Рішення № 85328801, 30.10.2019, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

30.10.2019 Справа № 920/818/19Господарський суд Сумської області у складі головуючого судді Яковенка В.В., за участю секретаря судового засідання Данілової Т.А., розглянувши матеріали справи № 920/818/19 в порядку загального позовного провадження

за позовом: державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” (01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3, код ЄДРПОУ 24584661) в особі відокремленого підрозділу “Атомкомплект” державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” (01032, м. Київ, вул. Жилянська, 108, літ. А, код ЄДРПОУ 26251923)

до відповідача: акціонерного товариства “Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання” (40004, м. Суми, вул. Горького, 58, код ЄДРПОУ 05747991)

про стягнення 934174,54 грн.,

представники учасників справи:

позивача (в режимі відеоконференції) – Копусь А.А. (свідоцтво № 3585/10 від 21.02.2008);

відповідача – адвокат Танчик О.М. (довіреність № 18-49/147 від 19.08.2019).

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Сумської області надійшла зазначена позовна заява, в якій позивач просить стягнути з відповідача неустойку (пеню, штраф) в сумі 934174,54 грн., з яких: 617791,90 грн. пеня, 316382,64 грн. штраф за договором поставки від 06.08.2018 № 53-129-04-18-01498, укладеного між сторонами, а також суму судового збору.

Ухвалою суду від 06.08.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено підготовче засідання на 05.09.2019.

29.08.2019 до суду надійшла заява № б/н від 27.08.2019 позивача про збільшення розміру позовних вимог, де він просить суд прийняти до розгляду заяву про збільшення розміру позовних вимог на суму 955539,81 грн. неустойки (пені, штрафу), з яких: 737748,89 грн. пеня, 217790,92 грн. штраф та просить суд стягнути з урахуванням збільшення розміру позовних вимог з відповідача неустойку (пеню, штраф) за договором у розмірі 1889714,35 грн., з яких: 1355540,79 грн. пеня, 534173,56 грн. штраф, а також судовий збір у розмірі 14333,10 грн., який був сплачений за подачу заяви про збільшення розміру позовних вимог.

Ухвалою суду від 05.09.2019 заяву позивача про збільшення позовних вимог прийнято до розгляду та відкладено підготовче засідання на 01.10.2019.

05.09.2019 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог про стягнення 17989,83 грн. пені; зменшити розмір заявленої до стягнення неустойки на 90%; відстрочити виконання рішення у справі № 920/818/19 до 01.05.2020; розподілити судові витрати в частині оплати судового збору у відповідності до вимог ч. 1 ст. 130 ГПК України. У відзиві відповідач зазначає, що при здійсненні контррозрахунку штрафних санкцій, позивач не врахував ч. 6 ст. 232 ГПК України, у зв`язку з цим нарахована пеня в сумі 17989,83 грн. є необґрунтованою та в цій частині не підлягає задоволенню. Відповідач просить суд зменшити розмір неустойки на 90%, оскільки відповідачем виконано у повному обсязі зобов`язання з поставки продукції до звернення з цим позовом, враховувати незначний термін прострочення зобов`язання, відсутність спричинення збитків позивачу, а також зважити на фінансовий стан сторін у зобов`язанні. Крім того відповідач просить суд відстрочити виконання рішення у справі, оскільки не вбачає можливості в добровільному виконанні рішення господарського суду раніше ніж 01.05.2020.

30.09.2019 до суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач просить суд відмовити у задоволенні заяви про зменшення позовних вимог; відмовити у задоволенні заяви про відстрочення виконання рішення.

30.09.2019 до суду надійшла заява позивача про зменшення розміру позовних вимог, в якій просить суд прийняти до розгляду заяву про зменшення розміру позовних вимог у справі № 920/818/19 на суму 188 630,86 грн. - неустойки (пені) за Договором (сума зменшення за позицією № 12 Специфікації №1 становить 3 258,72 грн.; сума зменшення за позиціями № 3, 20, 21 Специфікація № 2 становить 4 819,83 грн.; сума зменшення за позицією № 45 Специфікації № 2 становить 3 587,04 грн.; сума зменшення за позиціями № 43, 48, 49, 52 Специфікації № 2 становить 4 274,40 грн.; сума зменшення за позицією № 74 Специфікації № 3 становить 2 049,84 грн.; сума зменшення за позиціями № 9, 10, 11, 14-16, 26-29, 93-99 Специфікації № 1 становить 66 583,94 грн.; сума зменшення за позицією № 51 Специфікації № 2 становить 25 613,28 грн.; сума зменшення за позиціями № 46, 50 Специфікації № 2 становить 39285,31 грн.; сума зменшення за позиціями № 44, 47 Специфікації № 2 становить 38402,50 грн.; сума зменшення за позиціями № 6, 7 Специфікації № 3 становить 756,00 грн. Стягнути з Акціонерного товариства “Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання” на користь Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі відокремленого підрозділу “Атомпкомплект” неустойку (пеню, штраф) за договором у розмірі 1701083,49 грн., з яких: 1166909,93 грн. пені, 534173,56 грн. штрафу; повернути надмірно сплачений позивачем судовий збір в сумі 2829,47 грн. та стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору у розмірі 25516,25 грн.

Ухвалою суду від 01.10.2019 заяву (вх. № 3066к) від 30.09.2019 позивача про зменшення розміру позовних вимог прийнято до розгляду; продовжено строк підготовчого провадження до 05.11.2019 та відкладено підготовче засідання на 24.10.2019.

23.10.2019 до суду надійшла заява позивача про збільшення розміру позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача неустойку (пеню, штраф) за договором у розмірі 2703718,25 грн., з яких: 1890922,57 грн. пені, 812795,68 грн. штрафу, а також суму судового збору в розмірі 40555,77 грн.

24.10.2019 у судовому засіданні було оголошено перерву до 30.10.2019.

30 жовтня 2019 року відповідач подав заперечення, в яких, а також усно в судовому засіданні, визнав позовні вимоги перед позивачем з урахуванням заяви про збільшення в сумі 2703718,25 грн., що є предметом судового розгляду. Разом з цим він просив суд зменшити розмір заявленої до стягнення неустойки до 5% від розміру зобов`язання та відстрочити виконання рішення у справі до 01.05.2020.

У відповідності до положень частини 3 статті 185 ГПК України у випадку визнання позову відповідачем за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, дослідивши та оцінивши надані суду докази, суд встановив.

06.08.2018 між відокремленим підрозділом “Атомкомплект” ДП “НАЕК Енергоатом” (покупцем, позивачем у справі) та публічним акціонерним товариством «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання» (постачальником, відповідачем у справі) було укладено договір № 53-129-04-18-01498, відповідно до умов якого постачальник зобов`язувався в порядку і на умовах, визначених у договорі, виготовити та поставити запасні частини до насосів ГЦН-195М, ЦН 60-180, КсВА 1500-120, КсА 1500-240-2а, ПЕА 150-85, ЦН 150-90Г, ЦН50-135, ПЕА 65-50, ПЕА 850-65, КсВА 1000-190 (далі-Продукція) для ВП «Рівненська АЕС», ВП «Южно-Українська АЕС», ВП «Хмельницька АЕС» ДП «НАЕК «Енергоатом», а покупець зобов`язався в порядку і на умовах, визначених у договорі, прийняти і оплатити продукцію (пункт 1.1 договору).

Найменування, одиниці виміру і загальна кількість продукції, її номенклатура і ціни зазначені в Специфікаціях (далі - Специфікація), які невід`ємною частиною договору (п. 1.2. договору).

Пунктом 3.1 договору передбачено, що його загальна вартість становить 13996495,20 грн. з ПДВ.

Згідно з п.5.1 договору строк поставки продукції зазначений в Специфікаціях. Допускається дострокова поставка та поставка продукції партіями.

Відповідно до п.5.2 договору поставка продукції згідно Специфікацій здійснюється автотранспортом покупця згідно Інкотермс 2010 на умовах EXW - склад готової продукції постачальника, розташованого за адресою: м. Суми, вул. Курська, буд. 48.

Вантажоодержувачем є:

Рівненське відділення ВП «Складське господарство» ДП «НАЕК «Енергоатом», м. Вараш (Кузнецовськ). Рівненська обл. - запасні частини до насосів для ВП «Рівненської АЕС» (Специфікація № 1);

Южноукраїнське відділення ВП «Складське господарство» ДП «НАЕК «Енергоатом», м. Южноукраїнськ, Миколаївська обл., - запасні частини до насосів для ВП «Южно-Українська АЕС» (Специфікація №2);

Хмельницьке відділення ВП «Складське господарство» ДП «НАЕК «Енергоатом», м. Нетішин, Хмельницька обл., - запасні запчастини до насосів для ВП «Хмельницька АЕС» (Специфікація №3);

Постачальник не пізніше ніж за три дні до відвантаження продукції, письмово повідомляє покупця про заплановану дату відвантаження продукції із зазначенням номенклатури та вартості продукції, що поставляється.

Відповідно до п.5.4 договору датою поставки вважається дата виписки товарно-транспортної накладної, що підтверджує факт відвантаження продукції на умовах EXW Інкотермс 2010, відповідно до пункту 5.2 договору поставки.

Ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження продукції переходить від постачальника до покупця з дати поставки продукції.

Згідно з умовами договору строки поставки продукції були визначені наступні:

Специфікація № 1: за позиціями №№12,17,18,20,21,24,25,41,42,47-50,72,73,74,89,90,33,35,55,58,61-63,65,68-70,13,19,22,23,30,34,31,32,36-40,43-46,51-54,56,57,59,60,64,66, 67, 71, 91,92,1,5,6,75-79 - до 17.08.2018;

за позиціями №№ 2-4,7,8,80-82,85,86, 87 - до 30.11.2018.

Специфікація № 2: за позиціями №№ 1,2,8-19,22-40,42,3,20,21 - до 30.07.2018;

за позиціями №№ 4,5 - до 01.10.2018;

за позицією № № 6,7,45 - до 01.09.2018;

за позиціями №№ 43,48,49,52 - до 01.08.2018.

Специфікація №3: за позиціями №№ 4-9,14,15,27,28,33-55,12,16,17,56,1,31,13,20,23-26,29,30 - до 30.11.2018;

за позиціями №№ 58-61,66,67,65,74,57,62-64,70,68,69,71,72,73 - до 31.08.2018.

З урахуванням положень ч.5 ст. 254 Цивільного кодексу України, оскільки останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, і тому днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує наступним.

У порушення договірних зобов`язань відповідачем поставка продукції за окремими позиціями Специфікації № 1, Специфікації № 2 та Специфікації № 3 за договором поставки від 06.08.2018 була здійснена з порушенням договірного строку, що підтверджується товарно-транспортними накладними від 08.07.2019 № 80014906; від 31.07.2019 № 80015000, від 17.07.2019 № 80014929. За окремими позиціями Специфікації № 2 та Специфікації № 3 станом на 16.10.2019 поставка продукції не здійснена.

Відповідно до п.7.2 договору за порушення строку поставки продукції за договором постачальник зобов`язаний сплатити покупцю пеню в розмірі 0,1% вартості непоставленої в строк продукції за кожний день прострочення, але не більше 30% вартості несвоєчасно поставленої продукції. За прострочення поставки продукції понад 30 днів постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7% вартості несвоєчасно поставленої продукції.

З дотриманням умов укладеного договору поставки, враховуючи факти порушення відповідачем строків поставки продукції (окремих позицій Специфікацій №№ 1 - 3), позивачем з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог були нараховані відповідачеві суми пені та штрафу в розмірі 2703718,25 грн.

Відповідно до умов п. 9.1 договору у випадку виникнення спорів або розбіжностей сторони зобов`язуються вирішувати їх шляхом переговорів та взаємних консультацій.

Згідно з п. 9.2 договору у разі недосягнення сторонами згоди спори (розбіжності) вирішуються у судовому порядку, передаються у відповідний господарський суд України за місцезнаходженням відповідача з дотриманням претензійного порядку врегулювання спору.

Як вбачається з матеріалів справи, з метою досудового врегулювання спору позивач направив на адресу відповідача претензію від 25.06.2019 № 7315 про стягнення неустойки (пені, штрафу) за договором поставки від 06.08.2018 № 53-129-04-18-01498 на суму 934174,54 грн. та претензію № 12411 від 16.10.2019 про стягнення неустойки (пені, штрафу) за договором поставки від 06.08.2018 № 53-129-04-18-01498 на суму 1002634,76 грн., проте зазначені претензії відповідач залишив без відповіді та задоволення.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договорами.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 525 ЦК України передбачає, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Укладений сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення. Сторонами договору поставки можуть бути суб`єкти господарювання, зазначені у пунктах 1, 2 частини другої статті 55 цього Кодексу. Сторони для визначення умов договорів поставки мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим Кодексом чи законами України. Поставка товарів без укладення договору поставки може здійснюватися лише у випадках і порядку, передбачених законом.

Статтею 266 ГК України визначено, що предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками. Загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до ст. 267 ГК України договір поставки може бути укладений на один рік, на строк більше одного року (довгостроковий договір) або на інший строк, визначений угодою сторін. Якщо в договорі строк його дії не визначений, він вважається укладеним на один рік. Строки поставки встановлюються сторонами в договорі з урахуванням необхідності ритмічного та безперебійного постачання товарів споживачам, якщо інше не передбачено законодавством. Якщо в довгостроковому договорі кількість поставки визначено лише на рік або менший строк, у договорі повинен бути передбачений порядок погодження сторонами строків поставки на наступні періоди до закінчення строку дії договору. Якщо такий порядок не передбачений, договір вважається укладеним на один рік. У разі якщо сторонами передбачено поставку товарів окремими партіями, строком (періодом) поставки продукції виробничо-технічного призначення є, як правило, квартал, а виробів народного споживання, як правило, - місяць. Сторони можуть погодити в договорі також графік поставки (місяць, декада, доба тощо). У договорі поставки за згодою сторін може бути передбачений порядок відвантаження товарів будь-яким видом транспорту, а також вибірка товарів покупцем. Договором може бути передбачено відвантаження товарів вантажовідправником (виготовлювачем), що не є постачальником, та одержання товарів вантажоодержувачем, що не є покупцем, а також оплата товарів платником, що не є покупцем. Договором може бути передбачений порядок поставки недоодержаної покупцем у встановлений строк кількості товарів.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Як встановлено судом, відповідачем продукція, обумовлена договором поставки від 06.08.2018, поставлялась позивачеві з порушенням строку, встановленого у Специфікаціях.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст. 549 вищевказаного Кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч.2 ст. 231 ГК України у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Як вбачається зі змісту укладеного між сторонами у справі договору поставки від 06.08.2018, розміри пені та штрафу визначені у відповідності до положень господарського законодавства України.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2011 №01-06/249 «Про постанови Верховного суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів» застосування до боржника, який порушив господарське зобов`язання, штрафної санкції, передбаченої абзацом третім частини другої статті 231 Господарського кодексу України, допускається за сукупності таких умов: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом; якщо, між іншим, порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки; якщо допущено прострочення виконання негрошового зобов`язання, пов`язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу.

Згідно з ч.1 ст. 19 ГПК України сторони вживають заходів для досудового врегулювання спору за домовленістю між собою або у випадках, коли такі заходи є обов`язковими згідно із законом.

Із змісту договору поставки вбачається, що сторонами погоджено обов`язковість дотримання претензійного порядку врегулювання спору (п. 9.2 договору). Матеріали справи містять доказ дотримання позивачем даного положення договору.

Таким чином, на підставі встановлених обставин, перевіривши розрахунки позивача, з`ясувавши позицію відповідача, суд дійшов висновку про правомірність позовних вимог щодо стягнення з останнього на користь позивача 1890922,57 грн. пені та 812795,68 грн. штрафу.

Разом з тим, відповідно до ст.233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частина третя статті 551 ЦК України також передбачає, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Частиною другою статті 20 ГК України встановлено, що права та законні інтереси суб`єктів господарювання захищаються, зокрема, шляхом застосування штрафних санкцій, іншими способами, передбаченими законом.

Правовий аналіз вказаний статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

Питання про зменшення розміру неустойки вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії.

Суд зазначає, що законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, це питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Під час вирішення питання щодо наявності підстав для зменшення нарахованих сум штрафних санкцій за клопотанням відповідача суд враховує той факт, що порушення строків поставки відповідачем дійсно мало місце, однак таке порушення спричинили об`єктивні обставини, які не залежали від волі відповідача. Також суд приймає до уваги дані Звіту про фінансові результати за 2018 рік, у якому відображено збитковість відповідача (підприємство отримало 1557137 грн. збитку), а також наявність заборгованості з виплати заробітної плати.

Розмір штрафних санкцій, заявлених до стягнення становить близько 20% від загальної вартості несвоєчасно поставленого товару, що є неспіврозмірним, в той час як неустойка як засіб розумного стимулювання виконання грошового зобов`язання не повинна перетворитись на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Враховуючи, що відповідач зазнає негативних наслідків від провадження господарської діяльності, а сплата надмірної суми штрафу може призвести до погіршення фінансового стану підприємства, до того ж прострочення з поставки продукції не призвело до збитків позивача, суд дійшов висновку про задоволення клопотання відповідача та зменшення суми нарахованої неустойки до 40% від заявленої і стягує з відповідача на користь позивача 1081487,30 грн. штрафних санкцій, з яких: 756369,03 грн. пені, 325118,27 грн. штрафу. В іншій частині позовних вимог суд відмовляє.

Окрім цього відповідачем заявлено клопотання про відстрочення виконання судового рішення до 01.05.2020.

Розглядаючи клопотання відповідача про відстрочку виконання рішення до 01.05.2020, суд виходить з наступного.

У судовому засіданні представник позивача не заперечував проти відстрочення виконання рішення.

Відповідно до ст. 239 ГПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Згідно з п. 7.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду від 17.10.2012 № 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів в економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

З огляду на вищевикладене та з урахуванням встановлених обставин справи і визнання позову відповідачем, а також відсутності заперечень з боку позивача щодо заяви про відстрочку виконання рішення, суд вважає, за доцільне задовольнити відповідну заяву відповідача та відстрочити виконання рішення суду до 01.05.2020.

За приписами ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, згідно зі ст. 126 ГПК України, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 ГПК України).

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).

Відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (ч. 8 ст. 129 ГПК України).

У даному випадку для підтвердження понесених витрат, позивач долучив до справи: договір про надання правової допомоги № 44-129-08-18-01705 від 22.12.2018, укладений між позивачем та адвокатом Копусем А.А.; додаткова угода від 25.07.2019 № 9 до договору про надання правової допомоги; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю вказаною особою від 21.02.2008 № 3585/10; ордер від 25.07.2019 серія КС № 403363.

Водночас, позивачем не надано суду первинних бухгалтерських документів, що підтверджують надання та виконання таких послуг, належної їх сплати заявником, зокрема, не подано платіжного доручення про перерахування коштів чи прибуткового касового ордеру. Також не надано детального опису робіт правника, акту фактично наданих послуг з правничої допомоги адвокатом Копусем А.А. на суму 4000,00 грн., підписаним обома сторонами. У той час, як умовами договору про надання правової допомоги № 44-129-08-18-01705 від 22.12.2018 передбачено, що доказом надання послуг адвокатом та підставою для сплати адвокату гонорару, є акт приймання-передачі наданих послуг.

Таким чином, оскільки позивачем не надано доказів, що підтверджують склад, обсяг і фактичне надання правничої допомоги на суму 4000,00 грн., а також доказів на обґрунтування його розміру та понесення позивачем витрат на таку допомогу, суд відмовляє у задоволенні вимоги про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу в розмірі 4000,00 грн.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд враховує те, що відповідач визнав позов до початку розгляду справи по суті.

Відповідно до ч. 1 ст. 130 ГПК України у разі визнання позову відповідачем суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Враховуючи, що відповідач визнав позов повністю, слід повернути позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

З матеріалів справи вбачається, що за подання позову позивач сплатив судовий збір у розмірі 40555 грн. 77 коп. відповідно до платіжних доручень № 1660 від 17.07.2019, № 2075 від 23.08.2019, № 2885 від 21.10.2019.

Тому сплачена сума судового збору в розмірі 20277 грн. 89 коп. підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету на підставі ч.1 ст. 130 ГПК України, а залишок судового збору відповідно до ст. ст. 123, 129 ГПК України підлягає відшкодуванню пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 123, 126, 129, 130, 232, 233, 236– 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання» (40004, м. Суми, вул. Горького, буд. 58, код 05747991) на користь Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (01032, місто Київ, вулиця Назарівська, будинок 3; ідентифікаційний код 24584661) в особі Відокремленого підрозділу «Атомкомплект» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (01032, місто Київ, Шевченківський район, вулиця Жилянська, будинок 108, літера А; ідентифікаційний код 26251923) неустойку (пеню, штраф) за договором у розмірі 1081487 грн. 30 коп., з яких: 756369 грн. 03 коп. пені, 325118 грн. 27 коп. штрафу, 8111 грн. 16 коп. судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Повернути з Державного бюджету України (рахунок 34311206083032, МФО 899998, ЄДРПОУ 37970593, отримувач - УДКС у м. Суми Сумської області, 22030101) на користь Відокремленого підрозділу «Атомкомплект» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (01032, місто Київ, вулиця Жилянська, будинок 108, літера А; ідентифікаційний код 26251923) 20277 грн. 89 коп. судового збору, сплаченого за платіжними дорученнями № 1660 від 17.07.2019, № 2075 від 23.08.2019, № 2885 від 21.10.2019, оригінали яких містяться в матеріалах справи.

5. Відстрочити виконання судового рішення до 01.05.2020.

6. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Згідно зі статтею 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 01 листопада 2019 року.

Суддя В.В. Яковенко