданого сторонами, строк дії договору встановлено в п. 6.1 договору та діє до 04.01.2006р.

Згідно протоколу № 3 від 12.09.2008р. Таращанське районне споживче товариство (п. 1) прийняло рішення, яким вирішили заключити договір оренди на магазин № 96 м. Тараща, вул. Червоноармійська, 40 з СПД Головко М.О. при умові сплати боргу по орендній платі станом на 01.09.2008р. в повному обсязі.

Станом на 19 червня 2009 року оплата за оренду нежитлової будівлі магазину № 96 м. Тараща вул. Червоноармійська, 40 а, проведена була не в повному обсязі. Відповідач неналежно виконував взяті на себе зобов’язання за договором, своєчасно та в повному обсязі не сплачував орендну плату, в результаті чого за ним утворилась заборгованість за період 3100 грн., виходячи з доказів наданих до справи позивачем.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 762 Цивільного кодексу України, наймач зобов’язаний своєчасно вносити плату за користування майном.

Відповідно до ст. 286 Господарського кодексу України, орендна плата сплачується орендарем незалежно від результатів його господарської діяльності.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості по орендній платі в сумі 3100 грн. підтверджені належними доказами, наявними в матеріалах справи, а тому підлягають задоволенню.

Вимога позивача про розірвання договору оренди є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

Згідно п. 4.4.2. договору оренди Орендодавець має право негайно виступати з ініціативою щодо внесення змін у договір операційної оренди або його розірвання у випадку несвоєчасної сплати орендної плати або використання основних засобів на цілі цілі, не обумовлені договором оренди, недосягнення згоди про збільшення розміру орендної плати , невиконання умов цього договору оренди Орендарем.

Пунктом 6.2. Договору оренди передбачено, що Одностороння відмова від виконання договору оренди не допускається, за винятком відмови Орендодавця від Договору у разі несплати орендної плати протягом трьох місяців поспіль.

Відповідно до положень статті 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне його виконання).

Згідно п. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання , якщо це не встановлено законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язання є правовідношення , в якому одна сторона (боржник ) зобов'язана вчинити на користь іншої особи (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Ст. 526 та ст. 527 ЦК України передбачено, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідально до умов договору та вимог цього кодексу , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог , що звичайно ставляться. Боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок, а кредитор-прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Оскільки відповідач умови договору не виконував, своєчасно та в повному обсязі орендну плату не сплачував, та зважаючи на те, що сторонами в договорі було обумовлено розірвання договору у разі невиконання зобов’язань, а тому вимога позивача про розірвання договору оренди № 2 від 04.01.2005р. є обґрунтованою, підтвердженою матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Також позивач просить сягнути з відповідача 1669, 14 грн. компенсації за сплату земельного податку та 934, 97 грн. пені.

Судом дана вимога не задовольняється з огляду на наступне:

Що стосується пені, то позивачем відповідно до заяви від 30.09.2009р., поданої в судовому засіданні 06.10.2009р. було здійснено розрахунок пені, яку позивач просить стягнути з відповідача з період липня 2006 року по вересень 2009 року, а саме за період, який становить 39 місяці.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 5.1. за невиконання або неналежне виконання зобов’язань згідно з договором орендар сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення.

Проте, обґрунтованого розрахунку, з вказівкою з якої дати і по яку розрахована позивачем пеня виходячи із суми заборгованості за відповідний період з зазначенням та наданням доказів, які б підтверджували вказаний розрахунок, позивачем не надано.

В зв’язку з чим, суд дійшов висновку, про залишення позовних вимог в частині стягнення пені в розмірі 934,97 грн. без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України.

Щодо вимоги позивача про стягнення 1669, 14 грн., то вона також не підлягає задоволенню.

Позивач в обґрунтування стягнення з відповідача 1669, 14 грн. компенсації за сплату земельного податку посилається на ст.. 797 Цивільного кодексу України, відповідно до якої плата, яка справляється з наймача будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), складається з плати за користування нею і плати за користування земельною ділянкою..

Проте, суд не може погодитись з доводами позивача, оскільки п. 3 договору визначено, що орендар сплачує орендну плату, а також вартість комунальних та інших послуг (водо-, енерго-, теплопостачання, телефонний, факсимільний, поштовий зв'язок тощо).

Що стосується вимог про відшкодування витрат позивача на сплату земельного податку, суд зазначає, що позивачем не подано суду доказів, сплати останнім земельного податку, а саме платіжних доручень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Беручи до уваги викладені вище обставини, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Згідно із ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 44, 49, 55, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Розірвати договір оренди № 2 від 04 січня 2005 року, укладений між Таращанським районним споживчим товариством та СПД Головко Михайлом Олександровичем.

          3. Стягнути з Приватного підприємця Головко Михайла Олександровича (09500, Київська обл.., м. Тараща, вул.. Лугова, 6, кв.2, ідентифікаційний код 3079200195) на користь Таращанського районного споживчого товариства (09500, Київська область, м. Тараща, вул. Шевченка, 25; код ЄДРПОУ 30117324) 3100 (три тисячі сто) грн. –основного боргу, 91 (дев’яносто одну) грн.. 86 коп. державного мита та 129 (сто двадцять дев’ять) грн. 03 коп. –витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Позовні вимоги в частині стягнення пені залишити без розгляду.

5. В іншій частині позовних вимог відмовити повністю.

6. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                                 О.В. Щоткін

Рішення підписане: 22.10.2009р.