Рішення № 85331632, 30.10.2019, Броварський міськрайонний суд Київської області

Справа № 361/6260/19

Провадження № 2/361/3342/19

30.10.2019

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 жовтня 2019 року Броварський міськрайонний суд Київської області в складі:

судді - Сердинського В.С.

при секретарі - Мищенко С.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Бровари в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Шахта імені О.Ф. Засядька» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні,

у с т а н о в и в:

У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ПАТ «Шахта імені О.Ф. Засядька» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні.

Позивач зазначав, що він був прийнятий на роботу у ПАТ «Шахта ім. О.Ф. Засядька», згідно наказу №455-к від 23.03.2000 р. на посаду підземного гірника з повним робочим днем. У відповідності з наказом №180к від 28.02.2017 р. він був звільнений з роботи за власним бажанням, у зв`язку з виходом на пенсію за віком на підставі ст. 38 КЗпП України. Однак, на момент звільнення з ПАТ «Шахта імені О.Ф. Засядька» (на 28.02.2017 р.) з ним не було проведено повного розрахунку при звільненні.

Той факт, що на сьогоднішній день у ПАТ «Шахта ім. О.Ф. Засядька» мається заборгованість по належним позивачу виплатам підтверджується Індивідуальними відомостями про застраховану особу форми ОК-7 від 27.08.2019 р. та Випискою з реєстру зарахування сум заробітної плати відділення №1 АТ «Перший український міжнародний банк» в м. Чернігів від 27.08.2019 р.

Через затримку виплати належних йому вищевказаних сум, ПАТ «Шахта ім. О.Ф. Засядька» завдало позивачу збитків.

Сума компенсації розраховується наступним чином: 1) сума грошового доходу, нарахованого до виплати за січень 2017 року (виплачена 30.03.2017 р.), помножена на величину приросту індексу інфляції (у відсотках) за період місяць лютий 2017 року та поділена на 100 = (5789,28 грн. х 1%) : 100 = 57,9 грн.; 2) сума грошового доходу, нарахованого до виплати за лютий 2017 року (виплачена 28.12.2017 р.), помножена на величину приросту індексу інфляції (у відсотках) за період з березня 2017 року по листопад 2017 року та поділена на 100 = (5658,72 грн. х 10,2%) : 100 = 577,19 грн.; 3) сума грошового доходу, нарахованого до виплати за лютий 2017 року (невиплачена по даний час), помножена на величину приросту індексу інфляції (у відсотках) за період з березня 2017 року по липень 2019 року та поділена на 100 = 16647,85 грн. х 25,89%) : 100 = 4310,13 грн.

Отже, загальна сума компенсації складає: 57,9 грн. + 577,19 грн. + 4310,13 грн. = 4945,22 грн.

В день звільнення з ПАТ «Шахта ім. О.Ф. Засядька» (28.02.2017 р.) та по даний час роботодавець не виплатив позивачу заборгованість за нарахуваннями за лютий 2017 року у розмірі 16647,85 грн.

Середньоденна заробітна плата обчислюється наступним чином: (заробітна плата за грудень 2016 року 7687,89 грн. + заробітна плата за січень 2017 року 7147,27 грн.) : 42 (фактично відпрацьовані робочі дні за грудень 2016 року та січень 2017 року) = 353,21 грн. (середньоденна заробітна плата).

Таким чином, розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку з 28.02.2017 р. по 01.09.2019 р., який підлягає стягненню з ПАТ «Шахта ім. О.Ф. Засядька» на користь позивача, становить 219696 грн. 62 коп. (353,21 грн. х 622 дні).

14 листопада 2018 року та 06 лютого 2019 року позивач відправляв листи до керівника ПАТ «Шахта ім. О.Ф. Засядька» Филимонова П.Є., в яких неодноразово звертався до відповідача з проханням виплатити йому розрахунок при звільненні. Відповідач отримав вказані листи 29.11.2018 р. та 13.02.2019 р., про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення, та незважаючи на це не провів з позивачем розрахунок по даний час.

Посилаючись на викладене, позивач просив суд стягнути з відповідача ПАТ «Шахта ім. О.Ф. Засядька», код ЄДРПОУ 00174846, на його користь заборгованість по нарахованій, але не виплаченій по даний час заробітній платі за лютий 2017 року в розмірі 16647,85 грн.; компенсацію втрати частини доходів, у зв`язку з порушенням термінів їх виплати в сумі 4945,22 грн.; середній заробіток за весь час затримки з розрахунку при звільненні з 28.02.2017 р. по 01.09.2019 р. у розмірі 219696,62 грн.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, представник позивача надала суду заяву про розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги підтримала. Просила про їх задоволення в повному обсязі.

В судове засідання представник відповідача ПАТ «Шахта ім. О.Ф. Засядька» не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлялося належним чином, направили до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначали, що заробітна плата за січень 2017 року в розмірі 5 789,28 грн. (сума заробітної плати до сплати за січень 2017 року, за вирахуванням обов`язкових податків та відрахувань) була перерахована ОСОБА_1 30.03.2017 р., а заробітна плата за лютий 2017 року в розмірі 5 658,72 грн. (сума заробітної плати до сплати за лютий 2017 року, за вирахуванням обов`язкових податків та відрахувань) була перерахована 28.12.2017 р. на його картковий рахунок НОМЕР_1 в ПАТ «ПУМБ».

Затримка виплати заробітної плати за січень та лютий 2017 року виникла з підстав, незалежних від ПАТ «Шахта ім. О.Ф. Засядька».

ПАТ «Шахта ім. О.Ф. Засядька» здійснило перереєстрацію місцезнаходження юридичної особи з м. Донецьк на підконтрольну територію України в м. Авдіївка Донецької області.

При цьому, територіально основні виробничі активи підприємства, а саме: шахта імені ОСОБА_3 .Ф ОСОБА_4 Засядька, ЦЗФ «Київська» та інші, розташовані на тимчасово неконтрольованій Україною території у м. Донецьку, де товариство продовжувало вести господарську діяльність за своїм основним напрямом. Вказані обставини підтверджуються спеціальним дозволом на користування надрами, відповідно до якого видобування кам`яного вугілля відповідач проводив на території Київського району міста Донецька.

На початку березня 2017 року, внаслідок протизаконних дій з боку невстановлених осіб, які висунули вимоги про перереєстрацію підприємства в юрисдикції тимчасово неконтрольованих територій, подальшого проведення опису та інвентаризації майна, вимушеного звільнення всіх працівників, в тому числі й ОСОБА_1 , адміністрація ПАТ «Шахта ім. О.Ф. Засядька» втратила фактичний контроль над своїм виробничим комплексом. На базі виробничих активів відповідача на непідконтрольній території України у м. Донецьку фактично створене нове підприємство в юрисдикції так званої самопроголошеної ДНР.

За вказаними обставинами Великоновосілківським відділенням поліції Волноваського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено кримінальне провадження № 12017050620000244 за ознаками злочину, передбаченого ст. 341 Кримінального кодексу України. Також, викладені обставини за дорученням керівництва Служби безпеки України розслідуються 1 управлінням досудового розслідування Головного слідчого управління Служби безпеки України у кримінальному провадженні № 22017000000000117 за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 2585 Кримінального кодексу України.

У зазначених умовах господарська діяльність ПАТ «Шахта ім. О.Ф. Засядька» повністю припинена, оскільки основним напрямом діяльності є видобування вугілля саме на території міста Донецька. Вугілля, що знаходилось на складі відповідача на момент введення «зовнішнього управління», перейшло в розпорядження підприємства в юрисдикції так званої ДНР. Все це призвело до відсутності оборотних коштів та вкрай складного фінансового стану відповідача. На рахунках ПАТ «Шахта ім. О.Ф. Засядька» були відсутні грошові кошти, які б дозволили своєчасно розрахуватися з одночасно звільненими майже 3 тисячами працівниками.

Можливість перерахувати працівникам заробітну плату у ПАТ «Шахта ім. О.Ф. Засядька» з`явилась тільки за рахунок реалізації об`єктів, які знаходяться за межами міста Донецька, тобто на території підконтрольній Україні. Для знаходження платоспроможних покупців, підписання відповідних угод та отримання грошових коштів, які можливо було спрямувати на виплату заробітної плати, потрібен був час.

Сума заробітної плати за невикористані позивачем на момент звільнення дні відпустки на сьогоднішній день не може бути розрахована відповідачем та перерахована позивачу, у зв`язку з втратою контролю над своїм виробничим комплексом. У ПАТ «Шахта ім. О.Ф. Засядька» на сьогоднішній день відсутній доступ до документів, які знаходяться в м. Донецьку, що робить неможливим провести відповідні розрахунки до моменту повернення захопленого майна та відновлення можливості товариства функціонувати згідно із законодавством України. Вся інформація, що міститься в Пенсійному фонді України в Індивідуальних відомостях про застраховану особу (форма ОК-5) була передана працівниками підприємства, підконтрольного так званій ДНР за допомогою «електронних ключів» ПАТ «Шахта ім. О.Ф. Засядька», які були на підприємстві на момент його захоплення під виглядом введення «зовнішнього управління».

З огляду на викладене, вважають, що обставини, які вплинули на неможливість своєчасно перерахувати позивачу заробітну плату за січень та лютий 2017 року, та неможливість розрахувати та перерахувати заробітну плату за невикористані позивачем на момент звільнення дні відпустки, пов`язані саме зі збройною агресією з боку Російської Федерації на території окремих районів Донецької та Луганської областей, та є надзвичайними і виключають вину власника, у зв`язку з чим ПАТ «Шахта ім. О.Ф. Засядька» не погоджується зі стягненням середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Згідно ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 був прийнятий на роботу у ПАТ «Шахта ім. О.Ф. Засядька», згідно наказу №455-к від 23.03.2000 р. на посаду підземного гірника з повним робочим днем. У відповідності з наказом №180к від 28.02.2017 р. він був звільнений з роботи за власним бажанням, у зв`язку з виходом на пенсію за віком на підставі ст. 38 КЗпП України. Однак, на момент звільнення з ПАТ «Шахта імені О.Ф. Засядька» (на 28.02.2017 р.) з ним не було проведено повного розрахунку при звільненні (а.с.9-11).

В Управлінні соціального захисту населення Броварської міської ради Київської області позивач ОСОБА_1 взятий на облік внутрішньо переміщених осіб, фактичне місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою від 09 березня 2017 року №3913 (а.с.12).

Відповідно до Індивідуальних відомостей про застраховану особу форми ОК-7, позивачу ОСОБА_1 була нарахована заробітна плата за: січень 2017 року – 7147,27 грн., лютий 2017 року – 22306,57 грн. У Виписці з реєстру зарахування сум заробітної плати, виданої відділенням №1 АТ «Перший український міжнародний банк» в м. Чернігів від 27.08.2019 р., зазначено, що на картковий рахунок позивача ОСОБА_1 були здійснені перерахування заробітної плати від ПАТ «Шахта ім. О.Ф. Засядька»: за січень 2017 року в сумі 5789,28 грн. - 30.03.2017 р.; за лютий 2017 року в сумі 5658,72 грн. - 28.12.2017 р. (а.с.16-27).

Із вказаних письмових матеріалів справи вбачається, що заробітна плата позивача ОСОБА_1 за січень та лютий 2017 року була виплачена з затримкою, а також не в повному розмірі: із нарахованої заробітної плати за лютий 2017 року в сумі 22306,57 грн. на картковий рахунок позивача було перераховано лише суму в розмірі 5658,72 грн., а тому борг ПАТ «Шахта ім. О.Ф. Засядька» перед ОСОБА_1 . становить 16647,85 грн.

Відповідно до статті 43 Конституції України, кожен має право на працю, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом, право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно ст.115 КЗпП України, заробітна плата повинна виплачуватися робітнику регулярно у робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцять календарних днів.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.ст. 1-3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 р. № 2050-ІІІ, підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, врахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, в тому числі заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Відповідно до п. 4 «Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати», затвердженого Постановою КМУ від 21.02.2001 р. № 159, сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається.

Сума компенсації розраховується наступним чином: 1) сума грошового доходу, нарахованого до виплати за січень 2017 року (виплачена 30.03.2017 р.), помножена на величину приросту індексу інфляції (у відсотках) за період місяць лютий 2017 року та поділена на 100 = (5789,28 грн х 1%) : 100 = 57,9 грн.; 2) сума грошового доходу, нарахованого до виплати за лютий 2017 року (виплачена 28.12.2017 р.), помножена на величину приросту індексу інфляції (у відсотках) за період з березня 2017 року по листопад 2017 року та поділена на 100 = (5658,72 грн. х 10,2%) : 100 = 577,19 грн.; 3) сума грошового доходу, нарахованого до виплати за лютий 2017 року (невиплачена по даний час), помножена на величину приросту індексу інфляції (у відсотках) за період з березня 2017 року по липень 2019 року та поділена на 100 = 16647,85 грн. х 25,89%) : 100 = 4310,13 грн.

Отже, загальна сума компенсації складає: 57,9 грн. + 577,19 грн. + 4310,13 грн. = 4945,22 грн.

Згідно ч. 1 ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

У відповідності до ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Згідно п. 20 Постанови Пленуму ВСУ № 13 від 24.12.1999 р. «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Згідно п. 21 вищевказаної Постанови Пленуму ВСУ № 13 від 24.12.1999 р. при визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівниками підприємств, установ, організацій, це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. № 100 (з наступними змінами і доповненнями).

Згідно з п.4 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних прав від 27.09.2012 р. №10-1389/0/4-12 «Про практику застосування судами при розгляді справ окремих норм трудового права» - «4. Відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці», пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи.

При цьому, згідно з пунктом 5 наведеного вище Порядку, основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з пунктом 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців роботи (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим із дотриманням вимог законодавства.

Крім того, положеннями розділу III наведеного Порядку передбачені види виплат, які підлягають урахуванню і які не підлягають урахуванню при обчисленні середнього заробітку як розрахункової величини для нарахування виплати за час вимушеного прогулу (постанова від 23 січня 2012 р. № 6-87цс11)».

Згідно довідки №15/49 від 21 жовтня 2019 року, наданої відповідачем ПАТ «Шахта ім. О.Ф. Засядька», середньомісячна заробітна плата позивача ОСОБА_1 складає 7073,22 грн., виходячи з розрахунку: грудень 2016 р.: 7680,29 грн. за 23 робочих дні (графік 22 робочих днів); січень 2017 р.: 7139,61 грн. за 21 робочий день (графік 20 робочих днів). Разом: 14819,90 грн. : 44 робочих днів = 336,82 грн. – середньоденна зарплата; 336,82 х 21 = 7073,22 грн.

Разом з тим, у своєму відзиві на позовну заяву відповідач не заперечував проти розрахунку середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільнені, наведеного позивачем в позовній заяві.

Таким чином, розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку з 28.02.2017 р. по 01.09.2019 р., який підлягає стягненню з ПАТ «Шахта ім. О.Ф. Засядька» на користь позивача ОСОБА_1 , становить 219696,62 грн., згідно наступного розрахунку: грудень 2016 року – 7687,89 грн. + січень 2017 року – 7147,27 грн. : 42 (фактично відпрацьовані робочі дні за грудень 2016 року та січень 2017 року) = 353,21 грн. (середньоденна заробітна плата). 353,21 грн. х 622 дні = 219696,62 грн.

Проте, суд вважає за необхідне зауважити, що сума невиплаченої заробітної плати за лютий 2017 року, сума компенсації втрати частини доходів та сума середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільнені, судом визначені без утримання податків та інших обов`язкових платежів.

Відповідно до абз.2 ст.233 КЗпП України, у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної платні без обмеження будь-яким строком.

Враховуючи наведені обставини, суд вважає, що відповідачем ПАТ «Шахта ім. О.Ф. Засядька» при здійсненні своєї діяльності було порушено чинні норми трудового законодавства.

З огляду на викладене, стягненню із відповідача ПАТ «Шахта ім. О.Ф. Засядька» на користь позивача ОСОБА_1 підлягає заборгованість по заробітній платі за лютий 2017 року в розмірі 16647,85 грн., компенсація втрати частини доходів у розмірі 4945,22 грн. та середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні з 28.02.2017 р. по 01.09.2019 р. в розмірі 219696,62 грн.

За таких обставин суд дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Крім того, відповідно до ч.6 ст.141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, таким чином суд вважає необхідним стягнути із відповідача на користь держави судовий збір в розмірі 2412,90 грн.

Керуючись Конституцією України, Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», «Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати», затвердженого Постановою КМУ від 21.02.2001 р. № 159, Постановою Пленуму ВСУ № 13 від 24.12.1999 р. «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», ст.ст. 115, 116, 117, 233 КЗпП України, статями 3, 4, 76, 80, 81, 141, 258-259, 263-265 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позов задовольнити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Шахта імені О.Ф. Засядька», код ЄДРПОУ 00174846, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , заборгованість по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі за лютий 2017 року в розмірі 16647 (шістнадцять тисяч шістсот сорок сім) грн. 85 коп., компенсацію втрати частини доходів, у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, у розмірі 4945 (чотири тисячі дев`ятсот сорок п`ять) грн. 22 коп.; середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні з 28.02.2017 р. по 01.09.2019 р. в розмірі 219696 (двісті дев`ятнадцять тисяч шістсот дев`яносто шість) грн. 62 коп. Всього стягнути суму в розмірі 241289 (двісті сорок одну тисячу двісті вісімдесят дев`ять) грн. 69 коп.

Сума невиплаченої заробітної плати за лютий 2017 року, сума компенсації втрати частини доходів та сума середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільнені, судом визначені без утримання податків та інших обов`язкових платежів.

Рішення в частині стягнення присудження працівникові виплати заробітної плати допускається до негайного виконання не більше ніж за один місяць.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Шахта імені О.Ф. Засядька», код ЄДРПОУ 00174846, на користь держави судовий збір в розмірі 2412 (дві тисячі чотириста дванадцять) грн. 90 коп.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через Броварський міськрайонний суд Київської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя В. С. Сердинський